О

ОБОРОННА – ш
ОГАРЬОВА – л

Огарьов Микола Платонович (1813-1877) – російський революціонер, поет, публіцист, друг і соратник О. Герцена.

* * *
1096. Боткин В. П. Н. П. Огарев // Боткин В. П. Литературная критика. Публицистика. Письма. – М., 1984. – С. 152-164.
1097. Сысоева Н. П. «… И жизнь и скорбь, и смерть пророка …»// Л-ра в шк. – 2004. - №11. – С. 10-16.
1098. Ланский Л. Р. «Мой русский стих, живое слово …»// Рус. речь. – 1988. - №6. – С. 18-23.
1099. Лищинер С. Об эстетических испытаниях Огарева // Вопр. л-ры. – 1980. - №2. – С. 135-159.
1100. Конкин С. С. К биографии Н. П. Огарева // Рус л-ра. – 1975. - №3. – С. 146-154.

Див. також №29, С.479.

ОДЕСЬКА – л
ОЗЕРНИЙ ПРОВ. – ш
ОКРУЖНА – ш
ОКСАМИТОВИЙ ПРОВ. - ш

ОКСЬКА – к

ОЛЕГА КОШЕВОГО – о

Кошовий Олег Васильович (1926-1943) - один з учасників підпільної комсомольської організації „Молода гвардія”, Герой Радянського Союзу (1943, посмертно).

* * *
1103. Шмаров С. Олег Кошевой: уточнение к портрету // Пед. калейдоскоп.- 1996.- №24.
1104. Борц В. Чтя память погибших, перестанем делить их заслуги: [Чл. подпольной орг. «Молодая гвардия» в защиту О. Кошевого]// Известия.- 1993.- 10 июня.
1105. Кобельнюк А. Олег Кошовий комісаром „Молодої гвардії” ніколи не був, але від того не меншає наша шана до молодих людей, які полягли за рідну землю // Голос України.- 1993.- №91(17 трав.).- С.8.
1106. Семистога В. Козловський Ю. Що ж було у Краснодоні?: Міф другий: про юного незламного героя [О. Кошового]// Молодь України.- 1992.- 18 верес.
1107. Ткаченко Л. Правда про Олега Кошового // Молодь України.- 1988.- 15 верес.

Див. також №68, С.465.

ОЛЕКО ДУНДИЧА – з

Дундич Олеко (Тома) (1897-1920) – герой громадянської війни в Росії.

* * *
1108. Устименко В. М. Олеко Дундич // Укр. іст. журн. – 1987. - №8. – С. 140-142.
1109. Цветоватый Н. Красный Дундич // Гудок. – 1987. – 12 авг.
1110. Зеленин В. Олеко Дундич // Красная звезда. – 1977. – 12 авг.
1111. Десница Т. Олеко Дундич // Радуга. – 1965. - №2. – С. 141-145.

Див. також №59, С.497; №1769, С.26.

ОЛЕКСАНДРА МАТРОСОВА – о

Матросов Олександр Матвійович (1924-1943) – гвардії рядовий, Герой Радянського Союзу (1943, посмертно). Під час бою 23 лютого 1943 р., жертвуючи життям, закрив амбразуру ворожого дзоту своїм тілом, щоб забезпечити успіх наступаючому підрозділу. Це трапилося поблизу с. Чорнушки Локнянського району Псковської області.

* * *

1112. О переименовании и наименовании отдельных улиц города: [Ул. Матросова наименовать ул. Александра. атросова]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 4 авг. 1955 г. №382 (протокол №25) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.660, арк.138-139.
1113. Ильин С. Неизвестный Матросов // Позиция. – 2006. – 6 июля (№27).- С. 11.- (Имена на карте города).
1114. Юдин Л. Матросов – бродяга, уркаган, герой … Кем был человек, бросившийся 60 лет назад на амбразуру дзота? // Сегодня. – 2003. – 26 февр.
1115. Федин В. Лег на огневую точку // Сов. Россия. – 1993. – 20 февр.
1116. Николаев С. Шаг в бессмертие // Сов. патриот. – 1988. – 23 февр.
1117. Зырянов Б. Легендарный рядовой // В мире кн. – 1984. - №2. – С. 65-66.
1118. Корсакова Т. Жизнь в полный рост // Комс. правда. – 1984. – 5 февр.
1119. Филатов В. Подвиг Матросова // Красная звезда. – 1983. – 20 февр.

