Л

ЛАДОЗЬКА – л
ЛАЗАРЕТНА – к
ЛАЗАРЄВА – (див. Адм. Лазарєва) – л
ЛАЗО – ш

Лазо Сергій Георгійович (1894-1920) – герой громадянської війни 1918-1920.

* * *
848. Немиров И. И. Жизнь – подвиг. – Кишенев, 1988. – 341 с.
849. Марков В. Похищение огня: [История гибели С. Лазо, 1920 г.]// Кодры. – 1991. - №4. – С. 159-161.
850. Гусаревич С. Сергей Лазо // Красная звезда. – 1984. – 7 марта.
851. Самойлов А. Из плеяды героев // Воен. – ист. журн. – 1984. - №2. – С. 91-93.
852. Тарасова А. Пламя // Комс. правда. – 1984. – 6 марта.

Див. також №25, С.51.

ЛАМАНА – ж
ЛАССАЛЯ – з

Лассаль Фердінанд (1825-1864) – діяч німецького робітничого руху, філософ, публіцист, один із засновників першої робітничої партії Німеччини – Загально німецького робітничого союзу (ЗНРС, 1863-1875), його президент.
31 серпня 1864 р. у Женеві Лассаля було вбито на дуелі.

* * *
853. Шикман А. П. «Враг наших врагов»// Шикман А. П. Обелиск в Александровском саду. – М., 1990. – С. 79-88.

Див. також №25, С.70; №302, С.412; №675, С.173.

ЛАТВІЙСЬКА – ш
ЛАХТІНСЬКА – х

ЛЕБЕДИНИЙ ПРОВ. - ш

856. О наименовании улиц В Шевченковском районе города:[На бывшем
пос. Карантинка переулок, проходящий от пер. Художественного влево до конца застройки, наименовать пер. Лебединым]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 18 дек. 1990 г. №517 (протокол №38)// ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.188, арк.25-27.

ЛЕВАНЕВСЬКОГО ПРОЇЗД – л

Леваневський Сигізмунд Олександрович (1902-1937) – радянський полярний льотчик, Герой Радянського Союзу (1934), учасник рятування челюскінців. З метою вивчення Північного повітряного шляху між СРСР і США здійснив переліт загальною протяжністю 19 тис. км. 12 серпня 1937 р. на літаку Н-209 з екіпажем з шести чоловік стартував з завданням перелетіти через Північний полюс у США. Загинув у 1937 році під час перельоту.

* * *
857. Ильин С. Тайна гибели самолета Н-209: [О легендарном полярном летчике С. Леваневском]// Позиция. – 2006. – 19 янв. (№3). – (Имена на карте города).
858. Морозюк В. «Квадрат Леваневского» // Запоріз. правда. – 1991. – 15 серп.

Див. також №4, С.855; №25, С.87.

ЛЕГЕНДАРНА – к
ЛЕЖЕНКА – ж

* * *
859. Воспоминания Леженко Даниила Дмитриевича // За власть Советов.- Запорожье, 1957.- С.215-224.
860. Клименко Н. Он создавал Запорожскую область // Запороз. Січ. – 2001. –
13 лют. – (Биографии улиц).
861. В чем наше счастье?: [На вопр. отвечает старый большевик Д. Д. Леженко]
// Индустр. Запорожье. – 1967. – 3 сент.
862. Остапкевич В., Леонидов М. Это никогда не забудется: [О деятельности
Д. Д. Леженко]// Запорож. правда. – 1956. – 28 окт.

ЛЕЙТЕНАНТА ШМІДТА – з

Шмідт Петро Петрович (1867-1906) – військовий та громадський діяч, лейтенант Чорноморського флоту, один з керівників Севастопольського збройного повстання 1905 р. Прийняв командування крейсером „Очаків”; розстріляний за вироком військового суду. Навчався в гімназії у м. Бердянськ Запорізької області.

* * *
863. Самолис Г. В. Лейтенант Шмидт: Докум. повесть.– М.: Политиздат, 1982. – 174 с.
864. Калугін Ю. А. „Командую флотом. Шмідт”: Біогр. повість. – К.: Молодь, 1969. – 387 с.
865. Денисов Е., Машошин В. Две столетние даты памяти П. П. Шмидта // Азов. вестн. – 2006. – 21 апр. (№15). – С. 1,2.
866. Правда и ложь о лейтенанте Шмидте // Бердян. ведомости. – 2006. –
10 авг. (№52). – С. 11.
867. Руднев А. Наш знаменитый земляк, революционер и социалдемократ // Півд. зоря. – 2002. – 13 лют.

