І.В. Кочін, О.М. Акулова, Д.В. Ількаєв, І.Ф. Шило, О.О. Гайволя,

С.Ж. Маліков, П.І. Сидоренко, Т.М. Гут, І.Ф. Фоменко

Запорізька медична академія післядипломної освіти

Кафедра медицини катастроф

Кіровоградський базовий медичний коледж ім. Є.Й. Мухіна

Запорізький педагогічний коледж

Ключові слова: аналіз систем і управління ризиками, ідентифікація потенційно небезпечних об’єктів, надзвичайна ситуація, прийнятний рівень ризику, ризик-орієнтований підхід, складні технічні системи.

Вступ.Ефективність державного системного регулювання безпеки доведена позитивним досвідом країн Європи, де розпочате два десятиліття тому впровадження превентивних заходів, значно знизило кількість техногенних надзвичайних ситуацій та зменшило втрати від стихійних лих. Аналіз процесу трансформації системи управління суспільством передових країн світу свідчить, що екзистенціальні потреби буття людини –безпека власного існування, стабільність життєзабезпечення, впевненість у завтрашньому дні, прагнення уникнути несправедливості, гарантія зайнятості, страхування від нещасних випадків становлять базовий зміст сучасної системи державного управління [5]. Безпека людини є базовою складовою сталого людського розвитку, що широко використовується ООН як основна характеристика гуманітарного поступу світового суспільства. У системі наук про безпеку людини особливе місце посідають науки з ризику, адже ризик є невід'ємним супутником суспільства і окремої людини зокрема.

Мета роботи. Визначити принципову можливість методичного підходу до визначення потенційно небезпечних об’єктів на засадах порогових мас та парадигми ризик-орієнтованого підходу до оцінки ризику можливості виникнення надзвичайних ситуацій на потенційно небезпечних об’єктах (ПНО) України.

Матеріали і методи дослідження. Потенційно небезпечний об’єкт вважається об’єктом підвищеної небезпеки відповідного класу у разі, коли значення сумарної маси небезпечної або декількох небезпечних речовин, що використовуються або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються на об’єкті, перевищує встановлений Кабінетом Міністрів України норматив порогової маси [1, 2]. Ідентифікація ПНО полягала у виявленні на об’єктах господарської діяльності джерел та чинників небезпеки, які здатні за негативних обставин (аварія, стихійне лихо, терористичний акт) ініціювати виникнення надзвичайної ситуації, а також в оцінці максимального рівня можливих надзвичайних ситуацій, що в свою чергу є провідним чинником формування контингентів ураження, визначає обсяги екстреної медичної допомоги і, як наслідок, потреби у кількості медичних бригад постійної готовності першої черги і спеціалізованих медичних бригад постійної готовності другої черги (штати, фінансування, матеріально-технічне постачання, створення резервів лікарських препаратів та медичного майна) [3, 7]. Для досягнення поставленої мети були визначені та виконані наступні завдання: обґрунтовано визначення та облік об’єктів підвищеної небезпеки (ОПН); охарактеризовані небезпеки виробничих процесів на потенційно небезпечних об’єктах (ПНО) та хімічно небезпечних об’єктах (ХНО); виявлення об’єктів підвищеної небезпеки на основі порогових мас небезпечних речовин [4]. Для цього була використана «Методика ідентифікації потенційно небезпечних об’єктів», затверджена Наказом МНС України № 98 від 23 лютого 2006 р. та паспорти 63 потенційно небезпечних підприємств Придніпровсько-Донецького регіону інтенсивної промислової діяльності.    

