Вы здесь

Методологічні принципи післядипломної освіти в системі управління державної служби медицини катастроф

О.О. Гайволя, І.В. Кочін, О.М. Акулова, Д.О. Трошин, В.М. Ільїна, І.Ф. Шило

ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України»

Кафедра цивільного захисту та медицини катастроф

Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Запорізької області

 

Постійний зв’язок науки і практики в системі управління Державної служби медицини катастроф (ДСМК) України припускає, що принцип децентралізації позицій, при якому домінує не статус посади, а положення партнерства і співпраці, є своєрідним інваріантом основних освітніх принципів, оскільки лікар, що прийшов до установи післядипломної освіти, бажає отримати не просто інформацію про нові досягнення конкретних наук, а включається сам в пошук шляхів застосування пізнаного у своїй практичній діяльності. Загальнодидактичні принципи післядипломної освіти включають: цілеспрямованість; оцінку рівня підготовки слухачів; індивідуалізацію залежно від загальнокультурного і професійного рівня; інтеграцію формальних, неформальних та інформальних видів навчання; диференціацію, персоніфікацію. Цілеспрямованість припускає, що зміст освіти конкретизується відповідно до ситуації в суспільстві і прогнозу її розвитку. Лікарі-слухачі включаються в освітню діяльність за основними напрямами загальної і професійної культури, освоюючи при цьому кросскультурний простір.

Оцінка рівня підготовки лікарів-слухачів припускає, що ведеться діагностика обізнаності, діапазону їх професійного розвитку, здібності самостійно аналізувати явища і процеси з метою адекватності надання їм освітніх послуг і створення умов для саморозвитку. Індивідуалізація залежно від загальнокультурного і професійного рівня припускає реалізацію такого підходу, при якому слухач самостійно розробляє зміст і темпи навчання. Інтеграція формальних, неформальних та інформальних видів навчання в системі управління ДСМК припускає наявність способів поєднання в одній установі післядипломної медичної освіти різних освітніх програм або курсів (як для лікарів, так і для середнього медичного персоналу, парамедиків та рятівників) і може надавати право на самостійну діяльність (спеціалізація), носити ознайомлювальний характер в якійсь області медицини, або використовуватися в ході повсякденної роботи фахівців системи ДСМК. Диференціація припускає, з одного боку, формування учбових груп на підставі загальних чинників; з іншого - врахування індивідуальних запитів кожного суб’єкта, його особових якостей, професії, спеціальності, соціального досвіду тощо. Персоніфікація припускає, що усі характеристики цього освітнього процесу конструюються, виходячи з інтересів, потреб і спрямувань осіб, залучених в учбову діяльність.