Див. також №25, С.410; №915, С.56; №1769, С.25; №1788; №1791.

ОЛЕКСАНДРА НЕВСЬКОГО – з

Невський Олександр Ярославович (бл. 1220-1263) – давньоруський державний діяч, полководець, князь новгородський (1236-1251), великий князь володимирський (1252), син князя Ярослава Всеволодовича. Уславився перемогами над шведами у Невській битві (1240) і німецькими рицарями у Льодовому побоїщі (1242).

* * *
1120. Каргалов В. В. Александр Невский // Каргалов В. В. Полководцы Х- ХVI вв. – М., 1989. – С. 83-104.
1121. Асонов Н. Загадка Александра Невского // Аргументы и факты. – 1996. - №3 (янв.)
1122. Горский А. Александ Невский // Родина. – 1993. - №11. – С. 26-31.
1123. Пятов Т. Александ Невский // Пограничник. – 1993. - №12. – С. 119-122.
1124. Бурянина В. Долгое житие святого Александра [Невского]// Союз. – 1990. - №29. – С. 13.

Див. також №29, С.522; №80, С.48-52.

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ ПРОВ. – л

1125. Про найменування вулиць у Ленінському районі: [Провулкові, який пролягає поряд з вул. Мужайла і виходить на вул. Томаківську, надати назву
пров. Олександрівський]: Рішення виконкому Запоріз. міськради нар. деп. від
28 верес. 1995 р. №443.

ОЛІМПІЙСЬКА – к

1126. О наименовании улиц в кварталах новой застройки Жовтневого района: [Улицу в Жовт. р-не (Космос), проходящую от ул. Комарова вдоль балки Сухой до стадиона, наименовать ул. Олимпийской]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 6 июня 1968 г. №282 (протокол №13) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.6, спр.314, арк.16-17.

ОМЕЛЬЧЕНКА – ш

Омельченко Василь Іванович (1918-1988) – Герой Соціалістичної праці (1966), заслужений діяч науки УРСР, лауреат премії Ради Міністрів СРСР, Державної премії УРСР, доктор технічних наук. З 1958 – директор моторобудівного заводу, а з 1974 – генеральний директор ВО „Моторобудівник”.

* * *
1127. Переименовать ул. Коллективная в Шевченковском районе, которая расположена в Приазовском узле предприятия «Моторо Сич» на
ул. В. И. Омельченко: Решение горисполкома от 21 дек. 1993 № 500 // ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, С.53.
1128. Ванат П. Человек своїй эпохи // Мотор Січ.- 1998.- 24 груд.
1129. Огуров В. Он был нам как отец // Мотор Січ.- 1998.- 24 груд.
1130. Он думал сначала о деле //Мотор Січ.- 1998.- 10 груд.
1131. Органов Р. Я благодарен ему за науку // Мотор Січ.- 1998.- 17 груд.

Див. також №10, С.620-621.

ОМСЬКА – ш
ОНЕЗЬКИЙ ПРОВ. – з
ОРАНЖЕРЕЙНА – к
ОРАНЖЕРЕЙНИЙ ПРОВ. – к
ОРДЖОНІКІДЗЕ – з

Орджонікідзе (Серго) Григорій Костянтинович (1886-1937) – радянський державний і партійний діяч.

