Лебедянский М.С. Становление и развитие советской живописи. 1917 – начало 1930-х гг. – Л.: Художник РСФСР, 1983. – 224 с. – Из содерж.: [О работах И.И.Бродского]. – С. 89, 107, 189-190.
Бродський І.І. //Мистецтво України: Біогр. довідник. – К., 1997. – С. 86.
Бродський І.І. //Митці України: Енцикл. довідник. – К., 1992. – С. 90-91.
Беляева Л. Бродский рисовал не только Ленина //Азов. вестн. – 1997. – 26 сент.
Воробйова С. Світ художника //Півден. зоря. – 1994. – 18 січ.
Шукаємо таланти: Новини культурного життя: Запоріз. обл. від-ня Укр. фонду культури разом із Запоріз. орг. Нац. Спілки художників України оголошують з 1993 р. конкурс на присудження звання “Лауреата обласного Фонду культури” і грошової премії ім. І.І. Бродського //Запоріз. правда. – 1992. – 17 жовт.
Коломоєць О. Учні //Півден. зоря. – 1984. – 6 січ.
Каракаш С. Ленініана художника Бродського //Запоріз. правда. – 1968. – 13 лип.
Огульчанський О. Відкрився музей: [Художній музей ім. І.І. Бродського] //Червоне Запоріжжя. – 1947. – 19 листоп.

Трощановский А. Таланта добрый свет: [К 80-летию со дня рождения В.Магара] //Индустр. Запорожье. – 1980. – 5 июля. Трощановський А. Щастя актора //Запоріз. правда. – 1980. – 17лют.

Трощановський А. Головна роль //Запоріз. правда. – 1979. – 8 квіт.

Александрова-Трощановская А., Трощановский А. Гвардии щорсовцы: [Из истории Запорож. обл. муз.-драм. театра] //Индустр. Запорожье. – 1975. – 19 февр.

Трощановський А. Проміння ленініани //Укр. театр. – 1974. - №2. – С. 6-7.

Трощановський А. Сучасність – душа мистецтва: Роздуми митця //Запоріз. правда. – 1973. – 2 берез.

Гайдабура В.М. Сценическое воплощение народной героики: Из творч. опыта Запорож. гос. укр. муз.-драм. театра им. Н. Щорса – 1929-1974: Автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. искусствоведения. – К., 1975. – 30 с. – Из содерж.: [О Трощановском А.Ф.]. – С. 21, 27.

Гайдабура В.М. Театр імені М.О. Щорса: Запоріз. обл. укр. муз.-драм. театр імені М.О. Щорса. – К.: Мистецтво, 1979. – 128 с.: іл. – Із змісту: Про А.Ф. Трощановського]. – С. 40, 44, 51, 56, 59, 61, 62, 63, 67, 73, 79, 86, 95

Магар В. З любов’ю до людини. – Запоріжжя: Кн.-газет. вид-во, 1961. – 64 с. – Із змісту: [Про Трощановського А.Ф.]. – С. 12, 13 (фото), 42, 57.

Трощановський А.Ф. //Мистецтво України. – К., 1997. – С. 592.

Трощановський А.Ф. //Митці України. – К., 1992. – С. 587.

Станішевський Ю.О. Театр, народжений революцією. – К.: Мистецтво, 1987. – 243 с. : іл. – Із змісту: В т.ч. про А. Трощановського]. – С. 200.

Ягніч Ю., Тернюк П. Володимир Магар: Творчий шлях. – Дніпропетровськ: Кн. вид-во, 1961. – 79 с. – Із змісту: >[>А. Трощановський>]. – С. 20, 45, 46, 67.

Прекрасная традиция крепнет: [Открыта мемориал. доска в память об арт. А.Трощановском] //Индустр. Запорожье. – 1998. – 27 марта.

Гайдабура В. Память о нем светла: [О нар. артисте УССР А.Ф. Трощановском] //Индустр. Запорожье. – 1989. – 8 янв.

У пам’яті він такий… //Запоріз. правда. – 1989. – 8 січ.

Аркадій Федорович Трощановський: [Некролог] //Запоріз. правда. –1986.–11 трав.

Шинкарук В. Юбилей артиста //Индустр. Запорожье. – 1984. – 18 янв.

Гайдабура В. Главная тема актера //Индустр. Запорожье. – 1974. – 17 марта.

Яковлєв Л. Пафос людяності //Запоріз. правда. – 1974. – 17 берез.

Гаряче вітаємо!: Повідомлення про присвоєння звання нар. арт. УРСР А.Ф.Трощановському] //Запоріз. правда. – 1973. – 24 лют.; Индустр. Запорожье. – 1973. – 24 февр.

Нещерет Т. З театральної ленініани: [Про виконання ролі В.І. Леніна актором А.Трощановським] //Культура і життя. – 1973. – 19 квіт.

Бальцер А.І. На службі народові: (Нарис з історії Запоріз. обл. універсал. наук.  І бібліотеки ім. О.М. Горького. 1905-1999). – 2-е вид. – Запоріжжя: Поліграф, 2002. – 82 с.: іл.

Бальцер А.И. На службе народу: Очерк истории Запорож. гос. обл. универсал>. науч. б-ки им. А.М. Горького: [1-е вид.]. – Запорожье, 1995. – 64 с.: ил. – (Машинописно).

Історія бібліотечної справи на Запоріжжі: Матеріали наук.-практ. конф. 26-27 верес. 2001 р. / Запоріз. обл. універс. наук. б-ка ім. О.М. Горького; Запоріз. бібл. асоц. – Запоріжжя, 2002. – 46 с. – Із змісту: Бондар В. Перша міська бібліотека. – С. 9-12.

Степаненко И. «Горьковка» //Индустр. Запорожье. – 2002. – 15 мая (№104). –С.6.

Кліковка Г. Нетлінні цінності через віки: [Про рідкісний фонд обл. універсал. наук. б-ки ім. О.М. Горького] //Запоріз. правда. – 2003. – 16 січ.

Морозюк В. Олександрівська бібліотека. Кого найменувати її спадкоємицею? //Запороз. Січ. – 1991. – 21 черв.

Бальцер А. 90-ліття Запорізької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О.М. Горького: (Історія створення та розвиток) //Бібл. вісн. – 1996. - №1. – С. 28-29.

Бальцер А. Від “кутка” до палацу //Запороз. Січ. – 1994. – 27 груд.

Нагорна Г. Його покликання – любов до книги: [Про колиш. дир. обл. б-ки ім. О.М.Горького А.І. Бальцера] //Созвездие. – 2001. - №5. – С. 36-37; Бібл. планета. – 2002. - №4. – С. 18-19.

