І.В.Кочін, В.Я.Кіктенко, П.І.Сидоренко, Т.М.Гут, В.І.Гончаренко,

С.В.Калюжний, І.Л.Керебко

Запорізька медична академія післядипломної освіти

Кафедра медицини катастроф

Кіровоградський базовий медичний коледж ім. Є.Й.Мухіна

 Запорізький експертно-технічний центр Держнаглядохоронпраці України, Ленінська районна адміністрація Запорізької міської ради

Ключові слова: інформація, комунікація, надзвичайна ситуація, оповіщення, споживач

Вступ.Широкомасштабні соціолого-медичні дослідження в динаміці після виникнення надзвичайних ситуацій (НС) показали, що на тлі дії та післядії на населення комплексів уражаючих чинників серед соціальних факторів провідне місце за значимістю та потужністю впливу на психологічний, психоемоційний та психофізіологічний стан організму, фізичне і психічне здоров’я, самопочуття, відчуття безпеки оточуючого середовища займає своєчасне та об’єктивне інформаційне забезпечення населення про НС, її особливості та перспективи ліквідації її наслідків [1, 7]. Це дає змогу визначити інформаційні технології, позитивні та негативні сторони інформування населення під час самих НС, їх ліквідацій, обґрунтувати певні рекомендації з метою удосконалення інформаційної діяльності.

Мета роботи. Оптимізація на засадах науково обґрунтованих інформаційних технологій своєчасного інформаційного забезпечення населення, що постраждало внаслідок НС.

Матеріали та методи. Населення незалежної України, яке за часів радянського тоталітарного режиму, панування адміністративно-командної системи планування та управління в СРСР (1917-1991 рр.), було привчене та звикло до такої інформаційної ситуації, коли існувала лише одна офіційна точка зору держави на НС, її причини, наслідки та стан справ щодо їх ліквідації, якій традиційно більшість населення довіряла. Частіше інформація щодо НС засекречувала ся та свідомо замовчувалася, був практично відсутній зворотній зв’язок. В теперішній час громадянам України досить важко зорієнтуватися у багато- джерельних та різноманітних потоках засобів масової інформації щодо НС серед різних думок, поглядів, сентенцій спеціалістів і представників mass-media, нефахових оцінках, без оптимально поданої за змістом та обсягом об’єктивної та зрозумілої пересічним громадянам інформації [5, 6, 8].

Видані в Україні навчальніта методичні посібники, журнальні та газетні публікації, листівки, плакати, гасла, пам’ятки, трансльовані телевізійні і радіопрограми, інформаційні передачі та повідомлення, які отримувало населення України в умовах повсякденної життєдіяльності, щодо різноманітних за характером та масштабами НС, були використані у якості первинного матеріалу (238 джерел) для подальшого дослідження та інформаційно-логічного аналізу проведеної роботи вповноваженими на те державними органами, засобами масової інформації, науковими та навчальними закладами, електронними засобами інформації, пре6сою.

Інформування населення, що постраждало внаслідок катастрофи чи стихійного лиха, необхідно розглядати у контексті загального впливу на постраждалі контингенти, ролі інформації в розбудові системи соціальної та психічної адаптації.

Результати досліджень та їх обговорення. Загалом, послідовність задоволення інформаційної потреби будується за схемою: вивчення інформаційної потреби споживачів інформації, підготовка засобів і освоєння методичних основ формування інформаційної стратегії, організація інформаційної діяльності, використання інформаційних технологій для реалізації інформаційних процесів, аналіз ефективності інформаційного забезпечення споживачів інформації.

Інформаційна діяльність після виникнення надзвичайної ситуації, особливо великомасштабної, за своїм завданням поділялася нами на два напрямки:

а) висвітлення самої події та її наслідків;

б) інформування, спрямоване на збереження здоров’я населення в умовах, що склалися внаслідок надзвичайної ситуації.

Перший напрямок інформаційної діяльності передбачав зосередження уваги на таких аспектах, як своєчасність, достовірність, фактографічність, наукова виваженість викладення матеріалів, їх адекватність до можливості сприйняття населення. Іншими словами, необхідно створювати в уяві населення об’єктивний образ НС.

Другий напрямок має на меті збереження здоров’я населення, підвищення його профілактичної активності, пропагування заходів безпеки. На цьому шляху в індивідуальному плані якнайактивніше повинні використовуватися складові соціального маркетингу і реклами, а в загальному плані – елементи пропаганди, завданням якої є змінювати соціальні умови, які будуть забезпечувати оптимальні умови безпечної життєдіяльності потерпілого населення.

