Вы здесь
Дем’ян (Даміан) Якович Сердюков – ініціатор створення і перший ди-
ректор Мелітопольського краєвого музею (зараз Мелітопольський міський
краєзнавчий музей).
Народився він 1 листопада 1863 р. Навчався в Переяславській вчитель-
ській семінарії, після закінчення якої восени 1882 р. влаштувався на посаду
вчителя Мало-Знам`янського (тепер м. Кам`янка-Дніпровська) 1 народного
училища Мелітопольського повіту Таврійської губернії. Протягом 16 років
збирав він на Кам`янському городищі різні речі та передавав їх до Таврій-
ської Вченої Архівної Комісії (ТВАК). З методикою проведення археологіч-
них розкопок він познайомився в 1898 році, співпрацюючи з членом Архівної
комісії Ф. А. Бруном. Він був присутнім і на розкопках Чмирьової могили
біля с. Велика Білозерка. У березні 1899 р. Д. Я. Сердюков був обраний дій-
сним членом Таврійської Вченої Архівної Комісії.
Вчителюючи біля 30 років і здійснюючи часті екскурсії з учнями, він зби-
рав багаті археологічні колекції і надсилав їх до Ермітажу, Московського
історичного музею і до музею Таврійської Вченої Архівної Комісії.
За дорученням останньої здійснив розкопку кургану поблизу хутора Но-
вовасилівки Дніпровського повіту Катеринославської губернії. На кошти
Археологічної комісії і за її дорученням провадив у 1899– 1900 рр. розвід-
ки Кам`янських Кучугур Мелітопольського повіту площею в 604 десятини,
де, за свідченням Геродота, була грецька колонія, крайня на Дніпрі. Звіти
про ці розкопки він опублікував в «Отчетах Археологической комиссии».
Саме Дем`ян Якович звернувся до ТВАК з пропозицією «взять на себя труд
раскопки кургана Солоха», вартість яких складала 500 руб. Та йому було
відмовлено в тикій можливості. Як відомо, центральну частину Солохи
в 1911– 1913 рр. розкопав Веселовський, якому і належить пріоритет її
дослідження. Значну частину предметів, виявлених при розкопках, Д. Я.
Сердюков передавав також Мелітопольському земству. Так, в 1909 р.
ним була передана колекція наконечників бронзових стрілок, знайдених в
Кам`янських Кучугурах, деякі уламки посуду, 3 великих грецьких амфори та
вся археологічна бібліотека.
До революції 1917 р. частина музейних колекцій знаходилася в повіто-
вій земській управі, а частина – в Мелітопольському реальному училищі і
являла собою «мертвий капітал», оскільки не була доступна для сторон-
ніх відвідувачів. В пожовтневі часи на музей було звернуто серйозну увагу,
музейні колекції колишньої земської управи і реального училища об’єднали.
1 травня 1921 р. в Мелітополі урочисто відкрили для широкого загалу на-
селення краєвий музей. На посаду завідувача призначили істинного вченого
і досвідченого педагога Дем’яна (Даміана) Яковича Сердюкова. В створе-
ному музеї першими експонатами про найдавнішу історію краю були ста-
рожитності з його колекції. Фонди музею, особливо археологічного відділу,
швидко росли. Якщо в 1923 р.тут нараховувалося 65 експонатів, то вже
наприкінці 1924 р. їх було 147. Основне поповнення йшло з розкопок, що
проводилися на території Мелітопольського і Дніпровського повітів Д. Я.
Сердюковим. Дем’ян Якович керував музеєм до 1929 р.
Помер Д. Я. Сердюков 12 квітня 1934 року. Поховано в м. Мелітополі.
Література про життя та діяльність
Курило–Кримчак А. Краєвий музей Мелітопольщини // Курило-Кримчак
І. Мій рідний край, моя Мелітопольщина : статті, матеріали, документи.
– Запоріжжя, 2006. – С. 11– 21.
Листая прошлого страницы : сб. статей науч. сотрудников музея и
краеведов / Мелитоп. гор. краевед. музей. – Мелитополь : [Михайловская
типография], 1991. – 112 с.
Мелітопольський краєзнавчий музей : путівник. – Дніпропетровьск :
Промінь, 1976. – 80 с.
Тимофеев В. Хранители прошлого : 1 мая Мелитоп. гор. краевед. музей
отметит свое 90-летие // Мелитоп. ведомости. – 2011. – 13–19 апр. – С. 17.
Тимофєєв В. Вік мудрості й знань : [з історії Мелітоп. міськ. краєзнав.
музею] // Новий день. – 2011. – 6 квіт. – С. 13.
...А начиналось так / подготовила Л. Петрова // Новий день. – 2000. – 3
серп.
Скільки це праці, пошуків і сил, Щоб завтра прочитали Ви в газеті
Про земляка, що соняшник скосив,
Про все, що діється сьогодні на планеті...
О. Михайлюта
Заслужений журналіст України, член Націо-
нальної спілки журналістів України, публіцист та
літературний критик Дригайло В’ячеслав Євгра-
фович народився 4 листопада 1938 року в с. Жовта
Круча Оріховського району. У грудні 1954 р. вступив до школи фабрично-
заводського навчання No 7 м. Запоріжжя, закінчивши яку, здобув спеціаль-
ність слюсаря четвертого розряду і поїхав за направленням працювати на
Челябінський металургійний завод. Довелося працювати і монтажником, і
електрозварювальником на будовах Уралу, Казахстану, Башкирії, Узбекис-
тану, Запоріжжя, Запорізької області.
Вперше почав писати інформації про товаришів-монтажників
до газет Узбекистану, нариси до часописів “Социалистический
Чирчик”,”Ташкентская правда”, “Правда Востока”. У 1958–1962 роках
служив рядовим у Радянській Армії (Грузія та Азербайджан). Тоді активно
співпрацював з військовими газетами “Отвага”, “Ленинское знамя”, “На
страже”,”Советская авиация”, “Красная звезда”.
Після служби в армії В. Є. Дригайло повернувся до Запоріжжя, де прой-
шов нелегкий, але цікавий шлях професійного зростання. Працював мон-
тажником, електрозварювальником на різних підприємствах і продовжу-
вав писати статті на робітничі теми, які публікували обласні газети.
