Б

БАБУШКІНА– ш

Бабушкін Іван Васильович (1873-1906) – професіональний революціонер, більшовик, член петербурзького „Союзу боротьби за визволення робітничого класу”. В грудні 1896 р. заарештований і 1897 р. висланий до Катеринослава, де став одним з організаторів катеринославського „Союзу ...” І. В. Бабушкін - активний учасник революційних подій 1905 р., розстріляний без суду на ст. Мисовій.

* * *
132. Мишкевич Г. И. Человек большой судьбы: Докум. повесть. – Иркутск, 1989. – 250 с.
133. Рашев П., Яременко Е. Революционная деятельность И. В. Бабушкина на Украине. – К., 1955. – 94 с.
134. Новоселов М. А. Иван Васильевич Бабушкин. 1873-1906. – М.: Мол. гвардия. – 1954. – 368 с.
135. Трофимов А. И. В. Бабушкин – гордость партии, народный герой
// Полит. самообразование. – 1983. - №6. – С. 48-53.
136. Демченко М. Професія – революціонер // Під прапором ленінізму. – 1973. - №1. – С.72-73.
137. Прокофьев В. Искровец // Наука и религия. – 1973. - №1. – С. 92 – 94.

Див. також №43, С.313.

БАГРАТІОНА – л

Багратіон Петро Іванович (1765-1812) - російський полководець, герой Вітчизняної війни 1812 р. Учасник російсько-турецьких воєн 1787-1791, 1806-1816; Польської кампанії 1793-1794; Суворовських походів, кампанії 1805-1807; російсько-шведської війни 1808-1809. В Бородинській битві (1812) полководець командував лівим флангом російської армії на Семеновських флешах, куди Напалеон І спрямував свій головний удар. Багратіон організував героїчну оборону укріплень. У цьому бою було його було смертельно поранено.

* * *
138. Голубов С. Н. Багратион: Роман. – М.: Современник, 1982. – 336 с.
139. Ростунов И. И. П. И. Багратион – М.: Моск. рабочий, 1970. – 117 с.
140. Полосін І. І. П. І. Багратіон. – К.: Рад. шк., 1959. – 70 с.
141. Ростунов И. И. Петр Иванович Багратион: Очерк полководческой деятельности.- М.: Воениздат, 1957. – 252 с.
142. Голубов С. Н. Генерал Багратион. – М. – Л.: Гослитиздат, 1949. – 341 с.
143. Алексеев В. «… Есть принадлежность Отечеству» // Сов. патриот. – 1990. – 11-17 июня (№24).-С.10

Див. також №43, С.318; №1769, С.5.

144. Про найменування вулиці у Шевченківському районі: [Вулиці, на якій знаходяться підприємства: ЗАТ „Запоріжспецмонтаж”, ЗАТ „Ірмет” та ін., надати назву вул. Базова, таким чином буде продовжена вже існуюча вулиця]: Рішення виконкому Запоріз. міськради від 14 січ. 2000 р. №6.
145. О наименовании улиц в Шевченковском районе: [Улицу, проходящую от трассы Москва – Симферополь до поворота по Натальевской дороге в р-не гор. свалки пос. Леваневского, наименовать ул. Базовая]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 9 февр. 1984 г. №39 (протокол №2) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.806, арк.165.

БАЙДИ – л

Байда Вишневецький Дмитро Іванович (1516-1563) – український князь, перший козацький гетьман. Походив із старовинного волинського роду Гедиміновичів. У 1550-1553 рр. – Черкаський та Канівський староста. У першій половині 50-х рр. ХVІ ст. збудував на о. Мала Хортиця замок, що став прототипом Запорозької Січі й центром згуртування сил на боротьбу проти татар. Здобув турецьку фортецю Іслам-Кермен, здійснив вдалий похід у Крим. Під час походу в Молдавію зазнав поразки і потрапив у полон до турецького султана. Після жорстоких катувань був страчений – скинутий з вежі на залізні гаки. Події з життя Д. Вишневецького покладено в основу української народної думи про Байду.

