РОЗДІЛ III

Інтерес до вивчення трипільської культури і далі зростає, і на початку XX століття розкопи провадяться в багатьох місцях колишньої Київської і Подільської губерній, все ширше охоплюючи дослідженням територію поширення культури в Дніпровсько-Дністровському басейні. Культура ця стає відомою ва півдні коло берегів Чорного моря, доходить на півночі до Житомирського і Чернігівського районів, заходячи частково й на лівий берег Дніпра.

Поступово назбирувані матеріали по трипіллю включаються в загальні зведені роботи по східноєвропейському енеоліту¹.

Одночасно з розкопами у нас, і навіть трохи раніш, в 70-х роках минулого століття, аналогічні пам'ятки спірально-стрічкової кераміки, названої так за одною з характерних її ознак, знаходять і по той бік Дністра, в районах кол. Західної України, Румунії, Моравії, Болгарії, Угорщини, по течії Дністра, Прута, Серета і його притоках аж до Дунаю. Спіральний орнамент, що прикрашає посуд у цей період, нанесений розписом або заглибленим орнаментом, який складається з стрічок (кожна стрічка з кількох смужок).

Культура спірально-стрічкової кераміки зростає в Дунайському басейні на загальній господарській основі ранньонеолітичних культур (пізнього тарденуаза і кампіньї) і виступає тут уже як примітивно-землеробська культура з початком розвитку тваринництва. Племена ці, з материнським родовим ладом на ранніх стадіях, на пізніх стадіях переходять до ладу патріархально родового.

Одною з найцікавіших західноєвропейських пам'яток з розписною керамікою є поселення Кукутени в Румунії, розташоване на підвищеному плато в долині р. Прута, коло Ясс. Перші розкопи були проведені тут ще в 1899 році, а далі поновлені в 1909—1911 роках, і лише кілька років тому опис цих прекрасних кукутенських знахідок був виданий. Особливий Інтерес до цих розкопів викликаний тим, що на поселенні, відмінно від розкопів у Трипіллі і Петренах, відкриті пам'ятки кількох періодів і що тут удалось виявити стратиграфію культурних нашарувань, тобто встановити різночасні комплекси знахідок і простежити життя поселення на протязі довгого часу. Г. Шмідт, що провадив розкопи, визначив тут два культурних нашарування, перший з яких він відносить до епохи енеоліту, а другий — до епохи бронзи.

Найдавніший, уложений нижче шар, він назвав культурою "кукутени А", уложений вище — "кукутени В", шар, в якому знайдений посуд, прикрашений орнаментом у вигляді відбитка шворки, або шнура (звідси і назва - шнурова, або шворкова, кераміка), характерний для епохи бронзи, — "кераміка С". Товщина залягання культурного шару на поселенні досягає до 2 м. Культури "кукутени А" і "В" дають змогу говорити про існування двох етапів у розвитку західноєвропейської архаїчної розписної кераміки і порівнювати їх з аналогічними комплексами нашого трипілля. На поселенні Кукутени була розкопана велика площа і відкрито кілька глинобитних жилих будівель.

Потужний культурний шар на поселенні з нарушуваннями різних періодів утворився не одразу. Це показує, що Кукутени були заселені протягом довгого часу і межі поселення помітно розширялись.

Шмідт установив, що розкопані на поселенні глиняні "площадки" являють рештки жилих будівель з дерева і глини. Велика кількість глиняної обмазки з відбитками дерев вказує, що стіни в такому будинку були плетені з лози і обмазані глиною. Долівка також була з глини, вогнища складені з каменю.

В багатьох місцях поселення на різній глибині в культурному шарі простежені такі зруйновані будинки, при чому коли в верхньому шарі знахідки були на глибині 0,80 — 0,90 м, то нижче них на 1,70 м виявляються рештки будівель старіших. На основі відомих трипільських моделей жител "на ніжках" Шмідт уважає, що й глинобитні будинки в Кукутенах були на палях, хоч даних, які вказують на це, в розкопах не виявлено. На місці зруйнованих будинків, що загинули, на думку Шмідта, від пожарів, будувались нові будівлі, і таким чином на поселенні поступово утворювався той потужний, насичений різними пам'ятками шар, який в археології звичайно називають "культурним шаром". Найцікавіше те, що для кожного з кукутенських нашарувань "А" і "В" удалось простежити відповідний комплекс знахідок, що характеризує різні етапи в розвитку культури розписної кераміки.

