А
АБРАЗИВНА
– ш
АБРИКОСОВА – к
АБХАЗЬКИЙ ПРОВ. – ш
1. О наименовании и переименовании улиц в городе: [Ул. Расковой
от №61 и 58 до №73 и 68 в Шевчен. р-не переименовать на пер. Абхазский]:
Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 21 июля
1977 г. №275 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244, арк.36-39.
АВАЛІАНІ
– ш
Аваліані Лаврентій Іванович (1923-1943) -Герой Радянського Союзу
(1943, посмертно). 9 жовтня 1943 р. при наступі на хутір Канадський
(Токмакський р-н, Запорізька обл.) командир відділення 1372-го стрілецького
полку (417-а стрілецька дивізія, 44-а армія, Південний фронт) сержант
Аваліані, увірвавшись до траншей противника, знищив багато фашистів.
10 жовтня 1943 р. його відділення відбило численні атаки піхоти
і танків противника. У цьому бою Л. І. Аваліані загинув. Похований
герой у с. Новолюбовка Токмакського району Запорізької області.
* * *
2. О наименовании улицы на бывшем пос. Горьком: [Улицу, расположенную
между ул. Круговой и ж. д., от ул. Иванова до ул. Коллективной,
наименовать
ул. Л. И. Авалиани]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся
от 15 мая 1969 г. №212 (протокол №12) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.6, спр.389,
арк.188.
3. Улица имени Авалиани: [О Решении Запорож. исполкома горсовета
присвоить имя героя одной из улиц города] // Индустр. Запорожье.
– 1969. –
4 июня.
4. Герои Советского Союза: Краткий биограф. словарь в 2-х т. – Т.1
/Абаев-Любичев. – М.: Воениздат, 1987. – 911с. – Из содерж.: [Авалиани
Л. И.] – С. 22.
5. Глущенко М. С. Здравствуй, Лаврентий! // У стен Запорожья. –
Днепропетровск, 1975. – С. 267-278.
6. Яковчук Э. Авалиани Лаврентий Иванович: [Улица им. Героя Сов.
Союза]
// Верже. – 2001. – 21 июня.
7. Глущенко М. И не знал солдат, где упадет // Наш город. – 1991.
– 20 июня.
8. Глущенко М. Имени Лаврентия Авалиани [Биогр. и подвиг] // Заря
Востока. – 1975. – 5 марта.
Див. також № 1758, С.366; № 1769, С.1; №1788; №1811; №1814.
АВАНГАРДНА
– ж
АВІАЦІЙНА – к
АВРАМЕНКА – ш
Авраменко Василь Максимович (1913-1972) -Герой Радянського Союзу
(1944, посмертно). Учасник Великої Вітчизняної війни з 1941 р. Стрілець
592-го стрілецького полку (203-я стрілецька дивізія, 12-а армія,
Південно-Західний фронт) особливо відзначився у бою за розширення
плацдарму на правому березі Дніпра поблизу с. Петрово-Свистуново
(Вільнянський р-н Запорізька обл.). Після закінчення війни жив та
працював комбайнером у с. Гасанівка Запорізької області.
* * *
9. О наименовании улиц в городе: [Улицу, проходящую от ул. Чаривной
до ул. Куйбышева, идущей у высоковольтной линии параллельно ул.
Полякова, наименовать ул. В. М. Авраменко]: Решение исполкома Запорож.
горсовета деп. трудящихся от 15 сент. 1977 г. №350 (протокол №17)
// ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.247, арк.48.
10. Голдобін А. І. Герой Радянського Союзу: Авраменко Василь Максимович
// Голдобін А. І. Запорізька Алея Слави – народна святиня. – Дніпропетровськ,
2002. – С. 178-181.
11. Герой плацдарма [В. М. Авраменко] // И генерал, и рядовой. –
Днепропетровск, 1983. – С. 37-39.
12. Вулиця імені Героя [Рад. Союзу В. Авраменка] // Запоріз. правда.
– 1987. – 16 травня.
13. Кузубов О. Наш славный земляк // Дніпр. вогні.- 1983.-11 черв.
Див. також №4, С.24; №5, С.200-210; №1758, С.365; №1768, С.7-10;
№1791.
АВТОБУСНА
– з
АВТОДОРІВСЬКА – з
АВТОДОРОЖНА – ш
14. О наименовании и переименовании улиц в городе: [Часть ул. Кировоградской
(жилые дома от №108 по 126) в Шевчен. р-не переименовать на ул.
Автодорожную]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся
от 21 июля 1977 г. № 275 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп. 9,
спр.244, арк.36-39.
АВТОЗАВОДСЬКА
– к
15. О наименовании и переименовании улиц в городе : [Улицу в жилмассиве
Южный Коммунар. р-на, проходящую от кольца ул. Луначарского вдоль
кварталов №1,2 и существующей поймы, наименовать ул. Автозаводская]:
Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 20 июня 1985 г.
№180.
АВТОПАРКОВА
– к
16. О наименовании улицы в Коммунарском районе: [Улицу, проходящую
от
ул. Космической до ул. Жасминной параллельно ул. Восточной, наименовать
ул. Автопарковой]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп.