Під час надзвичайної ситуації інформування населення має базуватися на:

• глибокому усвідомленні інформаційних запитів населення;
• врахуванні реально існуючих факторів ризику та оцінці їх негативного ефекту на різних післяаварійних етапах;
• визначенні контингентів населення, яке підпало під дію шкідливих чинників і потребує необхідної інформації;
• врахуванні психологічних, соціальних, медичних, екологічних та економічних наслідків надзвичайної ситуації;
• використанні соціального маркетингу для зміни поведінки особи і використанні пропаганди для зміни соціально-політичних умов;
• на зворотному зв’язку.

В процесі вироблення нової поведінки, спрямованої на збереження здоров’я в умовах, які склалися після надзвичайної ситуації, діяльність засобів масової інформації повинна враховувати те, що:

• потерпіла людина має усвідомлювати, що за умов неадекватної поведінки негативний вплив наслідків надзвичайної ситуації загрожуватиме безпосередньо їй;
• людина повинна довіряти комунікатору (тому, хто інформує) і усвідомлювати, що запропоновані профілактичні заходи необхідні і достатньо ефективні;
• запропоновані заходи не повинні видаватися людині надто складними при їх реалізації;
• комунікативні моделі, якими користуються засоби масової інформації повинні бути адекватними можливостям сприйняття даного контингенту населення;
• мають враховувати попередній комунікативний досвід аудиторії та рівень знань. Якщо комунікативний досвід відсутній, то комунікативна модель повинна бути більш спрощеною, лексичний ряд не переобтяжений малозрозумілою лексикою;
• оскільки засоби масової інформації сприяють формуванню і поширенню семантичних полів надзвичайної ситуації, вони мають враховувати те, що семантичні поля активно впливають на психіку і поведінку особи, на рівень сприйняття ризику.

Основні питання, які, в першу чергу, мають висвітлюватися в аварійний період, такі:

• де і коли сталася надзвичайна ситуація та причини її виникнення;
• стан небезпечного об’єкта у теперішній час і на перспективу;
• в чому полягає суть небезпеки специфічних та неспецифічних факторів, обумовлених надзвичайною ситуацією;
• які заходи профілактики необхідно застосувати (терміново, поетапно);
• розмір шкоди, заподіяної наслідками надзвичайної ситуації для навколишнього середовища та населення;
• поетапна програма дій щодо ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

Важливим питанням є визначення компетентного джерела інформації (регіональні органи влади, певна посадова особа), що має право на передачу інформації про надзвичайну ситуацію. Джерелом інформації не може виступати невизначене коло осіб, адже це може призвести до поширення недостовірної інформації і, відповідно, до помилкової тривоги з усіма наступними негативними наслідками. До передачі інформації про надзвичайну ситуацію доцільно допускати тільки конкретних посадових осіб, які заздалегідь визначаються і узгоджуються з відповідними відомчими структурами територій.

Джерело інформації визначає рівень надзвичайної ситуації, терміни інформування, режими інформування, засоби комунікації та структуру інформаційної технології [2, 3].

Відповідно до мети, завдання і оперативності кожний вид інформації визначає свій канал передачі інформації, тобто обирається засіб комунікації. Розробляються строки передачі інформації у відповідності до її характеру і оперативного значення для прийняття рішень і необхідних дій з реагування на наслідки НС.

Прикладом встановлення строків може бути запозичений підхід до вирішення питання в документі «О порядке обмена в Российсой Федерацииинформацией о чрезвычайных ситуациях» [4]. Цей документ рекомендує:

• екстрені повідомлення про прогноз і факт надзвичайної ситуації глобального, регіонального і місцевого масштабу (терміново, незважаючи на час доби);
• термінову інформацію про розвиток обставин при надзвичайних ситуаціях, про хід робіт з їх ліквідації – не пізніше двох годин з моменту повідомлення про події, наступні повідомлення з періодичністю 4 годин (якщо інший термін не передбачений особливо);
• повідомлення про прогноз і факт загрози надзвичайної ситуації, що не пов'язані із загрозою для населення і які не носять термінового характеру – подаються у оперативному зведенні до 8 години наступної доби.

Зрозуміло, що градації оперативності можуть бути іншими, але вони обов’язково повинні бути обґрунтовані з урахуванням особливостей конкретних НС.

В системі управління процесом масової комунікації важливе значення має джерело інформації – комунікатор. Комунікатором можуть виступати як окремі особи (спеціалісти, науковці, громадські діячі, політики, представники влади), так і заклади або групи фахівців. Тут важливо те, що комунікатор виступає творцем інформації, він визначає її обсяг, семантику, змістову інформаційну насиченість, лексико-стилістичні засоби, образність тощо, тобто він розробляє індивідуальні інформаційні технології, які доводять інформацію до свідомості споживача. Він має бути високо і всебічно професіонально підготовлений – це впливає на зміст і форму інформації, на сприйняття інформації.

