М

МАГАРА – к

Магар Володимир Герасимович (1900-1965) – український радянський актор і режисер, народний артист СРСР (1960). З 1944 р. очолював Запорізький український музично-драматичний театр ім. Щорса (нині ім. Магара).

* * *
939. Щербина Т. П. В. Г. Магар – актор і режисер // Нариси культури українців Півдня. – Запоріжжя, 1997. – С. 24-26.
940. Гайдабура В. Що лишилося живого...// Комсомолець Запоріжжя. – 1980. – 5 лип.
941. Трощановський А. Таланта добрый свет // Индустр. Запорожье. – 1980. – 5 июля.
942. Бережний В. Видатний майстер сцени // Запоріз. правда. – 1975. – 23 листоп.
943. Слово о большом художнике // Индустр. Запорожье. – 1975. – 23 нояб.
944. Нові вулиці Запоріжжя: [Магара та ін.]// Запоріз. правда. – 1966. – 14 січ.

Див. також №41, С.805-806; №1818; №1819.

МАГІСТРАЛЬНА – ш
МАГНІТНА – з

945. О переименовании и наименовании отдельных улиц города: [Ул. Магнитная в пос. Запорожье – Левое]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 4 авг. 1955 г. №382 (протокол №25) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.660, арк.138-139.

МАЙКОПСЬКИЙ ПРОВ. – з

946. Про найменування вулиць новобудов на Зеленому Яру та на проїзді Широкому: [пров. Майкопський]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 21 груд. 1960 р. №642 (протокол №24)// ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.909, арк.87.

МАКАРЕНКА – з

Макаренко Антон Семенович (1888-1939) – радянський педагог і письменник, біографія якого тісно пов’язана з Україною. Здійснив безприкладний у педагогічній практиці досвід перевиховання у трудових колоніях для неповнолітніх порушників (поблизу Полтави, під Харковом). Найвідоміші твори „Педагогічна поема”, „Прапори на баштах”.

* * *
947. Латышина Д. И. А. С. Макаренко// Латышина Д. И. История педагогики. – М., 2003. – С. 527-546.
948. Кумарин В. Макаренко, какого мы никогда не знали // Соц. педагогика. – 2003. - №2. – С. 15-25.
949. Ярмаченко М. Антон Макаренко – класик української педагогіки ХХ ст. // Пед. газ. – 2003. - №2.
950. Козловський І. Макаренко – і в Німеччині Макаренко // Вечірній Київ. – 2002. – 4 верес.

Див. також №25, С.310; №879, С.504-529.

МАКАРОВА – (див. Адм. Макарова) – Л
МАКІЇВСЬКИЙ ПРОВ. – з

951. О наименовании и переименовании улиц в городе: [Переулок в Завод. р-не, проходящий от ул. Автодоровской до ул. Каспийской, наименовать
пер. Макеевским]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от
21 июля 1977 г. №275 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244, арк.36-39.

МАЛА – л
МАЛАХІТНА – ш
МАЛИКА – л

Малик Фома Васильович (1903-1943) - Герой Радянського Союзу (1943, посмертно), гвардії старший лейтенант, командир роти 62-го гвардійського окремого саперного батальйону (3-й гвардійський механічний корпус, 47-а армія, Воронезький фронт). Інженер-будівник працював на будівництві Дніпрогесу.

* * *
952. О наименовании и переименовании улиц в городе: [Ул. Скворцова в Ленин. р-не на бывшем пос. В. Хортица переименовать на ул. Малыка]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 23 нояб. 1978 г. №398 (протокол №25) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.410, арк.75-76.

Див. також. №915, С.27.

МАЛИНОВСЬКОГО – к

Малиновський Родіон Якович (1898-1967) – радянський військовий діяч, Маршал Радянського Союзу (1944), двічі Герой Радянського Союзу (1945, 1958), Народний герой Югославії (1964). Уродженець м. Одеса. Учасник 1-ої світової і громадянської воєн. Під час Великої Вітчизняної війни – командувач корпусу армії, 2 і 3 Українських фронтів. З 1957 – міністр оборони СРСР.

