РОЗДІЛ VI

Поруч з вивченням житла, в процесі розкопів назбирувались нові матеріали для характеристики господарського життя епохи трипілля. Ще Хвойка відкрив у трипільських площадках рештки культурних рослин і в своїй доповіді на ХШ археологічному з'їзді поставив питання про землеробство в епоху трипілля і про його місцеве походження.

Які ж дані мають тепер археологи в цьому питанні? Розкопи коломийщинського поселення з'ясували, що слабо обпалена валькова обмазка, з якої будували в трипільському будинку основу стін, долівку, піч та інші частини, містить у глиняній масі рослинну домішку в вигляді зерен, полови і дрібних частин колосків хлібних злаків. В результаті спеціально проведених палеоботанічних досліджень цих рослинних відбитків виявлені сліди вигорілого зерна, полови, макухи пшениці, ячменю і жита. Крім того, в деяких були знайдені відбитки зерен і лузги проса.

Рис. 14. Мотика з рога оленя (1/3 н. в.).

На основі визначення культурних рослин, поруч з відомостями з розкопів Хвойки, встановлено, що племенам, які жили в Дніпровсько-Дністровському басейні в епоху трипілля, було відоме примітивне мотичне землеробство і обробляння пшениці, ячменю і, можливо, жита. Хвойка, крім того, згадує, що поруч з обвугленими зернами пшениці і проса він знайшов рештки якоїсь рослини на зразок ганусу або кропу. В усякому разі, можна говорити, що тоді були відомі не менш як чотири види культурних рослин, при чому все це були виключно хлібні злаки. Цікаво, що на поселенні Коломийщина землеробські знаряддя кількісно, безперечно, переважають знаряддя інших призначень. Так, звичайно і найчастіше тут, як і в інших трипільських поселеннях, знаходили знаряддя для обробки ґрунту — мотики з лосячого або оленячого рога, з навскоси загостреним робочим кінцем і з просвердленим перпендикулярно до них отвором для прикріплення палок (рис. 14 і 17, б). Нерідко зустрічаються також однобічні опуклі клини з м'яких гірських порід, головним чином сланцю або гнейсу, що служили як вставні або прив'язні наконечники для мотик (рис. 15).

Рис. 15. Наконечник кам'яної мотики, знайденої в житлі № 25 на поселенні в уроч. Коломийщина І (1988 р.) (1/3 н. в.).

Рис. 16. Крем'яні ножі з житла

№ 21 на поселенні в уроч. Коломийщина І (1937 р.) (3/4 н. в.).

Подібні мотики були знайдені в багатьох житлах на поселеннях Коломийщина І і II. Це — клини довжиною 15—17 см і шириною 8—9 см, злегка опуклі з одного боку і плоскі з другого, з широким загостреним кінцем. Мотики з рога лося або оленя, а також з м'яких кам'яних порід служили, мабуть, для виконання різних процесів при обробці землі, наприклад, одними (з оленячого або лосячого рога) розпушували верхній покрив ґрунту, а клиновидними далі копали його. Небагато відомо нам знарядь, які вживали при збиранні врожаю.

б

Рис. 17. Кістяний серп (?) з лопатки бика з розкопів ва поселенні в уроч. Коломийщина II (1939 р.) (а). Мотика з рога оленя з розкопів В. В. Хвойки в Київській обл. (б).

Очевидно, при цьому користувались або простими кремінними ножовидними пластинками з зазубленим відретушованим краєм, або спеціальними кремінними знаряддями серповидної форми, також з зазубленим краєм. Часто один з загострених країв ножовидних пластин на внутрішній стороні має сліди шліфування від постійної роботи (рис. 16). Можливо, що для жнив використовували дерев'яні або кістяні серпи з кремінними вкладишами.