от 10 февр. 1983 г. №54 (протокол №3) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.762,
арк.158.
АВТОСТРАДНА
– к
17. О наименовании улиц в Ленинском и Шевченковском районах: [Улицу,
проходящую от ул. Авраменко вдоль автострады Москва-Симферополь
наименовать ул. Автострадной]: Решение исполкома Запорож. горсовета
нар. деп. от 23 авг.
1979 г. №294 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.462, арк.44.
АГРОНОМІЧНА
– ш
АГРАРНИЙ ПРОВ. – ш
18. О наименовании и переименовании улиц в городе: [Переулок в
Шевчен. р-не, проходящий от ул. Архитектуроной №22 до ул. Освобожденной
наименовать
пер. Аграрным]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся
от 21 июля 1977 г. №275 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244,
арк.36-39.
АДЖАРСЬКА
– ш
АДИГЕЙСЬКИЙ ПРОВ. – л
АДЛЕРСЬКА – ш
19. Про назву вулиці в місті: [Вулиці, яка проходе між вул. Балковою
і вул. Цілинною у Сталін. р-ні, дати назву вул. Адлерська]: Рішення
виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 31 жовт. 1958 р.
№470 (протокол №21 ) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.814, арк.357-359.
АДМ.
ЛАЗАРЄВА – л
Лазарєв Михайло Петрович (1788-1851) -російський флотоводець,
вчений-географ і гідрограф, адмірал (1843). Здійснив три плавання
навколо світу: 1813-1816, 1819-1821 – у складі експедиції Ф. Ф.
Беллінсґаузена і 1822-1825 – на фрегаті „Крейсер”, учасник Наварівського
бою з турецьким флотом, головний командир Чорноморського флоту і
військовий губернатор Севастополя та Миколаєва (з 1833). Лазарэв
М. П. видав лоції (описи) Чорного та Азовського морів. Під його
керівництвом у Миколаєві було складено й надруковано карти Чорного,
Егейського та Середземного морів.
* * *
20. Советская Военная Энциклопедия. – В 8-ми т. / Пред. Гл. ред.
комиссии
Н. В. Огарков. – М.: Воениздат, 1977.- Т. 4 / «К-22» - Линейный
– 656 с. – Из содерж.: [Лазарев М. П.] – С.557-558.
21. Островский Б. Г. Лазарев / Под ред. Е. Е. Шведа. – М.: Мол.
гвардия, 1966.-176 с.
22. Никульченков К. И. Адмирал Лазарев. – М., 1956.-200 с.
23. Соколов А. В., Кушнарев Е. Т. Три кругосветных плавания М. П.
Лазарева. – М., 1951.-208 с.
Див. також №25, С.49-50.
АДМ.
МАКАРОВА– л
Макаров Степан Йосипович (1848-1904) – російський флотоводець,
океанограф, полярний дослідник, віце-адмірал (1896), уродженець
м. Миколаїв. Під час російсько-турецької війни 1877-1878 вперше
у світі застосував катери для мінних атак бойових кораблів та торпеди.
Розробив проект першого в світі потужного криголама „Єрмак”, на
якому 1899 здійснив плавання до Шпіцберґену, 1901 – до Землі Франца
- Йосифа. С. Й. Макаров – автор понад 50 наукових праць з різноманітних
галузей військово-морської справи.
* * *
24. Семанов С. Н. Макаров.– М.: Мол. гвардия, 1988. – 287 с.
25. Українська Радянська Енциклопедія в 12-ти т./ Голов. ред. М.
П. Бажан. Т.6 / Куликів – Мікроклімат. – К.: УРЕ, 1981.-551 с.-
Із змісту: [Макаров С. Й.]. –
С. 311.
26. Советская Военная Энциклопедия. – В 8-ми т. / Пред. Гл. ред.
комиссии
Н. В. Огарков. – М.: Воениздат, 1978.- Т.5 / Линия- Объектовая.
– 688 с. – Из содерж.: [Макаров С. О.]. – C. 84-85.
27. Островский Б. Г. Адмирал Макаров. – М.: Воениздат, 1954. – 340
с.
28. Лурье А. С. О. Макаров. – М.: Воениздат, 1949.-301 с.
АДМ.
НАХІМОВА – о
Нахімов Павло Степанович (1802-1855) – російський флотоводець,
адмірал (1855), учасник Наварінської битви (1827), російсько-турецької
війни (1828-1829). Під час Кримської війни 1853-1856 рр. керував
обороною м. Севастополь. П. С. Нахімов зробив значний внесок у розвиток
російського військово-морського мистецтва. Помер адмірал після смертельного
поранення у Севастополі.
* * *
29. Українська Радянська Енциклопедія в 12-ти т./ Голов. ред. М.
П. Бажан.- Т. 7/ Мікроклін-Олеум – К.: УРЕ, 1982. – 527 с. – Із
змісту: [Нахімов П. С.]. – С. 274.
30. Экшпут С. Жизнь и судьба [адм. Нахимова] // Знание - сила. –
2005. - №7. – С.102-109.