Його поважали за людяність і чесність, щедрість і душевну щирість,
а ще за гумор. Репортажі В’ячеслава Євграфовича відзначалися точніс-
тю і лаконічністю. Незабаром його нариси про металургів, будівельників,
трансформаторників з`являються в газетах “Правда” та у всесоюзному
журналі “Журналіст”. З 1968 року – він вже літературний працівник ба-
гатотиражної газети “Енергетик” Запорізького трансформаторного
заводу, пізніше – газети “Дніпровський металург” комбінату “Запоріж-
сталь”, тоді ж він познайомився з журналісткою облтелерадіокомітету
В. А. Ставничою, яка залучила його до співпраці з обласним радіо.
З 1969 року його голос почули радіослухачі області та всієї України.
Майже щодня В’ячеслав виходив в радіоефір. Він знав про те, де і які події
відбуваються в області і які з них найголовніші, розповідав великій країні
про видатних людей того часу – директора заводу “Запоріжсталь” Л. Д.
Юпка, директора виробничого об’єднання “Моторобудівник” В. Г. Омель-
ченка, знаменитих сталеварів Є. Проскуріна, Г. Пометуна, І. Кайолу, М.
Кінебаса, Д. Галушку та багатьох інших знаменитих запоріжців. Про-
фесійно довершені радіопередачі звучали з доменного і листопрокатного
цехів “”Запоріжсталі”, “Дніпроспецсталі”, Запорізьких ДРЕС та АЕС,
з цирку, Палацу спорту, готелю “Інтурист”, Будинку побуту, з машино-
будівних підприємств та інших міст і сіл області.
Одночасно В. Дригайло наполегливо штурмує вершини науки. У 1974
році з відзнакою закінчив філологічний факультет Запорізького держав-
ного педагогічного інституту, згодом Вищу партійну школу при ЦК Ком-
партії України (також з відзнакою), а ще ж потрібно було встигнути по-
бутові проблеми вирішити, в сім`ї побути.
В. Є. Дригайло чесно і безкомпромісно торував свою стежину в місце-
вій журналістиці майже п’ятдесят років.
З 1985 року і до виходу на пенсію (2008) В. Є. Дригайло був власним
кореспондентом Національної радіокомпанії України по Запорізькій облас-
ті. Постійно, майже в усіх випусках новин Українського радіо, В’ячеслав
Євграфович розповідав про Запорізький край, запорожців. До речі, неодно-
разово героїнею таких репортажів була і обласна універсальна наукова бі-
бліотека ім. О. М. Горького.
В. Є. Дригайло – член Національної спілки журналістів України з 1970
року. У 2005 році Указом Президента України за сумлінну творчу працю
йому присвоєно звання “Заслужений журналіст України”.
Публікації
Люлька дружби: Олесь Гончар про П. Ребра / В. Дригайло // Співець За-
порізького краю. – Запоріжжя, 2007. – С. 114.
Глибокі горизонти і борозни Віталія Воловика / В. Дригайло // Запоріз.
правда. – 2011. – 8 верес. – С. 5.
Голос душі : роздуми про “Щоденники» Олеся Гончара / В. Дригайло //
Запоріз. правда. – 2004. – 3 квіт. – С. 6.
“Но жизнь не обманешь...” / В. Дрыгайло // Испытание властью. –
Днепропетровск, 1988. – С. 55–64.
Горячий стаж / В. Дрыгайло // Мы – металлурги. – Днепропетровск,
1987. – С. 91–96.
Плавка дружби / В. Дригайло // Слава твоя, Запоріжжя. – Запоріжжя,
1977. – С. 44–52.
Турбіни щастя / В. Дригайло // Веселка від Дніпра до Єнісею. – Дніпро-
петровськ, 1975. – С. 27–34.
Снага, натхнення, життєдайність / В. Дригайло // Енергодар. – Дні-
пропетровськ, 1974. – С. 45–51.
Література про життя та діяльність
Нагороди нашим землякам : [почес. звання “Заслужений журналіст
України” удостоєний В. Є. Дригайло] // Запороз. Січ. – 1999. – 23 листоп.
Рев`якін С. Дригайло В’ячеслав Євграфович / С. Рев`якін // Пером і сло-
вом. – Запоріжжя, 2010. – С. 71–72.
04.11 - 75 років (1933) В. Є. Дригайлу, журналісту, члену НСЖУ, заслуженому журналісту України;
04.11 - 50 років (1963) Запорізькому хлібозаводу № 4;
Існування польської общини в місті Бердянськ неможливо відокремити
від суспільного життя міста. Члени общини беруть участь у різноманіт-
них міських заходах, проводять національні свята, відзначають пам’ятні
дати.
4 листопада 1993 року молоде покоління поляків, мешканців Бердянська,
керуючись прагненням об`єднатися з метою духовної взаємопідтримки,
відродження культури й традицій предків, утворило першу в регіоні по-
лонійну організацію – польське культурно-просвітницьке товариство «Від-
родження». Товариство, численність якого нараховує більше 150 осіб, а
очолює його О. М. Сухомлинов.
Головним завданням громади стало відродження й збереження націо-
нальної самобутності; сприяння зближенню українського й польського на-
родів; розповсюдження і популяризація інформації про історію й культуру
Польщі, турбота про розвиток польської мови, традицій і звичаїв, про ав-
торитет Польщі і поляків.
Товариство «Відродження» має свої традиції: серед яких регулярне про-
ведення культурних заходів з метою донесення до людей краси польського
слова, пісні і танцю, різдвяні й великодні зустрічі членів товариства, свят-
кування Дня незалежності та Дня Конституції Польщі, свято святих Ан-
дрія й Миколая. Опікуючись інтересами общини, при товаристві створені
відділи, в яких члени «Відродження» згуртовуються за інтересами, профе-
сійними й віковими критеріями. Наприклад, Полонійне об`єднання лікарів,
польське об`єднання молоді ім. полковника Б. Любенецького, товариство
польських вчених та Центр польської культури «BIESIADA». Налагоджені
тісні стосунки з правлінням «Wspolnota Polska» та відділами в Познані, Же-
шуве, Кракові. Одним з головних досягнень товариства є відродження Римо-
католицької парафії, яка існувала до 30-х років ХХ ст. Нині збудовано храм
– Будинок Божий християн різних національностей. Щиру подяку това-
риство отримує за співпрацю з римо-католицькою організацією CARITAS,
яка допомагає в забезпеченні всім необхідним кабінета безкоштовної ме-
дичної допомоги, створеного Полонійним об`єднанням лікарів при като-
лицькій парафії.
