Ольга та Андрій Будугаї

Вага слова

Епоха постіндустріального або інформаційного суспільства і масової культури призводить до того, що культура перетворюється на свій антипод – безкультурність. Виникає шаблонність і стереотипність мислення, що приводить до втрати індивідуальності. Великі об’єми інформації не встигають «перетравлюватися» свідомістю. Відбувається процес, подібний тому, що на фізичному плані викликає в організмі запори: великі кількості концентрованої їжі не встигають перетравлюватися і накопичуються в товстому кишечнику, знаходячись там роками і перетворюючись на каменеподібні утворення. А подібні «поклади» є матеріальною основою для більш, чим 90% хвороб.»

Надлишок хоч і різнопланової, але у той же час неврегульованої інформації – це вже не благо, а шкода для свідомостей. Аналогічно тому, як проста вода, але що подається під великим тиском, руйнує навіть камені, нескінченні потоки інформації, що так і мчать з великою швидкістю, розмивають наші свідомості. Те, що давало б життя при невеликій швидкості течії, починає її забирати, якщо мчиться з шаленою швидкістю.

У духовному світі в першу чергу цінується не кількість, а якість. Якість же має на увазі зосередження (збирання всієї енергії середовища в одну крапку) свідомості на здійснюваній нею дії до тих пір, поки не накопичиться належної кількості світла і робота, що нею виконується, не засіяє, так би мовити, всіма барвами веселки. А для здійснення такої праці свідомість повинна бути різнопланово розвиненою, а не спеціалізованою. Великою перемогою табору темних можна вважати розподіл праці при мануфактурі, на який пішли шукачі надприбутків. Інститут майстерності став зневажатися інститутом професіоналізму. Адже майстер – це володар цілісної свідомості, який і в своє творіння вкладає всі необхідні компоненти, для того, щоб воно виходило не просто річчю, а живою річчю. Тому не випадково великі майстри деякі свої творіння наділяли індивідуальними, персональними іменами, подібно тому, як привласнюється ім’я людині або тварині, яка живе біля людини. У цьому контексті ми можемо пригадати назви славетних скрипок, молота у германо-скандинавського бога Тора або назви деяких мечів у творах Джона Толкіна.

Будь-яка якість повинна визріти в спокійній обстановці. У цей час росте і свідомість того, хто здійснює дію. З цією людиною відбувається алхімічний процес «Великого Делания», що закінчується прозрінням даної свідомості. Це ж стосується і роботи свідомості над одержуваною нею інформацією. Саме тому такі шкідливі для душі ті «частівки» (рекламні та інші блоки інформації, що подаються часто й швидко), які ми постійно чуємо по телебаченню і радіо. У людини від них відбувається своєрідне роздвоєння особистості: свідомість, не встигаючи реагувати на одержувані з такою швидкістю повідомлення, відмовляється їх сприймати, відчуваючи на собі енергетичний пресинг; підсвідомість усе сприймає, а потім із неї малопомітно, коли свідомість відвернута чимось іншим, спливають закладені психопрограми.

Велика кількість слів приводить до їх знеособлення і знецінення. Втрачається вага слова, зростає темп спілкування, прискорюється ритм життя. Багатослівність мови починає сприйматися як повсякденний фон. Люди все менше роздумують над чим-небудь і все більше перетворюються на бездумних споживачів, готових поглинати все, що в них вкладається. З часом людина вже починає боятися тиші. Жителі США, наприклад, постійно знаходячись в галасливій урбаністичній обстановці, без неї відчувають себе під час відпочинку на курортах настільки дискомфортно, що деякі з них навіть беруть з собою аудіозаписи цього шуму їх повсякденності. Така залежність просто жахлива. Адже подібно до того, як музика складається не тільки із нот, але й пауз між ними, так і слова потребують на тишу навколо себе. Саме тоді вони сприймаються належним чином. І саме в тиші розкривається душа, що не відволікається сторонніми звуками, подібно тому, як квітка розкривається не під час бурі, а після неї, коли в природі запанував спокій.