Див. також №714, С.424.

ЛЕЙТЕНАНТСЬКА – ш
ЛЕНІНА – к

868. О наименовании площади имени Ленина: [Территорию, прилегающую к памятнику В. И. Ленина в границах между ул. Б. Хмельницкого, шлюзом им. В. И. Ленина и ул. 40 лет Советской Украины, наименовать пл. Ленина]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 30 дек. 1976 г. №558 (протокол №26) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.167, арк.45.
869. Беляева Л. Площадь [им. Ленина], известная всему миру // Суббота. – 1999. – 11 нояб. (№45). – С. 11.

ЛЕНІНА ПРОСПЕКТ – к, ж, о,

Леніна проспект. Головна магістраль м. Запоріжжя, зв’язує основні адміністративні райони, розташована вздовж Дніпра, від залізничного вокзалу Запоріжжя – 1 до майдану В. І. Леніна, довжиною 16 км. Ім`я Леніна присвоєно постановою Запорізької міськради від 4 січня 1952 р.
* * *.
870. Запоріжжя: фотоальбом / Автор-уклад. В. Кармазь. – Запоріжжя: ВПК „Запоріжжя”, 1999. – 236 с.- Із змісту: Легкі прогулянки [по просп. Леніна]. – С. 46-63.
871. Власов О. Тайны родного проспекта // Остров Свободы. - 2006. – 1 июня (№19). – С. 12; Компас. – 2006. – 1 июня (№22). – С. 8.
872. Прудкий С. «Наш проспект – это книга истории города»// Комс. правда. – 2006. - №130.
873. Будерчик Л. Самый красивый в Европе проспект //Ул. Заречная.- 2004.- 6 мая (№19).- С.2.
874. Проспект - наша история // Суббота плюс. – 2001. - №2. – С. 1-2.

Див. також №25, С.105-110; №41, С.762; №1754, С.131-132; №1755, С.160-165; №1765, С.44-67; №1766, С.8-13.

ЛЕНІНГРАДСЬКА – к
ЛЕНІНОГОРСЬКА – к

875. Про найменування вулиць селища Мирне: [1-у вулицю, яка проходе паралельно центр. вулиці, надати назву вул. Леніногорська]: Рішення виконкому Запоріз міськради деп. трудящих від 1 верес. 1960 р. №458 (протокол №18) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.903, арк.118.

ЛЕНСЬКА – л
ЛЕОНОВА – л

Леонов Валентин Іванович (1905-1942) – начальник УНКВС, згодом начальник УНКДБ Запорізької області, чекіст-більшовик. В кінці 1941 р., на початку 1942 В. Леонов керував організацією партизанських загонів на тимчасово окупованій території. Ним створено 59 партизанських загонів загальним числом 2618 чоловік. За героїзм по обороні м. Запоріжжя був нагороджений орденом Леніна.
Загинув при виконанні службових обов’язків.

* * *
876. О переименовании улицы Парковой [на ул. Леонова]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 30 нояб. 1967 г. №587 (протокол №30) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.6, спр.254, арк.78.
877. Запорожье в стиле ретро: Фотоконкурс: Совмест. проект «Индустриалки» и Центра цифровых технологий «ФотоВсесвіт»: [Середина 50-х гг. ул. Парковая (Сейчас Леонова)]// Индустр. Запорожье. – 2006. – 29 сент. (№147). – С.6.
878. Науменко І. Імені чекіста // Запоріз. правда. – 1967. – 17 груд.

Див. також №1803.

ЛЕОНТОВИЧА – л

Див. також №25, С.127; №41, С.763; №84, С.130; №531, С.268-774.

ЛЕППІКА – ж

Леппік Йоганес (Іоганес) Тенович (1879-1936) – професіональний революціонер, з 1905 р. періодично проживав у Олександрівську, Великому Токмаку; керівник олександрійського пролетаріату. Пізніше (30-ті роки) директор заводів „Комунар”, „Прогрес”.
Похований у місті Запоріжжі на площі Волі.