В 1939 році на поселенні Коломийщина II був знайдений кістяний серп великих розмірів, зроблений з лопатки бика або корови (рис. 17 а). Незначне число таких знарядь, відомих досі в трипіллі, вказує, можливо, на те, що давні землероби при збиранні врожаю обходились без ніяких знарядь, а зривали колосся голими руками. В домішці глиняної обмазки при дослідженні не виявлено ні соломи, ні цілих колосів, ні більш-менш значних частин їх. В той же час серед відбитків полови часто попадаються відбитки окремих зерен, іноді не очищених навіть від колоскових плівок.

Рис. 18. Кам'яна зернотерка в житлі № 11 на поселенні в уроч. Коломийщина І (1936 р.).

Це дає деяку підставу припускати, що, по-перше, при збиранні врожаю, можливо, збирали не всі рослини цілком, а тільки колоси (без соломи), а, по-друге, спосіб молотьби, очевидно, був такий, що колоси хоч і розбивались на дрібні частини, але зерно при цьому цілком не вимолочувалось і не очищалось від плівок; через це значне число його лишалось у полові, в макусі і разом з рослинною домішкою попадало в глиняну обмазку. Можливо, що колосся просто розтирали між долонями або розтоптували ногами, як це досі роблять деякі первісні племена.

Коли спосіб молотьби у давніх трипільців лишається ще нез'ясованим, то спосіб переробляння зерна можна встановити досить виразно. Звичайними знаряддями для розмелювання зерна були кам'яні зернотерки (рис. 18).

Рис. 19. Великий посуд для вберігання запасів їжі на плитах підлоги в житлі № 2 на поселенні в уроч. Коломийщина І (1934 р.).

Рис. 20. Великий посуд для зберігання запасів їжі в житлі № 24 на поселенні й уроч. Коломийщина І (1938 р.).

Кожна зернотерка складалася з двох частин — нижнього, широкого плитовидного каменя з верхньою згладженою, часто злегка вгнутою робочою стороною, і верхнього каменя (товкача) — і мала кулясту або близьку до кубика форму з одною або кількома робочими площинами.

Рис. 21. Скупчення посуду у житлі № 2 на поселенні Володимирівка (1939р.).

Матеріалом для зернотерок служили найбільш поширені місцеві різновидності каменю — граніт, гнейс, пісковики і т. д. Зернотерки в трипільських житлах звичайно лежать недалеко від великих посудин, призначених для переховування запасів (рис. 19, 20, 21), коло протилежної від печі стіни або поблизу печей, поруч з великими чашами і горщиками — посудом для готування їжі. Припущення, що в господарстві трипілля жінки займались мотичним землеробством і що зернотерки були знаряддям жіночої праці по переробці продуктів землеробства, підтверджується тим, що на моделях давнього трипільського житла (з Сушківки і Полудні) поруч з зернотеркою, яка міститься на особливому підвищенні, зображена постать жінки, що схилилась над зернотеркою і розтирає зерно.

Що можна сказати про переховування продуктів? Безпосередніх вказівок на спосіб переховування хлібного колосся у нас немає. Але спостереження над тими частинами трипільського будинку, де немає печей, часто значно більш підвищених, ніж долівка в будинку, і викладених багатошаровими плитками, дають змогу вважати, що це були місця, призначені для переховування зерна, своєрідні склади, комори. Такі частини були виявлені в кількох великих житлах і на поселеннях коло Халеп'я.

Для переховування зерна служили також великі посудини грушовидної форми з спеціальними шоломовидними покришками. Такі посудини, до 1 м висотою, знайдені в житлах здебільшого коло стінки проти печі, причому в кожній з господарських комірок міститься їх до 10—15 екземплярів. Грушовидні посудини зображені й на моделях жител. Хвойка і Штерн у своїх розкопах знаходили глиняні посудини з рештками зерен, але, на жаль, форма їх лишилась невідомою.