31. Максимов В. «Встань, Нахимов – герой!» // Сов. Россия. – 2002.-
4 июля.
32. Шитин В. Нахимов: Док. повесть // Морск. сб. – 2002. - № 6,7.-
С. 87-95.
33. Шереметьев Б. Страницы жизни Адмирала Нахимова // Гудок. – 1996.
– 7 дек.
Див. також № 26, С.532.
АДМ.
УШАКОВА – з
Ушаков Федір Федорович (1744-1817) - російський флотоводець, адмірал
(1799). У 1766 р. закінчив Морський кадетський корпус. Учасник російсько-турецьких
воєн 1768-1774, 1787-1791. Ушаков розробив і застосував тактику
маневру, нові форми морського бою, вміло координував дії флоту з
сухопутними військами.
* * *
34. Українська Радянська Енциклопедія в 12-ти т./ Голов. ред. М.
П. Бажан.- Т. 11/ Стодола - Фітогеографія. – К.: УРЕ, 1984. -608
с. – Із змісту: [Ушаков Ф. Ф.]. – С. 520.
35. Советская Военная Энциклопедия: В 8-ми т. / Пред. Гл. ред. комиссии
Н. В. Огарков. – М.: Воениздат, 1976-1980. - Т. 8/ «Ташкент» - Ячейка.
– 1980. – 678 с. – Из содержания.: [Ушаков Ф. Ф.]. – С. 442-443.
36. Моісєєв С. Алмазний вінець флотоводця // Безпека життєдіяльності.-
2006. - №4. – С. 29-33. 37. Сацкий А. Г. Федор Федорович Ушаков
// Вопр. истории. – 2002. - №3. – С. 51-78.
38. Сидоров И. Адмирал. Святой и …неизвестный. К канонизации Ф.
Ф. Ушакова // Морской сб. – 2001.- №9 – С.19-20.
39. Реданский В. Грозные бури обратятся во славу нашу // Рос. газ.
– 1995. – 25 февр. – С.7.
АДМІРАЛТЕЙСЬКА
– л
АЕРОДРОМНА – к
АЖУРНА – л
40. Про назву вулиць в місті Запоріжжя: [Вулиці у Сталін. р-ні,
яка проходить між вул. Садоводства та вул. Мокрянською за магістраллю
Москва-Сімферополь, надати назву вул. Ажурна]: Рішення виконкому
Запоріз. міськради деп. трудящих від 15 серп. 1958 р. №367 (протокол
№16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.811, арк.125-126.
АЖУРНИЙ
ПРОВ. – л
АЗОВСЬКА – к
АЙВАЗОВСЬКОГО – л
Айвазовський (Гайвазовський) Іван Костянтинович (1817-1900) –
видатний російський художник - мариніст, академік (1845), почесний
член петербурзької Академії Мистецтв (1887), член багатьох іноземних
академій. З 1845 р. жив у Феодосії. Написав близько 6 тис. творів.
Своєрідність його творчості – в романтичному зображенні величі морської
стихії, відваги людей, що борються з морем („Дев’ятий вал”, „Чорне
море”, „Серед хвиль”, „Чесменський бій”, „Сінопський бій”). Айвазовський
– автор картин на українські теми: „Чумацька валка” (1855), „Український
пейзаж” (1868), „Весілля на Україні” (1891) та ін.
В 1880 р. у Феодосії Іван Костянтинович збудував художню майстерню
і картинну галерею, яку заповів місту (нині Феодосійська картинна
галерея носить ім’я
І. К. Айвазовського).
* * *
41. УСЕ Універсальний словник – енциклопедія / Голов. ред. М. Попович.-
К.: ПВП Всеувито, 2001; Львів: ЛДКФ Атлас, 2001.- 1575 с.- Із змісту:
[Айвазовський І. К.].-С.28.
42. Кейван І.Іван Айвазовський // Хроніка – 2000: Укр. культуролог.
альманах. – Вип. 35: Культура і наука світу: Внесок України. – К.,
2000. – С. 275 – 279.
43. Українська Радянська Енциклопедія в 12-ти т./ Голов. ред. М.
П. Бажан. – Т.1 / А-Борона.- К.: УРЕ, 1977. – 544 с.- Із змісту:
[І. Г. Айвазовський]. – С. 98.
44. Певец моря в степи: [Про ул. Айвазовского] // Суббота. – 1999
– 9 дек. – С.7.
45. Карпеченко Т. В. И. К. Айвазовский // Специалист. – 1992. -
№10/12 – С. 38-39.
46. Конгин Е. «Художник совершенно исключительный …» // Сов. культура.
– 1987. – 28 июля. – С. 4.
47. Долгополов И. Айвазовский // Огонек. – 1979. - № 24.- С. 8-10.
Див. також №1769, С.1-2.
АКАД.
АЛЕКСАНДРОВА – л
Александров Іван Гаврилович (1875-1936) – російський інженер і
вчений у галузі енергетики та гідротехніки, академік АН СРСР (1932).