* * *
146. Сергійчук В. І. Дмитро Вишневецький. – К.: Україна, 2003.-192 с. – (Сер.: Укр. держаники).
147. Дмитро Вишневецький // Гетьмани України. – К., 1991. – С. 7 – 24.
148. Кудрявцев Л. Засновник Запорозької Січі // Уряд. кур’єр. – 2005. – 9 груд.
149. Кащенко А. Гетьман князь Вишневецький (Байда) // Запороз. Січ. – 2004.-13 берез.- С.5.
150. Сергійчук В. Вишневецький Дмитро Іванович // Чумацький шлях. – 2004. –
№ 2. – С. 11-14.
151. Сушко К. Хто ти, Дмитре Вишневецький? // Суббота плюс. – 2003. – 25 сент.; 2 окт. – С.12.

Див. також №1769, С.5.

БАЙКАЛЬСЬКА – ш
БАЙКОНУРІВСЬКА – л
БАКИНСЬКИЙ ПРОВ. – л

152. Про назву вулиць в місті: [Провулкові, який проходе між кварталами 100 і 100а у Ленін. р-ні, дати назву пров. Бакинський]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 31 жовт. 1958 р. №470 (протокол №21) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.814, арк.357-359.

БАКИНСЬКИХ КОМІСАРІВ – л
БАЛКА „ПОПОВКА” – к
БАЛКАНСЬКИЙ ПРОВ. – ш
БАЛКОВА – ш
БАЛТІЙСЬКА – з
БАЛХАШСЬКИЙ ПРОВ. – ш
БАНКІВСЬКА – ш

153. О переименовании и наименовании отдельных улиц города: [Улицу на Зеленом Яру, пересекающую с юга на север ул. Куйбышева, назвать ул. Банковской]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 4 авг. 1955 г. №382 (протокол №25) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.660, арк.138-139.

БАРАНОВА – ш

Баранов Василь Андрійович (1914-1945) – Герой Радянського Союзу (1945, посмертно), уродженець с. Гайчул (нині с. Новоукраїнка Куйбишевського р-ну Запорізької обл.). Учасник Великої Вітчизняної війни з 1941 р. 2 квітня 1945 р. мотострілецький батальйон, в якому служив Василь Андрійович, у числі перших перейшов австрійський кордон. Загинув В. А. Баранов у боях за Відень 17 квітня 1945 р. Нагороджений орденами Леніна, Олександра Невського, Вітчизняної війни І ступеню, Червоної Зірки.

* * *
154. Лукаш И. Земляки // Лукаш И. Навеки в памяти народной. – Днепропетровск, 1995. – С. 348-354 с.
155. Баранов Василий Андреевич // Лукаш И. Солдаты славы не искали. – Днепропетровск, 1984. – С. 5-8
156. Улица Ватутина: Улица Баранова // Верже. – 2004. – 26 авг. – С. 12.
157. Лукаш І. Наймужніші запорожці // Запоріз. правда. – 1984. – 15 квіт.

Див. також №4, С.117; №1768, С.16-18.

БАРБЮСА – (див. Анрі Барбюса) – л
БАРИКАДНА – к

Вулиця отримала цю назву завдяки тому, що у грудні 1905 р. на ній знаходився штаб повсталих робітників Олександрівська, були зосереджені їх головні сили та
побудовані барикади з стовпів, шпал, землі.

158. Забіяка Г. В бій, на барикади: [Про назву вул. Барикадної]// Комсомолець Запоріжжя. – 1967. – 22 січ.

Див. також №1764; №1766, С.21-24.

БАРНАУЛЬСЬКИЙ ПРОВ. – з
БАСЕЙНА – л
БАСТІОННИЙ ПРОВ. – о
БАТАЙСЬКА – з

159. Про найменування вулиць новобудов на Зеленому Яру та проїзді Широкому: [вул. Батайська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 21 груд. 1960 р. №642 (протокол № 24) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.909, арк.87.

БАТАРЕЙНА – к
БАТУМСЬКА – ш
БАУМАНА – к

Бауман Микола Ернестович (1873-1905) – професіональний революціонер, в революційному русі з 90-х років. 18 (31) жовтня 1905 р. під час робітничої демонстрації М. Е. Баумана вбито агентом охранки.