* * *
953. О наименовании улиц в кварталах новой настройки Жовтневого района: [Улицу в Жовт. р-не (Космос), проходящую от ул. Северо – Кольцевой до балки Сухой, наименовать ул. Малиновского]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 6 июня 1968 г. №282 (протокол №13) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.6, спр.314, арк.16-17.
954. Светлишин Н. А. Маршал Советского Союза – Родион Малиновский // Светлишин Н. А. Орден «Победа» - полководцам. – М., 1988. – С. 129-149.
955. Горбунов М. Маршал Малиновский // Творцы Победы. – М., 1987. – С. 146-157.
956. Белин П. Чуйков маршал и человек: (В т.ч. и о Р. Я. Малиновском именем которого названа улица) // Іскра. – 2006. – 16 февр. (№7). – С. 6.
957. Гороховский А. К сороковому дню после смерти маршала Советского Союза Р. Малиновского в его доме умерли обе кошки и обе собаки: [Судьба маршала]// Факты. – 2002. – 11 янв.
958. Хорев А. Маршал Малиновский // Красная звезда. – 1994. – 23 дек.
959. Лященко Н. Малиновский // Коммунист Вооруженных Сил. – 1990. - №9. – С. 64-68.
960. Гордиенко В. М. Не представлял, как жить иначе // Красная звезда. – 1988. – 23 нояб.

Див. також №25, С.330; №41, С.818; №1769, С.24-25; №1792; №1815.

МАЛЬОВНИЧА – ш
МАНУЇЛЬСЬКОГО – к

Мануїльський Дмитро Захарович (1883-1959) – партійний і державний діяч, академік АН УРСР (1945), учасник соціал-демократичного руху, творець школи української дипломатії. У 1922-1943 рр. перебував на вищих керівних посадах у Комінтерні, очолював міністерство закордонних справ УРСР (1944-1952).

* * *
961. Большая Советская Энциклопедия: В 30-ти т./ Гл. ред. А. М. Прохоров. – М., 1974. – 632 с. - Т. 15/ Ломбард-Мезитоп. – Из содерж.: [Мануильский Д. З.]. – С. 340.
962. Антонюк Д. Активный боец ленинской гвардии // Коммунист. – 1983. - №17. – С. 65-73.
963. Фирсов Ф. И. Революционер, дипломат, ученый // Вопр. истории КПСС. – 1983. - №10. – С. 81-84.

Див. також №25, С.352; №41, С.825; №302, С.465.

МАРАТА – л

Марат Жан Поль (1743-1793) – діяч Великої французької революції, один з вождів якобінців, учений і публіцист.

* * *
964. Валовой Д. В. и др. Друг народа // Валовой Д. В. и др. Дерзновение. – М., 1989. – С. 60-79.
965. Алданов М. Д. Ванна Марата: [О его смерти]// История. – 2004. - №11. – С. 4-14.

Див. також №25, С.356; №41, С.827; №302, С.466; №768, С.430-437.

МАРГАНЦЕВА – ш
МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ПРОВ. – ш

966. О наименовании и переименовании улиц в городе: [Пер. Приволжский в Шевчен. р-не, проходящий от №43 до 50 между домами №7 и9 по ул. Юннатов, переименовать на пер. Мариупольский]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 21 июля 1977 г. №275 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244, арк.36-39.

МАРКО ВОВЧОК – л

Вовчок Марко (Вілінська Марія Олександрівна) (1833-1907) – українська і російська письменниця революційно-демократичного напряму, перекладачка, видавець. Серед найвідоміших творів – „Народні оповідання”, „Кармалюк”, „Маруся”, роман „Живая душа”

* * *
967. Гончар О. І. Вовчок Марко // Історія української літератури ХІХ століття. – Кн. 2. – К., 1996. – С. 209-236.
968. Недашковская М. Мария Вилинская – Маркович, взявшая псевдоним Марко Вовчок // Дел. жизнь. – 2005. - №7. – С. 38-40.
969. Климчук Л. Українська Жанна д`Арк // Нар. армія. – 2003. – 16 груд.
970. Русова С. „Лагідний пророк” України // Неопалима купина. – 1995. - №1/2. – С. 68-73.
971. Брандис Е. Страницы жизни Марко Вовчок // Радуга. – 1967. - №3. – С. 86-120; №5. – С. 73-100.

Див. також №41, С.830; №54, С.341-342; №895, С.168-171.