І. Г. Александров створив проект і керував будівництвом Дніпрогесу
та Дніпровським енерго-промисловим комбінатом (1921-1927), склав
проекти електрифікації Середньої Азії та Східного Сибіру. Працював
над першим проектом Байкало-Амурської магістралі (1930), розробив
методологію економічного районування СРСР (1929).
* * *
48. О наименовании улиц в Ленинском и Шевченковском районах: [Улицу
в Осипен. жилмассиве в 1-м микрорайоне Ленин. р-на, проходящую от
ул. Руставели в сторону бывшего пос. В. Хортица, наименовать ул.
Акад. И. Г. Александрова]: Решение исполкома Запорож. горсовета
нар. деп. от 23 авг. 1979 г. №294 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75,
оп.9, спр.462, арк.44.
49. Ясневич В. Е. и др. Выдающиеся ученые инженеры-строители Украины
/ Ясневич В. Е., Дехтяр С. Б., Сухоруков С. А. – К.: Будівельник,
1986. – 110 с. – Из содерж.: [И. Г. Александров]. – С. 7-29.
50. Файнбойм И. Б. Иван Гаврилович Александров. – М. – Л., 1955.-136
с.
51. Александров И. Г. // Люди русской науки. – Т.2. – М.- Л., 1948.
– С. 1090-1098.
52. Автор проэкта Днепрогэса // Индустр. Запорожье.-1975.-31 авг.
53. І. Г. Александров // Запоріз. правда.- 1960. – 1 верес.
Див. також №43, С.131.
АКАД.
ВЕСНІНА – л
Веснін Віктор Олександрович (1882-1950) – російський архітектор,
академік АН СРСР (1943), перший президент Академії архітектури СРСР
(1939-1949).
В. О. Веснін – один з авторів архітектурної частини комплексу Дніпрогесу
(1927-1932) і частини забудови м. Запоріжжя (1928-1930).
* * *
54. Українська Радянська Енциклопедія в 12-ти т./ Голов. ред. М.
П. Бажан.- Т.2 / Боронування – Гергелі.- К.: УРЕ, 1978.- 542 с.-
Із змісту: [В. О. Веснін].- С. 204.
55. Ильин М. А. Веснины. – М.: АН СССР, 1960.-192 с.
56. Власов О. Архитектор Виктор Веснин: «Мы гордимся проектом Днепрогэса!»
// МИГ. – 2007. – 1 марта (№9). – С. 50.
57. Власов О. Братья Веснины: [В т. ч. о Викторе – гл. архит. Днепростроя]
// МИГ. – 2007. – 22 февр. (№8). – С. 50.
58. Власов О. Идеальный город, подобный конвейеру: [За основу в
планировании строительства г. Запорожья был взят проект группы под
руков. В. Веснина] // МИГ. – 2007. – 8 марта (№10). – С. 50.
Див. також №41, С.235; №49, С.11-19; №1767, С.27.
АКАД.
ГРЕКОВА – ш
Греков Борис Дмитрович (1882-1953) – радянський історик і громадський
діяч, академік АН СРСР (1935), член ряду іноземних академій. З 1937
р. – директор Інституту історії АН СРСР, одночасно 1944-1946 – директор
Інституту слов’янознавства. Розробляв питання історії слов’ян, Давньої
Русі, історії російського селянства, історіографії.
* * *
59. Українська Радянська Енциклопедія в 12-ти т./ Голов. ред. М.
П. Бажан.-
Т. 3. Гердан – Електрографія. – К.: УРЕ, 1979. – 552 с. – Із змісту:
[Греков Б. Д.]. – С. 151.
60. Бромлей Ю. В., Наумов Е. П. Академик Б. Д. Греков и развитие
советской исторической науки // Новая и новейшая история. – 1982.
- №2. – С. 202-210.
61. Горская Н. А. Памяти академика Б.Д. Грекова // Вопр. истории.
– 1982. - №4. – С. 109-116.
62. Котов В. Н. Б. Д. Греков – видатний радянський історик // Укр.
іст. журн. – 1982. - №4. – С. 103-112.
63. Скляренко Є. М. Відзначення 100 річчя з дня народження академіка
Б. Д. Грекова // Укр. іст. журн. – 1982. - №6. – С.154.
64. Шапов Я. Н. Академик Б. Д. Греков как историк Киевской Руси
// Вестн. АН СССР. – 1982. - №9. – С. 129-135.
АКАД.
ІВЧЕНКА – ш
Івченко Олександр Георгійович (1903 - 1968) - український авіаконструктор,
уродженець м. Великий Токмак (нині м. Токмак Запорізької обл.);
Герой Соціалістичної Праці (1963); член АН УРСР (з 1964); керівник
розробки поршневих, пізніше турбореактивних двигунів для багатьох
типів літаків.
* * *
65. Про перейменування вулиці у Шевченківському районі: [Вул. Військову
перейменувати на вул. Акад. О. Г. Івченка]: Рішення виконкому Запоріз.
міськради від 30 берез. 2000 р. №128.
66. Крикуненко А. Звезда конструктора // Созвездие.- Кн.1.- М.,2003.-
С.75-88.
67. Виленский Ю., Муравьев Ю. Александр Ивченко: Авиация и личность.-
К.: Факт, 2003.- 272 с.