Виконання цілком реалістичних завдань, досягнення привабливої мети –докорінного поліпшення стану соціально-екологічної безпеки шляхом розв’язання проблем системних міждисциплінарних багатофакторних досліджень, які були покладені на МНС, МОН, МОЗ, Мінекології, НАН України. Держнаглядохоронпраці також визнав нагальну необхідність гармонізувати систему управління охороною праці (СУОП) в Україні на засадах стандартів західноєвропейської цивілізації, а тому в державі необхідно докорінно переглянути підходи до формування нормативно-правової бази щоб: по-перше, система управління охороною праці (СУОП) була підсистемою в системі управління виробництвом; по-друге, планування заходів щодо поліпшення рівня безпеки виробництва будувалось не на підставі 100 % відповідності стану умов та безпеки праці вимогам нормативно-правових актів з охорони праці, а на підставі управління ризиками виникнення аварій, нещасних випадків та професійних захворювань за допомогою методики їх виявлення і оцінки для усунення неприпустимих ризиків [3]. Таким чином, основними суб'єктами забезпечення соціально-екологічної безпеки визначена міжгалузева проблема ідентифікації джерел небезпек та побудови захисних бар'єрів на основі технологій розрахунку рівнів ризику [6].

Ідентифікація складних соціально-екологічних систем і систем "суспільство-людина-техніка-природа" потребує відповідного кадрового та науково-методичного забезпечення. Практика свідчить, що питання управління ризиками і безпекою не стали невідкладними, мають стихійний характер і залишені ентузіастам. Саме ця обставина пояснює мляве виконання, а точніше, невиконання законодавчих та нормативних актів, значення яких для безпеки держави переоцінити неможливо. Паспортизація об'єктів підвищеної небезпеки як і раніше здійснюється без розрахунку ризиків, тобто за інтуїтивним принципом. Активізувати процес переходу цивільного захисту на аналіз систем і управління ризиками можуть освітяни, перш за все навчальні та наукові заклади МНС, Держнаглядохоронпраці, Мінекобезпеки, МОЗ України.

Досвід передових країн вказує на недостатню ефективність нарощування технічних та організаційних заходів. Підготовка сучасних професіоналів з безпеки – це наукомістка галузь високих технологій. Термін підготовки фахівця-аналітика  у західноєвропейських країнах (Франція, Німеччина) складає 7-10 років [5]. Закон України "Про вищу освіту" визначає, що змістом вищої освіти є обумовлена цілями та потребами суспільства система знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних і громадянських якостей, що має бути сформована в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технологій, культури та мистецтва (ст.1); післядипломна освіта – спеціалізоване  вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення і оновлення її професійних знань, умінь і навичок; підвищення кваліфікації – набуття особою здатності виконувати додаткові завдання та обов'язки в межах спеціальності (ст. 10).

Таким чином, уся система сучасної освіти має бути функціональною, діяльною, спрямованою на підготовку фахівця, здатного виконувати конкретні виробничі функції. Програмне забезпечення навчання, перед усім підвищення кваліфікації, має строго відповідати визначеним посадовою інструкцією функціональним обов'язкам керівних кадрів і фахівців у галузі соціально-екологічної безпеки. Відповідно до урядових постанов, усі фахівці, на яких поширюється дія законодавчо-нормативних актів з соціально-екологічної безпеки, мають набути професійних знань, умінь і навичок щодо методів комп'ютерного розрахунку рівнів ризику як основу регулювання безпеки населення і територій, забезпечення гарантованого рівня безпеки громадянина і суспільства [3].

Особливістю сучасної освіти є те, що конкретні функції службовців "сховані" під переліком обов'язків, повноважень і завдань. Для формулювання навчальних цілей та визначення змісту навчання необхідно вичленити і розмежувати поняття "завдання" і "функція". Під завданням слід розуміти виражені в узагальненому вигляді вимоги до однієї з кінцевих цілей предмета діяльності суб'єкта управління певного ієрархічного рівня. В застосуванні до предмета діяльності службовця  функція – це управлінська операція, яка є складовою адміністративної діяльності й спрямована на об'єкт управління для забезпечення виконання суб'єктом певного завдання (планування, організація, координація, регулювання, контроль тощо).