МАРКСА – (див. Карла Маркса) – л
МАРМУРОВИЙ ПРОВ. – ш
МАРСЕЛЯ КАШЕНА – о

Кашен Марсель (1869-1958) – діяч французького і міжнародного комуністичного і робітничого руху; один із засновників Французької комуністичної партії (ФКП, 1920); активний учасник Руху Опору; почесний козак 1-ї Запорізької кавказької дивізії Червоного козацтва України, яку відвідав 1928 р. в м. Проскурові (нині Хмельницький).

* * *
972. Большая Советская Энциклопедия: В 30-ти т./ Гл. ред. А. М. Прохоров. – М., 1973. – 608 с. - Т. 11/ Италия-Кваркуш. – Из содерж.: [М. Кашен]. – С. 555.

Див. також №68, С.75; №302, С.337.

МАРТЕНІВСЬКА – ш
МАРШАЛА СУДЦЯ – х

Судець Володимир Олександрович (1904-1981) –воєначальник, Герой Радянського Союзу (1945), Маршал авіації (1955), Народний герой Югославії, Герой МНР. 17-а повітряна армія, якою командував В. Судець (1943-1945) приймала участь у визволенні м. Запоріжжя від німецько-фашистських окупантів (жовтень 1943 р.). Судець В. О. – почесний громадянин Запоріжжя.

* * *
973. О наименовании улиц в Ленинском районе: [Улицу, проходящую между кварталами 15-21 от ул.14 Октября до ул. Хортицкое шоссе, наименовать
ул. Маршала Судца]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 30 сент. 1983 г. №332 (протокол №12) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.771, арк.54-55.
974. Ильин С. Опережая время // Позиция. – 2006. – 23 февр. (№8). – С. 14. – (Имена на карте города).
975. Станіславський А. Слідами подвигів: [Маршал авіації В. О. Судець в гостях у запорожців]// Запоріз. правда. – 1967. – 28 лют.

Див. також №10, С.427-439; №11, С.456-460; №34, С.46; №154, С.186-197; №915, С.537-538; №1758, С.359-360; №1768, С.283-285; №1791.

МАРШАЛА ЧУЙКОВА – л

Чуйков Василь Іванович (1900-1982) – воєначальник; учасник громадянської та Великої Вітчизняної війн, командир полку; двічі Герой Радянського Союзу (1944, 1945), Маршал Радянського Союзу (1955). Командував 62-ю (8-ю гвардійською) армією, яка обороняла Сталінград, приймала участь у штурмі Запоріжжя (1943).
В. І. Чуйков - почесний громадянин м. Запоріжжя.

* * *
976. О наименовании улицы: [О переименовании ул. Бородинской на ул. Маршала Чуйкова]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 29 июля 1982 г. №247 (протокол №8) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.685, арк.467.
977. Евланов В., Петров С. Почетным оружием награжденные. – М.: Просвещение, 1988. – 256 с. – Из содерж.: [О В. И. Чуйкове]. – С. 246.
978. Падерин И. Солдат Отечества // Комс. правда. – 1980. – 12 февр.
979. Охріменко І. За заслуги перед Запоріжжям: Маршал Рад. Союзу В. І. Чуйков – почесний громадянин Запоріжжя // Запоріз. правда. – 1974. – 8 лют.
980. Соловов В. Прославленный маршал – почетный гражданин Запорожья // Индустр. Запорожье. – 1974. – 8 февр.

Див. також №154, С.20-34; №714, С.350; №915, С.742.

МАРШОВА – к

981. Про назву вулиць в місті Запоріжжя: [Вулиці у Сталін. р-ні, яка проходить між вул. Вахтовою та р. Московкою, надати назву вул. Маршова]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 15 серп. 1958 р. №367 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.811, арк.125-126.

МАТРОСОВА – (див. Олександра Матросова) – з
МАТРОСЬКА – ж
МАТЕ ЗАЛКА – л

Залка Мате (Франкль Бела) (1896-1937) – угорський письменник. Під ім’ям генерала Яукача приймав участь у національно-визвольній війні іспанського народу (1936-1939). Був тісно зв’язаний з Україною, куди з 1928 р. приїжджав майже щороку.