Иваненко П. Анатолий Бальцер и его три дома //наше время. – 1998. – 23 апр. – С. 10.

Вислоух Л. Анатолий Бальцер: «Я сделал, что мог, кто может, пусть сделает лучше» //Наш город (Суббота). – 1997. – 11 июля. – С. 2.

Степаненко Інна Павлівна //Герои и судьбы. – Запорожье: Дикое поле, 2002. – Вып. 2. – С. 465-471.

Степаненко Инна Павловна //Кто есть кто в библиотечно-информационной сфере России и СНГ. – М., 2000. – С. 341.

Степаненко Інна Павлівна //Хто є хто у видавничій та бібліотечній справі. – К., 1999. – С. 131-132.

Боглевская О. Инна Степаненко: «В библиотеке каждый отводит душу по-своему»: [Беседа с дир. ЗОУНБ им. А.М. Горького] //МИГ. – 1998. - №4 (янв.). – С. 6.

Їхня праця відзначена державними нагородами: Є відомості про присвоєння звання “Заслужений працівник культури України” дир. ЗОУНБ ім. О.М. Горького І.П.Степаненко] //Запоріз. правда. – 1999. – 4 листоп.

Сон-трава: Поезії. – К.: Молодь, 1972. – 31 с.

Землі на добро: Поезії. – Дніпропетровськ: Промінь, 1976. – 62 с.: іл.

Таврійський материк: Поезії. – К.: Рад. письменник, 1989. – 87 с.

Клечальна неділя: Вірші, поема, переклади, гумор і сатира. – Запоріжжя: Хортиця, 1999. – 144 с.

Шостак О. Фотокартка; Казка степу; Земне тяжіння ріднокраю: Добірка віршів //Письменники Запорізького краю (20-90-ті роки ХХ ст.). – Запоріжжя, 2002.–С.289-293.

Олександр Шостак: Добірка віршів //Січовий Парнас: Антологія. – Запоріжжя, 2000. – С. 223-231.

Шостак О. Свиняча згуртованість //Весела Січ. – Запоріжжя, 2000. - №7. – С. 76.

Шостак О. Післяслово до розлуки: [Триптих] //Хортиця. – Запоріжжя, 1998. – Вип.7. – С. 16-18.

Шостак О. Кололітературне: (Його апетит; Послідовник Лівші; Римувальнику старих анекдотів) //Веселий курінь. – Запоріжжя, 1993. – Вип. 1. – С. 52.

Олександр Шостак //Корицька Г.Р. Література рідного краю: (Метод. посібник). – Запоріжжя: Просвіта, 2000. – С. 8.

Ребро П. Олександр Шостак //Письменники Запорізького краю (20-90-ті роки ХХ ст.). – Запоріжжя, 2002. – С. 286-288.

Письменники України: Довідник. – Дніпропетровськ: Дніпро, 1996. – 397 с. – Із змісту: О. Шостак, поет. – С. 346.

Шостак О.О. //Літ. Запоріжжя: Біобібліогр. довідник. – Запоріжжя, 1996. – Вип. 1. – С. 99-101.

Хортиця: Укр.-рос. літ.-худож. та громад.-політ. часопис Запоріз. обл. орг. Нац. Спілки письменників України. Вип. 2 / Ред. рада, у т.ч. О. Шостак. – Запоріжжя: Вид-во ВАТ “Мотор-Січ”, 2002. – 117 с.

Книга Скорботи України:Запорізька область.-Запоріжжя:ВПК ‘’Запоріжжя’’,2000.-504 с.

Книга Пам’яті України:Запорізька область.В 13 т.-Днепропетровск-Запоріжжя,1994-2000.

Богуслав И. Запорожский плацдарм:Очерки и воспоминания. – Запорожье, 1999. – 119 с.

Лукаш І. Велике бачиться на відстані:Докум. повісті, нариси.- Дніпропетровськ:Січ,1998.-1135 с.

В боях за Запорожье //Лелюшенко Д.Д. Москва – Сталинград – Берлин – Прага. – М., 1975. – С. 217-225.

Пришла в наш дом беда…: [Мелитоп. р-н в годы Вел. Отеч. войны] //Воловник С. и др. Мелитопольский район: прошлое и настоящее. – Мелитополь, 2000. – С. 20-26.

Запорожская операция //Чуйков В.И. В боях за Украину. – К., 1972. – С. 75-107.

Запорожская область в годы Великой Отечественной войны (1941-1945): Сб. док. – Запорожье: Кн.-газет. изд-во, 1959. – 363 с.

Кривчик П.Т. Запорожское подполье //Герои подполья. – М., 1968. – Вып. 2. – С.218-256.

Куйбишевський та Розівський райони в роки Великої Вітчизняної війни: Зб. док. – Куйбишеве, 1996. – 110 с.

Моє місто Пологи: Іст.-док. розповідь. Ч.1. – Пологи: Прометей, 1997. – 110с. – Із змісту: Бондаренко Н.М. У грізні роки війни. – С. 46-59; Фурсова М.Т. Сльози визволення. – С. 63-64.

Михайлов Б. Мелитополь: природа, археология, история. – Запорожье: Дикое Поле, 2002. – 280 с.: ил. – Из содерж.: Война народная. – С. 176-214.

Освобождение городов :Справочник по освобождению городов в период Вел. Отеч. войны1941-1945 гг.-М.:Воениздат,1985.-598 с.-Из содерж.:[Материалы по обл.].-С.52-53,80,94,152,160,179,181,191.

Каневский Г. «Малая земля» в Запорожье:жертвы были не напрасны:55 лет назад:[Плацдарм в р-не Днепрогэса]//Суббота плюс.-1999.-№7.-С.15.

Пламя над степью…: [Хроника Мелитоп. наступат. операции] //Вечер. Мелитополь. – 1998. – 23 окт.

Никто не забыт, ничто не забыто: [Освобождение Бердянска] //Патриот Приазовья. – 1999. – 17 сент.

Пихтєєва В. Вони визволяли рідний край: Визволення Вільнян. р-ну //Дніпров. вогні. – 1998. – 19 верес.

Іванченко І. Пам’ять вогняних літ: Визволення Гуляйпіл. р-ну //Голос Гуляйпілля. – 1998. – 12 верес.

Лукаш И. Последний выстрел: [Освобождение Камен.-Днепров. р-на] //Индустр. Запорожье. – 1999. – 9 февр.

Причиненко К. Через табори смерті: Визволення Куйбишев. р-ну< //Рід. край. – 1998. – 3 верес.

Галушко В. Свята пам’ять ветерана: Визволення Оріхів. р-ну //Труд. слава. – 1998. – 19 верес.