* * *
1132. Сейранян Ф. Г. „Надежнейший военный работник”: Очерк о военно-организаторской деятельности Г. К. Орджоникидзе. – М.: Воениздат, 1989.-174 с.
1133. Красильщиков В. И. Звездный час: Повесть о С. Орджоникикидже. – М.: Политиздат, 1987. – 430 с.
1134. Камов Б. Партійне доручення: зарізати наркома: [Про вбивство Г. К. Орджонікідзе]// Сіл. вісті. – 1993. – 20 лют.
1135. Гінзбург С. З. О гибели Серго Орджоникидзе: (Воспоминания)// Вопр. истории КПСС. – 1991. - №3. – С. 88-98.
1136. Гинзбург С. Наш нарком: Из воспоминаний о Г. К. Орджоникидзе // Звезда. – 1986. - №10. – С. 160-177.

Див. також №81, С.50.

ОРЕНБУРЗЬКА – з
ОРІХІВСЬКА – ш

1137. Про найменування вулиць новобудов на селищі Будівельник: [2-а поперечна – вул. Оріхівська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 7 верес. 1961 р. №374 (протокол №19) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.935, арк.46.

ОРІХІВСЬКА БУХТА – к

1138. Про найменування вулиць в Комунарському і Жовтневому районах: [Вулицю, яка проходить, починаючи від місця впадіння р. М. Московки в р. Дніпро до тепличного господарства ЗАТ "ЗАЗ", найменувати вул. Оріхівська бухта]: Рішення Запоріз. міськради 12-а сесія 24-го скликання від 15 жовт. 2003 р. №27.

ОРІХІВСЬКЕ ШОСЕ – к

1139. О наименовании улиц в городе: [Улицу, проходящую от ул. Космической (от кольца автомагистрали Москва - Симферополь) в направлении г. Орехов, наименовать ул. Ореховское шоссе]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 18 дек. 1975 г. №555 (протокол №25) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.32, арк.53.

ОРІХІВСЬКИЙ ПРОВ. – з

1140. О наименовании и переименовании улиц города Запорожье: [Наименовать 1-й переулок на пос. Зеленый Яр – пер. Ореховский]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 6 июня 1963 г. (протокол №14)// ДАЗО, ф. Р-75, оп. 5, спр.1058, арк.72.

ОРЛИКІВ ПРОВ. – ш

Орлик Пилип Степанович (1672-1742) –український козацький діяч, гетьман Правобережної України (1710-1714); найближчий соратник І. Мазепи; автор Конституції прав і вольностей Війська Запорозького (1710). Прагнув вивести українську справу на міжнародний рівень, шукаючи підтримки у різних держав – Швеції, Польщі, і особливо в Англії, Ватикану, Франції. Його ім’я навіки увійшло в українську історію як символ непереможності козацького духу та прагнення до утвердження незалежності Української держави.

* * *
1141. Про назву вулиць в місті Запоріжжя: [Провулкові у Сталін. р-ні, який проходить між кварталами 66, 68 та 69, 70, надати назву пров. Орликів]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 15 серп. 1958 р. №367 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.811, арк.125-126.
1142. Пилип Орлик // Новий день. – 2002. – 9 лип. – С. 4.
1143. Хорунжий Ю. Пилип Орлик // Наука і суспільство. – 1999. - №1-3. – С. 50-53.
1144. Мельник Л. Гетьман Пилип Орлик і Запоріжжя: [у 20-х – на початку 30-х рр. ХVІІІ ст.]// Пам’ять століть. – 1998. - №6. – С. 45-53.
1145. Рибалко В. Автор першої української конституції // Абразивщик. – 1997. – 30 окт.

Див. також №41, С.996; №81, С.59; №84, С.264; №197, С.419-497.

ОРЛОВСЬКА – з
ОСИПЕНКО – к

Осипенко (дівоче прізв. Дудник) Поліна Денисівна (1907-1939) – радянська військова льотчиця, майор, Герой Радянського Союзу (1938), уродженка
с. Новоспасівка (нині с. Осипенко Бердянський р-н Запорізької обл.), встановила 5-ть світових авіаційних рекордів висоти та дальності польоту для жінок; разом з В. Гризодубовою та М. Расковою здійснила рекордний безпосадочний переліт по маршруту „Москва – Комсомольськ – на – Амурі” (1938).
Загинула при виконанні службових обов`язків.
* * *
1146. Михайлюта О. Тяжіння неба високого // Їх водила молодість.- Дніпропетровськ, 1988.- С.80-90.
1147. Абрамов А. Осипенко Полина Денисовна // Абрамов А. У кремлевской стены. – М., 1987. – С. 239-240.

