ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ У ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ

 

 

ПАМ’ЯТКА

про забезпечення доступу до публічної інформації

установами бібліотечної мережі

 

 

Право на інформацію гарантоване статтею 34 Конституції України, прийнятої 28 червня 1996 року, в частині другій якої зазначено: «Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір».

Основним нормативним актом в інформаційній сфері є Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року. Законом від 13 січня 2011 року № 2938-VI його викладено в новій редакції, яка набула чинності 9 травня.

Тринадцятого січня 2011 року прийнято також Закон України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VI (чинний з 9 травня). Основною метою цього Закону є створення механізму реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.  

Для його реалізації був прийнятий Указ Президента від 5 травня 2011 року № 547 «Питання забезпечення органами виконавчої влади доступу до публічної інформації».

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 583 «Питання виконання Закону України «Про доступ до публічної інформації» в Секретаріаті Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органах виконавчої влади» затверджено примірну форму запиту на інформацію та примірний порядок складення та подання запитів на інформацію.

Органи державної влади прийняли низку положень з питань доступу до інформації, наприклад:

- розпорядження Голови Верховної Ради України від 11 травня 2011 року № 393 «Про забезпечення виконання Закону України «Про доступ до публічної інформації» в Апараті Верховної Ради України»;

- розпорядження керівника Апарату Верховної Ради України від 31 травня 2011 року № 2941 «Про затвердження розміру фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитами на інформацію, та порядку відшкодування цих витрат»;

- наказ Міністерства юстиції України від 08.06.2011 № 1521/5 «Про затвердження Порядку складення та подання запитів на публічну інформацію, розпорядником якої є Міністерство юстиції України»;

- наказ Міністерства юстиції України від 08.06.2011 № 1537/5 «Про затвердження Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у Міністерстві юстиції України»;

- наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 9 червня 2011 року № 562 «Про реалізацію Закону України «Про доступ до публічної інформації»;

- наказ Фонду державного майна України від 29 квітня 2011 року № 670 «Про затвердження Порядку розгляду запитів на інформацію, які надходять на адресу Фонду державного майна України»;

- наказ Фонду державного майна України від 8 червня 2011 року № 861 «Про перелік інформації, доступ до якої є обмеженим» тощо.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Стаття 10цього Закону визначає види інформації за змістом:

- інформація про фізичну особу;

- інформація довідково-енциклопедичного характеру;

- інформація про стан довкілля (екологічна інформація);

- інформація про товар (роботу, послугу);

- науково-технічна інформація;

- податкова інформація;

- правова інформація;

- статистична інформація;

- соціологічна інформація;

- інші види інформації.

Згідно зі статтею 6 Закону право на інформацію забезпечується: 

- створенням механізму реалізації права на інформацію;

- створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів;

- обов'язком суб'єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення;

- обов'язком суб'єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації;

- здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію;

- встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

Стаття 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначає поняття публічної інформації: «Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких  носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання  суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом».

Надають та оприлюднюють інформацію розпорядники інформації, якими згідно зі статтею 13 зазначеного Закону є чотири групи суб’єктів:

1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші  державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів  владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання  освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;

4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на  ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Відповідно до статті 5 Законудоступ до інформації забезпечується шляхом:

1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: 

- в офіційних друкованих виданнях; 

- на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; 

- на інформаційних стендах; 

- будь-яким іншим способом; 

2) надання інформації за запитами на інформацію.

Органи державної влади видають офіційні друковані видання, в яких згідно зі ст. 15 Закону розміщують нормативно-правові акти, проекти рішень тощо. Такими виданнями є, наприклад, газета Верховної Ради України «Голос України», журнал «Відомості Верховної Ради України», збірник актів законодавства «Офіційний вісник України», видання «Кодекси України», «Офіційний вісник Президента України», «Вісник Верховного Суду України».

Усі центральні органи державної влади та переважна більшість місцевих мають веб-сайти, на яких також розміщується інформація, перелік якої визначено в статті 15 зазначеного закону.

Така інформація може оприлюднюватися через інформаційні стенди, друковані засоби масової інформації, радіо, телебачення.

Надання інформації здійснюється у відповідь на запит на інформацію. Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. 

Письмовий запит подається в довільній формі. 

Відповідно до ч. 4 статті 19 запит на інформацію має містити: 

1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо. 

