ЗДОБУТКИ АКАДЕМІКА ІГОРЯ ВАСИЛЬОВИЧА КОЧІНА - ОСНОВА СТВОРЕННЯ СУЧАСНОГО ПІДРУЧНИКА З МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ

А.А. Гудима

Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського

Резюме. У статті наведено аналіз навчально-методичних праць авторського колективу на чолі з академіком І.В. Кочіним, які можуть стати основою для створення сучасного досконалого підручника з медицини катастроф.   \

ACHIEVEMENTS OF ACADEMICIAN IHOR VASYLYOVYCH KOCHIN ARE THE BASIS OF CREATION OF MODERN TEXT BOOK IN DISASTER MEDICINE

A.A. Hudyma

Ternopil State Medical University by I. Ya. Horbachevsky

Summary. The article provides analysis of educational-methodical works of authors' team headed by academician Kochin I.V., which may become the basis for creation of perfect modern text book in disaster medicine.

Ключові слова: медицина катастроф, підручник. 
Key words: disaster medicine, textbook.

Вступ. На сьогодні проблема підготовки фахівців з медицини кастроф в Україні є актуальною. У структурі додипломної освіти заз­начений предмет викладається на II курсі фармацевтичного і стоматологічного факультетів та ІІ-Ш курсах медичного факультету в об­сязі 46-60 годин. Предмет, згідно з програмою, включає головні орган­ізаційні питання діяльності державної служби медицини катастроф (ДСМК) і медичної служби цивільної оборони. Останніми роками впроваджується вивчення першої медичної допомоги. Практика вик­ладацької роботи показала, що організаційні основи ДСМК вкрай важко засвоюються студентами початкових курсів, оскільки останні недостатньо володіють інформацією про систему охорони здоров'я в Україні в цілому та про діяльність окремих її підсистем. Важкість опа­нування предметом закладена у його теоретичності, без актуалізації знань в закладах охорони здоров'я. Серйозною проблемою є також недосконалість законодавства України та інших нормативних доку­ментів щодо ліквідації медичних наслідків надзвичайних ситуацій (НС). Все це створює глуху стіну в підготовці сучасного уніфікованого підручника з медицини катастроф для медичних навчальних закладів і змушує фахівців кафедр медицини катастроф і військової медицини шукати індивідуальні підходи до вивчення дисципліни.

Основна частина. В умовах існуючих в Україні проблем із забезпе­чення медичними кадрами, необхідності впровадження новітніх сис­тем освіти, їх широкої інтеграції з кращими європейськими та амери­канськими медичними школами наріжним каменем медичної освіти є підвищення якості підготовки майбутніх фахівців. Останнє цілком залежить від наявності сучасних підручників, які відповідають змістові предмет і вміщують систематизовану, послідовно викладену та забез­печену засобами мнемоніки інформацію, опанування якої студентом свідчитиме про засвоєння передбаченого навчальною програмою об­сягу знань.

Значну допомогу у створенні майбутнього підручника з медици­ни катастроф для студентів вищих медичних навчальних закладів може надати творчий доробок Ігоря Васильовича Кочіна - завідувача ка­федри медицини катастроф Запорізької академії післядипломної осв­іти, голови науково-методичної ради (фахового товариства) з питань цивільного захисту та безпеки жиггєдіяльності населення Запорізької області, доктора медичних наук, професора, дійсного члена Украї­нської академії оригінальних ідей.

Протягом останніх восьми років І.В. Кочін, очолюючи високок­валіфікований авторський колектив, підготував та видав 19 підруч­ників та навчальних посібників з медицини катастроф. Даючи їм за­гальну оцінку, можна стверджувати, що автори систематизували кращі надбання з організації ліквідації медичних наслідків НС, які трапля­лися в Україні та за кордоном, розкрили організаційні та управлінські засади планування та матеріально-технічного забезпечення діяльності

ДСМК, особливості надання екстреної медичної допомоги населен­ню під час виникнення НС мирного часу.

Насамперед ряд посібників висвітлюють питання радіаційної без­пеки [1-3]. Як відомо, радіаційна загроза для України є особливо акту­альною: 4 діючих АЕС з 16 енергоблоками, об'єкт "Укриття" з донині тліючим IV реактором та загальмованим будівництвом заводу з пере­робки рідких і сухих радіоактивних відходів, а також підприємств для їх захоронення, наявність уранових копалень. Коротко розкриваючи природу радіоактивності, автори акцентують основну увагу на меди-ко-санітарних наслідках можливої радіаційної чи ядерної аварії. На основі досвіду, з ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та інших подібних інцидентів у світі наводиться технологія організації медич­ної, санітарно-гігієнічної та протиепідемічної допомоги ліквідаторам і постраждалому населенню як у вогнищі ураження, так і на шляхах евакуації. Значне місце у цих посібниках відводиться різним видам захисту населення.

У 2002 році вийшов у світ посібник "Сильнодіючі отруйні речови­ни: джерела, небезпека, захист" [4]. Посібник включає характеристику найпоширеніших сильнодіючих отруйних речовин, дії працівників підприємств та населення при аваріях на хімічно-небезпечних об'єктах, дані про засоби індивідуального та колективного захисту, надання пер­шої медичної допомоги при ураженні найпоширенішими речовинами. У посібнику також наводяться методичні розробки до семінарських і практичних занять з питань хімічної безпеки, тлумачний словник термінів, які використовуються в предметній сфері навчальної дисцип­ліни "Медицина катастроф", а також матеріали Науково-практичної конференції, присвяченої 35-річному Ювілею кафедри медицини ката­строф Запорізького державного інституту удосконалення лікарів.

Важливе значення має й підготовлений колективом авторів, який очолює І.В. Кочін, посібник з питань організації медичної допомоги під час повеней [5]. Останні, які відомо, складають 40 % від усіх видів НС природного походження й практично щорічно трапляються в Україні. Аналізуючи досвід ліквідації цього стихійного лиха на За­карпатті в 1998 та 2001 роках, автори пропонують оригінальні схеми залучення сил і засобів ДСМК, розподіл ліжкофонду, профілактичні заходи серед населення, які спрямовані на мінімізацію санітарних втрат. На основі наведених даних можна чітко спрогнозувати у зоні лиха частку населення, яке буде звертатись за медичною допомогою й потребуватиме стаціонарного лікування.

Цікавим є посібник з організації медичної допомоги під час зем­летрусів [6]. На перший погляд ця проблема здається не такою важли­вою для України. Проте не слід забувати, що значна територія нашої держави (120 тис. кв. км - 20 % від загальної території з населенням 11 млн. осіб) - сейсмогенна з вірогідною силою землетрусів - 6-8 балів. У Криму можливі землетруси до 9 балів, у Південно-Західному регіоні -до 7 балів, у Києві - 4-6 балів (за шкалою Ріхтера). У посібнику про­аналізовано медико-санітарні наслідки землетрусів, особливості хро­нології надходження постраждалих та алгоритм організації і надання їм медичної допомоги.