Їх подвиг безприкладний: Визволення Новомиколаїв. р-ну //Наше життя. – 1998. – 15 верес.

Ложкін В. Шість днів із Великої Вітчизняної: [Визволення Пологів. р-ну] //Пологів. вісті. – 1998. – 16 верес.

Булавін П.М. Як це було: Визволення Токмаччини //Таврія. – 1998. – 18 верес.

Гнєдашев В. І настав день визволення: Якимівки та сіл р-ну //Слово трудівника. – 1998. – 21 жовт.

Микола Григорович Білокопитов народився 11 лютого 1954 р. в Мелітополі. Дитинство минуло в селищі Кушугум Запорізького району, де він і закінчив середню школу. Служив на флоті. Працював слюсарем, залізничником, поліграфістом. Закінчив Український поліграфічний інститут ім. І. Федорова (м. Львів). Багато років віддав журналістиці. Працював у газетах “Комсомолець Запоріжжя”, “Запорізька правда”, “Запорозька Січ”, “Світло Оріяни”.Перші проби пера М. Білокопитов зробив ще у шкільні роки. Навчаючись у 8 класі, опублікував свої вірші в районній газеті “Червоний промінь”. Потім його твори з’являються в обласних газетах “Комсомолець Запоріжжя” і “Запорізька правда”. Згодом його гуморески, байки, мініатюри друкуються в журналах “Старт”, “Ранок”, “Україна” і, звичайно ж , “Перець”. Публікуються його твори також в “Літературній Україні”, колективних збірниках. Автор трьох збірок гумору й сатири (“Вовча наука” (1991); “Міні знову в моді” (1994), “Нечиста сила” (1995)). 1998 р. за книгу “Міні знову в моді” Микола Білокопитов став лауреатом Всеукраїнської літературної премії ім. С. Руданського.Член Національної Спілки письменників України з 1996 року.
Окремі видання творів.
Нечиста сила: Пригод. оповідка. – Запоріжжя: РВП “Видавець”, 1995. – 37 с.
Міні знову в моді: Іроніч., гуморист., сатирич. – Дн-ськ: Січ, 1994. – 106 с.
Вовча наука: Сатира і гумор. – Луцьк, 1991. – 70 с.

Білокопитов М. Кря-ко-ко; Затулив; Спроба аутотренінгу; Наша людина; Папуга; Принциповий флюгер; Будні многотрудні; Педагогічна поема; Дірка; Підкова щастя: [Гуморески] //Письменники Запорізького краю. – Запоріжжя, 2002. – С. 448-451.

Білокопитов М. Байки, баєчки, байченята //Хортиця. – Запоріжжя, 2002. - №1. – С.105-107.

Білокопитов М. Нема нічого:[Гумор. вірш]> //Хортиця. – Запоріжжя, 2002. - №1. – С. 106.

Білокопитов М. Рекламізми //Весела Січ. – Запоріжжя, 2000. – С. 18-19.

Білокопитов М. Селекціонер //Весела Січ. – Запоріжжя, 2001. - №8. – С. 22-24.

Білокопитов М. У моді не тільки міні: [Гумореска; Передм. В. Чубенка] //Хортиця. – Запоріжжя, 1998. – Вип. 7. – С. 82-83.

Білокопитов М. Без паніки!: [Гумор. оповідання] //Веселий курінь. – Запоріжжя, 1997. - №3. – С. 26-30.

Білокопитов М. Що на умі, те й на язиці //Веселий курінь. – Запоріжжя, 1995. - №2. – С. 8-11.

Білокопитов М. Гість; Метаморфози; На жіноче свято //Веселий курінь. – Запоріжжя, 1993. – С. 7-9.

Білокопитов М. Начувайтесь, торбохвати! //Великий Луг. – Запоріжжя, 1992. – С.122.

Белокопытов Н. Заслонили; Тяжелый хлеб; Ох, мужем быть не мед! //Веселая ярмарка. – М., 1992. – С. 325-326.

Білокопитов М. Кря-ко-ко: (Байка) //Хортиця. –Запоріжжя,1992.–Вип.2.–С.177-178.

Білокопитов М. Рука; Будні обіцяльника //Веселий ярмарок. – К., 1987. – Вип. 5. – С. 208.

Білокопитов М. Муха: Оповідання //Київ. – 1999. - №3-4. – С. 181-182.

Білокопитов М. Козацьке сало: Гумореска про укр. назви неукр. об’єктів (речей) в Запоріжжі //Перець. – 1999. - №1. – С. 6.

Юрик П. Микола Білокопитов //Письменники Запорізького краю (20-90-ті роки ХХ ст.). – Запоріжжя, 2002. – С. 445-447.

Повернувся лауреатом: [М. Білокопитов став лауреатом респ. премії ім. С.Руданського] //Запороз. Січ. – 1998. – 30 квіт.

Лузан П. М. Білокопитов і його “білокопитизми” //Токмац. вісн. – 1997. – 22 січ.

Вітаємо!: [Запоріз. письменника М. Білокопитова прийнято до Спілки письменників України] //Запороз. Січ. – 1996. – 19 жовт.

Юрик П. Кресальський іменинник //Запороз. Січ. – 1996. – 23 листоп.

Чубенко В. Сміємось, щоб не заплакати! //Черв. промінь. – 1995. – 15 лип.

Шилін Д. Знаєте, як живе поет?: [Про М. Білокопитова] //Запороз. Січ. – 1995. – 11 трав.

Хортиця: Укр.-рос. літ.-худож. та громад.-політ. часопис Запоріз. обл. орг. Нац. Спілки письменників України. Вип. 2 / Ред. рада, у т.ч. М. Білокопитов. – Запоріжжя: Вид-во ВАТ “Мотор-Січ”, 2002. – 117 с.

Гайдабура В.М. Театр, захований в архівах:Сценічне мистецтво в Україні періоду нім.-фашист. окупації (1941-1944): Історія. Політика. Документи. Ідеї. Художні реа-лії.Людські долі.-К.:Мистецтво,1998.-224 с.-Із змісту:[Театр в окупованому Запоріжжі (4 жовт. 1941-14 жовт. 1943 рр.)].- С.16-17, 139, 144, 146-152,175-181.

Гайдабура В.М. Театр імені М.О.Щорса.-К.:Мистецтво,1979.-128 с.:іл.

Нещерет Т. Під крилом Мельпомени.-Запоріжжя:Хортиця,2001.-48 с.-Із змісту: Головні режисери Запорізького театру:[Фото].-С.24-25.

Иванова Н. Театр уж полон, ложи блещут…// Созвездие.- 2000.- №1.- С.48-49.

