І.В.Кочін, П.І.Сидоренко, В.Я.Киктенко

Запорізький державний інститут удосконалення лікарів

Кафедра медицини катастроф

 Кіровоградський базовий медичний коледж

Вступ. Кінцеві цілі підготовки спеціалістів у вищих медичних закладах визначаються потребами суспільства, соціальним замовленням. У теперішній час найсуттєвою вимогою є підняття ролі вищої медичної освіти як одного з найважливіших чинників прискорення розвитку держави, збереження та відтворення здоров”я населення України. Стисло дамо характеристику вимогам до випускників та відповідні до цих вимог види діяльності, до виконання яких вони повинні бути готові.

Мета дослідження. Сформулювати вимоги до спеціаліста Державної служби медицини катастроф та змісту навчання на кафедрі медицини катастроф.

Матеріали і методи дослідження. Вимоги до сучасного спеціаліста – медика і відповідні їм види діяльності можливо розділити на дві групи: специфічні характерні для спеціалістів даного профілю – служби медицини катастроф, та неспецифічні – загальні, обов”язкові для кожного випускника медичного вузу та медичного працівника.

Результати досліджень та їх обговорення. Зупинимося спочатку на загальних, неспецифічних вимогах до спеціаліста-медика.

Сьогодення характеризується швидкими темпами розвитку медичної науки і практики. Ці особливості збережуться і у майбутньому і вимагають від кожного спеціаліста-медика постійно оновлювати та доповнювати обсяг своїх знань  та навичок, вміння орієнтуватися у нових проблемах, вміння увійти у колектив, керувати їм, особливо це стосується роботи формувань медицини катастроф під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій за умов вкрай напруженої фізично, емоційно та психологічно праці. Сучасний спеціаліст повинен бути підготовлений до того, щоб самостійно, швидко, економно знаходити та використовувати нові наукові дані.

Інші види діяльності спеціаліста обумовлені тим, що сучасна праця відбувається у колективах, а це значить,  що медичний працівник психологічно повинен бути підготовлений до роботи у трудовому колективі. Ефективність праці, моральне самопочуття спеціаліста багато в чому залежить від його вміння зрозуміти психологічно колег, що вкрай необхідно при роботі у осередках катастроф. Випускник вищої медичної школи повинен бути підготовленим не тільки до здійснення функцій рядового працівника, але і до роботи на керівних посадах, і до рішення проблем, пов”язаних з умінням управляти трудовим колективом, приймати управлінські рішення, тобто керувати за принципом єдиноначальності, що необхідно для забезпечення працездатності формувань медицини катастроф при надзвичайних ситуаціях. Тому спеціаліст – медик повинен знати як вирішувати організаційно-управлінські завдання.

Визначаючи специфічні види діяльності спеціаліста служби медицини катастроф перш за все треба вивчити його роботу у всьому обсягу та повноті. У зв”язку з цим виникає потреба у педагогічній конкретизації цілей навчання. Необхідність конкретизації диктується діяльнісним підходом до процесу навчання: якщо ми бажаємо готувати кваліфікованого спеціаліста служби медицини катастроф, потрібно мати чіткий опис тих видів діяльності, якими повинні оволодіти студенти під час навчання у вузі. З цього ж випливає необхідність визначення змісту навчання, тобто докладного переліку тематики предметної області навчальної дисципліни медицина катастроф.

До необхідності педагогічної конкретизації цілей навчання приводить нас і підхід до системи навчання як до системи управління. Згідно загальної теорії управління – цілі ставляться через точне  визначення кінцевого стану управляємого об”єкту (це висококваліфікований фахівець служби медицини катастроф) у вигляді перерахування конкретних ознак. Для виховання у навчаємих самостійного, творчого підходу до рішення професійних завдань необхідно змінити орієнтацію їх діяльності „з шуканого результату на метод діяльності”, який веде до досягнення цього результату. Ось чому мета навчання – це перш за все опанування методами діяльності, її засобами, а не тільки отримання самого результату. Таким чином ми логічно і змістовно приходимо до висновку стосовно необхідності формулювання цілей у термінах не тільки видів діяльності, але й способі її дій. Ціль повинна бути конкретизована через розкриття всієї сукупності засобів відповідної діяльності та умов досягнення її результатів. З психолого-педагогічного поля бачення ця сукупність виступає як схема орієнтовної основи заданої цільової дії. Таким чином, тільки ціль, сформульована через види і способи діяльності, може стати реальним, практичним орієнтиром для організації засвоєння, критерієм відбору змісту навчання та контролю, критерієм відбору всіх педагогічних засобів, необхідних для засвоєння даного змісту, а також індикатором досягнення бажаного результату – підготовки кваліфікованого фахівця.