Завдяки підтримці з польського боку товариство проводить постійну
просвітницьку роботу серед студентів і викладачів Бердянського інститу-
ту підприємництва, Державного педагогічного університету, серед учнів
та педагогічного колективу ЗОШ No 15. Викладання польської мови про-
водиться також в школі-інтернаті, де виховуються 30 дітей польського
походження. Щорічно діти та молодь проходять стажування та практи-
ку в Ягеллонському, Познанському, Жешувському університетах, в Центрі
польської мови і культури при університеті ім. Кюрі-Складовської.
Суттєвим досягненням в діяльності культурно-просвітницького това-
риства «Відродження» є створення першого в Україні сайту національно-
го об`єднання Бердянська. «Вихід» в Інтернет виявився вдалою спробою за-
явити про себе на увесь світ й інтегруватися зі світовою співдружністю.
Література
Национально-культурные общества // Бердянску – 180 : к 180-летию
основания г. Бердянска. – Бердянск, 2007. – С. 111.
Бердянське польське товариство «Відродженння» // Національно-
культурні товариства Запорізької області. –Запоріжжя, 2001. – С. 11.
Возрожрождение традиций // Бердян. ведомости. – 2009. – 3 сент.(No
36). – С. 9.
***
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// pro. Berdyansk.biz /
content.Php?id=3421
Серед наших знаних земляків є особливо визначні постаті, імена яких
стали відомими у всьому світі. До них належить і Дмитро Федорович
Марков, який пройшов нелегкий шлях від простого сільського хлопчика до
видатного вченого-славіста, академіка зі світовим визнанням.
Дмитро Федорович народився 23 жовтня (5 листопада) 1913 р. у селі
Преслав Таврійської губернії (нині с. Преслав Приморського району Запо-
різької області). Життєвий період 1920–1931 рр. пов’язаний із навчанням
у школі, педагогічному технікумі, працею вчителя російської мови та літе-
ратури у сільській школі. У 1932 р. він вступає до Харківського державного
університету на філологічний факультет і вже у 1936 р. стає аспірантом
кафедри історії російської літератури того ж навчального закладу. Не
оминули його і репресії 1937 р., та через рік був звільнений з тюрми НКВС
м. Харкова тяжко хворим. У 1939 р. Марков поновлюється у аспіранту-
рі Харківського університету і працює над кандидатською дисертацією.
1940 року виходить перша й єдина збірка віршів Дмитра Федоровича «Під
рідним небом». Наступного року його призивають до лав Червоної Армії.
Пройшовши терміновий курс навчання в училищі зенітної артилерії, пра-
цював у глибокому тилу на оборонному підприємстві. Демобілізувавшись
по війні, з 1945 по 1956 рр. викладає в Сумському педінституті. У 1946 р.
на базі ХДУ захищає дисертацію за темою «Російська пісня та Кольцов
О. В.» (Синтез фольклорних і літературних традицій у піснях Кольцова)
та отримує наукову ступінь кандидата філологічних наук. Наукові упо-
добання почали формуватися в повоєнних умовах загостреної зацікавле-
ності історичними долями та культурами закордонних слов’янських на-
родів. Завідуючи кафедрою літератури педагогічного інституту м. Суми,
Д. Ф. Марков веде інтенсивну дослідницьку роботу з вивчення болгарської
літератури кінця ХІХ – початку ХХ ст. Перші значні праці були присвяче-
ні творчості Л. Стоянова, П. Яворова, Хр. Смирненського та ін. У 1954
р. Дмитро Федорович захищає докторську дисертацію «Шляхи розвитку
болгарської поезії першої чверті ХХ ст.», підготовану в докторантурі
Інституту слов’янознавства АН СРСР та отримує наукове звання про-
фесора. Переїхавши 1956 року до Москви, пов’язав свою подальшу творчу
діяльність з цим інститутом. Тут розкрився не тільки його талант вче-
ного, але й отримали гідну реалізацію неабиякі здібності Д. Ф. Маркова як
вдумливого організатора науки. У 1962 р. він очолює сектор слов’янських
літератур, а в 1969 р., після реорганізації Інституту слов’янознавства в
Інститут слов’янознавства та балканістики АН СРСР, Марков стає ди-
ректором останнього, успішно працює на цій посаді до кінця 1987 р. Саме
в цей період Інститут остаточно сформувався та ствердився як сучасний
науково-дослідницький заклад, що органічно поєднав у своєму складі вчених
різного фаху навколо вивчення вузлових проблем історії, історії культури,
літератур і мов народів Центральної та Південно-Східної Європи.
Невпинно поширювалося й коло наукових інтересів Д. Ф. Маркова. У 50–
60 рр. надруковані його основні праці з болгарської літератури, російсько-
болгарських літературних та культурних зв’язків. Серед них «Болгарська
поезія першої чверті ХХ ст.» (1959), «Про соціалістичний реалізм. Історія
та сучасність» (1964, болгарською мовою), «Болгарська література на-
ших днів» (1969), «З історії болгарської літератури» (1973) та «Генеза
соціалістичного реалізму» (1970), присвячена вивченню закономірностей
літературного процесу ХХ ст. у західних та південних слов’ян. Таким чи-
ном у радянське літературознавство було введено конкретний матеріал,
що давав яскраве уявлення про важкий шлях розвитку художньої твор-
чості в Болгарії. Тут виразно проявилося характерне для вченого поєднан-
ня історико-літературного та теоретичного підходів. Долі критичного
реалізму, романтизму, символізму в болгарській літературі були розгля-
нуті Марковим на широкому фоні аналогічних явищ російської та інших
слов’янських літератур.
Низка його праць була переведена на болгарську, німецьку, словацьку та
ін. мови. Проте, діяльність Маркова не обмежується тільки наукою, він
веде активну громадську роботу, як член Міжнародної асоціації літера-
турних критиків (з 1976 р.), керівник комітету з вивчення та розповсю-
дження слов’янських культур (відділення історії АН СРСР). Значне місце
серед широкого кола наукових інтересів та обов’язків посідає його робота
на посаді президента Міжнародної асоціації з вивчення та розповсюджен-
ня слов’янських культур, заснованої під егідою ЮНЕСКО у 1976 р. Призна-
чення Маркова президентом свідчило про міжнародне визнання досягнень
радянського слов’янознавства, для розвитку якого так багато він зробив.