Слід зауважити, що на сприйняття інформації впливає така характеристика лексики, як її емоційна забарвленість. В контексті надзвичайної ситуації експресивно-емоційного забарвлення набувають слова та вирази, які за інших обставин, поза контекстом надзвичайної ситуації, складають нейтральну наукову лексику. Досвід Чорнобильської катастрофи показав, що емоційність лексичних одиниць у контексті аварії була дуже високою протягом всього післяаварійного періоду. А тому в інформаційних матеріалах слід дуже обачно вживати експресивні лексичні одиниці та вирази, уникаючи висловів типу: «750 Хіросім», «епіцентр ядерної війни в Європі», «чорний ядерний монстр» тощо. Інформація має формуватися адекватними мовними засобами і спиратися на зрозумілі стереотипи, уникаючи неадекватних образів.

Аналізуючи аудиторію, на яку розраховується інформація, необхідно визначити певні її категорії, що слід враховувати при створенні оптимальних комунікативних моделей для даної території і даного післяаварійного періоду. В інформаційному процесі під час надзвичайних ситуацій формуються декілька категорій споживачів інформації. Найчисельнішою і найважливішою категорією серед споживачів інформації завжди буде потерпіле населення через те, що воно, по-перше, безпосередньо і невинно постраждало від надзвичайної ситуації. По-друге, це найчисельніша категорія споживачів інформації. По-третє, саме на цю категорію лягає основний тягар різних наслідків аварії (медичних, соціальних, психологічних, економічних, політичних). По-четверте, від працездатності, нормального соціального самопочуття, психологічного комфорту значних контингентів людей залежить добробут і стабільність країни.

ВИСНОВКИ

1. Результати дослідження вказують на існування проблеми інформаційного забезпечення населення при надзвичайних ситуаціях.
2. Найважливішою категорією споживачів вірогідної інформації при надзвичайних ситуаціях є потерпіле населення.
3. Інформаційний потік, спрямований на потерпіле населення від надзвичайних ситуацій лише частково задовільнює освітницьку функцію і зовсім мало впливає на профілактичну активність населення.
4. Ефективність інформаційного забезпечення при надзвичайних ситуаціях треба оцінювати через позитивні зміни серед населення у поведінці конкретних осіб, посадовців та державних органів влади, суспільства в цілому.

ЛІТЕРАТУРА

1. Діяльність державної служби медицини катастроф у разі ураження населення небезпечними хімічними речовинами: Навчальний посібник / І.В.Кочін, Г.О.Черняков, П.І.Сидоренко, О.О.Коляда, С.О.Бондарь.- За ред. проф. І.В.Кочіна.- Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2005.- 416 с.
2. Закон України “Про аварійно-рятувальні служби” від 14.12.1999 р. № 1281-14.
3. Закон України. “Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань” від 14.12.1999 р.
4. Закон РФ “О защите населения и территорий от чрезвычайных обстоятельств природного и технологического характера”от 21.12.1994 г. № 68-ФЗ.
5. Організаційні принципи охорони здоров'я населення в умовах великомасштабної аварії на АЕС (на досвіді Чорнобилю)/ Методичні рекомендації.-К., 2000.- 21 с.
6. Основні засади інформування населення за умов екстремальних ситуацій та техногенних катастроф/ Методичні рекомендації.-К., 2003.- 19 с.
7. Охорона праці та безпека життєдіяльності населення у надзвичайних ситуаціях: Навчальний посібник / І.В.Кочін, Г.О.Черняков, П.І.Сидоренко, В.Є.Букін, О.М.Савчук, В.М.Скороход.- За ред. проф. І.В.Кочіна.- К.: Здоров’я, 2005.- 432 с.
8. Уваренко А.Р., Прилипко В.А., Литкевич О.Н., Безверхая З.А. Методические основы формирования информационного поля крупных техногенно-экологических катастроф.-К., 1998.- 64 с.

SUMMARY

STREAMS OPTIMIZATION OF POPULATION INFORMATION PROVIDING DURING EXTRAORDINARY SITUATIONS

KochinI.V., KiktenkoV.J., SidorenkoP.I., GutT.M., GoncharenkoV.I.,

KalujnyS.V., KerebkoI.L.

         Lightedupbasicprinciples of informing of population subject to the condition extreme situations, rotined basic directions of informative activity after the origin of extraordinary situation, attention is paid to the basic questions which above all things must be lighted in after emergency period.

          Key words: information, extraordinary situation, communication, notification,user