Ю.І. Панасюк, І.В. Кочін

Санітарно-епідеміологічна станція Заводського району м. Запоріжжя

Запорізька медична академія післядипломної освіти

З провідних принципів діяльності санітарно-епідеміологічної служби в надзвичайних ситуаціях згідно із змісту законів України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (1994р.) та "Про захист населення та територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" (2000р.) випливає, що цільова орієнтація служби повинна перш за все бути спрямована на виключення можливостей виникнення техногенних катастроф, проведення профілактичних заходів стосовно зменшення медико-санітарних втрат в осередках (районах) надзвичайних ситуацій. Задля цього необхідно здійснити прогнозування можливих аварій, техногенних катастроф, стихійних лих на конкретних промислово-виробничих об'єктах та територіях.

Для виконання цих заходів необхідно:

• здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду, тобто діяльності санітарно-епідеміологічної служби з контролю дотримання юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою запобігання, виявлення, зменшення чи усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей;
• система спостереження за даними відомчого систематичного спостереження за станом середовища на об'єктах;
• обмін інформацією про стан середовища на об'єктах (Мінагропрому, Держкомрибгоспу, Міненерго, Мінпромполітики, Мінвуглепрому, Мінекономіки, Державного комітету інформаційної політики, Міноборони, Мінекобезпеки, Комітету водного господарства, Держбуду, Геолкому, Гідрометкому, Держкомлісгоспу тощо) територіального підпорядкування;
• розробка і здійснення комплексної програми науково- дослідних робіт з обгрунтування еколого-нормативних систем біомоніторингу та екологічної обстановки, а також прогнозування екологічних лих та катастроф, здійснення індикації вражаючих факторів забруднення повітря, харчових продуктів, води, грунту;
• визначення величини та складу можливих наслідків в очікуваних осередках надзвичайних ситуацій конкретного промислово-виробничого об'єкта та регіона в цілому, виходячи з певного фактору, що уражує;
• розрахунок необхідних сил та засобів для надання санітарно-профілактичної допомоги населенню у відповідності з розрахунками санітарно-епідемічних наслідків та медико-санітарних втрат, порядок поповнення недостатнього майна та прибуття сил і засобів посилення закладів санітарно-епідеміологічної служби.

Санітарно-епідеміологічна служба є невід'ємною складовою частиною Державної служби медицини катастроф України, яка вирішує свої специфічні завдання в режимі повсякденного функціонування (нормальної обстановки), режимі підвищеної готовності та режимі надзвичайної ситуації.

Перед санітарно-епідеміологічною службою України під час надзвичайних ситуацій постають наступні завдання:

• забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення в районах надзвичайних ситуацій, попередження виникнення та розповсюдження масових інфекційних захворювань серед населення в районах катастроф і на прилеглих територіях;
• здійснення контролю санітарної та епідеміологічної обстановки в осередку (районі) надзвичайної ситуації, організація експертизи харчової сировини, продуктів харчування, питної води, навколишнього середовища на зараженість радіоактивними речовинами (РР), сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР), патогенними мікроорганізмами тощо закладами санітарно-епідеміологічної служби та інших відомств;
• організація та надання екстреної медико-санітарної та протиепідемічної допомоги постраждалому населенню в надзвичайних ситуаціях;
• збереження здоров'я особового складу формувань санепідслужби, аварійно-рятувальних і пошуково-рятувальних служб та осіб, які беруть участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
• забезпечення охорони праці особового складу формувань санітарно-епідеміологічної служби в умовах надзвичайних ситуацій;
• взаємодія органів управління, закладів, установ та формувань санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України з відомчими санітарно-епідеміологічними та медико-санітарними службами з питань забезпечення населення екстреною медичною, санітарно-профілактичної та протиепідемічної допомоги у осередках (районах) надзвичайних ситуацій;
• спеціальна підготовка й атестація співробітників санітарно-епідеміологічних закладів та формувань до роботи в надзвичайних ситуаціях;
• навчання і тренування працівників промислово-виробничих об'єктів та населення діям і поведінці в осередках (районах) надзвичайних ситуацій.