Саме професійна діяльність спеціаліста медицини катастроф завдає та визначає цілі вивчення всіх навчальних дисциплін, а, звідси – зміст і форми відповідної  навчальної діяльності студентів, інтернів, магістрів, бакалаврів, ординаторів, аспірантів, які  готують себе до організаційно-управлінської роботи у службі медицини катастроф з надання екстреної медичної допомоги ураженим у надзвичайних ситуаціях. Ось чому особливого значення набувають зараз дослідження, спрямовані на вивчення професійної діяльності та розробки „портрета” спеціаліста служби медицини катастроф. Практичним результатом таких досліджень є створення та введення в дію кваліфікаційних характеристик, у яких подано опис основних видів діяльності спеціаліста, його функціональних обов”язків, вимог до його підготовки. Складання кваліфікаційних характеристик є важливим етапом у вирішенні проблеми формулювання цілей підготовки спеціаліста служби медицини катастроф з визначенням змісту його професійної діяльності.

Наступний етап конкретизації цих цілей – створеннямоделі спеціаліста служби медицини катастроф, яка являє собою той еталон, до досягнення якого необхідно прагнути у процесі практичної діяльності медичного вузу. Створення такої моделі – результат програмно-цільового підходу до організації процесу навчання та виховання у вищій школі.

Визначення і формулювання цілей – важливий, але тільки перший крок до науково обґрунтованої організації процесу навчання і виховання. За цим кроком повинен випливати наступний – другий, не менш значимий – визначення змісту навчання спеціаліста служби медицини катастроф.

Діяльнісний, програмно-цільовий підхід до визначення змісту навчання передбачає розгляд самого навчального предмету медицини катастроф як форми, засобу, компонента або результату навчальної та професійної діяльності. Якщо  традиційно прийнято при формуванні змісту предмета керуватися лише логікою науки та опису цільової діяльності, то сучасний підхід, ґрунтуючись на досягненнях психологічної науки, будує навчальний матеріал, перш за все, на логіці навчання цій діяльності.

Зміст, побудований на логіці навчання цільовій діяльності, став методологічним і методичним засобом досягнення проміжних та кінцевих цілей підготовки фахівців служби медицини катастроф. Домінуюче значення при цьому набуває управляюча функція змісту навчання. З цього випливає необхідність будувати зміст підготовки спеціалістів служби медицини катастроф в цілому як комплексну  програму, у основі якої покладено програмно-цільовий метод планування та управління процесом навчання. Ця програма повинна реалізовувати синтез, інтеграцію всіх дисциплін, що приймають участь у формуванні спеціаліста служби медицини катастроф. При цьому зміст кожної з вивчаємих дисциплін повинен віддзеркалювати сучасний рівень розвитку певної науки, її специфіку. Склад і структура змісту, створеного як комплексна цільова програма, дозволяє найкращим чином  реалізувати основні його функції – інформативну та управлінську.

Якість змісту навчання в цілому визначається   ступенем його відповідності соціальному заказу – високому рівню підготовки спеціалістів служби медицини катастроф у вузі, спроможних забезпечити організацію та надання екстреної медичної допомоги ураженому населенню у надзвичайних ситуаціях. Згідно до основних положень кваліметрії (теорії вимірювання якості) при вирішенні питання про те, яким повинен бути зміст навчання у медичному вузі, ми повинні виділити той матеріал змісту, у якому зацікавлений „споживач” – суспільство, галузь охорони здоров”я, Державна служба медицини катастроф і – на проміжних етапах – навчально-виховний процес. Наявність такого необхідного матеріалу і визначає високу якість змісту.