Горская А. 200 спектаклей за 70 лет:Юбилей//Запороз. Січ.-1999.-4 берез.

Нещерет Т.Мистецький корабель чекає виходу в плавання//Запоріз. правда.-1999.-5 берез.

Соловьева Г. Театр, люди, годы, планы//Индустр.Запорожье.-1999.-5 марта.

14 квітня – 100 років від дня народження колишнього директора заводу “Дніпроспецсталь” (з 1938 до 1962 р.) О.Ф. Трегубенка (1904-1963). На початку 1934 р. молодий фахівець-електрометалург, випускник Дніпропетровського металургійного інституту О.Ф. Трегубенко став майстром сталеплавильного цеху Заводу інструментальних сталей (так колись називався з-д “Дніпроспецсталь”).У сталеплавильному цеху він пройшов усі належні сходинки росту: майстер, начальник зміни, заступник начальника цеху, начальник цеху. Вже в липні 1938 р. він був призначений директором ЗІСу. Директорові-початківцю удалося багато зробити для того, щоб наладити виробництво на заводі, до складу якого входили 5 діючих цехів повного металургійного циклу.
У червні 1941 р., за 45 днів та ночей під ворожими обстрілами та бомбардуванням завод та його люди були евакуйовані до м. Сталінськ (Новокузнецьк). Менше ніж через рік створений на новому місці завод “Спецсталь” почав видавати продукцію. В  1945 р. О.Ф. Трегубенко з групою колишніх дніпроспецсталівців повернувся до Запоріжжя й очолив роботи по відродженню заводу. На старій території, яку треба було вивільнити від завалів, належало фактично побудувати новий завод, оснащений новим обладнанням.  До 1954 р. він був побудований. Завод жив і нарощував виробництво, освоював нові технології.  О.Ф. Трегубенка можна назвати людиною із загостреним почуттям нового. У 50-х роках під його керівництвом і за безпосередньої участі на заводі було застосовано кисень для інтенсифікації процесу виплавки, освоєно (з Інститутом металургії АН СРСР) позапічне вакуумування сталі, що дозволило забезпечити потреби країни у трансформаторному листі. В 1958 р. спільно з ІЕС імені Є.О. Патона уперше в світі розпочалося промислове виробництво сталі способом електрошлакового переплавлення, а через рік (уперше в Радянському Союзі) – і способом вакуумного дугового переплавлення. В 1962 р. завод подолав понад мільйонну планку по виплавленню сталі. О.Ф. Трегубенко активно вирішував на заводі й соціальні проблеми: постійно будувалося житло, розвивалося медичне обслуговування; стали до ладу заводський клуб, піонерський табір і дитяча дача, профілакторій на Хортиці, бази відпочинку на березі моря.
За свою самовіддану працю О.Ф. Трегубенко удостоєний багатьох державних нагород, йому було присвоєно звання “Лауреат Ленінської премії”. В 1982 р. на “Дніпроспецсталі” установлена премія імені О.Ф. Трегубенка, що присуджується найкращим заводчанам за результатами роботи за рік.

Лейбензон С.А., Трегубенко А.Ф. Производство стали методом электрошлакового переплава. – М.: Металлургиздат, 1962.

Трегубенко О. На крилах семирічки. – Запоріжжя, 1960. – 40 с.

Трегубенко А.Ф., Сперанский В.Г. Электрошлаковый переплав стали на заводе “Днепроспецсталь” //Автоматич. сварка. – 1959. - №4. – С. 71-83.

Трегубенко А.Ф. Славное двадцатипятилетие: [К 25-летию со дня основания завода «Днепроспецсталь»] //Сталь. – 1957. - №10. – С. 865-867.

Лейбензон С.А. «Днепроспецсталь»: (История и передовой опыт завода). – М., 1958. – 55 с. – Из содерж.: [Об А.Ф. Трегубенко]. – С. 17, 53.

Правофланговый электрометаллургии: Очерк истории Запорож. электрометаллург. з-да «Днепроспецсталь». – Днепропетровск: Промінь, 1983. – 126с. – Из содерж..: [Об А.Ф. Трегубенко]. – С. 20, 26, 28, 30, 33, 38, 39, 61.

Это наша с тобой биография: Очерки истории ОАО «Днепроспецсталь». – Запорожье, 2000. – 302 с. – Из содерж..: [Об А.Ф. Трегубенко]. – С. 20, 35, 38, 40, 43, 44, 45, 51, 79, 86, 110, 138, 144-147, 149; ил. между С. 32-33.

Лейбензон В. Александр Трегубенко: человек, который многое успел //Суббота плюс. – 2003. – 24 апр. (№17). – С. 4.

Беликов Н. Его помнят и знают //Индустр. Запорожье. – 1992. – 8 окт.

Володимир Коробов // Художники Запоріжжя:Каталог.-Запоріжжя,2002.-С.14-15.

Владимир Коробов. Живопись: Каталог / Авт. вступит. ст. и составитель М.А.Савицкая. – Запорожье: Облполиграфиздат, 1984. – 26 с.

В.А. Коробов. Персональна художня виставка: Каталог. – Запоріжжя, 1977. – 9 с.

Запорізький художній музей. 1971-2001: Виставки. – Запоріжжя, 2001. – 26 с. – Із змісту: [Про виставки робіт В. Коробова. – С. 6, 13, 18, 21, 23.

Запорізький художній музей. Живопис / Текст Г. Борисова. – Запоріжжя, 2001. – 20 с. - Із змісту: В. Коробов “За синє море”. – С. 16.

70 плюс 45 – это выставка опять //Запороз. Січ. – 1994. – 24 трав.

18 травня - 80 років від дня народження запорізького художника Є.В. Чуйкова    (1924-2000). Народився Євген Васильович Чуйков  18 травня 1924 року в селі Нижній Ряут Курської області. Живописом почав займатися в запорізькому Палаці піонерів. Під час війни був на фронті, а коли повернувся , пішов працювати на завод ‘’Запоріжсталь’’ художником-оформлювачем. В цей час Євген Васильович зустрівся з художніком Г.С.Колосовським, який відкрив молодому художникові дорогу в мистецтво. Вже перші твори Є.В.Чуйкова – ‘’Вечір на Дніпрі’’, Вид з острова Хортиця на нове місто’’(1947 р.) – свідчать про його серйозне і глибоко продумане ставлення до вибору теми, а також про наполегливі пошуки кольору, світла, композиції. В той же час у нього з’являється своєрідна манера письма: пастозний і динамічний мазок, який надає тремтливість і жвавість зображенню, тонко передає стан природи або настрою людини. Є.В.Чуйков – учасник обласних, республіканських, всесоюзних і зарубіжних художніх виставок. Член Спілки художників СРСР з 1960 р.