* * *
160. Заянчковский И. Ф. Ветеринарный врач – революционер Н. Э. Бауман. – Казань, 1990.-22 с.
161. Валовой Д. В. и др. «Народ не забудет отважных бойцов» // Валовой Д. В. и др. Дерзновение.- М., 1989. – С. 274-285.
162. Новоселов М. А. Николай Эрнестович Бауман. 1873-1905. – М.: Мол. гвардия, 1955. – 248 с.- (Жизнь замечательных людей).
163. Новиков В. «От Москвы избран Бауман…» // Наука и жизнь. – 1983. - №11. – С. 44-47.
164. Козицький М. Непохитний // Під прапором ленінізму. – 1973. - №7. – С. 50.
165. Угаров И. Ф. Николай Эрнестович Бауман // Вопр. истории КПСС. – 1973. - №6. – С. 83-86.

Див. також №43, С.371.

БАХЧИСАРАЙСЬКИЙ ПРОВ. – ш
БЕЗІМЕННИЙ ПРОВ. – к
БЕЛЬФОРСЬКИЙ БУЛЬВАР – л

Бульвар названий на честь дружби та співробітництва (з 1967) міст-побратимів Бельфор (Франція) та Запоріжжя.

* * *
166. О переименовании ул. Лыпневой и бульвара Пешеходного в бульвар Бельфорский: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 29 мая 1969 г. №265 (протокол №13) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.404, арк.299.

БЕРДЯНСЬКИЙ ПРОВ. – л
БЕРЕГОВА – л
БЕРЕЖКИ – ш
БЕРЕЗНЕВИЙ ПРОВ. – л
БЕРЕЗОВИЙ ПРОВ. – л
БЕРІНҐА ПРОВ. – ш

Берінґ Вітус - Йонассен (Іван Іванович) (1681-1741) – мореплавець, офіцер російського флоту, родом з Данії. Керівник 1-ї та 2-ї Камчатських експедицій (1725-1733). На кораблях обігнув східний берег Камчатки, пройшов між Чукотським півостровом і Аляскою (Берінґова протока), досяг узбережжя Північної Америки, відкрив ряд Алеутських островів, дослідив Камчатку. Помер під час зимівлі на одному з Командорських островів (о. Берінґа).

* * *
167. Корнєєв В. Данець – російський мореплавець і першовідкривач // Географія та основи економіки в шк. – 2006. - №8. – С. 44-49.
168. Баринов Е. Незнакомый Витус Беринг // Чудеса и приключения. – 1997. - №12. – С. 36-37.
169. Ємченко О. Вірність командора Берінґа // Знання та праця. – 1983. - №4. – С. 22-23.
170. Плахотник А. Первый русский мореплаватель // Наука и религия. – 1981. - №12. – С.28-29.
171. Репин Л. Следы командора // Комс. правда. – 1981. – 6 дек.

Див. також №43, С.414; №80, С.228-233.

БЕСТУЖЕВА – л Бестужев
БЕТОННА – з
БЕТХОВЕНА – л

Бетховен Людвіґ ван (1770-1827) – німецький композитор, піаніст і диригент, останній із представників віденської класичної школи. Автор 9 симфоній, 11 увертюр, 5 концертів для фортепіано з оркестром, 16 струнних квартетів, 32 сонат для фортепіано.

* * *
172. Харт М. Х. Людвиг ван Бетховен // Харт М. Х. 100 великих людей. – М., 2001. – С. 248-250.
173. Гуревич Е. Л. Людвиг ван Бетховен // Гуревич Е. Л. История зарубежной музыки. – М., 2000. – С. 99-119.
174. Безелянская А. Загадка Бетховена // Студ. меридиан. – 2004. - №1. – С. 72-74.
175. Зюзюкин И. „Демон, поселившийся в ушах”: [О Бетховене] // Смена. – 1997. - №8. – С. 17-28.

Див. також №41, С.146; №43, С.425; №74, С.54-63.