* * *
982. Усенко П. Мате Залка // Усенко П. Про моїх сучасників. – К., 1977. – С. 65-69.
983. Крамов И. Мате Залка // Крамов И. Литературные портреты. – М., 1976. – С. 111-150.
984. Ковинька А. Как о живом, легенды ходят …// Радуга. – 1981. - №10. – С. 69-73.
985. Микитенко О. Мате Залка і Україна // Всесвіт. – 1971. - №4. – С. 17-22.
986. Мюнних Ф. Мате Залка – солдат революции // Новый мир. – 1966. - №5. – С. 222-226.

Див. також №550, С.190-191.

МАШИННА – з
МАЯКОВСЬКОГО ПЛОЩА – о

Маяковський Володимир Володимирович (1893-1930) – російський радянський поет, драматург, один із засновників футуризму. У 1928 р. відвідав Запоріжжя. Серед найвідоміших творів – поеми „Облако в штанах”, „Люблю”, „Во весь голос”, п’єси „Баня”, „Клоп” та ін.

* * *
987. Ребро П. В. Маяковський і Запоріжжя: (До 105-річчя з дня народження): Літ.-краєзнавчий нарис. – Запоріжжя: Хортиця, 1998. – 24 с.
988. Запорожье в стиле ретро: Фотоконкурс: Совместный проект «Индустриалки» и Центра цифровых технологий «ФотоВсесвіт»: [1958 г. Пл. Театральная (сейчас - Маяковского)]// Индустр. Запорожье. – 2006. – 15 сент. (№138). – С. 3.
989. Фатеева Л. Вернисаж у фонтана жизни: [Пл. Маяковского – место для выставки работ запорож. худож.]// Комс. правда. – 2004. – 11 нояб.
990. Гончаренко С. Новое лицо площади Маяквского: [О реконструкции]// Ул. Заречная. – 2003. – 10 июля (№25). – С.3.

Див. також №25, С.422; №41, С.840-841.

МАЯКОВСЬКОГО ПРОСПЕКТ – о
МЕДВЄДЄВА – л

Медвєдєв [Медведєв] Дмитро Миколайович (1898-1954) – учасник партизанського руху на Україні під час Великої Вітчизняної війни, полковник, Герой Радянського Союзу (1944), російський радянський письменник (документальна повість „Сильні духом”).

* * *
991. Гладков Т. Сильный духом // Вод. транспорт. – 1983. – 9 июля.
992. Прудников В. На переломе // Донбасс. – 1979. - №1. – С. 87-95.
993. Струтинский Н. «Есть дела, которые не меркнут»// Красная звезда. – 1978. – 22 авг.

Див. також №25, С.427; №915, С.65.

МЕДИЧНА – л
МЕДОВА – ш

994. Про найменування вулиці у колишньому селищі Криничне, розташованому у Шевченківському районі: [Вулицю, яка пролягає паралельно трасі Донецьк-Запоріжжя від вул. Піхотної до вул. Етюдної, найменувати вул. Медова]: Рішення Запоріз. міськради 6-а сесія, 24-го скликання від 31 січ. 2003 р. №37.

МЕДОВИЙ ПРОВ. – л

995. Про найменування вулиць у Ленінському районі: [Провулкові, який пролягає від вул. Войкова поряд з пров. Яскравим, дати назву Медовий]: Рішення виконкому Запоріз. міськради нар. деп. від 28 верес. 1995 р. №443.

МЕЖОВА – к
МЕЛІОРАТИВНА – к
МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ПРОВ. – к
МЕНДЕЛЄЄВА – ш

Менделєєв Дмитро Іванович (1834-1907) – російський вчений-хімік, член-кореспондент Петербурзької АН (1876), член багатьох іноземних академій і наукових товариств, відкрив закон періодичності, створив першу таблицю хімічних елементів (таблиця Мендєлєєва).

* * *
996. Белова Т. Малознакомый профиль известного человека // Нар. образование. – 2003. - №6. – С. 100-109.
997. Русакова М. Ю. Менделеев – судебный эксперт // Химия и жизнь. ХХI век. – 2002. - №5. – С. 52-55.

Див. також №25, С.456; №41, С.848; №74, С.262-271; №75, С.299-305; №80, С.266-271.

МЕНЖИНСЬКОГО – л

Менжинський Вячеслав Рудольфович (1874-1934) – радянський державний і партійний діяч.