Так, в шарі "кукутени А" (глибина до 1,7 м) переважна більшість знахідок припадає на розписну поліхромну кераміку (з розписом у три фарби — чорну, білу і червону). Розпис звичайно вкриває всю посудину і нерідко переходить на внутрішній край її. Посудини округлої форми, часто стоять на порожнистих конічних підставках. Спіральний сюжет розпису чорною і білою фарбами наноситься на заздалегідь покладений червоний фон обличкування, який утворює разом з іншими двома кольорами (чорним і білим) винятковий щодо багатства відтінків розпис у три кольори. Разом з посудом цього сорту в тому ж шарі знайдені зразки кераміки з заглибленим орнаментом, кам'яна сокира з просвердлиною, сокирка з міді, знаряддя з кременю, кістки і рогу, а також глиняні фігурки.

Весь цей комплекс знахідок в "кукутени А" учені правильно зближають з знахідками аналогічних поселень, відкритих на території СРСР по Дністру, як от в Кадіївцях, Кудринцях та ін. Хронологічно близькі до них поселення так званої "культури А" Хвойки в Трипіллі, Верем'ї, Щербанівці на Дніпрі, а також знахідки з розкопів Гімнера в П'янишкові коло Умані.

Другий шар (до глибини 0,80 — 0,90 м) — "кукутени В" характеризується наявністю переважно посуду з розписом монохромним, нанесеним одною чорною фарбою по оранжево-жовтій поверхні посудини, вкритої звичайно рідким червоним фарбовим обличкуванням. Поліхромна і біохромна кераміка зустрічається тут значно рідше. Відмінно від "кукутен А", монохромний спіральний розпис "кукутен В" береться в широкі пояси і вкриває лише верхню частину посудин, форма яких на цьому етапі стає більш гострореберною. З поселень, відомих у нас в СРСР, до "кукутен В" близькі Попудня, Петрени, Сушківка, Томашівка, Коломийщина та ін.

Речі з міді були знайдені в залягаючому нижче шарі "кукутени А", а також у шарі "кукутени В". З них найцікавіші кинджали, чотиригранні шила, сокирка, невеликі колечка.

Таким чином в обох шарах — "А" і "В" — в Кукутенах знайдені вироби з металу. Це може бути підтверджене також знахідками й на інших поселеннях з розписною керамікою в Західній Європі і, з одного боку, дає підставу віднести, шар "кукутени А", який відповідає ранньому трипіллю, до періоду енеоліту, а не кам'яного віку, а з другого — спростовує періодизацію, яку дав Хвойка.

В самому верхньому шарі, "кукутени В", переважає кераміка з шнуровим орнаментом, яка вже цілком характеризує епоху бронзи. Тут же знайдені зразки з сірої кераміки, зробленої на ганчарському колі і занесеної сюди, як думає Шмідт, з егейського світу, з Середземномор'я, де ганчарське коло стало відоме в епоху бронзи.

До пізнього етапу трипілля, до епохи міді, у нас на території УРСР треба віднести такі пам'ятки, як поселення і курганний могильник, розкопані в Усатові коло Одеси, поселення коло Городська, Житомирської області. Близькі до усатівських і городських матеріали відкриті в Євминках (коло Остра), в Райках (коло Бердичева), а також у курганних похованнях по нижній течії Дністра і Дніпра.

Отже, крім надзвичайно цінних археологічних матеріалів, розкопи в Кукутенах дали змогу підійти до розв'язання одного з найважливіших питань хронології спірально-стрічкової кераміки і на основі аналізу відомих в СРСР аналогічних матеріалів одночасно говорити й про періодизацію пам'яток Трипілля.

Останніми роками нові розкопи в Молдавії, на поселенні, розташованому порівнюючи недалеко від Кукутен, в передгір'ї Карпат, на березі р. Бистриця, в урочищі Ізвоар, відкрили нашарування двох культурних періодів потужністю до 2,6 м., ясно відмінні одно від одного і характерні різними комплексами -знахідок, головним чином керамічних.

Так, верхній шар — "ізвоар II" — датується періодом "кукутени А", а всі знахідки, розташовані нижче, в шарі "ізвоар Р\ являють комплекс ще давнішої, докукутенської культури.

В шарі "ізвоар II" була виявлена типова поліхромна кераміка "кукутен А" (в Кадіївцях, Кудринцях та ін.), в шарі "ізвоар І", давнішому, знайдена кераміка з заглибленим (або, як його інакше називають, борозенчастим) орнаментом, часто вкрита канелюрами², і орнаментом, нанесеним зубчастим штампом, близька до кераміки, відомої в УРСР з розкопів Біляшівського і Курінного на Борисівському городищі коло сіл Іллінці і Красноставка, Київської області. І в тому, і в другому шарі в Ізвоарі були знайдені речі з міді (ізвоар І — підвіски, голки) — отже початковий етап розписної кераміки в ранніх своїх фазах знову припадає на енеолітичний (мідно-кам'яний) період в Східній Європі.