В одному з жител виявлено в долівці заглиблення глибиною до 0,40 м, діаметром 0,90 — 1 м, викладене кількома шарами глиняних плиток. В другому випадку Хвойка писав, що знаходив два цілих приміщення по сусідству з площадками; вони були прямокутні, обмазані глиною і до червоного обпалені. Сюди, на думку Хвойки, могли просто зсипати зерно або ставити посудини, наповнені зерном та Іншими продуктами. Помилково припускаючи, що площадки є усипальницями, він і ці підземні приміщення при них вважав місцями для приношення жертв. Насправді в цих заглибленнях в долівці треба вбачати господарські спорудження для переховування колективних запасів харчів, в тому числі й продуктів землеробства.

Спостереження над розташуванням трипільських поселень на цьому; етапі (С/І) ,на лесово-чорноземному плато, землеробські знаряддя, знаходження хлібних злаків — все це вказує, що примітивне мотичне землеробство було провідною галуззю в господарстві трипілля. Скотарство, полювання і рибальство грали другорядну роль. На пізніх етапах (С/ІІ і у/II) розвитку трипілля, на стадії патріархально-родового суспільства, домінуючу роль починає грати скотарство.

Останніми роками радянські палеонтологи¹ разом з археологами працювали над вивченням і визначенням кісткових решток, виявлених на трипільських поселеннях, зокрема над кістковими рештками поселення коло Халеп'я (Коломийщина І, 1934 — 1938 рр.). Кістки тварин здебільшого зв'язані з рештками, які знаходили на поселенні в купах сміття коло жител або в самому житлі, найчастіше в культурному шарі коло його меж. Кістки в дуже фрагментарному, роздробленому стані і свідчать про вживання м'яса на їжу і про вилучення кісткового мозку. Хвойка і Штерн, розуміючи площадки як поховні спорудження, вважали роздроблені кістки результатом поділу на шматки жертовних тварин.

В. І. Громова, що вивчала остеологічний (кістковий) матеріал трипільських поселень, встановила існування в трипіллі двох порід биків: "одна з них дрібна, тонконога, з короткими рогами, розмірами подібна до російських північних корів (володимирських, ярославських) і низькорослої торфової худоби західноєвропейського неоліту". Друга порода — "дуже велика розмірами, рівна нашому черкаському бикові, а іноді переважає його і доходить розмірів дикого тура".

Рис. 22. Фрагменти розписаних посудин з розкопів Е. Р. Штерна в Петренах. Ступінь В/ІІ. (1—5) — зображення собаки; (б) — зображення бика. Розпис нанесено чорною фарбою по червонуватому обличкуванню поверхні (1/2 н. в.).

Найбільша кількість знайдених коло Коломийщини решток припадає на рештки, за визначенням І. Г. Підоплічки, домашнього бика, причому досі ми не маємо даних для розв'язання питання про походження цієї тварини.

Рис. 23. Глиняні статуетки тварин: (1) — бик (Кошиловці); (2) — (Трипілля); (3) — голова коня (Сушківка); (4) — корова (Сушківка); (5) — свиня (П'яниш нове); (6) — бик (Сушківка) (³/₄ н. в.).

З розкопів у Петренах і в Кошиловцях ми знаємо фігурки, які в скульптурній формі передають биків і довгорогих, і з короткими рогами

Крім того є виконані чорною фарбою фантастичні зображення биків у стилізованій умовній манері, які подають цих тварин з кігтями (рис. 22). Відомі скульптурні голови биків з великими рогами, які містяться найчастіше на краях посудин, призначених для готування їжі (рис. 23).

Всі ці зображення бика, який грав у господарстві трипілля велику роль як тварина, що давала велику кількість м'яса, а також корови, що давала молоко, зв'язані з культом бика.

Рис. 24 Велика посудина з розписним орнаментом з розкопок В.В. Хвойки в Крутобородинцях ІІ. ступінь γ/І

Рештки собачих кісток в трипільських поселеннях широко відомі і безперечно мають ознаки кісток тварин домашніх. Щодо породи, то вони, мусили бути невеликі, близькі, коли судити з рисунків, до лайок. На деяких рисунках, як, наприклад, в зображеннях собак з Шипениць, можна бачити породу собак великих. В Петренах на розписних посудинах цікаві зображення фантастичних собак з кігтями (рис. 22).