В основу освіти фахівця має бути покладений ризик-орієнтований підхід (РОП). Суспільне значення ризик-орієнтованого підходу можна порівняти із відкриттям мікроскопа, який дозволив деталізувати макросвіт, визначити його складові. Ризик-орієнтований підхід висвітлює таємний світ небезпек, робить запобіжні заходи більш осмисленими і цілеспрямованими. Основними завданнями ризик-орієнтованого підходу є створення реальних наукових основ організації безпеки складних технічних систем, людей і довкілля, розроблення методів оцінки небезпеки промислових об'єктів та наукових засад концепції прийнятного рівня ризику стосовно умов функціонування системи "людина-техніка-середовище". За оцінками експертів його впровадження дозволяє за рахунок підвищення ефективності заходів на порядок скоротити витрати на створення безпечних систем. Перехід до аналізу та управління ризиками повинен забезпечити подолання негативної тенденції до збільшення кількості надзвичайних ситуацій техногенного і природного походження[7].

Вже більше 20 років у розвинених країнах при прийнятті рішень використовуються різні методи розрахунку ризику. Насамперед, це стосується рішень відносно об'єктів підвищеної небезпеки, в першу чергу, атомних електростанцій. Із деякими уточненнями підходи до питань ядерної безпеки можуть застосовуватись до потенційно небезпечних промислових установок і, в більш загальному плані, для управління багатьма видами ризиків в основних життєвих контекстах: особистому, економічному, виробничому, екологічному, фізичному (здоров'я), інформаційному, суспільному і політичному вимірах. Розвинуті країни Європи, США і Канада досвід та практику забезпечення безпеки високих технологій (ядерна енергетика, авіація) екстраполювали і перенесли з необхідними уточненнями та корективами на основні сфери життя і діяльності суспільства. При цьому було враховано, що випадки та інциденти, надзвичайні ситуації в авіації та на трасах газопроводів, атомній енергетиці і кондитерській промисловості, на воді і суші, в побуті і виробництві, попри галузеве розмаїття, мають тотожний теоретичний базис ідентифікації джерел небезпек та побудови захисних бар'єрів. Використання оцінки ризику в процесі забезпечення безпеки було засвоєно протягом декількох десятиріч і доведена їх вигода та ефективність у різних сферах застосування. Оцінка ризику відіграє роль інструмента для надання допомоги при прийнятті рішень як тими, хто регулює охоронні заходи, так і тими, хто має реалізовувати, виконувати ці рішення, а також як засіб підтримання зв'язків між ними [5]. Методологія ризик-орієнтованого підходу застосовується як в стратегічному плануванні, так і в повсякденній оперативній діяльності. Для України доцільно запозичити досвід потужної національної галузі, безпека якої в цей час перебуває на рівні світових стандартів – ядерної енергетики. Забезпечення ефективності управління на основі визначення рівнів ризику пов'язано з вирішенням проблеми компетентності та професіоналізму керівних кадрів і фахівців у галузі соціально-екологічної безпеки.

ВИСНОВКИ

1. Порогові маси небезпечних речовин є об’єктивним критерієм ідентифікації підприємства як об’єкта підвищеної небезпеки, його класифікації і обліку та визначають ступінь загрози для населення і ризик виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру.

2.  Об’єкти підвищеної небезпеки та хімічно небезпечні об’єкти законодавчо зобов’язані проводити експертизу повноти дослідження, ступеня небезпеки та оцінку рівня ризику, обґрунтованості достатності прийнятих заходів щодо зменшення рівня ризику готовності до дій з локалізації і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру.

3. Декларація безпеки як самостійний документ, її зміст, методика визначення ризиків та їх прийнятих рівнів на об’єктах підвищеної небезпеки і хімічно небезпечних об’єктах є провідною інформаційною базою прогнозування можливих надзвичайних ситуацій на вказаних об’єктах, планування діяльності Державної служби медицини катастроф та організації надання екстреної медичної допомоги ураженим.

4. Законодавча та інформаційно-правова база, яка розроблена в Україні, є правовою основою організації безпеки складних технічних систем та запобігання надзвичайних ситуацій техногенного характеру.

5. Методологія ризик-орієнтованого підходу аналізу стану потенційно небезпечних об’єктів та хімічно небезпечних об’єктів повинна застосовуватися як в стратегічному плануванні, так і в повсякденній оперативній діяльності Державної служби медицини катастроф.

         6. Ефективність управління потенційно небезпечних об’єктів та хімічно небезпечних об’єктів на основі визначення їх рівнів ризику пов'язана з вирішенням проблеми компетентності та професіоналізму керівних кадрів і фахівців у галузі соціально-екологічної безпеки та Державної служби медицини катастроф.

