Герасименко Г.В.,
завідуюча Вільнянською сільською
бібліотекою - філіалом Оріхівської ЦБС

 Краєзнавча робота залишається одним із основних напрямків діяльності бібліотек, особливо сільських. Більшість заходів, які ми проводимо в бібліотеках, мають краєзнавчу тематику, багато з них спрямовано на популяризацію історії українського народу, його культури і мови.

 2003 рік багатий на ювілейні події для Оріхівського району: це і 80-та річниця утворення району і 60-річчя визволення району від німецько-фашистських загарбників.

  Я працюю у Вільнянській сільській бібліотеці-філіалі. До 80-річчя Оріхівського району в бібліотеці організовано книжкову виставку "Тут мій край - тут я живу". Проведено бесіди-зустрічі: "Цікаві факти про мій край", "Село моє - моя маленька батьківщина", "Наші славні земляки", а також конкурс "Моє зелене чисте село". За його підсумками я оформила стенд з аналогічною назвою, куди помістила малюнки, фотографії, вірші, учнівські твори.

 У бібліотеці є зібрання папок-досьє краєзнавчої тематики, постійно поповнюється краєзнавча картотека, альбом з історії села. Найбільш розробленим напрямком бібліотечного краєзнавства є популяризація творчості місцевих письменників і поетів.

 У проведенні заходів з краєзнавства багато в чому допомагає нам районний методичний центр. Нещодавно я і мої колеги на семінарі "Краєзнавча робота бібліотек в сучасних умовах" отримали консультацію щодо інновацій у краєзнавчій діяльності, ознайомилися з документами книжково-ілюстративної виставки: "Оріхів мій - моя маленька батьківщина", умовами конкурсу "До історії рідного села".

 У цьому році в бібліотеках району відбулася презентація другого видання літературного альманаху "Передзвін-2", де представлені твори поетів Оріхівщини. Традиційними стали заходи, які ми, сільські бібліотекарі, проводимо разом із школами, обласною організацією письменників в рамках акції "Поетичний травень".

 При районній бібліотеці діє літературна вітальня, на засіданнях якої частими гостями є учасники літературного об`єднання Оріхівщини. Сільські бібліотекарі також приймають участь в заходах літературної вітальні. Особливо нам запам`яталися вечір, присвячений 75-річчю Павла Івановича Сумарокова та вечір-реквієм Івана Потаповича Сухаря.

 Запорізький край має багату минувшину: це і доба козацтва, і будівництво Дніпрогесу й інші цікаві історичні моменти. Для своїх відвідувачів я шукаю матеріали для години цікавих повідомлень, уроків народознавства, патріотичних уроків. Ми разом їх обговорюємо, сподіваюся, що і діти і дорослі завжди відкривають для себе щось нове про героїчне минуле нашого краю, традиції українського народу.

 Останнім часом в Оріхівському районі затверджено районні прапор, герб і гімн. Інформацію щодо цього можна отримати у бібліотеці. У нас цікаво і змістовно проходять заходи на екологічну тематику: години спілкування: "Щоб жила земля", "Що залишимо після себе?"; вікторини: "Ми і довкілля"; бібліографічні огляди: "Тривоги нашого краю".

 І хоча я розповіла лише про роботу своєї бібліотеки, подібну роботу з краєзнавства також проводять і мої колеги з інших бібліотек району.

 Гнедашева М.В.,
библиотекарь Акимовской ЦБС

 Общаясь с людьми, которые окружают тебя на протяжении жизни, начинаешь понимать не только уникальность их памяти, но и уникальность их самих. Это живые источники истории не только села, но и края.

 Постепенно, расширяя круг таких людей, возникла необходимость собрать и обобщить всё рассказываемое ими. Но как это сделать? Ведь это должно быть и доступно, и понятно людям, которые будут с этими материалами работать.

 Возникла необходимость заняться теорией краеведческой работы. Без этого невозможно упорядочить всё накапливаемое.

