|
І.П.
Степаненко,
директор ЗОУНБ,
заслужений працівник культури України
Уперше за останні 12 років нам вдалося зібратися
разом: від працівника найменшої сільської книгозбірні
до співробітників обласних бібліотек. Приводом
сьогоднішньої зустрічі стала наша спільна занепокоєність
станом сільських бібліотек в умовах економічних
і соціальних перетворень. Ми всі в боргу перед
селом. Переважна більшість нинішніх політиків,
управлінців, учених, спеціалістів та підприємців
- вихідці із сільської місцевості чи мають зовсім
недалекі корені зв'язку з ним. Чому ж ми всі так
швидко забули свою малу батьківщину, землю, село,
де виросли, звідки пішли у світ? Чому такі невдячні
нашому годувальникові? Може в цьому і криються
причини наших негараздів?
22 вересня 2003 року вчені 32 країн світу зібралися
в столиці нашої держави для вирішення проблем
розвитку сільськогосподарського виробництва, а
ООН визначила пріоритетним напрямком життєзабезпечення
людства на найближчі десятиліття виробництво та
переробку харчової продукції, оскільки вже зараз
у світі кожна шоста людина недоїдає. До того ж
нині все активніше ведуться дискусії про форми
розселення народів у майбутньому і частина вчених
вважає, що раціональний шлях - не в подальшій
урбанізації і посиленні скупченості людей у загазованих,
забруднених до краю містах з загостреними екологічними
проблемами. Передбачають, що було б раціональніше,
коли б приблизно половина населення жила в селі
(зараз таких 27%), зрозуміло, благоустроєних,
і займалася не лише виробництвом, а й переробкою
сільськогосподарської продукції. Мова йде не про
деіндустріалізацію, а про поєднання сучасного
індустріального устрою з раціональним використанням
природи і здорового способу життя. Очевидно саме
тому вже зараз можновладці, новоукраїнці будують
свої особняки за межами великих міст. Може, ці
факти, накінець, змусять замислитися наших парламентаріїв,
урядовців над подальшою долею українського села,
його жителів та розвитком інфраструктури?
Нині ж дійсність така: наше село невблаганно
вимирає. За підсумками останнього перепису сільське
населення Запорізької області складає 24% і темпи
зменшення його (35000 за 12 років) у 3,5 рази
перевищують загальну тенденцію зниження чисельності
жителів регіону. Переважна частина сільського
населення не має можливості відвідувати ні театри,
ні музеї, ні кіно, ні інші заклади культури. А
клуби, будинки культури в селі знаходяться в запустінні.
По суті сьогодні єдиним безкоштовним джерелом
культури й інформації, доступним сільському жителю,
є бібліотека. Саме місцезнаходження сільської
бібліотеки (максимально наближена до населення)
робить її центром дозвілля, місцем спілкування
жителів села. Відрадно, що розуміння громадянами
сільської бібліотеки як невід'ємної ланки процесу
освіти, як соціального інституту, що суттєво впливає
на культурну атмосферу села, зберігається традиційно
ще з часів створення земських (вид) народних (тип)
бібліотек (кінець ХІХ століття). За даними соціологічного
дослідження, проведеного ОУНБ імені О.М.Горького,
читання у структурі вільного часу населення, особливо
сільського, як і раніше, впевнено займає друге
місце (перше залишається за переглядом телепередач).
І дорогого вартий висновок одного із респондентів
опитування: "Що лишилось хорошого на селі - так
це бібліотека".
Зараз послугами 399 сільських бібліотек (на
початку 90-х років ХХ ст. їх було 462!), що складають
76% від загальної кількості бібліотечних установ
області, обслуговується більше половини сільського
населення, із них дітей до 14 років - близько
28%. Найрозвиненішу мережу сільських книгозбірень
мають Мелітопольський (34), Приазовський (31),
Запорізький (26), Оріхівський (25), Приморський
(25) райони. У середньому по області на сільську
бібліотеку припадає 1330 жителів. Не слід забувати,
що в зону обслуговування значної частини бібліотек
входить від двох до п'яти населених пунктів, віддалених
від стаціонарної бібліотеки на відстань від 0,5
км до 10 км. Саме цей фактор та неможливість доповнення
ресурсної бази сільських бібліотек ресурсами інших
бібліотечних установ, у т.ч. і центральної районної,
із-за їх територіальної віддаленості, вимагають
значно більших затрат в обслуговуванні села в
розрахунку на однакову кількість жителів у місті
і селі. Та, на жаль, ці обставини практично не
враховуються ні в існуючих нормативних документах
(згідно Мінімальних соціальних нормативів забезпечення
населення публічними бібліотеками в Україні у
населених пунктах з кількістю жителів від 500
чоловік повинна діяти одна загальнодоступна бібліотека
на території сільської ради), ні в Бюджетному
кодексі України, що, безумовно, негативно позначається
на ресурсному забезпеченні бібліотечного обслуговування
села, у т.ч. і нашої області. Крім того уже очевидно,
що в нелегких умовах сьогодення, коли в багатьох
сільських населених пунктах єдиною установою соціально-культурної
сфери поки що залишається лише громадська бібліотека,
важливо при розміщенні й оптимізації бібліотечної
мережі не механічно співставляти чисельність населення
з нормою на одну бібліотеку, а, передусім, враховувати
інтереси жителів. Таким позитивним прикладом відстоювання
культурних потреб сільської громади може бути
Бабурська сільська бібліотека Запорізького району
(в мікрорайоні обслуговування проживає 350 чол.).