Спостереження над чергуванням культурних нашарувань на поселеннях в Кукутенах і Ізвоарі підтверджуються також даними інших поселень, як, наприклад, коло Ерезд у Семиградді, де виявлено три великих будинки з обпаленої глини і з кількома вогнищами з каменю, з глинобитною долівкою, рештками стовпів і стін. В потужному культурному шарі нижній горизонт "ерезд А" одночасний "кукутени А" і "ізвоар ІІ", "ерезд А і В" —. "кукутени В", "ерезд В" — "кукутени С".

На наведених нижче таблицях 1 і 2 графічно показане хронологічне розміщення найголовніших західноєвропейських поселень і аналогічних їм найголовніших поселень трипільської культури в УРСР. Одночасно в таблицях показане також і датування цих пам'яток, яке припадає на період III — II тисячоліття і на І — II — III періоди давньомінойської (крітської) культури³.

Таблиця 1

Хронологічний розподіл найголовніших західноєвропейських поселень з розписною керамікою

Дунайський басейн

Отже в основу датувань трипільської культури покладені, з одного боку, порівняння різних комплексів розписної кераміки з даними західноєвропейської стратиграфії, з другого —_: класифікація стратиграфічно підтверджених комплексів знахідок відповідно до датувань кріто-мікенської культури знову таки пов'язаними з абсолютною хронологією Єгіпта і давнього Сходу.

Коли періодизація трипілля на основі даних західноєвропейської стратиграфії і послідовності етапів у розвитку пам'яток трипілля не викликає у більшості вчених сумнівів, то спроби дати точне (абсолютне) датування викликають їх в достатній мірі.

Так, Городцов датує культуру трипілля початком IV тисячоліття до н. е., вважаючи її одночасною з так званими похованнями в ямах скорчених кістяків. Ці поховання він відносить до найдавнішої епохи давнього металу.

Штерн відносить її до половини ІІІ тисячоліття, до мідно-кам'яної епохи. Чайльд порівнює ранній ступінь трипілля з давньомінойським ступенем II і датує його не пізніше як 2500 р. до н. є., а пізніший ступінь порівнює з давньомінойським III. Менгін, ідучи за Чайльдом, вміщає трипілля пізніше, під 2000 р. Шухардт вважає, що "кукутени В" (пізній ступінь за Чайльдом) доходять до ранньомікенського періоду (1600—1500 рр.).

Таким чином різні етапи розвитку трипільської культури займають довгий період часу і припадають на III — II тисячоліття до н. є., доходячи в своєму пізньому періоді до 1500 до н. є., на період розвинутого материнсько-родового ладу, який переходить у період патріархально-родової організації.

Таблиця 2

Хронологічний розподіл найголовніших поселень трипільської культури на території СРСР

Подністров'я— Причорномор'я

В процесі вивчення трипілля з'явився ряд гіпотез про його походження. Найголовніші з них такі: 1) південна, середземноморська, 2) північна, або північно-західна, європейська і 3) східна. При всіх їх суперечностях всі вони з різних поглядів однаково пояснюють походження культури, яка десь зароджується і далі пересувається в тому чи іншому напрямку.

Кожне нове відкриття розписної кераміки дає поштовх до появи нової гіпотези. На основі відкриття фарбованої кераміки в Закавказзі, в могильнику бронзового часу в Кизил-Ванку, на поселенні Анау в Закаспійській області, коло Ашхабада, останніми роками в Китаї — з'являється гіпотеза про переселення мас людності з Сходу і принесення звідти зразків розписної кераміки. За південною гіпотезою, Мікени, або мінойський Кріт, були батьківщиною творців глиняних площадок з розписною керамікою на Дніпрі, Дністрі, Дунаї. За північною гіпотезою, населення Середньої Європи, пересуваючись на південь, кладе початок заселенню Середземноморського і Дунайського басейнів. В основі таких гіпотез лежить не аналіз фактичного матеріалу, а уявлення про споконвічність етнічних рис і намагання пояснити шляхом переселення спільність культур розписної кераміки, відомих в різних, віддалених один від одного районах.

Буржуазні вчені, виступаючи з такими гіпотезами, зовсім обминають проблему стадіальності в розвитку суспільства.

Тим часом лише з погляду стадіальності можна зрозуміти появу на певному етапі розвитку суспільства в різних районах земної кулі — в Америці, Європі і Азії — землеробських поселень з характерною розписною керамікою.

Працюючи в цьому напрямі і ураховуючи одночасно вплив з боку культур Середземномор'я, Середньої Європи і Сходу, радянська археологія добилась помітних успіхів у вивченні життя на одному з етапів родового суспільства, який протікав на Наддніпров'ї і Наддністров'ї.