БЄДНОГО – (див. Дем`яна Бєдного) – л
БЄЛГОРОДСЬКА – з
БЄЛГОРОДСЬКИЙ ПРОВ. – з
БЄЛІНСЬКОГО – к

Бєлінський Віссаріон Григорович (1811-1848) – російський революціонер - демократ, літературний критик і публіцист, очолював літературно-критичний відділ журналу „Отечественные записки” та журнал „Современник”. В 1846 р. кілька місяців подорожував по Україні, відвідав Харків, Миколаїв, Херсон, Одесу, побував у Криму. Філософські суспільні погляди Бєлінського лягли в основу ідеології російських і українських революціонерів-демократів. Основою мистецтва Бєлінський вважав живу дійсність. Як театральний критик, боровся за театр демократичного напрямку, театр передової суспільної думки.

* * *
176. Воровский В. Памяти «Неистового Виссариона» // Воровский В. Статьи о русской литературе. – М., 1986. – С. 192-196.
177. Курилов А. С. Виссарион Белинский. – М.: Знание, 1985. – 64 с.
178. Кастелин Н. Белинский – театральный критик. – М.: Искусство, 1950. – 256 с.
179. Зубов А. Мощная натура // Библиотекарь. – 1991. - №7. – С.68-69.
180. Самосюк Г. Перечитывая биографию Белинского // Волга. – 1986. - №6. –
С. 162-165.

Див. також №43, С.428; №1769, С.5.

БЄЛОКОПИТОВА – о Бєлокопитов Дмитро Іванович (1917-1943) –Герой Радянського Союзу (1944). Стрілець 592-го стрілецького полку (203-я стрілецька дивізія, 12-а армія, Південно-Західний фронт) відзначився у боях при форсуванні Дніпра 27 вересня 1943 р. у районі с. Петро-Свистунове (Вільнянський р-н Запорізька обл.) та розширенню плацдарму на його правому березі. 2 жовтня 1943 р. при відбитті контратаки піхоти і танків противника гранатами підбив 2 танки, знищив кулемет, полонив 8 солдатів. В бою був тяжко поранений й помер 4 листопада 1943 р. Похований у братській могилі у м. Запоріжжя.

* * *
181. Немикін А. К. Бєлокопитов Дмитро Іванович // Енциклопедія Сучасної України.- Т. 1.-К., 2003.- С.815.

БИЛКІНА – з Билкін
БІЛОГОРСЬКА – ш
БІЛОМОРСЬКА – к

182. Про найменування вулиць селища Мирне: [4-у поперечну вулицю назвати вул. Біломорська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від
1 верес. 1960 р. №458 (протокол №18) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.903, арк.118.

БІЛОРУСЬКА – ш

183. О переименовании и наименовании отдельных улиц города: [Ул. Белорусская в пос. Запорожье-Левое]: Решение исполкома Запорож. горсовета. деп. трудящихся от 4 авг. 1955 г. №382 (протокол №25) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.660, арк.138-139.

БІРЮЗОВА – ш

Бірюзов Сергій Семенович (1904-1964) –радянський військовий діяч, Маршал Радянського Союзу (1955) Герой Радянського Союзу (1958), Народний Герой Югославії (1964).

* * *
184. Иванов С. П. Верный сын Родины // Красная звезда. – 1984. – 21 авг.
185. Маршал Советского Союза С. С. Бирюзов // Воен.- ист. журн. – 1984. - №8. – С. 39-42.

Див. також №4, С.163; №43, С.485; №1818.

БІРЮСИНСЬКИЙ ПРОВ. – з
БЛАГОЄВА – л

Благоєв Димитр (1856-1924) – перший пропагандист марксизму в Болгарії, один із засновників і керівників Болгарської комуністичної партії. Димитр Благоєв – автор досліджень з питань марксистської філософії, політекономії, історії, естетики, болгарської літератури.

* * *
186. Панов Б. В. Жизнь, посвященная служению трудовому народу // Вопр. истории КПСС. – 1986. - №6.- С.102-107.
187. Андрюшин Е. Н. Димитрий Благоев и начало распространения научного социализма в Болгарии // Науч. коммунизм. – 1984. - №3. – С. 126-132.
188. Жаров Л., Соколов Ю. Димитрий Благоев и революционная Россия
// Коммунист. – 1981. - №11. – С. 75-83.

БЛАКИТНА – ш

189. Про найменування вулиці в Шевченківському районі: [Вулицю, починаючи від залізничного переїзду за Військовим містечком до будівель на території аеропорту, включаючи злітний майданчик, найменувати вул. Блакитна]: Рішення Запоріз. міськради 12-а сесія, 24-го скликання від 15 жовт. 2003 р. №28.