Визначив зміст навчання спеціаліста служби медицини катастроф, ми переводимо соціальний заказ на мову педагогічної науки. Результатом науково-практичної діяльності з розробки змісту повинна бути розробка певних норм, рекомендацій до розбудови змісту освіти. Такі норми мають  різний ступінь узагальнення – від загальних принципів формування змісту освіти до конкретних вимог при створенні програм та підручників.

Стисло зупинимося на найбільш загальних  принципах відбору та розбудови змісту навчання у вищій медичній школі, які сформульовані нами згідно до соціального заказу, а також реальних можливостей, умов та закономірностей процесу навчання у вузі. На цих принципах ґрунтується розробка єдиної медичної системи навчання. Принцип відповідності змісту навчання цілям формування гармонійно розвиненої особистості спеціаліста державної служби медицини катастроф є провідним.

Педагогічно сформульовані цілі навчання і  виховання студентів медичного вузу та лікарів-курсантів відбивають сутність вимог суспільства України до випускників вищої школи та післядипломної освіти. Цей принцип означає, що зміст визначається  метою формування творчої особистості, яка має ґрунтовну та всебічну загальноосвітню підготовку, обізнана з всесвітніми культурними досягненнями,  політично не заангажована, толерантна до будь-якого політичного, національного та релігійного екстремізму.

Зміст навчання, стосовно формування гармонійно розвиненої особистості, ґрунтується на принципах: Українського патріотизму, відповідальності, солідарності, християнської моралі. Визнання пріоритету окремої людини, повагу до її гідності, природних прав та свобод, принципів демократії, плюралізму та толерантності спеціаліст-медик поєднує з діяльністю скерованою на побудову сильної національної держави, утвердження в суспільстві ідеалів духовності і християнської етики.

Патріотизм- є почуття любові до власної країни,  її традицій та культури, відповідальне ставлення до її сьогодення та майбутнього. Патріотизм – це активна діяльність навчаємих (студентів, бакалаврів, магістрів, ординаторів, аспірантів, курсантів післядипломного підвищення кваліфікації) медичних вузів, скерована на утвердження незалежності та державності, встановлення суспільного порядку, створення сприятливих умов для всебічного розвитку особистості на базі духовного потенціалу українського народу.

Український патріотизм, розглядаючи його крізь призму гармонійного розвитку кожного громадянина, є однією з основних рушійних сил економічного розвитку Української держави і суспільного прогресу взагалі. Патріотизм повинен формуватися через освіту та виховання всіх рівнів, військову службу та засоби масової інформації. Утвердження українського патріотизму повинно відбуватись через заклади освіти шляхом відродження історичних традицій, героїки козаччини, на іменах українських патріотів і героїв українського минулого та сьогодення.

Відповідальність -  є внутрішнім виміром кожної вільної людини, яка повинна бути притаманна кожному студенту медику, викладачу вузу, медичним працівникам в цілому. Кожний і всі разом несемо відповідальність перед собою, своєю сім”єю, перед суспільством і державою за власне життя та здоров”я, за свою суспільну позицію, свої дії або бездіяльність. Ми вже сьогодні відповідальні за те, що буде завтра, за майбутнє наших дітей, за рівень духовного та морального розвитку нації та добробут нашої країни.

Солідарністьґрунтується на любові до ближнього, яка є етичною основою професії медичного працівника і якої так потребують люди, що отримали ушкодження під час надзвичайної ситуації. Солідарність є закликом допомогти один одному особливо за умов природного, техногенного або соціально-політичного лиха, тому що благополуччя, порятунок, збереження здоров”я або навіть самого життя як особистості, так і держави в цілому залежить від рівня турботи один про одного, турботи держави про своїх громадян,  що потрапили у скрутну ситуацію. Солідарність – це необхідність допомогти тим, хто не в змозі сам допомогти собі, відстояти свої права та достойне життя.