У 1968 році Дмитро Федорович став іноземним членом Болгарської Акаде-
мії Наук. Вів Дмитро Федорович також активну редакторську діяльність,
неодноразово виступав членом редколегій таких журналів, як: «Питання
літератури», «Радянське слов’янознавство», «Слов’яни» та ін.
Дмитро Федорович Марков – дійсний член Академії Наук СРСР (1984).
Невтомна, кропітка праця Д. Ф. Маркова була відзначена орденами
Кирила і Мефодія І ступеню (1963, Болгарія), Трудового Червоного Пра-
пору (1973), Дружби народів (1975), Знак Пошани (1981), численними
пам’ятними медалями. Помер Дмитро Федорович Марков 07.11. 90 р. і по-
хований у Москві.
Вклад Маркова Д. Ф. у радянське слов’янознавство неоціненний,
завдяки його невпинній праці болгарська література потрапила до
загальнослов’янського та загальноєвропейського літературного процесу,
а її досвід в окремих випадках набув загальнонаціонального, загальнолюд-
ського значення.
Праці
Болгарская поэзия первой четверти ХХ века / Д. Ф. Марков. – Москва :
Изд-во АН СССР, 1959. – 288 с.
Болгарская литература наших дней / Д. Ф. Марков. – М. : Худож. лит-
ра, 1969. – 174 с.
Генезис социалистического реализма. Из опыта южнославянских и за-
паднославянских литератур / Д. Ф. Марков. – М. : Наука, 1970. – 308 с.
Из истории болгарской литературы / Д. . Марков. – М. : Наука, 1973. – 400 с.
Проблемы теории социалистического реализма / Д. Ф. Марков. – 2-е
изд, доп. – М. : Худож. лит-ра, 1978. – 413 с.
Современные художественные культуры славянских народов. За-
воевания и перспективы / Д. Ф. Марков, Г. А. Недошивин, Л. Н. Нови-
ченко // Современные славянские культуры: развитие взаимодействие,
международный контекст : (материалы Междунар. конф. ЮНЕСКО). –
К. : Наук. думка, 1982. – С. 16–20.
Сравнительно-исторические и комплексные исследования в общественных
науках. Из опыта изучения истории и культуры народов Центральной и
Юго-Восточной Европы / Д. Ф. Марков. – М. : Наука, 1983. – 237 с.
Література про життя та діяльність
Злыднев В. Марков Дмитрий Федорович / В. И. Злыднев // БСЭ. – 3-е
изд. – М., 1974. – С. 1126.
Павлов Т. К вопросу о реализме и романтизме : [о работе Д. Ф. Маркова
«Проблема генезиса социалистического реализма в болгарской литерату-
ре»] / Тодор Павлов // Творческий метод : сб. статей / АН СССР, Ин-т
философии. – М., 1960. – С. 61–92.
Григорьев А. Болгарская поэзия начала ХХ века : [рец. на кн. Д. Ф. Марко-
ва «Болгарская поэзия первой четверти ХХ века»] / А. Григорьев // Вопросы
литературы. – 1960. – No 7. - С. 237–241.
Ломидзе Г. Постигая сущность нового : [рец. на кн. Д. Ф. Маркова «Ге-
незис социалистического реализма»] / Г. Ломидзе // Вопросы литературы.
– 1971. – No 6. – С. 213–216.
Гром’як Р. Т. [Рецензія на кн. Д. Ф. Маркова «Пробемы теории соци-
алистического реализма» (2-е узд., доп.)] // Рад. літературознавство. –
1979. – No 7. – С. 82–84.
Хорев В. Дмитрий Федорович Марков : (к 70-летию со дня рождения) /
В. А. Хорев // Известия АН СССР (Сер. литературы и языка). – 1983. – No
5. – С. 487–490.
Богданов Ю. Дмитрий Федорович Марков : (к 75-летию со дня рожде-
ния) / Ю. В. Богданов // Известия АН СССР (Сер. литературы и языка).
– 1988. – No 5. – С. 484–487.
***
Марков, Дмитрий_Федорович [Електронний ресурс]: [коротка біогра-
фічна довідка] // Вікіпедія: вільна енциклопедія: [веб-сайт]. – Режим до-
ступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/ Марков,_Дмитрий_Фёдорович
05.11 - 50 років тому (1963) в м. Запоріжжя було відкрито центральний універмаг «Україна»;
06.11 - 90 років від дня народження Л. І. Аваліані (1923–1943), Героя Радянського Союзу. Командир відділення 1372-го стрілец. полку Південного фронту сержант Аваліані особливо відзначився під час наступу на хутір Канадський Токмацького району в 1943 р. На його честь названа вулиця в м. Запоріжжі;
07.11 - 110 років від дня народження Д. Й. Сухоненка (1903–1954), Героя Радянського Союзу. Командир 1116-го полку 3-го Укр. фронту лейтенант Сухоненко відзначився при форсуванні р. Дніпро в районі с. Канівське Запорізького району у листопаді 1943 року;
Знаменні та пам’ятні дати Запоріжжя на 2008 рік : (календар і короткі біблі-
ографічні списки) / Упр. культури та туризму ЗОДА, КЗ «ЗОУНБ ім. Горько-
го» ЗОР. – Запоріжжя : [Поліграф], 2007. – С. 126–128.
Знаменні та пам’ятні дати Запоріжжя на 2008 рік : (календар і короткі біблі-
ографічні списки) / Упр. культури та туризму ЗОДА, КЗ «ЗОУНБ ім. Горько-
го» ЗОР. – Запоріжжя : [Поліграф], 2007. – С. 128–129.
11.11 - 45 років від дня народження В. М. Ткаліча (1968–1987), воїнаафганця; уродженця м. Токмак;
Потапенко Микола Семенович народився 12 листопада 1913 року в селі
Андріївка (нині Бердянського району) Запорізької області. Закінчивши 6
класів (1929 р.), пішов працювати на завод. У 1933 році був призваний на
строкову службу до лав Червоної Армії. Повернувшись додому у 1936 році,
закінчив сільськогосподарську школу і був зоотехніком у колгоспі ім. Фрунзе
Андріївського району. Пізніше його направили на роботу до органів міліції.