 Выйдя на Мелитопольский педуниверситет, в частности на Лабораторию краеведения, возглавляемую кандидатом географических наук Н.В.Крыловым, получила и консультации, и методические разработки по проведению краеведческой работы, затем определила главные направления и начала сбор и систематизацию материала.

 Первое направление - географическое краеведение. Здесь большую помощь оказывала Горьковская средняя школа, и особенно дети. Дети производили описание почв, растительных сообществ, рельефа. Они собрали материалы по охране природы, экологическим проблемам в Акимовском районе (особенно о пруде-испарителе Запорожского железнорудного комбината, о создании Приазовского национального парка и т.д.)

 Второе направление - историческое краеведение. Работа с первоисточниками, точнее, с конкретными людьми, давала не только ценную информацию, но и моральное удовлетворение. Например, Д.Ф.Коваленко, которой за 90 лет, рассказала очень много о создании совхоза "Переможец" в 30-х годах, о ходе коллективизации, о людях этого периода. Эти сведения не попали в книги, но они сохранились в памяти старушки. Потерять их - это было бы непоправимо для истории.

 Проводя записи в блокноте, по возможности - на магнитную пленку, удалось собрать достаточно ценных материалов. Их использовали учителя Горьковской школы на уроках и в воспитательной работе. Часто проводились массовые мероприятия в Горьковской средней школе по вопросам исторического и географического краеведения. Собранные материалы использовались студентами Мелитопольского государственного педуниверситета, Запорожского государственного университета, Киево-Могилянской академии, а также людьми, неравнодушными к истории родного края.

 Третье направление - литературное. Первоочередное место занимали материалы народного фольклора, так называемой народной поэзии. Но отсутствие магнитофона не дало возможности собрать такие материалы. Они отрывками записаны на черновиках только при непосредственном общении. В частности, стихотворения престарелой жительницы села Максима Горького Е.Евус, а также стихотворения студентки Г.Семенюк и школьницы А.Титаренко.

 Четвёртое направление - этнографическое краеведение. Чтобы провести исследования, сбор информации, пришлось много работать с подворными книгами Максима-Горьковского сельского Совета. Удивительной оказалась цифра - 16 национальностей на территории 4 сел сельского Совета (русские, украинцы, башкиры, мордовцы, турки-месхетинцы, гагаузы, татары, корейцы, молдаване, чехи, немцы, болгары, греки, поляки, белорусы, армяне).

 Собирались вырезки статей из районной газеты "Слово трудівника" о жизни односельчан. Пожилые жители села Максима Горького очень любили рассматривать пожелтевшие листки "районки", где рассказывалось о праздниках и буднях их детей, родных и знакомых.

 Проведение краеведческой работы требовало и расширения кругозора. Пришлось перечитать не один десяток книг и статей, чтобы понять - Акимовский район в плане краеведческой освещённости представляет белое пятно во многих вопросах.

 В "Истории городов и сёл Украины. Запорожская область", переизданной в 1988 г., много внимания по-прежнему уделено Акимовке и Кирилловке. Сёлам - почти ничего. А о географии района отдельной литературы легко не отыщешь. Лишь немного об Акимовском районе и нескольких природных объектах (Молочном и Утлюкском лиманах, реках) есть в третьем томе "Географической энциклопедии Украины". Но его нет даже в районной библиотеке.

 О природе края более обширные сведения дает изданная в 1998 г. книга "Якимівський район на тлі Запорізької областы" (автор - В.Н.Гнедашев) но и она попала не в каждую библиотеку.

 Хочу надеяться, что в ознаменование 170-летия основания Акимовки, 80-летия образования Акимовсакого района, 60-летия освобождения района от фашистских захватчиков, 110-летия со дня основания села Максима Горького (до середины 40-х годов ХХ в. - Сметановка), все направления краеведения будут активно развиваться, а читатели получат, как результат, новые книги и материалы.