Див. також №10, С.584-585; №41, С.544; №550, С.333.
АКАД.
КАРПІНСЬКОГО – к
Карпінський Олександр Петрович (1846-1936) – радянський геолог,
засновник вітчизняної школи геологів, академік (1889), перший президент
АН СРСР (1917-1936), академік АН СРСР (1925). Запропоновану Карпінським
систему умовних знаків для геологічних карт було прийнято на Міжнародному
геологічному конгресі (1881). За сукупність робіт Карпінському присуджено
Костянтинівську медаль Російського географічного товариства (1892)
і премію ім. Кюв’є АН Франції (1922).
* * *
68. Українська Радянська Енциклопедія в 12-ти т./ Голов. ред. М.
П. Бажан.-
Т. 5 / Кантата-Кулики. – К.: УРЕ, 1980. – 566 с. – Із змісту: [Карпінський
О. П.]. – С. 46-47.
69. Виноградов А. Первый президент советской Академии [Карпінський
А. П.] // Известия. – 1972. – 7,8 января.
70. Голованов Я. «Учиться надо всю жизнь» // Комс. правда.- 1972.
– 8 янв.
71. Келдыш М. Вся жизнь отдана Родине // Прада. – 1972. – 7 янв.
АКАД.
КЛИМОВА – ш
Климов Володимир Якович (1892-1962) - радянський авіаконструктор;
генерал-майор інженерно-технічної служби (1944); академік АН СРСР
(1953), двічі Герой Соціалістичної Праці (1940, 1957). Під його
керівництвом створені потужні двигуни для винищувачів і бомбардувальників,
які відіграли значну роль у Великій Вітчизняній війні.
* * *
72. Про перейменування вулиці Інженерної у вулицю Академіка В. Я.
Климова: Рішення Запоріз. міськради 2-га сесія 24-го скликання від
5 черв. 2002 №132.
73. Коваль Е. Т., Филон Н. Н. Ровесник Октября.- Днепропетровск:
Промінь, 1986.-
119 с.- Из содерж.: [О Климове В. Я.].- С.21.
Див. також №68, С.225.
АКАД.
КУРЧАТОВА – ш
Курчатов Ігор Васильович (1902-1960) – російський радянський фізик,
один з організаторів радянської атомної науки і техніки, академік
АН СРСР (1943), тричі Герой Соціалістичної Праці (1949,1951,1954).
Під його керівництвом споруджено перший в Європі атомний реактор
(1946), створено першу радянську атомну (1949) і першу в світі термоядерну
(1953) бомби, побудовано першу в світі атомну електростанцію (1954).
* * *
74. Очкурова О. и др. Курчатов Игорь Васильевич (1902/1903-1960)
// Очкурова О. и др. 50 гениев, которые изменили мир.- Х.,2003.
– С. 186-195.
75. Самин Д. Игорь Васильевич Курчатов // Самин Д. Сто великих ученых.
– М., 2000. – С. 550-556.
76. Голин Т. М. Курчатов // Голин Т. М. Классики физической науки.
– Минск, 1981. – С. 175-179.
77. Кикоин И. К. Игорь Васильевич Курчатов // Замечательные ученые.-
М., 1980.- С. 183-190.
78. Петрова В. А. Великий борода // Сов. Россия. – 2003.-11 янв.
79. Мороз О. «Никогда не должно быть применено!»: И. В. Курчатов:
гражданин и ученый // Лит. газ. – 1984. – 27 июля. – С. 10.
Див. також №25, С.31.
АКАД.
ПАВЛОВА – ш
Павлов Іван Петрович (1849-1936) – російський радянський фізіолог,
професор Військово – медичної академії в Петербурзі, академік (1907),
засновник найбільшої фізіологічної школи в СРСР, почесний член багатьох
іноземних академій, університетів і наукових товариств. В 1904 р.
удостоєний Нобелівської премії.
* * *
80. Рыжов К. Иван Павлов // Рыжов К. 100 великих россиян. – М.,
2001. – С. 271-277.
81. Українська Радянська Енциклопедія в 12-ти т./ Голов. ред. М.
П. Бажан.- Т.8 /Олефіни – Поплін.- К.: УРЕ, 1982.- 527 с.- Із змісту:
[І. П. Павлов].- С.118-119.
82. Богоров Е. В гостях у академика Павлова // Нева. – 1987. - №9.
– С.180-183.
83. Пустильник С. И. Иван Павлов: старейшина физиологов мира //
Наука в СССР. – 1987. - №3 – С. 100-107.
Див. також №41, С.1010-1011; №74, С.321-336; №75, С.351-358.
АКАД.
ФІЛАТОВА – ш
Філатов Володимир Петрович (1875-1956) -видатний український вчений-офтальмолог.
Від 1903 в Україні (Одеса), професор Новоросійського (Одеського)
університету, медичного інституту; засновник вітчизняної наукової
школи офтальмологів, 1936-1956 - ініціатор створення і керівник
Одеського науково-дослідного інституту очних хвороб та тканинної
терапії (нині Український науково-дослідний експериментальний інститут
очних хвороб та тканинної терапії ім. В. Філатова), академік АН
України (1939) і академік медичних наук СРСР (1944), заслужений
діяч науки України (1935), лауреат Державної премії СРСР (1941),
Герой Соціалістичної праці (1950).
