Особистий лист від члена НСПУ Полікарпа Шабатина родині Будугаїв. – Початок 2002 року.

Щиросердні друзі Ольго і Андрію Будугаї!

Мій зять Сергій Панов передав мені добірочку Ваших поезій. Я з радістю прочитав їх спочатку з кінця, а згодом з початку до кінця і маю велике задоволення від  прочитаного. А й справді, кого не схвилює душевна поезія про рідний Бердянськ, в якому Ви живете чи жили? Кожне слово відкриває перед читачем Азовське море, про яке так мало написано в літературі, більше про Чорне море, але ж далека історій нагадує читачеві про мужність предків у боротьбі з ворогом. Бо казано і недарма: «Зроби в майбутньому хоч рай, а минуле не марай» – воно не повернеться.

У рядки цих поезій ви вклали свою палку любов до рідного краю. Співучий і приспів. Я відчуваю його ритм і образну хустку, яка манить у майбутнє. «У наших серцях твій вогонь не згаса!»

Ваші поезії предметні. Вони присвячені або людям, або подіям, продовжуйте у цьому ключі писати й далі вірші, не впадайте в надумане філософське , затуманене мудрування. Пісня – ваша карта, не зраджуйте їй.

Окрім поезій ви наділені почуттям гумору і сатири. Я з задоволенням прочитав гуморески з циклу «З народних джерел»: «Каша з гарбуза», «Через три стовпи», «Згадали молодість». Цей сюжет був використаний незабутнім Андрієм Крижанівським у подібній гуморесці – її не раз передавали по радіо. «Ото напився» – типова гумореска.

Хороша пісня «Чайки над портом». Дуже важливу тему Ви підняли, оспівавши нелегку працю і написавши «Поштарський вальс».

Зичу Вам пожати врожайну ниву творчого неспокою, зберегти здоров’я і нестаріючу взаємність. Пишіть.

02100, Київ-100, вул. Краківська, 11, кв. 6, Полікарп Юхимович Шабатин.

P.S.На жаль, вже пройшло кілька років, як Полікарп Шабатин пішов від нас у інші виміри. Світла йому пам’ять!..