Художники Запоріжжя:Каталог.-Запоріжжя,2002.-С.34-36.

Чуйков Є.В. // Митці України: Біогр. довід. – К., 1997. – С. 636-637.

Є.В. Чуйков. Персональна художня виставка: Каталог. – Запоріжжя, 1977. – 9 с.

Латанський С. Природа – його стихія // Запоріз. правда. – 1999. – 10 серп.

Поздравляем!: [Указом Президиума Украины члену Союза художников Е.В.Чуйкову присвоено почетное звание «Народный художник Украины»] //Индустр. Запорожье. – 1995. – 4 мая.

Васильев С. Утверждая красоту жизни //Индустр. Запорожье. – 1985. – 26 марта.

Лозовьюк А. Творческий отчет художника //Индустр. Запорожье. – 1985.–6 марта.

Рекубрацкий А. Выставка ветерана //Правда Украины. – 1985. – 5 июня.

Латанський С. Пейзажна симфонія //Культура і життя. – 1984. – 27 трав.

Латанський С. Творчість, як доля //Запоріз. правда. – 1984. – 18 трав.

Якушенко А. Полотна, излучающие солнце //Индустр. Запорожье. –1984.–20 мая.

Богуславська С. Пейзажі Євгена Чуйкова //Запоріз. правда. – 1977. – 9 лип.; Индустр. Запорожье. – 1977. – 22 июня.

14 липня – 170 років від народження М.О. Корфа (1834-1883),  відомого земського діяча та педагога, діяльність якого  була пов’язана із Запорізьким краєм Корф Микола Олександрович (14.07.1834, Харків – 25.11.1883, там же) – вітчизняний педагог і методист, діяч у галузі народної освіти. В 1854 р. закінчив петербурзький Олександрівський ліцей. Працював головою повітової училищної ради в м. Олександрівськ (тепер - Запоріжжя), сприяв відкриттю земських шкіл, пропагував організацію недільних шкіл, створив тип трирічної земської школи на селі з одним учителем, був прибічником загального обов’язкового початкового навчання рідною мовою.
М.О. Корф – автор педагогічних праць і підручників. На допомогу самоосвіті вчителів видавав “Звіти Олександрівської повітової училищної ради”. В 1872-1880 рр. перебував в еміграції (Женева). В 1882 р. в Олександрівському повіті організував недільні школи. Керував численними учительськими курсами і з’їздами у с.Нескучне,  на Херсонщині, в Маріуполі, Бердянську, на яких вчителі мали можливість підвищити свою педагогічну кваліфікацію. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття в Олександрівську та Олександрівському повіті Катеринославської губернії працювали видатні педагоги-просвітителі, діяльність яких була спрямована на поширення освіти у широких народних колах.Початок цьому процесові заклав М.О. Корф. Він сприяв утворенню у 1866-1871 рр. більш як 100 земських шкіл в Олександрівському повіті, з них 50 були школами так званого “нового” типу, тобто дешевими школами при одному вчителеві.

Корф Н.А. Отчет члена Александровского уездного училищного совета за 1869-1870 учебный год. – Екатеринослав, 1870. – 179 с.

Материалы о работе земской школы имени Корфа. Доносы уряднику. – Б. в. д. – (Фотокопия).

Василенко Н. Корф (барон Николай Александрович) //Энциклопедический словарь Брокгауза и Эфрона: Биографии. – М., 1997. – Т. 6. – С. 254-255.

Вовк Л.П. Краєзнавство в історії освітнього процесу: [У т.ч. про М.О. Корфа] //VI Всеукр. наук. конф. з іст. краєзнавства. – Луцьк, 1993. – С. 347-348.

Карагодин А.И. История запорожского края: (1770-1917). – Запорожье: ЗГУ, 1998. – 285 с.: карт. – Из содерж.: Корф Николай Александрович. – С. 115-116, 218-220; Школа им. Корфа. – С, 220-221; Портрет барона Корфа работы Н.А. Касаткина. – С.243-244.

Ляшко С.М. Акінфієв І.Я. – один із плеяди педагогів Олександрівська: [У т.ч. про М.О. Корфа] //Культурологічний вісник. – Запоріжжя, 2002. – Вип. 9. – С. 16-20.

Марутян Р.Р. Карышев Н.А. – попечитель Гнединского ремесленного училища: [Перв. попечителем училища по образоват. части был барон Н.А. Корф] //Наук. доповіді студентів та аспірантів кафедри історії України ЗДУ. – Запоріжжя, 1998. – Вип. 4. – С. 55-59.

Нариси історії українського шкільництва (1905-1933): Навч. посібник. – К.: Заповіт, 1996. – 302 с. – Із змісту: [Про М.О. Корфа]. – С. 20, 37, 40, 44, 50, 190.

Нариси історії української інтелігенції (перша половина ХХ ст.). Кн. І. – К., 1994. – 138 с. – Із змісту: [Про барона М.О. Корфа]. – С. 49.

Орлянский С., Ткаченко В. Учебные заведения дореволюционного Запорожья: [В т.ч. о бароне Н.А. Корфе и его пед. деятельности в Александровском уезде] //Орлянский С.Ф., Ткаченко В.Г. Материалы к истории Запорож. гос. университета. – Запорожье, 1998. – Вып. 1. – С. 5-20.

Песковский Л.М. Барон Николай Корф: Его жизнь и обществ. деятельность //Биографическая серия (1890-1915). – Челябинск: Урал, 1997. – Т. 23. – С. 395-500.

Семенов Д. Барон Николай Александрович Корф //Острогорский К., Семенов Д. Русские  педагогические деятели. – СПб, 1914. – С. 63-85.

Бондар Л. Педагогічна діяльність Миколи Корфа //Почат. шк. – 1999. - №12. – С.60-61.

Марутян Р. Гордость и потеря Александровского земства //Запороз. Січ. – 1998. – 23 лип.

Мандрикіна Т. Бердянські діяння барона М.О. Корфа //Півден. зоря. – 1997. –    11 черв.

Пуха И. Они сеяли разумное, доброе, вечное: [В т.ч. о Корфе] //Наш город. – 1997. – 28 нояб.

Кутинський М. Некрополь України: [У т.ч. про М.О. Корфа] //Дніпро. – 1995. - №9-10. – С. 142-143.

Пуха

Верижникова Г.А. Организатор земской народной школы Н.А. Корф / И. Еще одна высота: [О пед. деятельности Н.А. Корфа в Александровске] //Индустр. Запорожье. – 1993. – 31 июля.