* * *
84. Володимир Філатов // Золота книга української еліти: Інформ.–
імідж. альманах у 6-ти т./ Голов. ред. О. Онопрієнко.- Т.2.- К.:
Євроімідж, 2001. –С.492.
85. Пучковская Н. О. В. П. Філатов.- К.: Здоров`я, 1975. – 62 с.
86. Азаров В. Б. Возвращение счастья.- М.: Гослитиздат, 1961.-72с.
87. Российский Д. М., Яновская М. И. Светлый путь. Очерк о жизни
и работах Героя Социалистического Труда В. П. Филатова. – М.: Мол.
гвардия, 1955. –
104 с.
88. Кальфа С. Ф., Шевалев В. Е. Владимир Петрович Филатов. – Одесса,
1950. – 87 с.
Див. також №34, С.584; №41, С.1416.
АКАДЕМІЧНА
– ш
АКТЮБІНСЬКА – ш
89. Про назву вулиць в місті: [Колишня вул. Магістральна – стане
вул. Актюбінська в Орджонік. р-ні, Павло-Кічкас]: Рішення виконкому
Запоріз. міськради деп. трудящих від 31 жовт. 1958 р. №470 (протокол
№21) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.814, арк.357-359.
АЛАПАЄВСЬКА
– к
90. Про назву вулиць в місті: [Колишня вул. Марата – стане вул.
Алапаєвська, у Сталін. р-ні, с-ще 2-ге Первомайське]: Рішення виконкому
Запоріз. міськради деп. трудящих від 31 жовт. 1958 р. №470 (протокол
№21) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.814, арк.357-359.
АЛЕЙНА
– ш
АЛЕЙНИЙ ПРОВ. – ш
АЛЕКСАНДРОВА –(див. Акад. Александрова) – л
АЛЕЯ СЛАВИ – о
АЛМА-АТИНСЬКА – л
АЛМАЗНА – з
АЛТАЙСЬКА – ш
91. О переименовании и наименовании отдельных улиц города: [Улицу
на Зеленом Яру, проходящую параллельно ул. Куйбышева наименовать
ул. Алтайской]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся
от 4 авг. 1955 г. №382 (протокол №25) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.660,
арк.138-139.
АЛУШТИНСЬКА
– л
АЛЮМІНІЄВА – о
АЛЬПІЙСЬКА – к
АМАТОРСЬКА – з
АМБУЛАТОРНА – к
АМУРСЬКА – з
АНАДИРСЬКИЙ ПРОВ. – л
АНАПСЬКА – л
АНГАРНА – к
АНГОЛЕНКА – ж
Час започаткування – рубіж ХІХ – ХХ ст. Знаходиться вулиця в історичному
центрі міста, на перетині проспекту Леніна, поступово понижується
в бік Дніпра.. Первісна назва вулиці - Базарна. Згодом названа на
честь Анголенка – робітника, члена підпільної більшовицької групи
на заводі ДЕКА, закатований білобандитами в час заготівлі дров у
плавнях Великого Лугу.
Вулиця Базарна була забудована головним чином прибутковими будинками
та невеликими готелями.
Анголенко Олександр Юхимович (1893-1921) -робітник заводу авіамоторів
„Дека”, активний учасник Жовтневої революції. У роки громадянської
війни брав участь у боях проти армій Денікіна, Врангеля та Махна.
Після встановлення радянської влади працював в Олександрівській
міськраді. Загинув під час заготівлі палива в придніпровських плавнях
поблизу Василівського району від рук бандитів. Похований Анголенко
О. Ю. у Запоріжжі, у сквері на площі Волі в братській могилі.
* * *
92. Михайлютенко Л. Анголенка – вулиця, брутальний шарм якої знають
усі // Запороз. Січ.- 2007.- 1 груд.(№235).- С.5.
93. Клименко Н. Анголенко – это запорожский Павка Корчагин // Запороз.
Січ. – 2001.- 8 лют. – (Биография улиц).
94. Ломонос Н. На майдані зустрічей, біля фонтана, або чи стануть
проекти реальністю: [Про майбутнє вул. Анголенко] // Запоріз. правда.
– 1994. – 12 листоп.
95. Помазан А. Улица Анголенко: нетрадиционный взгляд // Наш город.
– 1991. – 23 февр.
96. Данильченко О. Їхніми іменами названі вулиці // Комсомолець
Запоріжжя. – 1967. – 24 берез.
97. Вічна слава [О. Ю. Анголенко] // Запоріз. правда. – 1958. –
12 лип.
98. Чебаненко П., Сидоров Н. Имена, дорогие запорожцам // Большевик
Запорожья, 1947 – 6 нояб.
Див. також №1755; №1766, С.37-41; №1769, С.2; №1781; №1819.