Християнська мораль- є етичною основою становлення особи та функціонування суспільства, а тому етичною основою змісту навчання, що є запорукою гармонійного розвитку особистості  спеціаліста-медика. Тільки спираючись на етичні норми та цінності, суспільство здатне організуватись як гармонійний суспільний організм. Тому їх освоєння, запровадження у навчання та життя особистості, соціальної групи медичних працівників та суспільство в цілому є необхідною умовою людського співіснування. Дотримання і реалізація християнської моралі в повсякденному житті та професійній діяльності, на робочому місці, в колі сім”ї, в суспільних змаганнях є запорукою створення гуманістично орієнтованого суспільства, яке є фундаментальною основою гармонійного розвитку кожного громадянина України. З цього випливає, що етична основа змісту навчання та професійної діяльності медичних працівників повинна базуватися на принципах, що є сконцентрованим вираженням християнського світогляду та загальнолюдських цінностей і здійснюватись таким чином, щоб викликати довіру й повагу наших співвітчизників та пацієнтів.

Розвиваючи принципи християнської моралі та впроваджуючи їх у всі компоненти системи навчання та виховання, повсякденну життєдіяльність та особистий спосіб життя, ми залучаємо до формування гармонійно розвинутого фахівця-медика етику нового прагматизму, яка збігається з професійною етикою медичного працівника і змістовно полягає у:

• обов”язку медичних працівників завжди враховувати можливі ціннісні наслідки будь-яких своїх дій;
• комплексному підході до вирішення особистих, родинних, професійних та суспільних проблем на засадах християнської моралі;
• впровадження християнських етичних норм та цінностей на всіх рівнях особистого життя та професійної діяльності, що особливо важливо при наданні медичної допомоги ураженим у надзвичайних ситуаціях;
• поєднанні української національної ідеї та християнських цінностей.

Використання викладених принципів у формуванні гармонійно розвиненої особистості водночас сприяє реалізації української національної ідеї, яка повинна стати наріжним стрижнем кожного громадянина України, кожного медичного працівника. Це випливає з розуміння національної ідеї як права українського народу: на збереження власної неповторності в спільноті світових народів, на життя в незалежній, вільній, соборній українській державі, в якій запроваджено справді демократичний устрій, створено умови для заможного життя і  всебічного розвитку особистості, захищено права та свободи людини, сформовано ефективну вільноринкову економіку та громадянське суспільство.

Створити умови та гарантувати можливість отримати освіту, розвинути свої здібності і свою особистість в цілому, спроможна тільки Українська національна держава. Усвідомлення цього повинно відбуватися у процесі навчання та виховання у вищому медичному закладі. Національна держава будується і усвідомлюється людьми через визнання та активне утвердження традиційних народних цінностей, національної історичної спадщини, мови, культури як факторів, що  виховують та розвивають особистість, виконують об”єднувальну функцію нації.

Однією з складових виховання всебічно гармонійно розвиненої особистості медичного працівника є отримання валеологічної освіти, усвідомлення її фундаментальних засад. Подолання екологічної, соціально-економічної, духовної кризи сьогодняшнього світу це перш за все переорієнтація світогляду і шлях до розвитку особистості. Тільки вибір нової стратегії розвитку, запрограмованої самою природою, підпорядкованої    об”єктивним законам Всесвіту, що забезпечує діалектичну єдність макрокосмосу (Всесвіту) і мікрокосмосу (людини), а також розвиток особистості в гармонії з усіма формами життя, забезпечить людству здорове духовно-творче і надійне майбутнє.

Україна зробила далекоглядний крок, запровадивши валеологію як один з фундаментальних інтерактивних курсів системи вищої медичної освіти та виховання. Це буде сприяти зміні технократичного світогляду, олюдненню сучасної техногенної цивілізації, переорієнтації людської свідомості, поверненню людства до свого споконвічного натурально-природного універсального буття в органічній єдності з породжуючим його макрокосмосом. Саме зміна світогляду, екологічна та валеологічна освіта, спрямована на духовно-моральне відродження суспільства, з врахуванням правових, природнично-наукових, національно-культурних та історичних факторів є чинником зміни змісту медичної освіти та створення розвиненої особистості фахівця служби медицини катастроф.