Морозюк В. Зерна добра //Машиностроитель. – 1991. – 27 февр.

Морозюк В. Згадаймо про М.О. Корфа //Запоріз. правда. – 1991. – 10 січ. (№11).

Шевелев М. Барон Корф: Поэма //Шевелев М.П. Субботние свечи. – Запорожье, 1995. – С. 53-56; Письменники Запорізького краю (20-90-ті роки ХХ ст.). – Запоріжжя, 2002. – С. 282-285.

24 липня – 80 років від дня народження запорізького художника Ф.Ф. Шевченка (1924-1981), уродженця с. Новоданилівка Запорізької області. Федір Федорович Шевченко народився у сім’ї селянина в селі Новоданилівці на Запоріжжі. Початкову освіту одержав у Запоріжжі. З дитинства виявив нахили до малювання. Першим своїм вчителем вважав свого старшого брата Михайла. Потім Федір навчався в образотворчій студії запорізького Палацу піонерів .Закінчивши 8 класів, Федір Шевченко вступив до Дніпропетровського художнього училища. В 1950 році він з відзнакою завершив навчання в училищі. В Запоріжжі по-справжньому розкрилися його творчі здібності. Ф.Ф.Шевченко наполегливо працював, підвищував свою майстерність. Одночасно з художньою творчістю Федір Федорович займався і педагогічною діяльністю. Протягом багатьох років він керував образотворчою студією Палацу культури металургів заводу ‘’Запоріжсталь. Ф.Ф.Шевченко тричі – 1959, 1962, 1974 рр. – звітував перед глядачами персональними виставками. Він – учасник обласних, республіканських, всесоюзних і зарубіжних виставок. Член Спілки художників СРСР з 1960 року. У 1965 і 1977 рр. він – голова правління обласної організації Спілки художників України. Заслужений художник України (1974).

Шевченко Ф.Ф. // Художники Запоріжжя:Каталог.-Запоріжжя,2002.-С.37.

Заслужений художник УРСР Ф.Ф. Шевченко. Персональна художня виставка: Каталог. – Запоріжжя, 1977. – 9 с.

Шевченко Ф.Ф. //Мистецтво України: Біогр. довідн. – К., 1997. – С. 647.

Комаров Г. Грані таланту: У творчій лабораторії митця //Запоріз. правда. – 1966. – 21 серп.

Стародубський Й. Враження і роздуми //Індустр. Запоріжжя. – 1964. – 15 листоп.

Тарасенко Л. Перші радощі //Комсомолець Запоріжжя. – 1958. – 3 груд.

Запорізький художній музей. 1971-2001: Виставки. – Запоріжжя, 2001. – 26 с. – Із змісту: [Про виставки робіт Г. Мацегори]. – С. 13, 23.

Мацегора Г.П. //Мистецтво України: Біографіч. довідн. – К., 1997. – С. 404.

Григорій Мацегора: Альбом. – К.. 1995. – 32 с.

Г.П. Мацегора. Персональна художня виставка: Каталог. – Запоріжжя, 1977. – 9с.

Полянчук Л. Сільська поезія Мацегори //Запороз. Січ. – 1999. – 30 жовт.

Власенко В. Корені народного мистецтва в душі //Выбор. – 1996. – 12 дек.

Федина В. Україна рідна моя //Запороз. Січ. – 1994.- 14 верес.

Захаренко А. Ой, у полі срібні коні //Запоріз. правда. – 1990. – 4 лют.

Васильев С. Воспевая людей труда //Индустр. Запорожье. – 1987. – 16 мая.

Марченко Г. Рідна мати моя //Прапор юності. – 1965. – 1 серп.

19 жовтня – 70 років від дня народження запорізького письменника Б.І. Бездольного (1934-2001). Народився 19 жовтня 1934 р. в смт. Розівка Куйбишевського  (зараз – Розів-ського) району Запорізької області. Середню школу закінчив у Запоріжжі. Після закінчення факультету журналістики Київського університету (1957) працював у запорізьких обласних газетах, у книжковому видавництві, очолював Запорізьке обласне літоб’єднання. Чимало віршів Б.Бездольного перекладено на мови інших народів. Він нагороджений Почесними Грамотами Президії Верховної Ради Абхазької та Калмицької АРСР за поетичну перекладницьку діяльність. Він також лауреат премії заводу ‘’Дніпроспецсталь’’ ім.Трегубенка (1984). Член Спілки письменників СРСР з 1970 р.

Окремі видання твори.

Трутні. – Запоріжжя, 1960. – 47 с.

Твой след на земле. – Запорожье, 1961. – 40 с.

Вогонь горить у серці: Нарис. – К.: Дніпро, 1964. – 95 с.

Директор заводу. – К.: Політвидав України, 1966. – 69 с.

Смерть обминає сміливих: Нариси. – Дніпропетровськ: Промінь, 1966. – 148 с.

Запорожье мое, Запорожье.-Днепропетровск: Промінь, 1969.-135 с.

Запоріжжя-славне місто.-К.,1970.-57 с.

Запорожье мое, Запорожье. – Днепропетровск: Промінь, 1972. – 192 с.

Блискавка в добрих руках.-К.:Дніпро,1972.-183 с.

Молния в добрых руках.-Повесть/Авториз. перевод с укр.-М.:Политиздат,1974.-274 с.

Сонячна далина: Повість.- К.:Рад. письменник,1984.-183 с.

Душа поэта:Поэзия.-Запорожье:Днепров. металлург,2002.-140 с.

Бездольный Б.:[Рассказ]//Письменники Запорізького краю:(20-30-ті рокиХХ ст.),-Запоріжжя,2002.-С.153-157.

Клименко М.Бездольний Борис Ілліч//Вони слави не шукали.-Запоріжжя,2002.-С.65-66.

Мантуло Н. Борис Бездольний//Письменники Запорізького краю (20-30-ті роки ХХ ст.).-Запоріжжя,2002.-С.149-153.

Бездольний Б.//Письменники України:Довідник.-Дніпропетровськ,1996.-С.15.

Бурбела В.А. Бездольний Борис Ілліч//Українська літературна енциклопедія.-К.,1988.-Т.1.-С.141.

Бездольний Б.І.//Літературне Запоріжжя:Біобібліогр. довідник.-Запоріжжя.-Вип.1.-С.7-10.

Борис Ильич Бездольный:Библиогр.список/ЗОУНБ им.А.М.Горького.-Запорожье,1984.-5 с.

Борис Бездольний:[Некролог] // Запороз.Січ.-2001.-29 листоп.