Тільки тиша дозволяє адекватно відображати дійсність у своїй свідомості, слухати-сприймати(не випадково слово «почуття» споріднене з «чути») навколишнє життя і внутрішні процеси душі, породжує «космічні» думки, тобто думки з космічними масштабами, які охоплюють виміри, що виходять за межі буденної діяльності обивателя. В цей час і відбувається повноцінне міркування, що веде потім до зростання свідомості. Адже саме завдяки своїй здатності мислити (якій допомагають слова) людина і може називатися людиною. Згідно ученню Агні Йоги, людина є свідомість (чело), що йде через час (век) і живе у Вічності. Людина є той рівень свідомості, на якій вона починає себе усвідомлювати. Самоусвідомлення відрізняється здібністю до самостійного мислення, а духовний етап розвитку людини починається з моменту його задумки над такими питаннями: «Хто я?», «Звідки я?», «Навіщо я живу?», «Який сенс існування цього світу?». Бездум’я ж призводить до хаосу.

Інструментом для мислення є мозок, а інструментом для виразу процесу мислення є мова, слово в широкому розумінні. Кожне слово є космічним кодом, який є одночасно і формою для виразу думки, і її змістом, суттю. Інакше кажучи, слово – це своєрідна матриця, яка служить основою для матеріалізації ідеї, що лежить у його основі. Саме ідея є рушійною силою еволюції. Слово ж – це ключ від замка до воріт Духовного Світу, Царства Небесного. У матеріальному світі божественне проявляє себе (тобто висловлюється) речами, що походять зі слів мешканців Світу Горнього. Світлозвукові вібрації Світу Вогненного (вищі 3 шари ментальних вимірів), ущільнюючись, утворюють світ речей, названий у давнину Асса. Не випадково ст.сл. «вещь», що бере, почало від лат. vох, мало одночасно значення «голос, звук, слово» і «предмет, річ». «Віщати» – спочатку, імовірно, означало «говорити те, що відбудеться, здійсниться, упредметниться» (рос. овеществится). Факт матеріалізації ідеї за допомогою її оформлення через слово передають і інші лексеми: однокорінні слова рос. «речь» (= слово) і укр. «річ»; дав.pyc. «глагол»(«мова; дія»); лат. verbum(«слово; дієслово»); ст.сл. «деяти» («говорити») і ст.сл. «деятися» («відбуватися, робитися»); російське запозичення «гораздить» («придумувати, робити, будувати») і готське razda(«мова») і так далі.

Приділяючи належну увагу кожному слову, людина стає свідомішою. Чим більше вона замислюється над значенням слова, тим глибше його розуміє, тим ближче стає до свого справжнього Дому – Світу Духу. Це дозволяє бути вже не випадково рухомою по волі хвиль тріскою, а самоусвідомлюючим творцем, співробітником Ієрархії Світла. Поглиблення розуміння слів спонукає потоншення свідомості, інтенсивнішу життєдіяльність. Кожне слово починає мати космічну вагу й дозволяє дбайливіше і раціональніше використовувати енергію, що є у даної людини, ширше мислити. У кожному слові починає відкриватися безодня простору, яку починає обживати свідомість, яка в неї входить. У романі Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита» є момент, коли Воланд (образ Диявола) в московській квартирі влаштовує «бал». Насправді бал відбувався не стільки в квартирі, як у свідомості Воланда, яка володіє величезним об’ємом.

Людина, уважна до слів, яка надає їм велике значення, значно розширює сферу своєї діяльності. Ті ж самі слова у вустах різних людей мають різну силу. Ця сила залежить від того, яким рівнем і об’ємом свідомості володіє кожна з цих людей, яку попередню роботу він виконав з «Словом». Те ж саме слово в устах людини, яка думає тільки про потреби свого шлунка, має значно меншу наповненість та енергетику, ніж, скажімо, в устах того, хто піклується про членів своєї родини. Ще потужніше енергетика цього слова в устах того, хто дбає за покращення життя в його селищі чи місті. Незрівнянно вища його енергетика в людини, яка думає про налагодження життя країни, а тим більше – у того, хто вкладає сили в гармонізацію стосунків між народами, між людьми та іншими представниками планети, а з часом – і у все зростаючій у своїх розмірах частині Космосу, яку охоплює свідомість цієї людини. Така людини стає космополітом у кращому значенні цього слова.

Отже, чим глибше розуміння слів, тим значніше і наслідки їх використання. Концентрація уваги на кожному слові, інтонації, паузі перериває сон, в якому практично весь час знаходяться більшість людей і робить їх уже справжніми духовними істотами, небожителями. Не випадково казав Олександр Пушкін: «Визначайте значення слів... і ви позбавите світ від половини його помилок». Надавати значення, вага слову – шлях до порятунку людської душі з Пекла, вихід її з-під влади Князя світу цього.

м. Бердянськ, 17.10.1997, пт.