БЛИЖНІЙ ПРОВ. – л
БЛЮХЕРА – л

Блюхер Василь Костянтинович (1890-1938) –радянський військовий і партійний діяч, Маршал Радянського Союзу (1935), герой громадянської війни. .

* * *
190. Картунова А. И. 1938-й. Последний год жизни и деятельности маршала
В. К. Блюхера // Новая и новейшая история.- 2004. – № 1.- С. 164-183.
191. Кириленко Г. В., Клевцов В. Г. И вечный бой!…// Красная звезда. – 1990. –
1 дек.
192. Паустовский К. Маршал Блюхер // Сов. воин. – 1989. - №6. – С. 65-66.
193. Гончаров С. Г., Ященко В. П. Борці за щастя народу: Маршал Рад. Союзу
В. К. Блюхер на Україні // Укр. іст. журн. – 1988. - №5. – С.116-122.
194. Модестов Н. Непобежденный: (О героической и трагической жизни маршала В. К. Бюхера) // Строит. газ. – 1988. – 17 сент.

Див. також №43, С.496.

БОГАТИРСЬКИЙ ПРОВ. – ш

195. О наименовании улиц в Шевченковском районе города:[На бывшем
пос. Карантинка переулок, проходящий от завода «Сувенир» вправо параллельно ул. Фабричной внутрь застройки, наименовать пер. Богатырским]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 18 дек. 1990 г. № 517 (протокол № 38) // ДАЗО, ф. Р-75, оп. 10, спр.188, арк.25-27.

БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО – л

Хмельницький Богдан (Зіновій) Михайлович (бл. 1595-1657) – український держаний діяч, полководець, дипломат, гетьман Війська Запорозького (з 1648). Служив у війську реєстрових козаків, брав участь у походах проти турків, у селянсько-козацьких повстаннях 1630, 1632, 1637-1638 рр. 1648-1957 - очолив козацьку революцію (Хмельниччина), яка поклала початок визвольній війні українського народу. Під його керівництвом було здобуто перемоги в Жовтоводській, Корсунській, Пилявецькій битвах (1648), Батозькій битві (1652). Хмельницький – засновник української козацької держави Гетьманщини (ХVІІ – ХVІІІ ст.). 8 січня 1654 р., виходячи із стратегічних міркувань, він підписав у Переяславі угоду з Росією про входження України до її складу. Умови міждержавного союзу були закріпленні у так званих Березневих статтях. Помер Б. Хмельницький від тяжкої хвороби.

* * *
196. Гавриленко Л. А., Кокарєва І. Г. Богдан Хмельницький (1595-1657) – гетьман України, державний діяч, полководець //Гавриленко Л. А., Кокарєва І. Г. Край: Посіб. з укр. народознавства: Запоріжжя, 2003. – С. 78-80.
197. Замлинський В. Богдан Хмельницький // Володарі гетьманської булави. – К., 1994. – С. 165-189.
198. Махинько В. Вождь казаков запорожских и всея Украины // Верже. – 1998. – 14 мая.
199. Александров П. Хмельницький і Запоріжжя // Запороз. Січ. – 1995. –
3 серп.
200. Скрипник П. Увічнений у бронзі // Київ. старовина. – 1995. - №4. –
С. 125-127.
201. Як Богдан тридцять років на свою вулицю йшов: [У Запоріжжі на вул.
Б. Хмельницького було встановлено пам’ятник гетьману] // Голос України. – 1995. – 7 жовт.

Див. також №41, С.1455; №1769, С.7-8.

БОГУНА – (див. Івана Богуна) – к, ш
БОДЯНСЬКОГО – з

Бодянський Олександр Всеволодович (1916-1992) – археолог, уродженець с. Петрополь Запорізького району Запорізької області.
„Археолог Божою милістю” – так про нього колись сказав Д. І. Яворницький. Більш як за півстоліття він обійшов уздовж і впоперек усю запорізьку землю, зробивши на ній тисячі відкриттів, що золотими літерами увійшли в українську археологічну науку. Його знали всі археологи та історики України. Зібрані ним знахідки в Інституті археології АН України виділені в спеціальний фонд О. Бодянського, який сьогодні є унікальним явищем у світовій археології.
Багато років О. В. Бодянський працював у Запорізькому обласному краєзнавчому музеї.