26 жовтня - 90 років від дня народження мелітопольського поета  та художника О.А.Фесюка (1914-2001).
Олександр Артемович Фесюк народився 26 жовтня 1914 р. в Петрограді, де поселилася сім’я біженців першої світової війни. В 1920 р. переїхали до України. З того часу життя О.Фесюка пов’язане з Таврією, Запорізьким краєм. В 1941 році, після закінчення Одеського художнього училища,пішов на фронт. Мав бойові нагороди.
Повоєнне життя було заповнене творчістю:О.Фесюк-педагог (учитель малювання в школі), керівник студії образотворчого мистецтва, голова художньої ради при архітекторі м.Мелітополь; довгі роки очолював (до 1996 р.) Мелітопольське літературне об’єднання ім.П.Ловецького. Член  Національної Спілки письменників України з 1996 р. творів.

Яблоко согласия:Стихи,эпиграммы,пародии.-Мелитополь,1997.-66 с.

Горячий цвет:Лирич. поэма.-Запорожье:РИП ‘’ Выдавець‘’,1995.-48 с.

Міра плати:Сатира та гумор.-Мелітополь,1995.-38 с.

Моя Луна:Стихи и поэмы.-Запорожье,1994.-64 с.

Облака:Стихи.-Запорожье:РИП ‘’Выдавець‘’,1993.-64 с.

Перекличка : Стихи.- Днепропетровск : Промінь, 1975.- 62 с. (В соавт. с А. Го-ревим ).

Фесюк А. Хлеб; Яблоко раздора; Сонет красоты; Песня; ‘’По ночам, отправляясь из детства…’’; Фронтовикам; ‘’Когда меня настигла старость…’’; Мать; ‘’Я был когда-то колкою стерней…’’:[Подборка стихов]// Письменники Запорізького краю.-Запоріжжя,2002.-С.312-315.

Фесюк О. Нерівний шлюб:[Гумор. вірш]// Весела Січ.-Запоріжжя,1999.-Вип.6.-С.124

Фесюк А.В плену июньского дождя:[Стих.]// Хортиця.-Запоріжжя,1998.-Вип.7.-С.14-15.

Фесюк О. Риб’яча скарга; Міні-монолог Івана Карася:[Гуморески] // Веселий курінь.- Запоріжжя,1997.- Вип.3.- С.67-68.

Фесюк А. Коровья идиллия:[Пародия]// Веселий курінь.-Запоріжжя,1995.-Вип.2.-С.35.

Фесюк О. Думи депутатські; Міра плати // Веселий курінь.-Запоріжжя,1993.-Вип.1.-С.45-46.

Фесюк А. ‘’Гуси-лебеди над Молочной…’’; ’’Вновь первобытные снега…’’; ’’Еще вчера из черноты сквозной…’’; У білу ніч // Великий Луг.-Запоріжжя,1992.-С.64-65.

Фесюк А. Богомаз: [Стих.]// Хортиця. - Запоріжжя,1990.-Вип.1.-С.97.

Фесюк А.Дуб; Март:[Стихи]// Зірниці. - Дніпропетровськ,1972.-С.111.

Зайдлер Н., Зотова В. Александр Фесюк // Письменники Запорізького краю:20-90-ті роки ХХ ст.-Запоріжжя,2002.-С.302-312.

Каминская И. Поэзии ‘’все возрасты покорны’’:[До 70-річчя Мелітоп. літ. об‘єднан-ня ім.П.Ловецького; В т.ч. згадується О.Фесюк, котрий довгі роки (до 1996 р.) очолював це об-ня]//Новий день.-2002.-5 січ.-С.2.

Чипигина Н. Вначале был кружок…:[любителей поэтического слова; В т.ч. об А.Фесюке]//Мелитоп. ведомости.-2001.-29 дек.-С.2.

Беляева Е. Поэт, художник, почетный гражданин// Мелитоп. ведомости.-1999.-26 окт.

Ливадный А. Художник, поэт, учитель, почетный гражданин// Новий день.-1999.-9 жовт.

Григоренко М. У колі шанувальників і друзів // Запороз. Січ.-1999.-30 жовт.

Авдеенко С. Над ним звезда поэзии…// Мелитоп. ведомости.-1998.-9 июня.

‘’Аксакал поэтической нивы ‘’// Новий день.-1998.-24 жовт.

Баулин П. У писателей-съезд:[В т.ч. о принятии А.Фесюка в члены СПУ и делегировании представителей на съезд писателей Украины в Киев]//Наш город.-1996.-16 окт.

Авдеенко С.Счастливый талант// Мелитоп. ведомости.-1995.-29 июня.

Рекубрацький А. Дивосвіти Олександра Фесюка // Запоріз. правда.-1994.-25 лют.

Савина Т.’’И долго-долго будет длиться клич журавлиного ключа…’’:[Памяти А.Фесюка] // Новий день.-2001.-27 жовт.-С.4.

Савина Т. Фесюку:[Стих.] // Новий день.-2001.-27 жовт.

Еременко В. А.А.Фесюку:[Стих.] // Новий день.-2001.-27 жовт. 

20 листопада - 25 років від дня заснування Запорізького театру молоді.

Денисенко Виталий Иванович:[Глав. реж. театра]// Шифрина А. Герои и судьбы.-Запорожье,2000.-С.154-161. Гончаров Виктор Николаевич:[Актер театра, засл. арт. Украины]// Шифрина А. Герои и судьбы.-Запорожье,2000.-С.128-134.

Станішевський Ю. Багатогранність таланту:[Про док. Філософ. наук, проф., колиш. міністра культури УРСР  С.Безклубенка, який став свого часу ініціатором ство-рення театру юного глядача; В т.ч. в Запоріжжі]// Культура І життя.-2002.-4 груд.

Московцева В.Моя знакомая Снегурочка:[О зам. дир. театра по орг. зрителей З.И.Спектровой]// Суббота.-2000.-№3(янв.).-С.8.

Соловьева Г.Запорожский ТЮЗ: “малая сцена” действует//Индустр. Запорожье.-2000.-11 мая.

Горская А. Театр молодежи:” Этапы большого пути”//Запороз. Січ.-1999.-23 лис-топ.

Соловьева Г. Театр жив, театр играет // Индустр. Запорожье.-1999.-17 февр.

Филь В. Как на ТЮЗа день рожденья …//Наше время плюс.-1999.-25 нояб.-(№24).-С.7.

30 листопада - 70 років (1934) українській письменниці  Р.П.Іванченко

(справжнє прізвище Іванова), уродженці м. Гуляйполе.

