Відповідальний редактор
чл.-кор. АН УРСР
Л. М. Славін
Друкарня Академії Наук УРСР у Львові, вул. Оссолінських 11
ВСТУП
В результаті польових археологічних досліджень, що широко розгорнулися в СРСР, радянські археологи досягли чималих успіхів у вивченні пам'яток так званої трипільської культури. Пам'ятки ці належать найдавнішим землеробським племенам, які населяли територію Наддніпров'я і Наддністров'я в III — II тисячоліттях до нашої ери.
Назва "трипільська культура", або "трипілля", належить археологові В. В. Хвойці. Він назвав її так за місцем перших відкрить, зроблених ним у кінці XIX століття в кол. Київській губернії біля села Трипілля (тепер Обухівського району, Київської області).
Село Трипілля, що мальовничо розкинулось кілометрів за 50 нижче Києва на високому правому березі Дніпра, добре відоме в Радянському Союзі як місце, де героїчно бились і загинули загони комсомольців, послані сюди в роки громадянської війни на боротьбу з бандою Зеленого.
Тепер на полях великого колгоспного господарства с. Трипілля колгоспники орють потужними тракторами землю, збирають комбайнами врожаї золотої пшениці. Серед численних фруктових садів розташувалися санаторії і будинки відпочинку, де щороку відпочивають тисячі комсомольців.
На головному майдані села останніми роками збудовані великі кам'яні будинки кінотеатру і школи-десятилітки. На високому березі над Дніпром розбитий парк, серед якого височиться обеліск — пам'ятник загинулим комсомольцям. Село живе новим життям, енергійно будуючи разом з народом всього Радянського Союзу соціалістичне господарство.
У археологів, що вивчають давні етапи первіснообщинного ладу в Східній Європі, з назвою "трипілля" зв'язана найцікавіша сторінка з історії племен, які на "нижчому і середньому ступені варварства" населяли територію Дніпровсько-Дністровського басейну. Археологічні матеріали, добуті тут у процесі великих розкопів, являють собою нові історичні джерела для розуміння життя цих племен в епоху родового суспільства, задовго до того, як тут почали панувати, скіфи і розцвіли грецькі колонії на узбережжі Чорного моря.
Одною з ознак, що характеризує цю культуру, є поширення своєрідного глиняного посуду з розписною спіральною орнаментацією. Це дало ряду вчених підставу встановлювати близькі паралелі її з догрецькими культурами в Середземномор'ї.
Особливе значення мають археологічні пам'ятки "трипілля" при вивченні питання примітивного землеробства і приручення тварин на теперішній території нашого Союзу, при вивченні епохи, яку Енгельс характеризував, як епоху "запровадження тваринництва і землеробства, навчання способів збільшення виробництва продуктів природи з допомогою людської діяльності".
Хоч з моменту перших відкрить на нашій території пам'яток трипілля минуло понад 40 років, про трипілля досі не написано жодної узагальнюючої роботи, а видані до революції основні праці В. В. Хвойки і Е. Р. Штерна ніяк не можуть тепер задовольнити радянського читача.
Разом з тим дедалі більше зростаючий інтерес широких мас нашої країни до історичного минулого народів, що населяли колись територію СРСР, ставить перед радянськими археологами завдання дати серію науково-популярних нарисів, в тому числі й нарис, спеціально присвячений трипільській культурі. Роблячи спробу виконати саме таке завдання, я тим самим сподіваюсь познайомити радянського читача з надзвичайно цікавими археологічними матеріалами, які переховуються в збірках найбільших музеїв нашого Союзу — в Центральному історичному музеї Києва, в Державному історичному музеї в Москві, в Одеському історично-археологічному музеї, в Державному ермітажі в Ленінграді і в ряді музейних збірок на периферії, в таких містах, як Умань, Кам'янець-Подільський, Житомир та ін., а також розповісти про нові відкриття, зроблені в цій галузі.
Я постараюсь розглянути великий археологічний матеріал, на основі якого можна висвітлити в загальних рисах культуру трипілля.
В розділах І — III подаю історію перших відкрить і шляхи вивчення трипільських пам'яток на території. УРСР, використавши і деякі західноєвропейські аналогії.
В розділах IV і V я докладно спиняюсь на нових розкопах жител і родових трипільських поселень, проведених радянськими археологами в останні роки, а також на питаннях давньої будівної техніки.
В інших розділах розглядаю різноманітні матеріали, які висвітлюють господарство носителів трипільської культури, — землеробство і скотарство (розділ VI), полювання, рибальство і збиральництво (розділ VII), ткацтво і гончарство (розділ VIII).
Розділи IX і XI присвячені матеріалам, які характеризують ідеологічні уявлення і обряд поховання епохи трипілля. В розділі X дана коротка характеристика трипільської культури на пізньому етапі розвитку.