* * *
884. Єрохов Г. П., Ільін В. В. Йоганн Теннович Леппік. – Дніпропетровськ: Промінь. – 1974. – 94 с.
885. Запорожжю 200: Історико-публіцистичний нарис. – Дніпропетровськ: Промінь, 1970. – 210 с. – Із змісту: [Про Й. Леппіка]. – С. 51-52, 54, 56, 59, 68.
886. Исааков Л. Улица Леппика // Досье. – 1999. – 7 окт. – С. 3.
887. Адельберг Л. Вулиця двох революцій: [З історії вул. Леппіка]// Комсомолець Запоріжжя. – 1987. – 10 жовт. – С. 1,8.
888. Зіньковський Л. Світле сучасне старої вулиці [Леппіка]// Запоріз. правда. – 1967. – 26 листоп.

Див. також №1764, С.43-51; №1766 С.51-55; №1769, С.24; №1781; №1819.

ЛЕРМОНТОВА – О

Лермонтов Михайло Юрійович (1814-1841) – російський поет і прозаїк, основоположник психологічної прози в Росії. Найвідоміші твори: поеми „Демон”, „Мцирі”, роман „Герой нашого часу”, драма „Маскарад”. За написання вірша „На смерть поета” (1837), з приводу смерті
О. С. Пушкіна його висилають на Кавказьку війну, загинув на дуелі.

* * *
889. Поет боротьби і волі: (До 190-річчя від дня народження М. Ю. Лермонтова) // Знаменні дати: Календар 2004. – К.: Україна, 2004. – С. 217-221.
890. Туйск Ю. Лермонтов: предчувствие судьбы // Чудеса и приключения. – 2005. - №2. – С. 6-9.
891. Бурбан В. Затененный гений // Зеркало недели. – 2004. - №42.
892. Янченко В. Дві великі душі Шевченко і Лермонтов // Укр. культура. – 2001. - №3. – С. 29-31.
893. Золотцев С. Сын русской вечности // Север. – 1995. - №1. – С. 137-145.
894. Тютерев Н. «Сердце полное огня…»// Сов. юстиция. – 1991. - №15. – С. 15-18.

Див. також №25, С.129-130; №41, С.763.

ЛЕСІ УКРАЇНКИ – л

Українка Леся (Косач-Квітка Лариса Петрівна) (1871-1913) – українська поетеса, драматург, найяскравіша постать неоромантичного напряму в українській літературі кінця ХІХ – початку ХХ ст., громадська діячка революційно – демократичного напряму. До найзначніших творів Л. Українки належать драми „Камінний господар”, „Лісова пісня”, „Одержима”, „На руїнах”, „Кассандра” тощо.
Померла поетеса у м. Сурамі (Грузія), похована в Києві.

* * *
895. Багаліка Ю. Леся Українка: Погляд із ХХІ століття // Українки в історії / За заг. ред. В. Борисенко. – К.: Либідь, 2004. – С. 182-186.
896. Безродний Є. Ф. Леся Українка // Безродний Є. Ф. Світова класична думка про державу і право: Навч. посіб. – К., 1999. – С. 380-385.
897. Украина, украинка, украинцы: Заметки по поводу 130-летнего юбилея одной из величайших женщин мира // Зеркало недели. – 2001. – 24 февр.
898. Ненадкевич Є. Українська жінка // Дивослово. – 2001. - №2. – С. 52-58.
899. Сюндюков И. Путь Кассандры // День. – 2001. – 24 черв. (№37).
900. Олійник М. З іменем Лесі // Визвольним шляхом. – 1997. - №3. – С. 326-332.

Див. також №34, С.454-455; №84, С.480.

ЛИВАРНА – к
ЛИЖНА – з
ЛИМАНСЬКА – ш

901. Про найменування вулиць новобудов на Зеленому Яру та на проїзді Широкому: [Вулицю, яка проходить паралельно вул. Боженко та вул. Вольської, надати назву вул. Лиманська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 21 груд. 1960 р. №642 (протокол №24)// ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.909, арк.87.

ЛИПОВЕЦЬКА – ш

902. О наименовании и переименовании улиц города Запорожья: [Наименовать 3-ю поперечную улицу на пос. Запорожье - Левое – ул. Липовецкая]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящих от 6 июня 1963 г. (протокол №14)
// ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.1058, арк.72.

ЛИСЕНКА ПРОВ. – з

Лисенко Микола Віталійович (1842-1912) –український композитор, основоположник української національної класичної музики. Автор музики до „Кобзаря Шевченка” та хору „Боже великий єдиний ...” – своєрідний гімн України. Талановитий хоровий диригент і пропагандист хорового мистецтва, піаніст-віртуоз, музикант-етнограф, який заклав основи української наукової фольклористики. Засновник Музично-драматичної школи – центру вищої спеціальної музичної і театральної освіти в Україні.