У 1940 році Микола Потапенко навчався на курсах удосконалення команд-
ного складу Радянської Армії, приймав участь у радянсько-фінській війні
1939–1940 рр. З 1941 р. – на фронті Великої Вітчизняної війни. Служив
на посаді командира роти 615-го стрілецького полку (167-ма стрілецька
дивізія, 38-ма армія, Воронезький фронт).
Восени 1943 року війська Воронезького фронту прорвали оборону нім-
ців, визволили Старий Оскол, Касторне, Курськ, Харків, Суми і просувалися
до столиці України – міста Києва. 28 вересня М. С. Потапенко, одиним із
перших в полку, зі своєю ротою переправився на рибальських човнах через
Дніпро у районі Вишгорода і захопив ворожий плацдарм. 29 вересня стар-
ший лейтенант загинув у жорстокому бою за утримання відвойованої зем-
лі. Весь полк ховав свого улюбленця у місті Вишгород Київської області.
Батьківщина високо оцінила відвагу та героїзм командира роти. 29
жовтня 1943 року Миколі Потапенку було посмертно присвоєно звання
Героя Радянського Союзу. Він був нагороджений орденами Леніна і Черво-
ної Зірки.
Ім’я героя викарбуване на Меморіалі в парку Вічної Слави у Києві. Одна
з вулиць села Андріївка, де виріс, розпочав трудову діяльність, звідки пішов
на фронт, носить ім’я М. С. Потапенка. У Бердянському міському музеї
“Подвиг” представлені фото, нагороди, документи героя.
Література про життя та діяльність
Героев славних имена : 65-летию Великой Победы посвящается / [авт.-
сост. и гл. ред. Н. Кузьменко]. – Запорожье : АА Тандем, 2010. – С. 133.
Герои Советского Союза : краткий биогр. словарь. : [в 2-х т.] . [Т.] 2 :
Любов-Ящук / М-во обороны СССР ; Редкол.: И. Н. Шкадов (пред.) [и др.].
– М. : Воениздат, 1988. – С. 313.
Днепр – река героев : Свидетельства всенар. подвига. / [авт.-сост. Н.
И. Луцев и др.]. – 2-е изд., доп. – К. : Политиздат Украины, 1988. – С. 357.
История городов и сел Украинской ССР : в 26 т. Запорожская область
/ Ин-т истории АН УССР; редкол.: Петрыкин [и др.]. – К. : Глав. ред. УСЭ,
1981. – С. 176–177.
Книга пам’яті України : Запорізька облась. Т. 2 : Бердянськ. Бердян-
ський район / голов. редкол. : І. О. Герасимов [та ін.]. – Дніпропетровськ :
Січ, 1994. – С. 335.
Книга пам’яті України. Переможці. Запорізька область. Т. 22 (1) / гол.
ред. і упоряд. Сльота В. П. – [Запоріжжя : Дике Поле]. – С. 374.
Лукаш І. Велике бачиться на відстані / І. М. Лукаш ; Іван Лукаш. – Дні-
пропетровськ : Січ, 1998. – С. 704–707.
Лукаш И. Солдаты славы не искали : очерки о Героях Советского Со-
юза – уроженцах Запорожской обл. / И. М. Лукаш. – Днепропетровск : Про-
мінь, 1984. – С. 274–278.
Подвигом славны твои земляки : рассказы о Героях Советского Союза.
– Запорожье : Книж.-газ. изд-во, 1962. – С. 232–234.
***
Воробйова Я. Мужній командир / Ярослава Воробйова // Азов. вестн. –
2008. – 5 дек. (No 44). – С. 1.
Мизина Т. Подвиг / Т. Мизина // Південна зоря. – 1984. – 2 черв. (No 88).
– С. 2.
Лукаш І. Ступені мужності / І Лукаш // Запорізька правда. – 1983. – 18
лип. (No 221). –С. 3.
***
Потапенко Николай Семенович [Электронный ресурс]. - Режим досту-
па :http://az-libr.ru/index.shtml?Persons&FEK/206a273c/index
Потапенко Николай Семенович [Электронный ресурс]. – Режим досту-
па : http://sites.znu.edu.ua/news_details/news_id=6923&lang=ukr
Життєвий і творчий шлях Інни Павлівни Степа-ненко, директора найбільшої книгозбірні Запорізько-
го краю, заслуженого працівника культури України
(1999) досить докладно відображено у професійних
та інших друкованих виданнях (...).
Кожна наступна ювілейна дата – це своєрідні
віхи, які відзначають життєву дорогу Інни Павлівни,
спеціаліста високого ґатунку.
Бібліотека – єдине місце трудової діяльності І.
П. Степаненко – стала платформою для професій-
ної самореалізації, творчого пошуку та натхнення
(1970 р. – методист; 1975 р. – головний бібліотекар;
1978 р. – заступник директора з наукової роботи; з 1982 р. – 30 років очо-
лює КЗ “ЗОУНБ імені О. М. Горького” ЗОР).
Досвід, отриманий на провідних посадах науково-методичного відділу
та посту заступника директора з наукової роботи, знадобився Інні Пав-
лівні для вироблення особистого комплексного бачення та цілісного сприй-
няття бібліотечної галузі, сприяв створенню перспектив стратегічного
планування розвитку закладу, зрештою, допоміг стати взірцем керівника з
активною життєвою та фаховою позицією. Пріоритетом у діяльності І.
П. Степаненко залишаються інноваційні процеси, підготовка кадрів у кон-
тексті нових завдань, створення комфортного середовища для користува-
чів. За її керівництва організовано нові структурні підрозділи Бібліотеки
– відділ інноваційного розвитку та зв’язків з громадськістю, рідкісних і цін-
них документів, періодичних видань та електронних ресурсів, Інтернет-
центри, центр вивчення іноземних мов, Українсько-Канадський Бібліотеч-
ний Центр, ресурсний тренінговий центр згідно програми “Бібліоміст”.