Розв'язання завдань, що постають перед санітарно-епідеміологічною службою України в надзвичайних ситуаціях техногенного та природного характера має забезпечуватися проведенням зазделегідь розроблених наступних практичних та організаційно-методичних заходів:

1. Створення, оснащення, підготовка і підтримка на високому ступені готовності особового складу, формувань та засобів санітарно-епідеміологічної служби до роботи в умовах надзвичайних ситуацій, розробка та впровадження в практику служби теоретичних, методичних та організаційних засад санітарно-епідеміологічного забезпечення населення в осередках (районах) катастроф.
2. Накопичення, зберігання, освіження, облік та контроль медичного та спеціального майна, яке необхідне для роботи закладів та формувань санітарно-епідеміологічної служби в надзвичайних ситуаціях.
3. Психологічна підготовка та підготовка з питань охорони праці медичного і немедичного персоналу санітарно-епідеміологічної служби до роботи в складних та небезпечних умовах осередків (районів) надзвичайних ситуацій (забруднення сильнодіючими отруйними та радіоактивними речовинами, біологічними (бактеріологічними) агентами та токсинами).
4. Оперативне управління силами та засобами санітарно-епідеміологічної служби екстреної медичної допомоги, маневр ними та взаємодія з санітарно-епідеміологічними та іншими службами міністерств і відомств, що приймають участь в ліквідації наслідків катастроф, з метою ефективного та своєчасного забезпечення медико-санітарною допомогою потерпілих у надзвичайних ситуаціях.

Використання сил та засобів санітарно-епідеміологічної служби України здійснюється з урахуванням конкретних умов, що склалися в районі надзвичайної ситуації, та їх впливу на перебіг санітарно-епідеміологічної обстановки.

В цілях найефективнішого використання сил та засобів служби медицини катастроф в Україні створена двоступенева система екстреної медичної допомоги в надзвичайних ситуаціях, яка включає санітарно-епідеміологічні заклади та формування різної відомчої приналежності. Для протиепідемічного забезпечення постраждалого населення в зоні лиха та ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій залучаються органи управління, установи та заклада системи МОЗ України, в тому числі санітарно-епідеміологічної служби, санітарно-епідеміологічної та медичної служб МО, МВС та інших міністерств та відомств, а також створені на їх базі спеціалізовані санітарно-епідеміологічні формування, які є складовою частиною сил та засобів Державної служби медицини катастроф (ДСМК) України. Провідними завданнями санітарно-епідеміологічних формувань  є організація та проведення протиепідемічних та профілактичних заходів, спрямованих на збереження життя та здоров'я потерпілого населення, підтримання санітарно-епідеміологічного благополуччя в районі надзвичайної ситуації.

Підсистема нагляду за санітарно-епідеміологічним станом складається з центральної, територіальних та відомчих ланок на центральному, територіальному, місцевому та об'єктивному рівнях.

На центральному рівні підсистема об'єднує органи управління та заклади санітарно-епідеміологічної служби центрального підпорядкування та відомчих служб (МО, МВС, Мінтранса, Держкомкордону, СБУ). Організаційно-методичну функцію виконує Головне санітарно-епідеміологічне управління МОЗ України. Провідним фактором ефективного функціонування підсистеми є науково-дослідні інститути гігієнічного та епідемічного профіля, центральні СЕС на залізничному, повітряному та водному транспорті. Порядок створення формувань санітарно-епідеміологічної служби та функції її органів та закладів в умовах надзвичайних ситуацій визначаються МОЗ України.

На територіальному рівні основою функціонування підсистеми є Кримська республіка та обласні санітарно-епідеміологічні станції. Вони створюють сили та засоби спостереження, контролю та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на підлеглій території, координацію діяльності яких здійснюють органи управляння, адміністративно-територіальних одиниць (надзвичайні протиепідемічні комісії – НПК).

На місцевому рівні функціонування підсистеми нагляду за санітарно-епідемічним станом забезпечують санітарно-епідеміологічні станції у містах і районах.

На об'єктовому рівні підсистема має відомчий характер, який визначає відповідальність лабораторій та служб за її функціонування.

Система інформації підсистеми нагляду за санітарно-епідеміологічним станом на всіх рівнях сполучається з Урядовою інформаційно-аналітичноюсистемою з питань надзвичайних ситуацій і є її складовою. Наказом МОЗ України "Про затвердження Регламенту подання інформації в функціональной підсистеми Міністерства охорони здоров'я України в межах Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій" від 03 серпня 2000р. за №189 визначені організаційні та технічні аспекти функціонування інформаційної підсистеми МОЗ України, встановлено порядок інформаційної взаємодії міністерства охорони здоров'я України, міністерства охорони здоров'я АРК, управлінь охорони здоров'я обласних, Київської і Севастопольської міських держадміністрацій (територіальні органи управління – ТОУОЗ) та установ і закладів охорони здоров'я при виникненні або загрозі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, ліквідації їх медико-санітарних, санітарно-гігієнічних та епідемічних наслідків. Регламентом визначена організація структури функціонування функціональної підсистеми МОЗ України в межах Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій. Дія Регламенту поширюється на всі установи і заклади охорони здоров'я системи МОЗ України, в тому числі ті, які відносяться до Державної служби медицини катастроф України.