* * *
903. Кірєєва Т. І. Постать М. В. Лисенка у світовому історико-культурному контексті // Наука. Релігія. Суспільство. – 2003. - №2. – С. 138-142.
904. Гнєдаш Р. Геній української музики // Культура і життя. – 2002. - №11. – С. 1.
905. Пархоменко Л. Микола Лисенко і його роль у розвитку української національної культури // Нар. творчість та етнографія. – 2002. - №3. – С. 3-10.
906. Полищук Т. Гетьман украинской музыки. Так назвали современники представителя казацкого рода – Николая Лысенко// День. – 2002. – 7 нояб.

Див. також №25, С.141-142; №41, С.766-767; №84, С.144; №531, С.288-294.

ЛИСТОПАДОВИЙ ПРОВ. – з
ЛИСТОПРОКАТНА – ш

907. Про назву вулиць в місті Запоріжжя: [Вулиці у Сталін. р-ні, яка проходить між вул. Комунальною та кварталами №59, 63, 68, надати назву вул. Листопрокатна]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від
15 серп. 1958 р. №367 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.811, арк.125-126.

ЛИСТЯНИЙ ПРОВ. – ш

908. О переименовании и наименовании отдельных улиц города: [Пер. Заводской переименовать в пер. Лиственный]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 4 авг. 1955 г. №382 (протокол №25) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.660, арк.138-139.

ЛИТВИНОВА – л

Литвинов Максим Максимович (Валлах Макс) (1876-1951) – радянський державний і партійний діяч, дипломат.

* * *
909. Соколов В. В. Нарком Литвинов – поборник коллективной безопасности // Исторические портреты. – М., 1993. – С. 197-222.
910. Шейнис З. С. Максим Максимович Литвинов: революционер, дипломат, человек. – М.: Политиздат, 1989. – 430 с.
911. Шейнис З. С. Первые шаги дипломатической деятельности М. М. Литвинова // Новая и новейшая история. – 1988. - №1. – С. 152-169.
912. Соколов В. В. Наркоминдел Максим Литвинов // Междунар. жизнь. – 1991. - №4. – С. 107-122.
913. Руднев Д. В разные годы: М. Литвинов в Эстонии: [К биогр. дипломата] // Таллин. – 1990. - №1. – С.85-97.

Див. також №25, С.148.

ЛІВОБЕРЕЖНА – о

914. О переименовании и наименовании отдельных улиц города: [Ул. Набережную переименовать на ул. Левобережную]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 4 авг. 1955 г. №382 (протокол №25) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.660, арк.138-139.

ЛІЗИ ЧАЙКІНОЇ – з

Чайкіна Єлизавета Іванівна (1918-1941) – партизанка, Герой Радянського Союзу (1942, посмертно).

* * *
915. Герои Советского Союза: Краткий биогр. словарь в 2-х т. – Т.2 / Любов – Ящук.- М.: Воениздат, 1988.- 863 с.- Из содерж.: [Чайкина Е. И.]. – С. 708.
916. Андронников А., Киселев В. Вечный свет подвига // Комс. правда. – 1981. – 22 нояб.
917. Платонов Ю. Секретарь райкома // Комс. правда. – 1971. – 23 нояб.

Див. також №302, С.841; №448, С.431-439; №714, С.242; №1788; №1811.

ЛІКАРНЯНА – л
ЛІНІЙНА – ж
ЛІРИЧНА – ш
ЛІСНА – л
ЛІСОРОЗСАДНИК – к

918. Про найменування вулиць в Комунарському і Жовтневому районах: [Вулицю, яка проходить уздовж траси Оріхів-Запоріжжя біля Запоріз. обл. клінічної лікарні і на якій розташовані житлові та промислові об’єкти Запоріз. обл. об’єднання „Запоріжліфт”, найменувати „Лісорозсадник”]: Рішення Запоріз. міськради 12-а сесія 24-го скликання від 15 жовт. 2003 р. №27.

ЛІТАКОВА – к
ЛІТЕРАТУРНА – з
ЛІХАЧОВА – Л

Ліхачов [Лихачов] Дмитро Сергійович (1906-1999) – російський радянський літературознавець та історик культури, академік АН СРСР (1970). Почесний академік і доктор Американської, Італійської, Геттингенської академій; Оксфордського, Единбурзького, Цюріхського та ін. університетів.
Нагороджений Державною премією СРСР (1952, 1969), Міжнародною премією братів Кирила і Мефодія (1980) та ін. нагородами.