* * *
998. Большая Советская Энциклопедия: В 30-ти т./ Гл. ред. А. М. Прохоров. – М., 1974. – 616 с. – Т. 16/ Мезия-Моршанск. – Из содерж.: [Менжинский В. Р.]. – С. 74-75.
999. Смирнов М. Стойкий солдат ленинской гвардии // Коммунист. – 1984. - №14. – С. 49-58.

Див. також №25, С.457; №302, С.485.

МЕТАЛІСТІВ – з
МЕТАЛУРГІВ ПРОСПЕКТ – л

Розташований в північно-східній частині міста, з’єднує Заводський і Ленінський райони. Починається з Північного шосе перетинає проспект Леніна і закінчується садовими ділянками по вулиці С.Тюленіна Довженка 1750 м., ширина 60 м. Закладка та забудова проспекту почалась у 1929 р. Тоді він отримав свою першу назву – алея Ентузіастів. За планом алея починалася від промзони та мала виходити до Дніпра широким бульваром. І тільки в останні момент лінія високовольтних передач змінила її транспортною. З жовтня 1932 по вулиці на заводи пішли автобуси: 2 маршрути – до головної контори „Запоріжсталі” і до шамотного заводу (тепер Вогнетриву). З березня 1935 вулиця заасфальтована і електрифікована. В грудні 1949 рішенням міськвиконкому алею Ентузіастів було перейменовано на проспект Сталіна. Свою теперішню назву – проспект Металургів одержав 14 листопада 1961 р.

* * *
1000. Про перейменування вулиць міста Запоріжжя: [Перейменувати просп. Сталіна на просп. Металургів]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 14 листоп. 1961 р. №471 (протокол №24) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.937, арк.78.
1001. Ломонос Н. Приказ паризького журі був великим авансом, або яким є нині місто – сад: [Про просп. Металургів, та архітектуру колишнього Соцміста]
// Запоріз. правда. – 2006. – 9 груд. (№186). – С. 1.
1002. Беляева Л. Главная транспортная артерия // Днепр. металлург. – 2002. – 18 янв. – С.3.
1003. Полюшко В. Проспект Металлургов // Киев. ведомости. – 2002. – 23 июля.
1004. Беляева Л. Проспект Металлургов – вчера, сегодня и … завтра // Днепр. металлург. – 2001. – 26 окт.
1005. Дворниченко Ю. Голуби, фонтан или отстой «маршруток»?: [Об архит. перспективах просп. Металлургов]// Наше время. – 1999. - №6 (февр). – С. 15.

МЕТЕОРИТНИЙ ПРОВ. – ш

1006. О наименовании и переименовании улиц в городе: [Пер. Паторжинского в Шевчен. р-не, проходящий от ул. Паторжинского №119 и 121 до
ул. Кировоградской №70 и 72, наименовать пер. Метеоритным]: Решение
исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 21 июля 1977 г. №275 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244, арк.36-39.

МЕТРОПОЛІТЕНІВСЬКА – л
МЕХАНІЧНА – к
МЕЧНИКОВА – ш

Мечников Ілля Ілліч (1845-1916) – російський і український біолог, один з основоположників ембріології, порівняльної патології, імунології і мікробіології. Почесний член Петербурзької АН (1902), професор Одеського університету та інституту Пастера в Парижі; лауреат Нобелівської премії (1908).

* * *
1007. Рожнятовська О. А. Син України, громадянин світу: (До 160-річчя від дня народження І. І. Мечникова)// Календар знамених і пам’ятних дат. – ІІ кв. 2005. – К., 2005. – С. 47-51.
1008. Шаров І. Мечников Ілля Ілліч // Шаров І. 100 видатних імен України. – К., 1999. – С. 252-255
1009. Резник С. Е. Мечников. – М.: Мол. гвардия. – 1973. – 367 с. – (Жизнь замечательных людей; Вып. 9).
1010. Безродний Є. Нобелівський лауреат І. І. Мечников// Ваше здоров’я. – 1997. – 22 листоп.
1011. Цветной И. Открытие в Мессинском заливе: [Об И. И. Мечникове] // Мед. газ. – 1989. – 9 апр.

Див. також №25, С.252-255; №41, С.856.