Див. також №81, С.72; №155, С.240-243; №772; №915, С.209; №1782.

ОСІННЯ – ж

ОСНОВНА – з
ОСОАВІАХІМУ – л
ОСТАПА ВИШНІ – л

Вишня Остап (Губенко Павло Михайлович) (1889-1956) – український письменник-сатирик і гуморист; репресований у 1933 р., звільнений у 1943 р. Найвідоміші збірки сатиричних оповідань, памфлетів, фейлетонів, мініатюр: „Зенітка”(1944), „Самостійна дірка ” (1945), „Вишневі усмішки”(1950), „Мудрість колгоспника”(1952).

* * *
1149. П’янов В. Один із „та інших”// П’янов В. Визначні відомі й „та інші ...”. – К., 2002. – С. 222-246.
1150. Ребро П. П. Остап Вишня і Запоріжжя: (До 110-річчя з дня народження письменика): Літ. – критичний нарис. – Запоріжжя: Хортиця, 1998. – 16 с.
1151. Цеков Ю. І. Остап Вишня: До 100-річчя від дня народження. – К.: Знання, 1989. – 47 с.
1152. Нестеренко П. Наш великий сміхотворець // Уряд. кур’єр. – 2004. – 13 лиспоп. (№217).
1153. Хоменко А. От расстрела Остапа Вишню спасла вьюга: [История 10-летний ссылки укр писателя-юмориста]// Сегодня. – 2001. – 24 дек.
1154. Демчук О. Ніколи не сміявся без любові // Укр. мова та л-ра. – 1999. - №41.

Див. також №41, С.246; №54, С.245.

ОСТРОВСЬКОГО – к

Островський Микола Олексійович (1904-1936) – російський радянський письменник, уродженець Рівненської області, учасник громадянської війни. Сліпий, прикутий до ліжка, створив роман „Як гартувалася сталь” (1932-1934).

* * *
1155. Кральоп П. «Стальной» человек из Шепетовки. Николай Островский и Украина // День. – 2004. – 1 окт.
1156. Мазаров В. Щастя бійця // Комуніст. – 2004. - № 78.
1157. Аннинский Л. А. Николай Островский: [Очерк]// Л-ра в шк. – 1991. - №1. – С. 69-76.
1158. Крехмалюк В. Таємний вершник революції: [Невідомі сторінки з життя М. Островського]// Рад. Україна. – 1990. – 22 груд.

Див. також №81, С.90.

ОТТО ШМІДТА – л

Шмідт Отто Юлійович (1891-1956) – радянський вчений у галузі математики, астрономії, геофізики, державний і громадський діяч, академік АН СРСР (1935), академік АН УРСР (1934), Герой Радянського Союзу (1937); дослідник Арктики.

* * *
1159. Матвеева Л. В. Отто Юльевич Шмидт. Неизвестные страницы жизни // Очерки истории естествознания и техники. – К.: Наук. думка, 1991. – Вып. 40. – С. 1-7.
1160. Нодель Ф. А. О. Ю. Шмидт // Сред. спец. образование. – 1991. - №8. – С. 35-37.
1161. Маркус В. Неожиданный Шмидт // В мире кн. – 1988. - №12. – С. 74-76.
1162. Отто Юльевич Шмидт // Природа. – 1981. - №10. – С. 56-70.
1163. Шевелев М. И. Пионер Арктики // Гудок. – 1981. – 30 сент.
1164. Кокин Л. Теорема Шмидта // Наука и жизнь. – 1972. - №6. – С. 80-86.

Див. також №915, С.795.

ОФІЦЕРСЬКА – ш
ОЧАКІВСЬКА – к