Бердянськ у поетичній творчості Ольги Будугай
Особистісно-зорієнтований Урок літератури в 7 класі
Тема: «Бердянськ у поетичній творчості
Ольги Будугай». (Література рідного краю).
Учитель-методист вищої категорії Алла Іванівна Рогозіна.
Бердянськ – 2003
Мета:
– ознайомити учнів із творчістю Ольги Будугай – місцевої поетеси;
– навчати цілеспрямовано працювати над текстом;
– удосконалювати навички виразного читання віршів;
– розвивати навички аналізу поетичних творів;
– виражати особисті думки з приводу прочитаного;
– розвивати творчу уяву учнів, пошукову діяльність, усне мовлення;
– виховувати інтерес до поетичного слова, естетичні смаки, почуття любові й гордості до рідного краю.
Обладнання уроку:фотопортрет Ольги Будугай, збірка «Скарби Приазов’я», роздатковий матеріал (вірші, які будуть аналізуватись на уроці), виставка книг, альманахів письменників Запорізького краю; малюнки (герб міста), ілюстрації з книги «Барви Приазов’я».
Тип уроку: Засвоєння нових знань (з елементами інтеграції).
Форма уроку: Усний журнал.
Епіграф: Міцній Бердянськ, наш отчий дім,
Ти відродивсь з руїн кривавих.
В промінні сонця золотім
Зростай і квітни величаво!
Ольга Будугай
(Епіграф записаний на зворотній стороні дошки).
Хідуроку
І. Етап орієнтації
- Вступне слово вчителя.
На світі багато поетів хороших,
І щось особливе є в кожного з них,
А ви, земляки, нас найбільше тривожите
Цілющою силою віршів своїх.
- Оголошую тему і мету уроку.
а) ознайомити учнів із творчістю О. Будугай;
б) удосконалювати навички виразного читання та аналізу поетичних творів;
в) розвивати творчу уяву учнів, пошукову діяльність, усне мовлення, уміння виражати особисті думки з приводу прочитаного.
- Діти, запишіть у зошити тему уроку: «Бердянськ у поетичній творчості Ольги Будугай».
ІІ. Етап покладання мети
Пояснюю дітям, що для роботи на уроці на їхніх столах є в пайках вірші, над якими будуть працювати, таблиця (показую її учням), в яку вони вписуватимуть скарби, що знайдуть у віршах О. Будугай. Отже, учні побувають у ролі шукачів скарбів. Хто правильно визначить їх, отримає 9 балів. Урок проведемо у формі усного журналу.
ІІІ. Етап проектування
Учитель:Назвіть, будь ласка, відомих вам письменників Бердянського краю.
(Учні називають: Олексій Огульчанський, Василь Кравченко, Трохим Зіньківський, Віра Єніна, Іван Струсь, Любов Прокопович, Віктор Закарлюк та інші).
Учитель: Приазов’ям називають наш край. Його оспівала наша сучасниця – Ольга Будугай. Хто ж вона така? Звідки родом?
(Показую її фотопортрет).
Про неї розкаже нам учениця ..., яка готувала за моїм завданням повідомлення (оцінка 9 балів).
Учениця. Ольга Дмитрівна Будугай народилася 4 лютого 1964 року у місті Гуляйполе Запорізькоїобласті. Училася в середній школі № 1, яку закінчила в 1981 році із золотою медаллю і вступила до Запорізького педінституту. Після навчання працювала в школах Бердянська вчителем французької та німецької мов.
У 1997 році закінчила Бердянськийпедінститут і стала учителем української мови та літератури.
Деякий час Ольга Дмитрівна працювала науковим співробітником у краєзнавчому музеї, викладачем дитячої та зарубіжної літератури в Бердянському педінституті, диктором Бердянського телебачення.
Писати Ольга почала ще в шкільні роки, але перший друкований вірш з’явився в річницю Незалежності України в Бердянську.
Учитель: У 2001 році у видавництві «Південна зоря» вийшла збірка «Скарби Приазов’я» (показую збірку). Ця збірка написана у співавторстві з Андрієм Будугаєм, її чоловіком.
Збірка складається з окремих розділів: «Джерельце», «Витоки», «Скарби Приазов’я», «Мости до світла», «Храм сердца», «У тунелях таємничої Дори» (повість).