* * *
202. Про найменування вулиць у Запорізькому районі: [Вулиці, яка пролягає в
с. Підпорожнянка, дати назву вул. Бодянського]: Рішення виконкому Запоріз. міськради нар. деп. від 25 січ. 1996 р. №18.
203. Жаров В. „Археолог божьей милостью”// Запороз. Січ. – 2006. – 26 верес. (№192-194). – С. 5.
204. Шаповалов Г. «Иногда казалось, что он видит сквозь землю» // Іскра. – 2006. – 28 сент. (№39). – С. 5.
205. Шевченко Т. Олександр Бодянський і Запоріжжя // Запоріз. правда. – 2006. – 30 листоп. (№ 180-181). – С. 8.
206. Ляшко С. М. „Робітник самостійного значення”// Музейн. вісник. – 2004. - №4. – С. 92-94.
207. Дереза И. Память Бодянского // Запороз. Січ. – 1998. – 8 окт.
208. Имя Александра Бодянского – одной из улиц города [Запорожья] // Верже. – 1996. – 4 июля.
209. Людина божою милістю // Запороз. Січ. – 1993.-25 лют.

БОЖЕНКА – ш

Боженко Олександр Гаврилович (1915-1972) –Герой Радянського Союзу (1944).Під час Великої Вітчизняної війни служив механіком-водієм танку 344-го танкового батальйону. 7 листопада 1943 р. старшина Боженко одним з перших увірвався у м. Фастів (Київської обл.). Екіпаж танку знищив 7 протитанкових гармат, 6 кулеметів, 2 міномета та багато гітлерівців.

* * *
210. Панг П. Народный герой Василь Боженко // Під прапором ленінізму. – 1977. - №23. – С. 26.

Див. також № 4, С. 178

БОЙОВА – к
БОКОВИЙ ПРОВ. – з
БОЛОТНИКОВА – з

Болотников Іван Ісайович (р. н. невід. – п. 1608) – керівник великого антифеодального повстання селян 1606-1607 рр. в Росії. Був холопом на Чернігівщині. Ще молодим утік до козаків на Дон. В одній із сутичок був узятий у полон татарами і проданий у рабство в Туреччину. Здійснив втечу з неволі. Влітку 1606 р. Болотников прибув у Путивль і очолив повстання селян, яке швидко охопило значну територію Росії. Після придушення повстання 10 жовтня 1607 р., Болотников був захоплений царським військом та засланий у Каргополь, де його осліпили і втопили.

* * *
211. Иван Исаевич Болотников (? - 1608) // Исторический лексикон. Т.7.
ХVІІ в. – М., 1998. – С. 75-77.
212. Скрынников Р. Г. Смута в России в начале ХVІІ века. Иван Болотников
// АН СССР. – Л.: Наука, 1988. – 253 с.
213. Смирнов И. И. Иван Болотников: Стенограмма публичной лекции. – Л., 1950. – 36 с.
214. Самсонов Г., Соломенская Л. Иван Болотников. – М., 1948. – 62 с.

Див. також №43, С.522.

БОРДЮРНИЙ ПРОВ. – з
БОРИСОГЛІБСЬКА – ш
БОРОДИНСЬКА – л
БОРОТЬБИ – к
БОТАНІЧНА – к
БОЧАРОВА – ш

Бочаров Яків Васильович (1923-1943) –Герой Радянського Союзу (1944, посмертно).Командир гармати 76-го гвардійського стрілецького полку (27-а гвардійська стрілецька дивізія, 8-а гвардійська армія, Південо-Західний фронт) гвардії старший сержант Бочаров 2 жовтня 1943 р. на підступах до Запоріжжя при відбиті контратаки з дистанції 300 м. підпалив 3 танки противника. Коли закінчилися снаряди, він продовжував вести вогонь по ворогу з автомата і загинув у цьому бою.
Я. В. Бочаров похований в братській могилі у м. Вільнянськ Запорізької області.