АНДРІЇВСЬКИЙ
ПРОВ. – л
99. Про найменування вулиць у Ленінському районі: [Провулкові, який
пролягає поряд з пров. Важливим і перетинає вул. Трансформаторну,
дати назву
пров. Андріївський]: Рішення виконкому Запоріз міськради нар. деп.
від 28 верес. 1995 р. №443.
АНДРОСОВА
–л
Андросов Михайло Васильович (1920-1962) - один з комсомольських
керівників довоєнного і повоєнного Запоріжжя, партизан- розвідник,
помічник комісара по комсомолу партизанського з’єднання С. А. Ковпака.
За весь час перебування у партизанському з`єднанні Андросов здійснив
158 бойові операції. Під його керівництвом було знищено 11920 гітлерівців,
взято у полон 972 чоловіка, спущено під укіс 63 ешелони, підірвано
141 ешелон, знищено понад 80 танків та ін. техніки. Нагороджений
орденами Леніна, Бойового Червоного Прапору, Червоної Зірки та медалями.
У 1944 р. И. В. Андросов направляється на роботу до Запорізької
області. З жовтня 1944 він другий, а з 1964 – перший секретар обкому
комсомолу. З 1954-1958 на партійній роботі – секретар Жовтневого
райкому партії м. Запоріжжя. Михайло Васильович – автор книги „Хоробрі
серця”.
* * *
100. Авраменко О. Пам`ять: [Про М. Андроcова]// Авраменко О. Прометеєві
діти. – К., 1970. – С. 59-66.
101. Зубчевский А. Сын своего времени Михаил Васильевич Андросов
// Компас. – 2004. - № 24 июня (№26). – С. 4-5.
102. Клименко Н. Вожак комсомольцев Ковпака: [М. Андросов] // Досье.
– 2004. – 4 марта. – С.7.
103. Пугін О. Незабутній Андросов// Комсомолець Запоріжжя. – 1979
– 26 черв.
104. Фоменко В. Імена вічні, як життя // Комсомолець Запоріжжя.
– 1975. –
13 трав.
105. Рой І. Орлине серце [комс. керівника М. Андроcова] // Комсомолець
Запоріжжя. – 1971. – 2 листоп.
Див. також №1758, С.365-366, 384-386; №1761; №1769, С.3-4; №1814.
АНРІ
БАРБЮСА – л
Барбюс Анрі (1873-1935) – французький письменник і громадський
діяч. Кілька разів приїжджав до СССР, зокрема 11 жовтня 1932 р.
виступив на відкритті Дніпрогесу. Барбюс був активним борцем проти
воєн, фашизму, одним з організаторів антифашистських конгресів на
захист миру і культури.
* * *
106. Мицкевич Б. П. Вестник мира и прогресса [А Барбюс] // Мицкевич
Б. П. Неподвластные времени. – Минск, 1986. – С. 23-42
107. Федин К. Анри Барбюс // Федин К. Писатель. Искусство. Время.
– М., 1980. – С. 320-321.
108. Четунова Н. Анри Барбюс // Четунова Н. В спорах о прекрасном.
– М., 1977.-С. 191-211.
109. Седых В. Барбюс всегда с нами // Коммунист. – 1987. - №1. –
С. 105-108.
110. Безродний Є. Зустрічі на Україні //Дніпро. – 1973. - №5. –
С. 124-126.
111. Гражданская З. Солдат Мира, солдат Революции [А.Барбюс] //Октябрь.
– 1973. - №5. С. 174-179.
112. Лозинський І. Анрі Барбюс на Україні // Всесвіт. – 1973. -
№5. –
С. 179-182.
113. Трущенко Е. Выдающийся художник революционной эпохи // Коммунист.
– 1973. - №7. – С. 117-122.
Див. також №43, С.356; №1769, С.4.
АНТАРКТИЧНА
– к
АНТЕННА– о
114. Венгер П. Почему Антенная?: [Об ул. Антенной в г. Запорожье]
// МИГ. – 1998. - №34(авг.). – С. 13.
АПТЕЧНА–
ш
АРАВІЙСЬКИЙ ПРОВ. – ш
115. О наименовании и переименовании улиц в городе: [Пер. Вольский
в Шевчен. р-не от №2 до №14, проходящий от ул. Автодорожной до ул.
Вольской, переименовать на пер. Аравийский]: Решение исполкома Запорож.
горсовета деп. трудящихся от 21 июля 1977 г. №275 (протокол №14)
// ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244, арк.36-39.
АРАЛЬСЬКА
– ш
116. Про назву вулиць в місті: [Колишня вул. 9 Травня у Сталін
р-ні, с. Зелений Яр - стане вул. Аральська]: Рішення виконкому Запоріз.
міськради деп. трудящих від 31 жовт. 1958 р. №470 (протокол №21)
// ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.814, арк.357-359.
АРБАТСЬКИЙ
ПРОВ. – л
АРБУЗОВА – к
Арбузов Олексій Миколайович (1908 – 1986) -російський радянський
драматург. Друкуватися почав з 1930 р. Основна тема творчості –
духовні пошуки молоді, формування гармонійної людської особистості.