Ще одна грань професійності Інни Павлівни полягає у забезпеченні ви-
сокого рівня видавничої діяльності Бібліотеки, здійсненні наукового реда-
гування методично-бібліографічної продукції, вмінні чітко формулювати
думки, проставляти акценти, вдумливо вивчати історію бібліотеки, архів-
ні документи. Особисте сприяння та участь І. П. Степаненко у створен-
ні збірників “Бібліотека: Роки, Люди, Долі”, серій бібліографічних посіб-
ників “Міста і села Запорізького краю”, “Герої України – наші земляки”,
“Письменники рідного краю”, “Митці Запорізького краю” – є своєрідним
літописом бібліотечного та громадського життя на Запоріжжі. Завдяки
зусиллям колективу авторів на чолі з директором І. П. Степаненко Біблі-
отека стала переможцем регіонального конкурсу на краще методичне та
бібліографічне видання публічних бібліотек Півдня України 2010–2011 рр.”
у номінації “Краще бібліографічне видання”, яким став посібник “Кален-
дар знаменних та пам’ятних дат Запоріжжя на 2010–2011 рр.”
Безперечною заслугою І. П. Степаненко є сучасна модернізація публіч-
ного простору бібліотеки, орієнтованого, передусім, на сьогоднішнього
користувача. Це стосується розширення системи відкритого доступу,
створення сучасних інтер’єрів, використання новітніх інформаційних
технологій. Комфортному перебуванню у Бібліотеці сприяє відкриття
Дитячої кімнати, створення Wi-Fi-зон, організація роботи бібліотечної
виставкової зали. Процес модернізації триває і потребує переосмислення
персоналом необхідності змін бібліотечного середовища.
Інна Павлівна і сьогодні продовжує працювати над собою, не залишаю-
чи жодної події, жодного професійного заходу: вона виступає перед бібліо-
течною спільнотою, навчається у системі підвищення кваліфікації, зокре-
ма, відвідала з навчальною програмою бібліотечні заклади штату Іллінойс
(США), навчальний центр Російської Державної бібліотеки іноземної літе-
ратури імені Рудоміно, ряду найкрупніших бібліотек України.
Творчі, професійні та громадські успіхи І. П. Степаненко відзначено Ди-
пломами Лауреата рейтингу “Видатні Запоріжці”, та в номінації “Най-
кращі заклади області” КЗ “ЗОУНБ імені О. М. Горького” ЗОР (директор
І. П. Степаненко) – 2012 р.; згідно народного рейтингу жителів м. Запо-
ріжжя удостоєна почесного звання “Гордість Запоріжжя”, нагороджена
медаллю облдержадміністрації “За розвиток Запорізького краю” (2007),
та орденом ІІІ ступеню “За заслуги перед Запорізьким краєм” обласної
ради (2008), отримала православну нагороду від Архієпископа Запорізького
і Мелітопольського Луки “Грамота за благодатные труды” (2012).
Наукові публікації
Організація комфортного середовища для користувачів ОУНБ / І. П.
Степаненко. – Запоріжжя : [б. в.], 2011. – 14 с.
Завжди у турботах невтомних / І. П. Степаненко, Н. А. Купреєва // Бі-
бліотека, роки, люди, долі : зб. нарисів та фотодокументів. – Запоріжжя
: АА Тандем, 2011. – Вип. 2. – С. 56–64.
Еволюція міжбібліотечного абонемента в ОУНБ імені О. М. Горького:
спроба іст. розвідки / Л. І. Колодка, І. П. Степаненко ; Надійні помічники:
перетворення ідей у повсякденне життя / І. П. Степаненко ; Методисты
былых времен / И. П. Степаненко // Бібліотека, роки, люди, долі : зб. на-
рисів та фотодокументів. – Запоріжжя : АА Тандем, 2010. – Вип. 1. – С.
21–28 ; 49–54 ; 70–77.
Місія ОУНБ у розвитку діалогу і взаємозбагачення національних куль-
тур регіону / І. П. Степаненко // Бібліотека, інформація : регіонал. аспект.
– Запоріжжя, 2008. – С. 26-30 ; Сучасний читач і бібліотека. – К., 2008.
– С. 79–84.
Література про життя та діяльність
Запорізька обласна наукова бібліотека : [директор І. П. Степаненко] //
Видатні запоріжці : альманах. – Запоріжжя : АА Тандем, 2012. – С. 60–61.
Степаненко Инна Павловна // Гордость Запорожского края : альманах.
– Запорожье : АА Тандем, 2009. – С. 73.
Степаненко Інна Павлівна // Шиханов Р. Хто є хто на Запоріжжі.
2008 рік : біогр. довід. / Р. Б. Шиханов ; Руслан Шиханов. – Запоріжжя,
2009. – С. 171.
***
Про відзначення нагородами України працівників бібліотек : [ в т. ч.
про присвоєння почесного звання «Заслужений працівник культури Украї-
ни» І. П. Степаненко] : Указ Президента України No1232 від 29.09.1999 р.
// htpp://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/tt4003у1999/page8
Готується книга про більш ніж 2 тисячі славетних запорожців : [є
згадка про участь у цьому проекті І. П. Степаненко] // Запороз. Січ. – 2009.
– 28 квіт. – С. 3.
***
Знаменні та пам’ятні дати Запоріжжя на 2008 рік : (календар і корот-
кі бібліографічні списки) / Упр. культури та туризму ЗОДА, КЗ «ЗОУНБ ім.
О. М. Горького» ЗОР ; [уклад. І. Шершньова]. – Запоріжжя : [б. в.], 2007.
– 160 с. – Із змісту : Степаненко І. П. – С. 129–131.
***
Архиерейские награды ко дню жен-мироносиц : [в т. ч. о награждении
архиерейской грамотой И. П. Степаненко] [Электронный ресурс]. – Ре-
жим доступа: zounb.zp.ua/newsv/arkhiereyeiskie_nagrady
Инфодосье/Люди/Инна Степаненко [Электронный ресурс]. – Режим
доступа: inforotor.ua/id/persons/Inna_Stepanenko
Степаненко Інна Павлівна // Славетні запоріжці. ЗНУ [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: htpp://sites.znu.edu.ua/slavetni_zp/ Степанен-
ко,_Інна_Павлівна
Степаненко Інна Павлівна [Електронний ресурс]: [коротка біографіч-
на довідка] // Вікіпедія: вільна енциклопедія: [веб-сайт]. – Режим доступу:
http://ru.wikipedia.org/wiki/ Степаненко,_Інна_Павлівна
* Знаменні та пам’ятні дати Запоріжжя на 2008 рік : (календар і короткі біблі-
* Знаменні та пам’ятні дати Запоріжжя на 2008 рік : (календар і короткі біблі-
ографічні списки) / Упр. культури та туризму ЗОДА, КЗ «ЗОУНБ ім. Горько-
го» ЗОР. – Запоріжжя : [Поліграф], 2007. – С. 128–131.