Жителі зуміли відстояти своє право на повноцінне
бібліотечне обслуговування.
Існування сільської бібліотеки в останні роки
(особливо з початку реформування органів місцевого
самоврядування) значно ускладнюється у зв'язку
з повною чи частковою децентралізацією бібліотечних
систем. І робиться це не для загальної користі,
бо економити тут вже ні на чому: 2-3 тис. гривень,
в які обходиться утримання бібліотеки з зарплатою
працівника, передплатою періодичних видань тощо
аж ніяк не вирішують фінансові проблеми місцевого
бюджету і не порушують його рівновагу. Руйнування
соціокультурного середовища регіону нерідко є
результатом нерозуміння місцевою владою ролі і
значення бібліотеки в житті сільського соціуму.
Особливо "відзначився" в цьому плані Розівський
район (начальник управління культури С.А. Топалов),
де не тільки ліквідовано ЦБС, але й регіональний
методичний центр.
Ні для кого не секрет, що в бібліотеках на селі
продовжують загострюватися кризові явища в процесах
формування бібліотечних фондів. Щорічно вони скорочуються
на 80-90 тис. примірників, тобто щезає 8-9 сільських
бібліотек. Понад 90% книг складають застарілі
за змістом та зношені видання, псується література
і через незадовільні умови зберігання (низька
температура, підвищена вологість тощо). Бібліотеки
вимушені відмовляти читачам у їхніх запитах не
лише на спеціальну літературу, але й на детективи,
жіночі романи та ін. За нормативами ІФЛА в публічних
бібліотеках фонд повинен оновлюватися один раз
на 10 років, а щорічний приріст - складати 10%
базового обсягу фонду. У сільських бібліотеках
нашої області цей показник на сьогодні складає
1%, а в таких районах як Кам'янсько-Дніпровський,
Пологівський, Розівський, Бердянський, Якимівський,
Новомиколаївський не перевищує 0,01 - 0,05 відсотка.
Не відповідає критеріям ІФЛА, яка рекомендує сьогодні
мати 2,5 книги на жителів для бібліотеки, що обслуговує
1000 жителів, і книгозабезпеченість сільського
населення. Книжкові фонди наших сільських книгозбірень
залишаються заідеологізованими, переобтяжені літературою,
що втратила читацьку цінність. Не може врятувати
критичний стан суспільного книжкового фонду і
укомплектованість періодичними виданнями, бо в
середньому одна сільська бібліотека передплачує
до семи назв газет і журналів, хоча державна Програма
поповнення бібліотечних фондів на період до 2005
року передбачає наявність у сільській бібліотеці
не менше 10-15 назв газет та 10-20 назв журналів
(у т. ч. 30% для дітей). В області зараз створюється
досить небезпечна ситуація: жителі сільської місцевості
не мають можливості купити книгу (тут відсутня
книжкова торгівля, безгрошів'я не дозволяє їм
передплачувати періодичні видання), а в бібліотеках
нових книг, газет, журналів теж немає.
Щорічно зростає кількість відмовлень користувачам
сільських бібліотек, що підтверджується і зниженням
відвідуваності, починаючи з 2002 року. По суті,
сільські жителі позбавлені вільного доступу до
інформації, який гарантує їм Конституція України.
Мізерність комплектування сільських бібліотек
можна було б компенсувати доступом до фондів інших,
більш крупних - районних, обласних. Але використання
МБА сільськими жителями вкрай скоротилося (за
рік замовлено аж 122 видання!) у зв'язку з постійним
подорожчанням поштових витрат, а можливість застосування
таких сучасних технологій, як електронна доставка
документів, у сільських бібліотек області відсутня,
ні комп'ютерної техніки, ні виходу в Інтернет
жодна з них не має.
Разом з тим ряд сільських бібліотек області знаходять
можливість комплектувати свої фонди за рахунок
залучення місцевих ресурсів, коштів спонсорів,
самих користувачів (наприклад, система благодійних
внесків у Вільнянському, Оріхівському районах),
завдяки запровадженню платних послуг (Приазовський,
Оріхівський, Мелітопольський, Гуляйпільський,
Чернігівський райони).
Відрадно, що бібліотечна спільнота області,
шанувальники бібліотек, люди не байдужі до долі
сільської глибинки, не залишилися осторонь однієї
з найгостріших проблем сільської бібліотеки -
комплектування книжкових фондів. У ході оголошеної
рівно рік тому благодійної акції "Сільська бібліотека"
було зібрано та передано на місця понад 5 тис.