Для роботи на уроці я взяла розділ «Скарби Приазов’я». Це вірші, в яких поетеса говорить про наше місто, про наш край, про нашу землю, яка стала для неї другою Батьківщиною після Гуляйполя. Як красиво, з якою теплотою і зворушливістю говорить вона про наш край у вірші «Києву».
Я тобі привіт несу із краю,
Де цілує море запашні луги.
Я гарнішої землі не знаю,
Бо дає вона нам віри і снаги.
(Цикл «Витоки», 1991р., м. Київ)
Учитель:А ось як звучить вірш «Скарби Приазов’я», написаний у серпні 1992 року. Цю поезію, яка дала назва і цього циклу Ольги Дмитрівни, і всієї збірки, я попрошу прочитати …
Учень:
Берег Меотиди, хмарки в голубіні,
Напинає вітер білизну вітрил.
Від тополь сріблястих коротенькі тіні,
Хвилі ніжний шепіт, легіт білих крил...
Таврія, мов килим, розляглася вільно,
Пахощами степу море напува.
Білопінна хвиля, велетенська й сильна,
Колискову сонцю і хмаркам співа.
Винесла молюска – крихітку маленьку,
Залишила з шумом на мокрім піску.
Дитинча прибігло, погукало неньку
Дзвоником привітним – любим голоском.
Роздивились разом черепашку гарну,
Викинули в воду, у сріблястий вир...
Розливають хвилі літа ясні барви,
Грає синє море в далечінь і вшир...
Учитель:Вірші з циклу «Скарби Приазов’я» поетеса визначила як філософську лірику. А чи згодні ви з цим визначенням? Відповідь дасте після розгляду поезій.
Словник: поясніть значення слова скарби (коштовності).
- Повторення теорії літератури.
1. Які твори називаються ліричними?
2. Які ви знаєте види лірики?
3. Яка лірика називається філософською?
- Отже, ви не забули, що сьогодні ви не просто учні, а шукачі скарбів. Шукаймо їх у віршах Ольги Дмитрівни Будугай!
IV. Етап організації плану діяльності
Учитель. Гортаючи сторінки журналу, зупиняємось на вірші «Герб Бердянська», написаний 3 травня 2000-го році
Групова робота.
1.Читання напам’ять вірша учнем.
Ногайський плуг орав колись це поле,
В кибитці віз ногаєць дітлахів.
Цей якір зна штормів азовських волю,
Нам розповів багато б, як схотів.
Наш старовинний герб – окраса міста,
Наш оберіг, стежина в товщу літ.
Нехай несе в майбутнє добрі вісті,
Бердянців кличе в зоряний політ!
(Демонструю малюнок герба Бердянська).
2. 1-а група. Завдання: знайти спільнокореневі слова, пояснити їхнє значення у вірші (Ногайський-ногаєць. Ногайці – це люди, які перші заселяли цей край і займалися хліборобством).
2-а група: знайти спільне між віршем і зображенням герба нашого міста на малюнку.
Приблизна відповідь: на малюнку ми бачимо давній герб нашого міста, про нього розповідається і в вірші. Зелена частина герба – це поле. Туї ми бачимо хату ногайця і плуг, яким він обробляв землю. Синій колір – це море, на дні якого якір.
Поетеса про нього пише, що він знає «штормів азовських волю»,а якби умів говорити, то багато б чого міг розказати нам.
3-я група: поділитись враженнями, які викликав у вас вірш і скарбами цього твору.
Бажана відповідь: прочитавши вірш, ми відчули, що поетеса з гордістю розповідає про герб нашого міста, якому вже багато літ – «це старовинний герб – окраса міста», герб-оберіг – «стежина в товщу літ». Почуття поетеси передаються і нам. Ми пишаємося тим, що наше місто має свої обереги, свою символіку. Можна сказати, що Ольга Будугай знає історію Бердянська, адже працювала в краєзнавчому музеї нашого міста.
У цьому вірші скарби такі: плуг – знаряддя праці, якір – символ осілого життя біля берегів моря. Герб – оберіг міста.
Учитель. Дякую, діти, за вашу роботу. А ви не забули вписати скарби в таблицю (показую її ще раз) навпроти вірша «Герб міста»?
Учитель. Друга сторінка нашого журналу – це вірш «Кургани», написаний 10 червня 1993-го року.
Хто в курганах степових забутий?
І коли зросла оця могила?