Відповідність змісту навчання цілям формування гармонійно розвиненої особистості вбачається у розвитку самої системи медичної освіти в Україні за змістом і формою національною, гуманістичною, демократичною, інтелектуальною, інтегративною, безперервною, цілісною та здатною до саморозвитку. Така система освіти покликана виховати майбутнього громадянина не лише як кваліфікованого фахівця у своїй вузькій сфері діяльності, але і як гармонійно розвинену особистість -  носія соціальних норм, національних і загальнолюдських цінностей. Виховання розвинених особистостей визначає освіту пріоритетною сферою держави.

Висновки

З вищеозначеного випливає принципово важливий висновок про необхідність корегування традиційно вузького розуміння змісту навчання, що зводило його в основному до переліку спеціальних професійних знань.

Література

1. Борисовський В.С., Кочін І.В. Педагогічний контроль в системі навчального процесу кафедри медицини катастроф/Зб.наук. праць ЗДІУЛ: По матер. 63-ої наук.практ.конф.-Запоріжжя,2002.-С.6-10.
2. Гейхман В.Л., Митиль Т.П. Высшая школа: правовые вопросы:Справочник/Под ред. В.А.Северцева.-К.:Лыбидь,1990.-368 с.

3.Долженко О.В., Шатуновский В.Л. Современные методы и технологии обучения в техническом вузе: Методическое пособие.-М.:Высшая школа,1990.-191 c.

4.Каган В.И., Сычеников И.А. Основы оптимизации процесса обучения в высшей школе (Единая методическая система института: теория и практика): Научно-методическое пособие.-М.:Высшая школа,1987.-143 с.

5.Козаков В.А. Самостоятельная работа студентов и ее информационно-методическое обеспечение: Учебное пособие.-К.:Выща школа,1990.-248 с.

6.Кочін І.В., Черняков Г.О., Баранова Н.В., Бурлай В.З. Підготовка формувань та закладів державної служби медицини катастроф до роботи у надзвичайних ситуаціях: Навчальний посібник/Під ред. докт.мед.наук, академіка І.В.Кочіна.-Запоріжжя:ЗДІУЛ,2000.-128 с.

7.Кочін І., Черняков Г. Медицина катастроф – новий напрямок охорони здоров”я населення України.-Novaкнига.-2000.-№ 3-4.-С.20-24.

8.Кочін І.В., Черняков Г.О., Баранова Н.В., Бурлай В.З. Інформаційно-методичне забезпечення підготовки кадрів служби медицини катастроф.-Запорожский медицинский журнал.-2001.-№ 2.-С.67-69.

         9.Кочін І.В. Медицина катастроф – новий предмет професійної підготовки у медичних училищах та коледжах України.-Медсестринство України.-2001.-№ 1.-С.21-22.

10.Кочін І.В., Черняков Г.О., Баранова Н.В. Узагальнення досвіду забезпечення методичною літературою навчального процесу з підготовки фахівців Державної служби медицини катастроф України.-Проблеми медичної науки та освіти.-2001.-№ 4.-С.16-20.

11.Кочін І.В., Борисовський В.С. Методологічні та психолого-педагогічні підходи до оцінки знань у навчальному процесі на кафедрі медицини катастроф/Зб.наук праць ЗДІУЛ: По матер. 63-ої наук.практ.конф.-Запоріжжя,2002.-С.110-111.

RESUME

REQUIREMENTS TO THE SPECIALIST OF PUBLIC MEDICAL CATASTROPHICAL SERVICE AND THE SUBSTANCE OF EDUCATION

I.V.Kochin, P.I.Sidorenko, V.Y.Kiktenko

It is showed that the final aims of preparing specialist in Higher Medical institutions of Ukraine are denoted by the requirements and needs of society. It is emphasized that modern specialist of medical catastrophical service must himself quickly and effectively find and use on practice new scientific facts. It is proposed to formulate the substance of teaching on the chair of the medicine of catastrophe as a complex program.