* * *
215. Воловоденко В. Нащадки, щоб пам’ятали // Дніпр. вогні. – 2003. –
10 верес.
216. Кайола Е. И. Их имена никогда не забудут // Комапс. – 2003. – 19 июня (№25). – С. 6
217. Їх подвиг не забуто // Дніпр. вогні. – 2001. – 8 трав.
218. Логвин Л. Ім’я твоє горде, вулице! [Про подвиг Я. В. Бочарова]
// Комсомолець Запоріжжя. – 1971. – 11 верес.

Див. також №4, С.199; №5, С.238-244; №1758, С.336-367, 377-379; №1769, С.8; №1779; №1788; №1814; №1816.

БРАТСЬКА – л
БРАТСЬКИЙ ПРОВ. – з
БРЕСТСЬКИЙ ПРОВ. – з
БРОДСЬКОГО – к

Бродський Ісак Ізраїльович (1883-1939) – російський радянський живописець і графік, заслужений діяч мистецтв РСФСР (з 1932), член АХРР (з 1924), уродженець с. Софіївка (нині Бердянський р-н Запорізька обл.). І. І. Бродський - автор багатьох портретів, зокрема О. М. Горького (1937). Брав участь в організації художньої освіти на Україні. Подарував м. Бердянськ більшість творів зі своєї збірки, на базі яких у 30-х рр. засновано художній музей, згодом названий його ім’ям. Його твори зберігаються також в музеях Москви, Санкт-Петербурга та ін.

* * *
219. Ноздрина Л. Выдающийся земляк // Півден. зоря. – 2004. – 6 лип. – С.3.
220. Парасоченко Л. „І він малим збирався навесні піти у путь незнаними шляхами”// Азов. вестник. – 2004. – 8 янв. – С. 3; 15 янв. – С. 3.
221. Ломоносов О. Родом з Бердянщини // Півден. зоря. – 1989. – 15 серп.
222. Марченко І. Бродський і наш край // Комсомолець Запоріжжя. – 1984. –
10 січ.
223. Немировская О. Летописец епохи // Огонек. – 1984. - №1. – С.9.
224. Петросян Г. Видатний майстер пензля // Запоріз. правда. – 1984. – 6 січ.
225. Юрченко С. Наш видатний земляк // Комсомолець Запоріжжя. – 1974. –
5 січ.

Див. також №1769, С.5-6; №54, С.38.

БРОНЕНОСЦЯ „ПОТЬОМКІН” – к
БРОНЬОВА – к
БРЮЛЛОВА – ш

Брюллов Карл Павлович (1799-1852) – російський живописець, визнаний майстер акварелі і рисунка. Відомий і як педагог. Брав участь у викупі з кріпацтва Т. Шевченка, який потім деякий час жив у Брюллова і був його учнем. Найвідоміший твір Брюллова „Останній день Помпеї” (1830-1833).

* * *
226. Лящук Т. Карло Брюллов – людина, яка ставала на коліна лише перед Богом // Укр. культура. – 2002. - №6. – С. 24-25
227. Байрамова Л. Карл Брюллов // Смена. – 2000. - №1. – С. 98-117.
228. Соколов В. „Он очень мне понравился”// Лесн. пром-сть. – 1987. – 21 мая.
229. Точеный О. К. П. Брюллов // Сред. спец. образование. – 1969. - №11. –
С. 51-53.

БРЯНСЬКА – о

230. О переименовании и наименовании отдельных улиц города: [Ул. Рясную на Зеленом Яру переименовать на ул. Брянская]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 4 авг. 1955 г. №382 (протокол №25) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.660, арк.138-139.

БУДАПЕШТСЬКИЙ ПРОВ. – ш

231. О наименовании и переименовании улиц в городе: [Переулок в Шевчен. р-не, проходящий от ул. Радищева №82 и 94 до ул. Нестерова №97 и 99, наименовать пер. Будапештским]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от
21 июля 1977 г. №275 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244, арк.36-39.