Хто під товщею віків закутий,
І чия похована тут сила?
Ця могила стала нижча з часом,
Заросла травою в Дикім Полі.
Хто ж гукає з неї невігласам,
Кличе внуків не коритись долі?
Козаки тут завжди пильнували,
В степ широкий дивлячись з могили,
А коли ішли татар навали –
На кургані вмить вогонь палили.
Височать в степу діди-кургани,
Бережуть простори України
Від аркану, кулі, ятагану,
Зради і духовної руїни.
Невід’ємною ознакою українського регіону є степові кургани. Є вони і на Бердянщині. (Показую ілюстрацію кургану з книги «Барви Приазов’я» і дитячий малюнок).
1. Словникова робота (перед читанням вірша). На дошці записані й закриті слова. Дітей запитую, як вони розуміють значення слів:
Аркан – петля, якою татари ловили коней і людей.
Ятаган – турецький меч.
Учитель: А хто такі невігласи? (доповідає учень, якому було доручено дослідити значення невідомих слів).
Учениця: Я знайшла значення слів: аркан, ятаган (ми вже їх пояснили).
Невігласи – неуки, ті, що не знають історії свого народу і не прагнуть до цього.
Дике Поле – це, по-перше, історична назва, пов’язана з нападами татар, турків на нашу землю. По-друге, – це ніким не зайнята територія південного степу України від Кримського ханства до Дніпровських порогів. Дикий степ. (Показую ілюстрацію дикого степу з книги «Барви Приазов’я»).
Руїна – спустошення, розорення. Бере початок із 17 ст., коли на Україні йшла боротьба за гетьманство після смерті Богдана Хмельницького. У вірші – спустошення душі.
Учитель. Прокоментувати відповідь учениці я попросила вчителя історії Ларису Олександрівну Дмитренко.
Слово вчителю історії (після її слів відкриваю закриту частину дошки. Учні записують слова в зошити).
2. Виразне читання вірша учнем (читання з книги або напам’ять – за вибором учня).
Учитель: Яке враження викликав у вас вірш «Кургани»?
Бажана відповідь: Читаєш вірш і бачиш перед собою кургани, які залишились по степах України. Вони є свідками подій давніх часів. Козакам вони були сторожовими вежами, а ще кургани ставали могилами, коли козаки ховали загиблих воїнів. За допомогою риторичних запитань Ольга Будугай хоче нагадати нам про ті давні часи, а в наступній строфі відповідає:
Козаки тут завжди пильнували...,
А коли йшли татар навали,
На кургані вмить вогонь палили.
Кургани чи могили насипали такими високими, щоб їх було далеко видно, тому вони, ніби постійні вартові, бережуть простори рідної землі від нового розорення.
Учитель:Дякую за відповідь. А тепер поділіться скарбами, які знайшли у вірші. Не забудьте вписати їх у свої таблиці.
Відповідь учня: На мою думку, скарби тут – людська пам’ять, совість, обов’язок, честь, історія. Ми повинні пам’ятати про це, знати свою історію, любити рідну землю, берегти незалежність України.
Учитель: Визначте, до якого виду лірики належить цей вірш?
(Одні учні говорять, що це пейзажна лірика, інші – філософська. Кожен доводить свою думку. Прихильники філософської лірики доказують, що вірш змушує читача задуматись над своєю історією, спонукає до усвідомлення, що людина повинна залишати добрий слід на землі).
– Я теж вважаю (інший учень), що це філософська лірика, бо тут говориться не тільки про особисті проблеми, а й державні. На мій погляд, ця думка виражена в останній строфі вірша (зачитує).
Учитель: Молодці, що можете відстояти свою думку. Я думаю, що все ж треба погодитись з тими учнями, що відстоювали філософську лірику, бо дійсно, в поезії розглядаються високі моральні якості людини, викликані конкретними суспільними обставинами, засуджується зло, зрада, руїна.
– Діти, погляньте на ілюстрацію (з книги «Барви Приазов’я»), де серед степу, показано кам’яну бабу. Ніхто з вас не знає, як вони з’явилися на степах України? Чи є вони у нашому краї, навіть місті?
(Учениця розповідає підготовлену оповідь про історію виникнення в Приазов’ї «кам’яних баб»). Оцінка за доповідь 9 б.
Учитель:Перегортаємо 3-ю сторінку. Це вірш «Ясна перлинка Приазов’я», написаний у Бердянську 2 вересня 1998 року.