примірників видань. Особливо хочу подякувати від
імені всіх працівників сільських бібліотек головного
редактора обласної газети "МИГ" Галину Іванівну
Стіцину та директора з маркетингу Крохмальова
Вадима Івановича, які зуміли організувати безкоштовну
передплату цього видання для всіх сільських бібліотек.
Як би було добре аби ця ініціатива знайшла підтримку
й інших наших обласних газет. Навряд чи тираж
кожної з них постраждає від безкоштовної передачі
399 примірників, а вдячні їм були б сотні сільських
мешканців.
Взагалі, на мій погляд, в умовах обмеженого
фінансового забезпечення комплектування сільських
бібліотек місцевими органами влади дарування літератури
бібліотекам необхідно всебічно підтримувати і
заохочувати, бо це стає важливим джерелом формування
фондів.
Готовність сільських бібліотек до роботи в оновлюваному
середовищі - ще одне важливе завдання. Аналіз
свідчить, що понад 23% бібліотекарів, працюючих
на селі, зараз мають лише загальну середню освіту.
Падіння престижу професії (а цьому сприяє і низька
заробітна плата, і робота на неповну ставку, і
вкрай погана матеріально-технічна база сільських
бібліотек) не дозволяє залучати до роботи в бібліотеках
молодь і тому спостерігається стійка тенденція
старіння бібліотечних кадрів.
Нині сільські бібліотекарі (і не лише нашої
області) опинилися відірваними від бібліотечної
спільноти країни. Їх професійне спілкування в
останнє десятиріччя зведене до мінімуму і практично
обмежується районними семінарами-практикумами.
На жаль, жоден із сільських бібліотекарів не пройшов
перепідготовку чи підвищення кваліфікації на обласному
рівні. Причина зрозуміла. Але не дивлячись на
матеріальні труднощі, вкрай необхідно відновити
роботу обласних курсів підвищення кваліфікації,
причому пропоную зробити це на базі ОУНБ імені
О.М. Горького.
Вочевидь керівництво обласного управління культури
найближчим часом знайде вихід із цієї ситуації,
а місцеві органи влади, піклуючись про розвиток
культури на своїх територіях, враховуючи досвід
по закріпленню бібліотечних кадрів в Приазовському,
Гуляйпільському, Мелітопольському районах, активно
cприятимуть формуванню безперервної професійної
освіти працівників сільських бібліотек.
Слід сказати, що саме завдяки зусиллям і ентузіазмові
сільських бібліотекарів нам і вдалося зберегти
цю суспільну інституцію - сільську бібліотеку.
Небайдужість, творчий підхід до справи - спільні
риси Ганни Павлівни Гусак (Мар'ївська сільська
бібліотека Запорізького району), Алли Іванівни
Марущенко (Бабурська сільська бібліотека Запорізького
району), Носок Лідії Миколаївни (Омельницька сільська
бібліотека Оріхівського району), Ганни Федорівни
Герасименко (Вільнянська сільська бібліотека Оріхівського
району), Кириченко Людмили (Володимирівська сільська
бібліотека Приазовського району) та багатьох-багатьох
інших. Саме ви здійснюєте конкретну практичну
роботу на місцях по створенню нового вигляду сільської
бібліотеки, установи, що поєднує в собі загальнокультурні,
інформаційні, дозвіллєві, загальноосвітні та виховні
функції.
Позитивну роль у вирішенні нелегких проблем сьогоднішньої
сільської бібліотеки, безумовно, відіграє зацікавленість
у її розвиткові та підтримка і створення умов
для цього керівниками окремих районних держадміністрацій,
зокрема, Приазовської (голова Калаянов М.М.),
Куйбишевської (голова Ярошенко В.І.), Гуляйпільської
(голова Бірюков І.О.).
Нову бібліотеку, найближчу населенню, зобов'язані
будувати ми всі разом, а конкретніше:
- голови районних і сільських адміністрацій -
на них, в умовах місцевого самоврядування, покладені
обов'язки по формуванню інфраструктури регіону;
- завідуючі (начальники) відділів культури районних
адміністрацій - вони працюють над формуванням
соціально-культурного середовища в регіоні, забезпечують
координацію роботи всіх закладів культури, незалежно
від відомчого підпорядкування;
- представники народної освіти - наші партнери
з питань освіти ;
- представники управлінь сільського господарства
- вони вирішують питання не тільки забезпечення
хлібом, але і життєдіяльності сільського співтовариства;
- обласні бібліотеки - як методичні центри забезпечують
підвищення кваліфікації кадрів і запровадження
інновацій.
Та вже зараз очевидно, щоб підняти бібліотечну
справу на селі; оновити сільську бібліотеку у
відповідності до вимог сьогодення, сприяти підвищенню
ролі її в місцевому співтоваристві, потрібен не
простий набір окремих, нехай дуже хороших заходів,
а певна регіональна концепція: комплексна, виважена
програма, в якій би уточнення бібліотечної ідеології,
упорядкування системи цілей передували конкретним
практичним діям. І тому ми пропонуємо на ваш розсуд
проект під назвою "Концептуальні основи розробки
програми розвитку сільських бібліотек Запорізької
області на 2004-2010 рр."
|