БУДИНОК ВІДПОЧИНКУ – о
БУДИНОК ВІДПОЧИНКУ „ВЕЛИКИЙ ЛУГ” – л
БУДІВЕЛЬНА – к
БУДІВЕЛЬНИКІВ БУЛЬВАР – х

232. О наименовании улиц в Ленинском районе: [Улицу, проходящую внутри квартала №15 от Хортицкого шоссе до ул. Маршала Судца, наименовать б-р Строителей]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 30 сент. 1983 г. №332 (протокол №12) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.771, арк.54-55.

БУДЬОННОГО – х

Будьонний Семен Михайлович (1883-1973) – радянський військовий і державний діяч, Маршал Радянського Союзу (1935),тричі Герой Радянського Союзу (1958,1963,1968). Під час громадянської війни в Росії (1917-1922) і польсько-радянської війни (1919-1920) командувач 1-ою Кінною армією (з 1919); з 1940 заступник наркома оборони СРСР; відомий фахівець конярства.

* * *
233. Золототрубов А. М. Жизнь и подвиг. - М., 1979. – 335 с.
234. Лазаренко В. Маршал Советского Союза С. М. Буденный – трижды юбилейный Герой Советского Союза // Нумізматика і фалеристика. – 2003. - №3. –
С. 37-38.
235. Владимиров В. Буденный: ход конем // Аргументы и факты. – 1992. - №19 (май).- С. 5.
236. Азовцев Н. Прославленный герой гражданской и Великой Отечественной войны // Воен.-ист. журн. – 1983. - №4. – С.47-53.
237. Сулейманов А. Штрихи большой жизни // Подъем. – 1983. - №8. – С. 58-61.
238. Хміль І. В. Відомий радянський військовий і державний діяч // Укр. іст. журн. – 1983. - №4. – С. 137-139.

Див. також №4, С.211-212; №54, С.61; №1769, С.8-9; №1814.

БУЗКОВА – ш
БУЗЬКИЙ ПРОВ. – з
БУКОВИНСЬКИЙ ПРОВ. – л
БУЛАВІНА – л

Булавін Кіндрат Опанасович (бл. 1660-1708) – керівник масового антифеодального селянсько-козацького виступу в Росії й на Україні. Походив з донських козаків. Не раз обирався похідним отаманом під час спільних походів донських козаків і запорожців проти кримських татар. У жовтні 1707 р. очолив повстання селян і козаків. Після поразок основних сил повстанців під Гором (нині м. Слов`янськ Донецька обл.) і Азовом загони під проводом Булавіна відступили до Черкаська. Там його вбила старшина (за офіційною версією Булавін застрелився).

* * *
239. Астапенко М. П. Кондратий Булавин.- Ростов на Дону, 1988. – 79 с.
240. Буганов В. И. Булавин. – М.: Мол. гвардия, 1988. – 316 с.
241. Пронштейн А. П., Минников Н. А. Кондратий Афанасьевич Булавин. – М.: Просвещение, 1988. – 133 с.
242. Лебедев В. А. Обреченная воля: Повесть о К. Булавине. – М.: Политиздат, 1976. – 431 с.

Див. також №54, С.67-68; №1769, С.6.

БУЛЬБИ – (див. Тараса Бульби) – л
БУЛЬВАРНА – о
БУРДЕНКА – л

Бурденко Микола Нилович (1876-1946) – російський радянський нейрохірург, професор Московського медичного інституту, академік АН СРСР (1939), дійсний член АМН СРСР (1944), перший президент АМН СРСР (1944-1946), генерал-полковник медичної служби. Герой Соціалістичної Праці (1943), один з основоположників нейрохірургії, особливу увагу приділяв організації військово-медичної справи.

* * *
243. Мирский М. Б. Исцеляющий скальпелем. – М.: Знание, 1983. – 190 с.
244. Мирский М. Б. Во имя жизни. – М., 1960. – 95 с.
245. Багдасарьян С. М. Николай Нилович Бурденко. Жизнь и деятельность. – М., 1948. – 290 с.
246. Багдасарьян С. М. Материалы к биографии Н. Н. Бурденко. 1876-1946. – М., 1950-152 с.

Див. також №41, С.199; №54, С.74.

БУЛЬВАР ВІНТЕРА – (див. Вінтера бульвар) – л
БУРЕВІСНИКА – л
БУТИРСЬКИЙ ПРОВ. – ш