Поезія Ольги Будугай – це сплав минулого й сучасного. Тільки залюблена у свій край людина може з теплотою говорити про нього.
Сторінку цю озвучить …, якого я попросила вивчити вірш напам’ять. Завдання всім учням:уважно прослухати вірш і сказати, яка легенда згадується у вірші.
Читання вірша напам’ять учнем:
Кочівників страшні навали
Наш край хотіли побороть,
А річку Бердою назвали,
Що означає «Дав Господь».
Тече поволі в буйних травах
Привітна річка степова.
Віками спрагу тамувала –
Стара вона й завжди нова.
Красуне Бердо, наша доле,
Несеш в Азов ти хвиль блакить,
Там, де впадаєш в синє море,
Життя вирує і бринить.
Дала ім’я, ріка, ти місту,
Де чутно співи голосні.
Без нього серцю, як без листу
Вербі лишитись навесні.
Бердянськ! Ти справді «Дар від Бога»,
Степів і моря благодать!
Терниста є твоя дорога,
Та в змозі дух твій зло долать!
Нехай дарують квіт любові
Благословенні землі ці!
Ясна перлинка Приазов’я
Іскриться в Господа руці...
Учитель: Яку легенду про наше місто згадує Ольга Дмитрівна?
(Учень розповідає легенду про походження назви річки Берда й міста).
Учень: Багато років тому це було. Сотні разів з тих пір виростала молода трава і засихала в спекотні дні літа чи восени. По повноводній і глибокій річці припливли до наших земель кораблі завойовників – турків і кримських татар. Ступило вороже військо на землю.
Ось вивів один татарин на зелену траву свого коня-улюбленця і метнувся до річки, щоб напоїти свого друга. Зачерпнув шкіряним відром воду і поніс коневі. І раптом побачив здивований татарин, що плескаються у відрі аж дві рибини і вигукнув захоплено: «О, Берди!» А це в перекладі на нашу мову означає: «щедра», «багата», «дарована Богом».
З тих пір річка і стала називатися Бердою, а згодом, коли вирішили будувати в цих краях порт і місто, то воно отримало назву від назви ріки.
Учитель: Визначте тему вірша. (Поетеса розповідає про історію нашого краю і його сьогодення).
Як називає автор річку Берду? Які художні засоби використовує для цього? (Поетеса за допомогою епітетів називає Берду «красунею», «нашою долею», «привітною степовою річкою», цим самим виражає почуття любові, гордості за наш край, замилування його красою. (Показую ілюстрацію Берди з книги «Барви Приазов’я»).
Про який же скарб іде мова в цій поезії? Запишіть його. (Цей скарб – річка, багата рибою. Скарб, подарований Богом і природою).
Учитель:Дякую за роботу над віршем. А тепер, діти, відкриємо 4-у сторінку. Вірш «Море», написаний 12 серпня 1993 року, а згодом перейменований на «Азовське море». Кожне місто, село, край мають якісь свої особливості. Яка ж особливість у нашого міста?
Завдання класу: прочитайте вірш про себе, підготуйтесь до виразного читання вголос і аналізу вірша. (Учні читають про себе, а викликаний учень – уголос).
Світить сонечко ясне усім яскраво,
Щедро Лукомор’я нам дає плоди.
Котить Меотида хвилі, мов отави,
Аж у Дикім Полі залиша сліди.
Море, ти до всіх привітне, всім радієш.
Хоч із кривдою до тебе, хоч з добром.
Ти, як лікар і порадник мудрий, дієш,
Все живе обнявши хвиль своїх крилом.
Влітку день і ніч нема тобі спочину,
Віддаєш своє тепло ти знов і знов.
Не пита ж ніколи рідна мати сина,
Чи віддячить ненці за палку любов.
Учитель:Розкажіть, що вам уявлялося, коли ви читали цей вірш? (усне малювання).
Відповідь учня:Читаєш вірш і бачиш перед собою широке синє море, відчуваєш тепло його хвиль, дія відбувається влітку, бо яскраво світить ясне сонечко.
А хвилі легенькі, котяться від берега аж туди, де небо зливається з морем. Здається, йому немає кінця.
Учитель:Аналізуємо вірш самостійно. Хто сміливий?