У разі якщо з поважних причин (інвалідність, обмежені фізичні можливості тощо) особа не може подати письмовий запит, його має оформити відповідальна особа з питань запитів на інформацію, обов'язково зазначивши в запиті своє ім'я, контактний телефон, та надати копію запиту особі, яка його подала. 

Відповідно до ч. 1 статті 20 Закону розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (день отримання і реєстрації запиту враховується в строк для відповіді).

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з ч. 1 статті 21 Закону інформація на запит надається безкоштовно.

У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. 

Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно. 

При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» створює передумови інформаційної відкритості й має стати новою віхою на шляху до громадянського суспільства.  

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» від 27 січня 1995 року № 32/95-ВР головним завданням бібліотеки є забезпечення інформаційних, науково-дослідних, освітніх, культурних та інших потреб користувачів, а загальною метою бібліотечної системи є гарантування права на вільний доступ до інформації, знань, залучення до цінностей національної та світової культури, науки та освіти, що зберігаються в бібліотеках.

У фондах бібліотек знаходяться носії майже всіх видів інформації, визначених у статті 10 Закону України «Про інформацію». Бібліотеки створюють такі потужні засоби пошуку потрібної інформації, як бібліографічні покажчики, каталоги, в тому числі електронні. Створення можливостей для вільного доступу до бібліотечних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів є однією з гарантій права на інформацію.

Оскільки спеціальним законом, який регулює діяльність бібліотек, є Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», закони «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», «Про захист персональних даних» застосовуються до питань, не врегульованих законом «Про бібліотеки і бібліотечну справу».

Публічні бібліотеки фінансуються з державного чи місцевих бюджетів, тому відповідно до пункту 2 частини 1 статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» є розпорядниками стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів. Отже, на них поширюються вимоги частини 3 статті 13, статті 14 та окремих положень статей 15, 16, 18 зазначеного закону.

Водночас, ефективна діяльність бібліотеки, забезпечення вільного доступу до бібліотечних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів передбачає широке інформування громадян про мережу бібліотек, бібліотечні послуги, створення веб-сайтів тощо.

Бібліотеки також мають системи реєстрації користувачів, у яких міститься інформація про особу (персональні дані).

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про інформацію» інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Інформація про особу є конфіденційною, тобто може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Згода особи має бути документально підтверджена.

Згідно з ч. 1 статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» кожна особа маєправо: 

1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом; 

2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається; 

3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону; 

4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів; 

5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 10 цього закону розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані: 

1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; 

2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом; 

3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб; 

4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

Законом України «Про захист персональних даних» від 06.07.2010 № 2438-VI визначаються додаткові положення щодо захисту інформації про фізичну особу (персональних даних) під час їх обробки.

Зокрема, встановлюється, що доступ до персональних даних третій особі не надається, якщо зазначена особа відмовляється взяти на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання вимог цього Закону або неспроможна їх забезпечити. Суб'єкт персональних даних (фізична особа) має право на одержання будь-яких відомостей про себе у будь-якого суб'єкта відносин, пов'язаних з персональними даними, без зазначення мети запиту, крім випадків, установлених законом (стаття 16). Доступ суб'єкта персональних даних до даних про себе здійснюється безоплатно (ст. 19 Закону).

Закон «Про захист персональних даних» встановлює обов’язки володільців персональних даних (бібліотек), наприклад, щодо реєстраціїбаз персональних даних(стаття 9), використання (стаття 10), поширення персональних даних (стаття 14) та інші.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про інформацію» порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.

Розпорядники публічної інформації несуть відповідальність згідно зі статтею 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у разі вчинення таких порушень: 

1) ненадання відповіді на запит; 

2) ненадання інформації на запит; 

3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; 

4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; 

5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; 

6) несвоєчасне надання інформації; 

7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; 

8) нездійснення реєстрації документів; 

9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів.

Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.

Прийняті нові Закони мають низку переваг – відкритість важливої інформації щодо діяльності органів влади, їх обов’язок оприлюднювати всі офіційні рішення, короткі терміни отримання відповіді на запити і водночас захист конфіденційної інформації та відшкодування збитків за використання неправдивої інформації, встановлення відповідальності для органів влади за порушення норм Законів. Ці важливі положення сприятимуть покращенню відносин між суспільством і владою, зменшенню недовіри до органів влади та ефективнішому захисту прав людини.

 

 

Відділ організаційного

забезпечення, документування, контролю

та розгляду звернень громадян                                               

 

13.07.2011