Раїса Петрівна Іванченко (Іванова) – прозаїк і поетеса. Народилася 30 листо-пада 1934 р. в м.Гуляйполе в сім’ї службовця. Закінчила історичний факультет Київ-ського університету ім.Т.Г.Шевченка (1957). Працювала в редакції газети ‘’Молодь України’’, на українському радіо. Кандидат історичних наук (1967), з 1967 р. викладає в Київському університеті (професор з 1997 р.).

Друкується з 1957 р. Член Спілки письменників СРСР з 1977 р. Державна премія (1996) за тетралогію про Київську Русь:’’Зрада,або Як стати володарем’’, ’’Гнів Перуна’’, ’’Золоті стремена’’,  ’’Отрута для княгині’’.

Окремі твори Р.П.Іванченко перекладено російською і вірменською мовами.

Автор циклу радіопередач  ’’З історії української державності’’ (1993-1994), сценаріїв історико-документальних кінофільмів та ін.

Окремі видання творів.

Клятва:Роман-хроніка:[Про М. Драгоманова].-К.:Рад. письменник,1971.-392 с.

Не розминись із собою:Повісті,оповідання.-К.:Молодь,1980.-197 с.

Любить не просто:Повести,рассказы.-М.:Сов. писатель,1981.-327 с.:ил.

Гнів Перуна:Роман.-К.:Рад. письменник,1982.-503 с.:іл..

Золоті стремена:Роман.-К.:Дніпро,1982.-232 с.

Золоті стремена:Роман.-К.:Рад. письменник,1984.-447 с.:іл.

Клятва:Роман-хроніка.-[Про М.Драгоманова].-К.:Дніпро,1985.-373 с.

Гнів Перуна (Початок).-К.:Дніпро,1986.-215 с.

Гнів Перуна (Закінчення).-К.:Дніпро,1986.-223 с.

Гнев Перуна.-М.:Сов. писатель,1986.-462 с.:ил.

Зрада

Золотые  стремена:Роман.-М.:Сов. писатель,1990.-319 с.

Отрута для княгині:Роман.-К.:Спалах,1995.-464 с. (Укр. іст. роман).

Наче тисячу літ живу:Поезії.-К.:Укр. центр духов. культури,1998.-152 с.:іл.

Суспільно-політичний рух в 60-х рр. ХІХ ст. в Україні:до проблеми становлення ідеології.-К.:МІЛП,2000.-351 с.-(В соавт. з Івановою Л.Г.).

Українська державність в 20-90-х рр.:Навчальний  посібник [для вузів].-К.,2000.-256 с.

Раби Києва не мовчали:До 150-річчя від дня народження М.П.Драгоманова.-К.:Т-во ‘’Знання’’ УРСР,1991.-47 с.

Київська Русь:Початки укр. держави:Посібник з історії.-К.:Всеукр. т-во  ‘’Просвіта’’,1995.-96 с.

Турбай І.Т. Іванченко Раїса Петрівна // Українська літературна енциклопедія.-К.,1990.-С.292-293.

Письменники України:Довідник.-Дніпропетровськ:ВПОП ‘’Дніпро’’,1996.-397 с.-Із змісту:[Про Р.Іванченко].-С.106.

Раїса Іванченко // Письменники Радянської України. 1917-1987:Біобібліогр. довідник.-К.,1988.-С.240.

Іванченко Раїса Петрівна // Шевченківські лауреати.1962-2001:Енц.  довід.-К.,2001.-С.204-205.

Іванченко (Іванова) Раїса Петрівна //  Літературне Запоріжжя:Біобібл. довід.-Запоріжжя,2002.-Вип.2.-С.20-24.

28 грудня-30 років  (1974)  Пологівському олійноекстракційному заводові. Пологівський ОЕЗ – один з найбільших в Європі заводів,  який переробляє олій-ні культури. Єдиний комплекс цехів та допоміжних підрозділів з розвинутою інфра-структурою, яка забезпечує можливість переробки 1250 т соняшника за добу. Вироб-ничі потужності з фасовки продукції дозволяють щомісячно розливати 1  500 000 пля-шок олії ємністю 1 л. Вся продукція заводу виробляється з екологічно чистої сировини без домішок консервантів. На сьогоднішній день на заводі вироблено більш ніж 1 млн. т олії. Пологівський ОЕЗ підтримує ділові зв’язки з Білорусією, Росією, Польщею, Угор-щиною, країнами Прибалтики та ін. Нещодавно в Києві проходив закритий дегустаційний конкурс серед масложи-рових підприємств України за звання “Краща торгова марка”. На цьому форумі про-дукція заводу (нерафінована олія та майонез “Пікантний” торгової марки “Славія”) отримала золоті медалі. А на міжнародному форумі в Брюселі Пологівський ОЕЗ ,єдиний з українських заводів, був удостоєний найвищої нагороди – премії “Євро-маркет”.
Дніпрова О. ‘’Славія’’ на столі - добрий смак до обіду:[Продукція з-ду]// Запоріз.

Покупайте ‘’Славию’’:[О продукции Пологов.МЭЗа]//Суббота плюс.-2003.-10 апр.-С.2.

Ярошенко Л. Пологовский МЭЗ озолотился//Индустр. Запорожье.-2003.-21 мая.-С.3.

Москалюк Т. Медалі ‘’Славії’’// АвтоЗАЗвісті.-2003.-17 черв.(№19-20).-С.8.

Абліцов О. Меценати і просто люди добрі:[Меценат. діяльність ЗАТ ‘’Пологів-ський олійноекстракційний завод’’]//Голос України.-2001.-15 верес.

Мірошниченко В. Пологівський олійноекстракційний завод-найпотужніший в Європі:[Добірка матеріалів] // Запоріз. правда.-1998.-13 жовт.

Дупак В. Квітка сонця:боротьба ще триває// Голос України.-1999.-7 жовт.(№186).

Ему не нужны иностранные инвесторы// Деловая Украина.-1998.-9 янв.

Олійноекстракційному заводу-20 років // Пологів. вісті.-1994.-3 листоп.;29 груд.

Бойко Е. Анатолий Савус:’’Руководитель силен коллективным разумом’’:[О ген. дир. Пологов. маслоэкстракцион. з-да, канд. техн. наук, засл. работнике промышлен-ности Украины]//Хортиц. бизнес-клуб.-2001.-№3.-С.26-27.

Мушастиков В.Жизнь состоялась:[О ген. дир. з-да А.С.Савусе]//Созвездие.-2000.-№3.-С.16-17.

Савус А. ‘’За наше мито-нас же й бито !’’[

Білий В. А.С.Савус-кавалер ордена ‘’Святий Бесіду з ген. дир. з-ду записав П.Ковальов]//Запоріз. правда.-2000.-3 жовт.-С.4-5.