14.11 - 70 років (1943) Л. С. Форостецькій (1943), художниці, члену ЗОНСХУ;
15.11 - 140 років (1873) від дня заснування Придніпровської залізниці та її запорізького відділення;
Знаменні та пам’ятні дати Запоріжжя на 2008 рік : (календар і короткі біблі-
ографічні списки) / Упр. культури та туризму ЗОДА, КЗ «ЗОУНБ ім. Горько-
го» ЗОР. – Запоріжжя : [Поліграф], 2007. – С. 132–133.
Знаменні та пам’ятні дати Запоріжжя на 2003 рік : (календар і короткі біблі-
ографічні списки) / Упр. культури та туризму ЗОДА, КЗ «ЗОУНБ ім. Горько-
го» ЗОР. – Запоріжжя : [Поліграф], 2002. – С. 49–50.
Знаменні та пам’ятні дати Запоріжжя на 2008 рік: (календар і короткі біблі- ографічні списки) / Упр. культури та туризму ЗОДА, КЗ «ЗОУНБ ім. Горько- го» ЗОР. – Запоріжжя : [Поліграф], 2007. – С. 134–135.
19.11 - 40 років тому (1973) Бердянськ став побратимом французького міста Ля-Сейн-сюр-мер;
21.11 - 90 років від дня народження М. Д. Кравця (1923–1975), Героя Радянського Союзу; уродженця с. Підгірне Василівського району;
Знаменні та пам’ятні дати Запоріжжя на 2003 рік : (календар і короткі біблі-
ографічні списки) / Упр. культури та туризму ЗОДА, КЗ «ЗОУНБ ім. Горько-
го» ЗОР. – Запоріжжя : [Поліграф], 2002. – С. 53–55.
23.11 - 90 років від дня народження В. М. Бахірєва (1923–1944), Героя Радянського Союзу. Перший помічник начальника штабу 176-го гв. стрілец. полку 4-го Укр. фронту капітан Бахірєв відзначився у боях при визволенні Кам`янсько-Дніпровського району та ліквідації Нікопольського плацдарму
в лютому 1944 р.;
23.11 - 65 років (1948) П. Б. Бауліну, запорізькому поету, народному депутату України (1998–2002);
23.11 - 65 років (1948) В. О. Тищенку, генеральному директору ВО «Запорізька АЕС» (м. Енергодар);
24.11 - 165 років від дня народження М. І. Веселовського (1848–1918), відомого російського археолога, професора Петербурзького університету (1890), члена-кореспондента Імператорської Санкт-Петербурзької Академії наук (1914); в 1913 р. розкопав курган Солоха (с. Велика Знам`янка Кам`янсько-Дніпровського району)
24.11 - 70 років (1943) від дня заснування ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»;
24.11 - 50 років від дня народження А. В. Парамонова (1963–1982), воїна-афганця, рядового. Похований на міському кладовищі м. Дніпрорудне;
26.11 - 130 років від дня народження М. О. Міллера (1883–1968), археолога, історика, юриста, музейного працівника, педагога, відомого науковця, учасника Дніпрогесівської археологічної експедиції, автора понад 200 наукових праць (декотрі з них присвячені нашому регіону: «Могила князя Святослава» (1951), «Дніпрельстанівська археологічна експедиція Наркомпросу України (1927–1932)» (1956), «Кам`яні споруди бронзового віку в Запоріжжі (1. Кромлехи)» (1963), «Кам`яні спорудження бронзового віку в Надпоріжжі (І. Лабіринти)» (1966);
26.11 - 85 років від дня народження І. А. Кайоли (1928–2007), заслуженого металурга УРСР (1968), Героя Соціалістичної Праці (1971), сталера комбінату «Запоріжсталь»; уродженця с. Роботине Токмацького району;
Петро Добрев народився 26 листопада 1938 року в болгарському с. Кола-
рівка Приморського району Запорізької області. У 1962–1964 рр. майбутній
художник вчився живопису в Мелітопольській художній студії під керівни-
цтвом художника О. Фесюка. Потім вступив до Рязанського художнього учи-
лища на відділення живопису. Навчався у професора В. В. Агєєва, В. О. Іванова
(1964–1969 рр.).
У 1968–1969 рр. приймав участь в обласних, зональних та республікан-
ських виставках Росії.
Але краса і неозорість степових пейзажів малої Батьківщини притягу-
вали молодого художника з непоборною силою. Тому наприкінці 1969 року
Петро Петрович повертається до Запоріжжя й починає працювати у За-
порізькому художньо-промисловому комбінаті в галузі монументального
мистецтва. Художник автор багатьох монументальних живописних ро-
біт, які прикрашають інтер’єри та екстер’єри громадських будівель За-
поріжжя та інших міст України.
З 1991 року Петро Петрович остаточно пов’язує своє творче життя
тільки зі станковим живописом, працюючи в імпресіоністичній манері в жан-
рах натюрморту, пейзажу та портрету. Привертають увагу глядачів такі
полотна митця: „Балаклава”, „Натюрморт на березі моря Севастополь”,
„Ставок у Розумівці”, „Початок весни”.
Нам дуже приємно, що перша виставка Петра Петровича Добрева від-
булася 2001 року саме в стінах ЗОУНБ імені О. М. Горького, у відділі мис-
тецтв. Тоді майстер представив на суд відвідувачів бібліотеки пейзажі
рідного міста та острова Хортиця, написані веселковими імпресіоніст-
ськими барвами, широкими впевненими мазками. У 2003 році, до Днів бол-
гарської культури, у нашій бібліотеці відбулась друга виставка художника.
Цього разу поруч з його роботами демонструвалися картини його сина й
учня Павла. Виставка вийшла сонячною, яскравою, різноманітною.
„Наше кредо – колір, – говорить Петро Добрев. – З його допомогою
ми намагаємось передати сонячне світло й створити у глядача гарний на-
стрій”. Є у Добревих мрія зробити серію картин на землі предків – у Бол-
гарії. І ми бажаємо, щоб їх мрія здійснилась. Роботи художника зберіга-
ються в обласному краєзнавчому музеї та багатьох приватних колекціях.