П’єси: „Далека дорога” (1935), „Таня” (1939), „Місто на світанку”
(1941), „Роки блукань” (1954) та ін.
* * *
117. Про назву вулиць в місті: [Колишня вул. Алтайська - стане вул.
Арбузова у Сталін. р-ні, с-ще 2-ге Первомайське]: Рішення виконкому
Запоріз. міськради деп. трудящих від 31 жовт. 1958 р. №470 (протокол
№21) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.814,
арк.357-359.
118. Рюрикова М. Внесемейный человек [О. М. Арбузов] // Огонек.
– 2003. - №26. – С. 48-50.
119. Громова М. И. «…Минувшим нас обвеет и обнимет» // Л-ра в шк.
– 1998. - №4. – С. 76-89.
120. Эдлис Ю. Годы странствий или куда уходят дни? // Совр. драматургия.
– 1991. - №6. – С. 130-142.
121. Ульянов М. Протест доброты // Комс. правда. – 1988. – 26 мая.
122. Пирогова И. Его город на заре // Огонек. – 1983. - №22. – С.
25.
Див. також №43, С.236-237.
АРКТИЧНА
– ш
АРМАВІРСЬКА – з
123. Про назву вулиць в місті: [Колишня вул. Котельникова в Орджонік
р-ні жилмасив Запоріжбуду – стане вул. Армавірська]: Рішення виконкому
Запоріз. міськради деп. трудящих від 31 жовт. 1958 р. №470 (протокол
№21) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.814, арк.357-359.
АРМІЙСЬКИЙ
ПРОВ. – ш
АРОЧНА – ж
АРСЕНАЛЬНА – ш
АРТЕКІВСЬКИЙ ПРОВ. – л
АРТЕМА – ж
Час започаткування – кінець ХІХ ст. Вулиця розташована між майданом
Волі і Транспортною площею. Починається від просп. Леніна, на місці
його повороту на з` єднанні з вул. Кірова. Головне її спрямування
– вздовж течії Дніпра, відповідає лінійному принципу містобудування.
Первісна назва – Миколаївська (на цій вулиці була розташована церква
св. Миколая, зруйнована у 1930-х р.). У 1922 р. згідно постанови
міської ради серед інших 29 вулиць міста вона була перейменована
і отримала назву вул. Артема. До цього часу вулиця зберігає колорит
старого Олександрівська, завдяки житловим будинкам того періоду.
Артем
Сергєєв Федір Андрійович (1883-1921) –професіональний революціонер,
активний діяч більшовицької партії, організатор першого соціал –
демократичного гуртка в селах Федорівка та Пологи (Запорізька обл.)
За участь у політичній демонстрації 18-річний Артем потрапляє до
в’язниці, а потім у заслання з Воронежа у таврійське с. Бурлацьке.
Він брав активну участь у поваленні буржуазного Тимчасового уряду.
1917-1918 – голова Ради народних комісарів Донецько-Криворізької
радянської республіки; 1918-1919 – заступник голови і народний комісар
пропаганди уряду радянської України. Загинув у залізничній катастрофі.
* * *
124. Страницы истории Украины: Учебное пособие. – Запорожье: Коммунар,
1992 – 284 с. – Из содерж.: [О пребывании Ф. А. Сергеева в обл.].
– С. 254.
125. Пронин С. Это наша с тобой биография … [Именем Ф. А. Сергеева
(Артема) названа улица города] // Компас. – 1998. – 17 дек.- С.
1,3.
126. Жаров Л.И.Ф. А. Сергеев (Артем) // Сред. спец. образование.
– 1983. – №1. С. 37-39.
127. Овсієнко О. Ф., Папанін Г. В. Діяльність Артема (Ф. А. Сергєєва)
на Україні // Арх. України. – 1983. - №2. – С. 52-56.
128. Забіяка Г. Їхніми іменами названі вулиці: [Про вул. Артема
(Ф. А. Сергєєва)] // Комсомолець Запоріжжя. – 1967. – 5 берез.
129. Мунько Т. Артем у Федорівці :[1905-1907] // Запоріз. правда.
– 1966. – 24 лип.
Див. також №41, С.80; №1766, С.17-20; №1813.
АРТИЛЕРИСТІВ
– л
АРХАНГЕЛЬСЬКИЙ ПРОВ. – ш
130. О наименовании и переименовании улиц в городе: [Переулок в
Шевчен. р-не, проходящий от ул. Стартовой №93 и 94 до ул. Курчатова
№42 а. и 42 б, наименовать пер. Архангельским]: Решение исполкома
Запорож. горсовета деп. трудящихся от
21 июля 1977 г. №275 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244,
арк.36-39.
АРХІТЕКТУРНА
– ш
АСТРАХАНСЬКА – ш
АСТРОНОМІЧНИЙ ПРОВ. – ш
131. О наименовании и переименовании улиц в городе: [Переулок в
Шевчен. р-не, проходящий от ул. Тепловой №11 и 13 до ул. Панферова
№208 и 206, наименовать пер. Астрономическим]: Решение исполкома
Запорож. горсовета деп. трудящихся от 21 июля 1977 г. №275 (протокол
№14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244, арк.36-39.
|