МИКОЛАЄВОЇ – ТЕРЕШКОВОЇ – (див. Терешкової) – л
МИКОЛАЇВСЬКИЙ ПРОВ. – ш
МИКОЛИ КРАСНОВА – ш

Краснов Микола Федорович (1914-1945) – льотчик-винищувач, Герой Радянського Союзу (1944). Визволяючи від фашистів м. Запоріжжя збив 11 ворожих літаків. Командир ескадрильї 116-го винищувального авіаційного полку (295-а винищувальна авіаційна дивізія, 9-й змішаний авіаційний корпус, 17-а повітряна армія, 3-й Український фронт) майор Краснов до грудня 1943 р. зробив 272 бойових вилетів, у 85 повітряних боях особисто знищив 31 літак противника.
Загинув в бою.

* * *
1012. О наименовании и переименовании улиц в городе: [Улицу в Шевчен. р-не, проходящую от ул. Производственной до ГПТУ – 29 между коллективными садами и базами «Культхозтовары», наименовать ул. Николая Краснова]: Решение исполкома Запорож горсовета деп. трудящихся от 21 июля 1977 г. №275 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244, арк.36-39.
1013. Краснов Николай Федорович // Бесплатно всегда. – 1999. – 6 мая. – С. 5.
1014. Хусточка Н. Подвиг в небе Запорожья // Индустр. Запорожье. – 1978. – 20 авг.

Див. також №4, С.773; №1800.

МИКОЛИ РУДНЄВА – л

Руднєв Микола Олександрович (1894-1918) – герой громадянської війни; заступник наркома у військових справах Донецько-Криворізької радянської республіки (1918).

* * *
1015. Українська Радянська Енциклопедія в 12-ти т./Голов. ред. М. П. Бажан.- Т.9/ Поплужне – Салуїн. – К.: УРЕ, 1983. – 558 с. –Із змісту: [М. О. Руднєв].- С.507.
1016. Большая Советская Энциклопедия: В 30-ти т./ Гл. ред. А. М. Прохоров. – М., 1975. – 628 с. – Т. 22/ Ремень-Сафи. – Из содерж.: [Руднев Н. А.]. – С. 350.

МИЛОСЕРДЯ – ш

1017. О наименовании улиц в Шевченковском районе города:[На бывшем пос. Карантинка улицу, находящуюся от ул. Фабричной вдоль балки до
ул. Крайняя, наименовать ул. Милосердия]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 18 дек. 1990 г. №517 (протокол №38)// ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.188, арк.25-27.

МИРГОРОДСЬКА – л

1018. Про перейменування вулиці Ворошиловградської та найменування вулиць новобудов на селищі правого берега: [Найменувати вулицю, яка проходить поміж вул. Леонтовича та Дніпропетровським шосе – вул. Миргородська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 21 груд. 1961 р.
№539 (протокол №26) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.971, арк.157.

МИРНА – ш
МИРНОГО – (див. Панаса Мирного) – л
МИРУ – о

1019. О присвоении наименования новой улице Соцгорода [проходящей между кварталами 81и 82 – ул. Мира]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 11 окт. 1951 г. №809 (протокол №42) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.406, арк.413.

МИСЛИВСЬКИЙ ПРОВ. – ш

1020. Про назву вулиць в місті Запоріжжя: [Провулкові у Сталін. р-ні, який проходить між вул. Глухою та вул. Фабричною, надати назву пров. Мисливський]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 15 серп. 1958 р. №367 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.811, арк.125-126.

МИТИЩІНСЬКИЙ ПРОВ. –ш
МИХАЙЛОВА – л

Михайлов Микола Матвійович (1902-1965) - учасник громадянської та радянської-фінської (1939-1940) воєн, генерал-майор, командир 78-ї стрілецької дивізії (46-а армія, 3-й Український фронт). Герой Радянського Союзу (1945). В травні 1943 р. дивізія, під його командуванням вела бої за утримання плацдарму на правому березі Дніпра, в районі Федорівки, Миколаївки, прорвала оборонний рубіж німців і першою увійшла в м. Запоріжжя. За бойові діла дивізія отримала звання „Запорізької”.

* * *
1021. Незнамова Т. Іменем генерала Михайлова [названа вулиця в Запоріжжі]// Запоріз. правда. – 1966. – 22 черв.

Див. також №915, С.94; №1788.

МІДНА – ш
МІЖНАРОДНА – к
МІКЛЕЯ – л

Мі клей Геннадій Валерійович (1907-1941) – Герой Радянського Союзу (1941, посмертно); уродженець м. Запоріжжя. Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1941 р. Командир 209-го горнострілецького полку (96-а горнострілецька дивізія, 18-а армія, Південний фронт) відзначився при обороні однієї із західних ділянок державного кордону у червні 1941 року.