* * *
919. Талант духовної мудрості: (До 100-річчя від дня народження Д. С. Лихачова) // Знаменні дати: Календар – 2006. – К.: Україна, 2006. – С. 225-229.
920. Запесоцкий А. Академик Лихачов: взгляд из ХХI века // Наука и жизнь. – 2006. - №12. – С. 16-23.
921. Иванова Л. Последнее интервью Дмитрия Лихачева // Аргументы и факты. – 1999. - №40. – С. 5.
922. Классик российской культуры // Библиотека. – 1997. - №1. – С. 9-13.
923. Фоняков И. «Я видел столько страшного, что теперь уже не боюсь ничего»: Соловецкие страницы акад. Д. С. Лихачова // Лит. газ. – 1994. – 9 марта.

Див. також №25, С.155; №41, С.770.

ЛОГІНОВА – л

* * *
924. Днепровские огни. – К.: Политиздат Украины, 1976. – 190 с. – Из содерж.: [Ф. Г. Логинов]. – С.7,175,177,187-188.
925. Запорожский индустриальный комплекс. – Днепропетровск: Промінь, 1975. – 271 с. – Из содерж.: [Ф. Г. Логинов]. – С. 98-99, 113.
926. Гершберг С. Это было в Запорожье. – М.: Политиздат, 1974. – 111 с. – Из содерж.: [Ф. Г. Логинов]. – С. 74-76,88-90,92,97-98.
927. Ребро П. Созвездие Логинова: (Отрывок из докум. повести)// Индустр. Запорожье. – 1982. – 18 сент.

ЛОМОНОСОВА ПРОВ. – л

Ломоносов Михайло Васильович (1711-1765) – російський вчений-природодослідник, енциклопедист, родоначальник матеріалістичної філософії в Росії, поет, один із зачинателів нової російської літератури, реформатор російської літературної мови, художник, історик.

* * *
928. Корнєєв В. Учений-енциклопедист Михайло Ломоносов // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2005. - №37.
929. Палієнко Л. Ломоносов: відомий і невідомий // Географія та основи економіки в шк. – 2005. – №3. – С. 50-52.
930. Таценко С. Михаил Васильевич Ломоносов // Основы Безопасности Жизнедеятельности. – 2003. - №12. – С. 22-25.
931. Портнов А. Четыре загадки в биографии Ломоносова // Чудеса и приключения. – 2000. - №2. – С. 54-55.

Див. також №25, С.219-220; №41, С.788; №75, С.120-127; №80, С.253-261.

ЛОЦМАНСЬКИЙ ПРОВ. – ж
ЛУГАНСЬКА – к

932. Про найменування вулиць селища Мирне: [1-у поперечну вулицю назвати вул. Луганська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 1 верес.
1960 р. №458 (протокол №18)// ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.903, арк.118.

ЛУГОВА – ш
ЛУНАЧАРСЬКОГО – к

Луначарський Анатолій Васильович (1875-1933) – радянський державний діяч, письменник, літературний критик, мистецтвознавець, академік АН СРСР (1930).

* * *
933. О’Коннор Т. Э. Анатолий Луначарский и советская политика в области культуры. – М.: Прогресс, 1992. – 222 с.
934. Яковлева Т. С. Луначарский: Кн. для старшеклассников. – М.: Просвещение, 1991. – 141 с. – (Люди науки).
935. Луначарская-Розенель Н. А. Память сердца: Воспоминания (об А. В. Луначарском). – М.: Искусство, 1977. – 454 с.
936. Дмитриев С. «Праведник и нарком: (Из истории взаимоотношений А. В. Луначарского и В. Т. Короленко)»// Москва. – 1990. - №4. – С. 138-152.
937. Маркус В. А. Об А. В. Луначарском: (Из воспоминаний 1918-1920 гг.)// В мире кн. – 1987. - №12. – С. 7-9.
Див. також. №25, С.240.

ЛУЦЬКИЙ ПРОВ. – ш
ЛЬОТНА – к
ЛЬОТНИЙ ПРОВ. – ш
ЛЮТНЕВИЙ ПРОВ. – ш

938. О наименовании улиц в Шевченковском районе города: [Переулок, проходящий от ул. Цветочной до ул. Новогодней и дальше, наименовать пер. Февральским]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 18 дек.
1990 г. № 517 (протокол № 38)// ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.188, арк.25-27.