Література про життя та діяльність
Добрев В. Чушмелий : [в т. ч. о П. П. Добреве] / В. Д. Добрев ; Владимир
Добрев. – [Мелитополь : Інтнр-М, 2009]. – 330 с. : фото. – (Болгари Пів-
нічного Приазовя: історія, мова, та культура ; Кн. 1 / МДПУ ; ред.. рада :
Аносов І. П. [та ін.]).
Енциклопедія сучасної України. – К., 2008. – Т. 8. – 715 с. – Із змісту :
Добрев П. П. – С. 88.
***
Гривцова О. „Болгаріє, моя красуне” : [про виставку Петра та Павла
Добревих в ЗОУНБ ім. Горького в рамках Днів болгар. культури] // Запоріз.
правда. – 2004. – 22 трав. – С. 2.
Олейник С. Художники ослепили зрителей : [о выставке Петра и Павла
Добревых в обл. краевед. музее] // Индустр. Запорожье. – 2003. – 2 сент. – С. 6.
Регіональний ландшафтний парк „Панай” – це частина величезної ко-
лись „країни квітів та звірів” (знаходилась між Дніпром та його прито-
кою р. Конкою), яка займала близько 150 тис. гектарів та називалася до
1954 року Великим Лугом, або „Кінськими плавнями”, та нажаль, майже
повністю затоплена водами Каховського водосховища. Ще раніше, на по-
чатку першого тисячоліття, це були землі працелюбних скіфів. Десь тут
розташовувалась їх перша столиця, а головним божеством був бог Неба
Панай. Древні зображували його у вигляді сокола або орла, мабуть це було
зображення орлана-білохвоста.
Згідно з рішенням Запорізької обласної ради у 1998 році на терито-
рії Василівського району був створений регіональний ландшафтний парк
„Панай”. Парк створений з метою збереження, відтворення та раціо-
нального використання типових і унікальних природно-ландшафтних та
історико-культурних комплексів степової зони, що мають важливе приро-
доохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення.
Загальна площа парку складає 1025 гектарів та включає зелену зону
міста Дніпрорудного (урочище „Великий Луг”, „Залізничне” і парк „Друж-
ба”), урочище „Маячанська Балка” та урочище „Білозірське”. Зелена зона
м. Дніпрорудне складається з балки Кам’яної та узбережжя Каховського
водосховища і оточує місто майже кільцем. Це не тільки улюблене місце
відпочинку городян, а ще й майданчик для проведення еколого-освітньої,
виховної роботи з учнями та наукових досліджень по збереженню біоріз-
номаніття. Урочища „Маячанська Балка” та „Білозірське” – абсолютно
заповідні зони, створені для охорони рідких та зникаючих видів тварин та
рослин в природних умовах, а також проведення наукових досліджень.
Сучасний регіональний ландшафтний парк „Панай” створює умови для
відродження колишньої природи. Яскравим прикладом цього стало віднов-
лення ковили та ефемероїдів (багаторічні трав’янисті рослини, для яких
характерна осінньо-зимово-весняна вегетація), гордих орлів-могильників.
У тихих закутках парку гріється на літньому сонці степова гадюка та
жовточеревий полоз, безтурботно пасуться фазани та куріпки, полюють
на здобич лисиці та вовки.
Рослинний покрив території парку відзначається значним розмаїттям.
Поряд зі степовим типом рослинності (різнотравно-типчаково-ковилові
степи, лучні і чагарникові степи) тут зустрічаються лісовий (байрачні, за-
плавні ліси і штучні насадження), лучний, болотний і водний типи. У біль-
шості випадків ділянки природної рослинності займають балки і байраки
з крутими схилами. Окрасою території парку є велика кількість гарнокві-
тучих видів – ефемероїдів. На берегових схилах водосховища поширені по-
пуляції брандушки різнокольорової, тюльпана гранітного, сону чорніючого,
гіацинтика блідого, фіалки приємної, зірочок жовтих, півників карликових.
Різноманіття ландшафтів та рослинного світу території парку зумов-
лює і різноманіття видів тварин, що мешкають тут. Тваринний світ пред-
ставлений як видами степової фауни, так і водно-болотними та лісовими
видами. На території парку зустрічається досить багато рідкісних видів
тварин, занесених до Червоної книги України та міжнародних “червоних”
переліків. З “червонокнижних” видів птахів зустрічаються пугач, канюк
степовий, лунь польовий, лунь степовий, балобан, сапсан, чернь білоока,
савка, жовта чапля, ходулочник, кулик-сорока, баклан малий, червоново-
ла казарка, З рідкісних видів ссавців тут зустрічаються тхір степовий,
перев’язка звичайна, видра річкова, борсук, мишівка степова.
Відповідно до Указу Президента України від 10 лютого 2006 року на базі
регіонального ландшафтного парку “Панай”, орнітологічного заказника
“Великі і Малі Кучугури”, ландшафтного заказника “Крутосхили Кахов-
ського водосховища” був створений Національний природний парк “Вели-
кий Луг”. В умовах густонаселеного Південного Сходу країни та постійно
зростаючого антропогенного тиску на природу функціонування національ-
ного природного парку дозволить зберегти одну з найвидатніших природних
складових Дніпра – залишки Великого Лугу з типовими та унікальними для
даного регіону, та в цілому для України, ландшафтами і їх природними комп-
лексами, історичну спадщину та прадавню історію нижнього Подніпров’я.
Література
Солоп Б. Региональный ландшафтный парк «Панай». Проблемы и
перспективы развития / Солоп Б., Турко О. // Мій рідний край – Запоріж-
жя. – Запоріжжя, 2006. – С. 280–283.
Національний природний парк «Великий Луг» : [буклет]. – [Дніпрорудне
: б. в., б. р. в.]. – [5 с.].
28.11 - 55 років тому (1958) на Запорізькому комбайновому заводі «Комунар» була розпочата реконструкція у зв’язку з підготовкою мікролітражних автомобілів «Запорожець». Завод одержав назву «Автомобільний завод «Комунар».
Цього місяця виповнюється:
70 років (1943) ПТУ № 8 (ВАТ Запоріжсталь»);
45 років (1968) ПТУ № 43 (м. Запоріжжя);
15 років (1998) від дня заснування Ленінською районною радою ветеранів війни та праці м. Запоріжжя клубу ветеранів «Надія».