* * *
1022. Майор [Г. В. Миклей] остался в памяти запорожцев [назвавших улицу в честь своего земляка]// Позиция. – 2006. – 28 сент. (№39). – С. 22.
1023. Пронин А. До последнего дыхания: [О подвиге Г. В. Миклея]// Знамя труда. – 1990. – 4 мая.
1024. Шевелев М. Имя на обелиске // Индустр. Запорожье. – 1985. – 7 мая.
1025. Лукаш І. Наймужніші запорожці // Запоріз. правда. – 1984. – 15 квіт.
1026. Зыков А. Таким он парнем был // Знамя труда. – 1980. – 9 мая.

Див. також №154, С.260-275; №915, С.78; №1758, С.367.

МІКОЯНА – ш

Мікоян Анастас Іванович (1895-1978) – радянський державний і політичний діяч, Герой Соціалістичної Праці (1943).

* * *
1027. О наименовании улиц в Ленинском и Шевченковском районах: [Улицу в Шевчен. р-не, проходящую от ул. Авраменко параллельно ул. Куйбышева до трассы Москва – Симферополь, наименовать ул. Микояна]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 23 авг. 1979 г. №294 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.462, арк.44.
1028. Микоян А. И. В первый раз без Ленина: [Воспоминания]// Огонек. – 1987. - №50. – С. 5-7.
1029. Микоян С. Политическое долголетие: [Сын об А. Микояне]// Кн. обозрение. – 1989. - №1. – С. 8-9.
1030. Донцов И. Верный ленинец // Огонек. – 1975. - №47. – С.6.

Див. також №25, С.548.

МІНАЄВА – ж

Мінаєв Іван Іванович (1882-1928) – один з перших робітників-революціонерів Олександрівська, активний учасник грудневого збройного повстання 1905 р. м. Олександрівськ.

* * *
1031. Васильченко К. Безсмертя хоробрих // Комсомолець Запоріжжя. – 1971. – 22, 24, 27, 29 лип.
1032. Чебаненко П. Революційний гарт // Комсомолець Запоріжжя. – 1967. – 12 лют.
1033. Сатановский Б., Колотовкин В. Буревестник // Индустр. Запорожье. – 1965. – 15 дек.
1034. Автобиография рабочего революционера // Каторга и ссылка. – 1923. - №7. – С. 91-111.

Див. також №1765, С.74-75; №1766, С.28-33.

МІНЕРАЛЬНИЙ ПРОВ. – ш
МІНОМЕТНА – к
МІНСЬКА – л
МІСЬКА – ш

1035. О наименовании улиц в Шевченковском районе города:[Улицу, проходящую от ул. Цветочной параллельно ул. Хороводной, наименовать
ул. Городской]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 18 дек. 1990 г. №517 (протокол №38) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.188, арк.25-27.

МІСЯЧНИЙ ПРОВ. – ш

1036. О наименовании улиц в Шевченковском районе города:[На бывшем пос. Карантинка переулок, проходящий от пер. Художественный вправо до конца застройки, наименовать пер. Лунным]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 18 дек. 1990 г. №517 (протокол №38) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.188, арк.25-27.

МІЦНА – ш
МІЧУРІНА – ш

Мічурін Іван Володимирович (1855-1935) – російський біолог, садівник, засновник в СРСР наукової селекції плодово-ягідних і ін. культур; вивів близько 3000 сортів морозостійких дерев та кущів; почесний член АН СРСР (1935), академік ВАСГНІЛ (1935).

* * *
1037. Киреева М. Крупнейший садовод России // Цветоводство. – 2005. - №6. – С. 20-21.
1038. Попов А. А. Он интересен и сегодня // Приусадебное хоз-во. – 1995. - №10. – С. 34-35.
1039. Сушков Ф. В защиту славного имени // Сел. жизнь. – 1990. – 19 июля.
1040. Аршанский В. Там, за тайной природы // Подъем. – 1980. - №5. – С. 122-127.
1041. Еникеев Х. К. И. В. Мичурин – основоположник советской селекции плодовых растений // Сельскохозяйственная биология. – 1980. – Т. 15. - №5. – С. 643-651.