ЛІТЕРАТУРА

• . Визначення порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки. Постанова Кабінету Міністрів  України № 956 від 11 липня 2002 р. // Охорона праці. - 2002. - № 9. - С. 51 - 53.
• . Обгрунтування ідентифікації та обліку об’єктів підвищеної небезпеки. Постанова Кабінету Міністрів України № 956 від 11 липня 2002 р. // Охорона праці. - 2002. -     № 10. – С. 50 - 51.
• . Охорона праці та безпека життєдіяльності населення у надзвичайних ситуаціях / І.В. Кочін, Г.О. Черняков, П.І. Сидоренко та ін.; За ред. проф. І.В. Кочіна. – К.: Здоров’я, 2005. – 432 с.
• . Перелік об’єктів, що становлять підвищену небезпеку та особливо небезпечних підприємств Запорізької області. Затверджено Протоколом № 2 від 06.03.2007 р. Постійною обласною комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.– Запоріжжя, 2007. – 56 с.
• . Стан природно-техногенної безпеки України та основні напрями підвищення її рівня. - К. : Чорнобильінтерінформ, 2001. - 95 с.
• . Характеристика об’єктів підвищеної небезпеки районів. Постанова Кабінету Міністрів України № 956 від 11 липня 2002 р. // Охорона праці. - 2005. - № 11. - С. 37 - 39.
• . Черняков Г.А., Чирков И.И., Сидоренко П.И. Организация экстренной медицинской помощи пораженным сильнодействующими ядовитыми веществами в догоспитальном периоде / Под ред. доц. И.Ф. Кармазя. – Запорожье: ЗГИУВ, 1995. – 80 с.

SUMMARY

RISK-ORIENTED APPROACH IS BASE OF MANAGE COMPLEX TECHNICAL SYSTEMS SAFETY, CONTROL THEIR ACTIVITY AND PREVENTION ORIGIN OF MAN-CAUSED EXTREME SITUATION

І.V. Kоchin, О.M. Аkulova, І.F. Shilo, D.V. Іlkayev, A.A. Gajvolya,

S.G. Mаlikov, P.І. Sidorenko, Т.M.Gut, I.F. Fomenko 

It is proven, there are essential necessity and of principle possibility of methodical approach to determination of potentially dangerous objects on principles of threshold mass and risk-oriented approach relatively risk estimation of extreme situations origin possibility on potentially dangerous objects.

 Key words: acceptable risk level, analysis of risk management systems, complex technical systems, extreme situation, potentially dangerous objects determination, risk-oriented approach.

РИСК-ОРИЕНТИРОВАННЫЙ ПОДХОД - ОСНОВА ОРГАНИЗАЦИИ БЕЗОПАСНОСТИ СЛОЖНЫХ ТЕХНИЧЕСКИХ СИСТЕМ, КОНТРОЛЬ ЗА ИХ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬЮ И ПРЕДОТВРАЩЕНИЕ ВОЗНИКНОВЕНИЯ ТЕХНОГЕННЫХ ЧРЕЗВЫЧАЙНЫХ СИТУАЦИЙ

Доведено актуальність, життєву необхідність та принципову можливість методичного підходу до визначення потенційно небезпечних об’єктів на засадах порогових мас та ідеології ризик-орієнтованого підходу щодо оцінки ризику (імовірності) можливості виникнення надзвичайних ситуацій на потенційно небезпечних об’єктах.

 Ключові слова: аналіз систем управління ризиками, ідентифікація потенційно небезпечних об’єктів, прийнятний рівень ризику, ризик-орієнтований підхід, складні технічні системи.

Доказана актуальность, жизненная необходимость и принципиальная возможность методического подхода к определению потенциально опасных объектов на принципах пороговых масс и идеологии риск-ориентированногоподхода относительно оценки риска возникновения чрезвычайных ситуаций на потенциально опасных объектах.

         Ключевые слова: анализ систем управление рисками, идентификация потенциально опасных объектов, приемлемый уровень риска, риск-ориентированныйподход, сложные технические системы.