Оперативне керівництво органами та закладами санітарно-епідеміологічної служби і санепідслужб міністерств і відомств при проведенні санітарно-протиепідемічних заходів з попередження, локалізації та ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій, здійснюється Головним державним санітарним лікарем України, АРК, областей, міст Києва та Севастополя.

Профіль, завдання, склад та напрямок діяльності, принципова схема взаємодії органів, закладів, установ та формувань Державної санітарно-епідеміологічної служби України, санепідслужб міністерств і відомств у надзвичайних ситуаціях визначаються відповідними положеннями, затвердженими МОЗ України та іншими зацікавленими відомствами.

Основними завданнями сил і засобів санітарно-епідеміологічної служби при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного і природного характера є:

1. аналіз епідемічної ситуації, оцінка та прогнозування її розвитку;
2. своєчасна інформація про санітарно-епідеміологічний стан;
3. забезпечення готовності системи управління, сил та засобів державної санітарно-епідеміологічної служби до дій у надзвичайних ситуаціях;
4. організація матеріально-технічного постачання установ та закладів санітарно-епідеміологічної служби, їх формувань – для розв'язання завдань в надзвичайних ситуаціях, спричинених епідеміями;
5. підготовка спеціалістів санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України, санепідслужб міністерств та відомств до роботи в надзвичайних ситуаціях;
6. участь у розробці та здійснення заходів щодо запобігання виникнення надзвичайних ситуацій, пов'язаних з епідеміями, зменшення втрат та збитків від них.

На санітарно-епідеміологічні формування Державної служби медицини катастроф покладені наступні функції.

1. В режимі повсякденного функціонування:
2. організація та проведення санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів, що спрямовані на попередження виникнення епідемічних осередків;
3. підтримка високої організаційної та фахової готовності служби, що включає проведення планової підготовки та удосканалення спеціалістів, проведення тренувальних занять та навчань, навчання населення методом захисту від інфекційних захворювань, створення та підтримка спеціальних фінансових фондів, необхідного резерва лабораторного обладнання, засобів індивідуального захисту, запасів діагностичних та інших імунобіологічних препаратів, поживних середовищ, дезінфекційних засобів та іншого майна, забезпечення їх своєчасної заміни та поповнення.
4. В режимі підвищеної готовності:
5. посилення спостереження за епідемічною ситуацією;
6. направлення при необхідності груп експертів для проведення оцінки епідемічної ситуації та вироблення пропозицій щодо обсягу та характеру необхідних санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів;
7. вироблення пропозицій з нормалізації епідемічної ситуації;
8. посилення чергово-диспетчерської служби;
9. прогнозування можливості виникнення епідемії;
10. прийняття заходів із захисту населення;
11. підвищення готовності сил та засобів санітарно-епідеміологічної служби для ліквідації епідемічного осередку;
12. уточнення планів;
13. висунення при необхідності сил та засобів в райони передбаченої діяльності.

3.  В режимі надзвичайної ситуації:

• організація захисту населення;
• висунення сил та засобів в райони надзвичайних ситуацій для виконання робіт;
• проведення санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів.

Санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи у районах катастроф повинні бути спрямовані на:

• джерело збудника інфекційного захворювання;
• механізм передавання збудника;
• сприйнятливість організму людини (табл. 1)

Таблиця 1

Упорядкований перелік санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів

Надання санітарно-гігієнічної та протиепідемічної допомоги в осередках надзвичайних ситуацій, на шляхах і в районах евакуації населення із осередків-катастроф є провідною складовою діяльності ДСМК, основним змістом роботи санітарно-епідеміологічної служби. При цьому слід сформувати основні принципи організації та виконання заходів у разі надзвичайної ситуації:

• єдиний підхід до організації санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів;
• відповідність змісту та обсягу заходів санітарно-епідемічному стану у районі (осередку) надзвичайної ситуації;
• участь всіх складових галузі охорони здоров'я в організації та проведенні заходів щодо ліквідації епідемічних осередків;
• постійна взаємодія служби медицини катастроф з іншими службами міністерств та відомств під час ліквідації санітарно-гігієнічних та епідемічних наслідків надзвичайних ситуацій.