Див. також №41, С.875.

МЛИНОВИЙ ПРОВ. – ж

1042. Велика проблема маленького провулку Млинового // Запороз. Січ. 2007. – 8 верес. (№170). – С.2.

МОДЕЛЬНИЙ ПРОВ. – ш
МОЖАЙСЬКА – з
МОЗАЇЧНИЙ ПРОВ. – ш
МОКРЯНСЬКА – ш
МОЛДАВСЬКА – к
МОЛОДІЖНА – з
МОЛОДОГВАРДІЙСЬКА – ш
МОРОЗОВА – (див. Павлика Морозова) – ш
МОЛОЧНА – ш
МОНТАЖНИЙ ПРОВ. – л
МОРСЬКИЙ ПРОВ. – ш
МОРФЛОТСЬКА – з
МОСКВІНА – з Москвін
МОСКВОРЕЦЬКА – ш

1043. Про назву вулиць в місті Запоріжжя: [Вулиці у Сталін. р-ні, яка проходить між вул. Садівництва та вул. Мокрянською, надати назву вул. Москворецька]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 15 серп. 1958 р. №367 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.811, арк.125-126.

МОСКОВСЬКА – ш
МОСТОВИЙ ПРОВ. – к
МОТОРНИЙ ПРОВ. – ш
МОХОВА – ш
МУЖАЙЛА – л

Мужайло Микола Тимофійович (1918-1981) – учасник Великої Вітчизняної війни, повітрян ий стрілок-рад лет, здійснив 332 бойових вилетів, приймав участь у 45 повітряних боях, особисто збив 10 літаків противника. З 1965 р. мешкав у Запоріжжі. Герой Радянського Союзу (1946).

* * *
1044. Про найменування вулиць у Ленінському районі: [Вулиці, яка пролягає від вул. Трансформаторної та перетинає вул. Томаківську і виходить на шлях до Дніпропетровська, дати назву вул. Мужайла]: Рішення виконкому Запоріз. міськради нар. деп. від 28 верес. 1995 р. №443.
1045. Лукаш І. Побратими // Лукаш І. Велике бачиться на відстані: Докум.повісті, нариси. – Дніпропетровськ., 1998. С. 105-110.
1046. Бабій А. Шана Герою // Комсомолець Запоріжжя. – 1982. – 13 трав.
1047. Глущенко М. Хоробрий сокіл: [Про подвиг нашого земляка М. Т. Мужала]// Комсомолець Запоріжжя. – 1974. – 18 жовт.
1048. Лукаш І. Перший орден: [З біогр. М. Т. Мужала]// Патріот Батьківщини. – 1974. – 18 серп.
1049. Лукаш І. Соколи // Запоріз. правда. – 1973. – 28 січ.

Див. також №5, С.307-312; №10, С.374-376; №915, С.124; №1791.

МУЗЕЙНА – л
МУЗИЧНА – к

1050. Про найменування вулиць селища Мирне: [2-у вулицю, яка проходе паралельно центр. вулиці, назвати вул. Музична]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 1 верес. 1960 р. №458 (протокол №18) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.903, арк.118.

МУРАВЙОВА – ж Муравйов
МУРМАНСЬКА – л
МИСЛИВСЬКИЙ ПРОВ. – ш
МУСОРГСЬКОГО – ш

Мусоргський Модест Петрович (1839-1881) – російський композитор, учасник „Могучої кучки”. Спадщину Мусоргського становлять вокальні, музично-драматичні, інструментальні твори, найвеличніші з них опери „Борис Годунов”, „Хованщина”.

* * *
1051. Никитина Л. Д. М. П. Мусоргский// Никитина Л. Д. История русской музыки. – М., 2000. – С. 69-91.
1052. Голенищев-Кутузов А. А. Воспоминая о М. П. Мусоргорском // Муз. жизнь. – 2006. - №6. – С. 30-34.
1053. Царева Е. Памяти М. П. Мусоргского // Музыка и время. – 2006. - №7. – С. 9-12.
1054. Зюзюкин И. «Крест на себя наложил я… »// Смена. – 1996. - №11. – С. 45-55.
1055. Ганчикова В. На святой земле, родившей Мусоргского // Юность. – 1989. - №12. – С. 62-63.

Див. також №29, С.180; №41, С.902.

 

 

 
назад