Бажана відповідь:Ольга Будугай назвала вірш «Море», бо про нього й розповідає. Вона називає його «привітним», «ласкавим». Це епітети, які передають любов і теплоту ліричного героя до моря. Його поетеса називає Меотидою. Це древньогрецька назва нашого моря. Метафора «Меотида котить хвилі» аж до Дикого Поля, передає широку панорамну картину моря, на якому грають хвилі. Для підсилення метафори поетеса вживає порівняння «хвилі, мов отави».
Учитель:Яким ще показано море?
Учень: Море – лікар і порадник. Свої цілющі властивості воно віддає людям. Поетеса говорить з морем, як із живою істотою, порівнює його з люблячою матір’ю, яка не питає дітей, хто до неї йде з добром, а хто із злом. На мою думку, скарб вірша – цілюще море.
Учитель:Діти, як ви розумієте слово «отава»? З чим порівнюється воно?
Бажана відповідь:Це трава, яка відросла після покосу. Порівнюється вона з морськими хвилями.
Учитель:А тепер пропоную прочитати ще одну поезію поетеси про наш край, яку було написано 20 липня 1999 року в Гуляйполі і яка носить назву «Чари моря». З цим віршем Ольга Дмитрівна виступала на конкурсі «Бердянські розсипи» і виборола перше місце у номінації авторських віршів про наш край. А прочитати цей твір я попрошу …
Хлюпоче білопінна моря чаша
І пестять хвилі руки берегів.
Тут, на просторі, радість духу наша
Буденності зриває якорі.
Прийду до моря з щирістю у думці,
А повсякдення бруд не понесу.
Душі довірю брати, наче губці,
Морські простори, краєвид, красу.
О людство! Ти ж таке прекрасне в злетах,
Як спалах смолоскипів чистих душ.
Чому ж стаєш ти ворогом планеті?
Не руш живого! І краси не руш.
Учитель:Як Ви гадаєте, яку головну думку висловила Ольга Будугай у цьому творі?
Бажана відповідь: Поетеса застерігає людство, щоб воно не чинило зла морю, а значить і планеті, бо ми самі живемо на цій землі і нам повернеться зло, яке ми заподіяли природі.
Учні зачитують свої творчі роботи про море.
Учитель:5-а сторінка нашого журналу називається «Гостинне місто». Таку назву поезія Ольги Дмитрівни, написана 3 травня 2000-го року.
Усім відомо, що Бердянськ завжди привітно зустрічає гостей, такий менталітет нашого народу. Благотворний вплив, очевидно, мало місто і на саму поетесу.
1. Слухаємо вірш «Гостинне місто» (учениця читає вірш напам’ять).
Моряків ти місто і рибалок.
Правнуків колишніх козаків
З Лісок, Слободи, всіх балок –
Ти, Бердянськ, як батько, обігрів.
Працелюбне місто і веселе,
Всім знаходиш для душі тепла.
Для гостей ти – затишна оселя,
Звідки б сюди стежка не вела.
2. Бесіда за змістом вірша:
а) кого називає Ольга Будугай правнуками колишніх козаків?
б) які райони міста названі у вірші? А які ви знаєте балки, що входять у регіон нашого краю? (Мерлікова, Собача, Петрова).
в) які художні засоби вживає поетеса, щоб розказати, про гостинність міста? (епітети – «працелюбне», «веселе», «затишна оселя», порівняння «Бердянськ, як батько»).
г) назвіть рими й віршовий розмір поезії, (рибалок – балок, козаків -обігрів, веселе – оселя, тепла – вела. Розмір – це п’ятистопний хорей з допоміжною стопою – пірихієм. (записуємо на дошці розмір вірша).
Моряків ти місто і рибалок. UU/ÚU/ÚU/UU/ÚU (наголошені 3, 5, 9)
Правнуків колишніх козаків. – ÚU/UU/ÚU/UU/Ú (наголошені 1, 5, 9)
Учитель:Що в цьому вірші можна вважати скарбом? Впишіть його в таблицю. (Скарб – гостинність).
V. Етап контрольно-оцінювальний
Учитель. Сподіваюсь, поезія Ольги Дмитівни Будугай не залишила вас байдужими. Які ж скарби ви записали в таблиці. (Зачитайте. За цю роботу викликаний учень одержує 9 балів).
Учитель. А тепер я хочу запропонувати вам гру.
Для цього мені потрібно чотири учні, їм я роздаю по смужці, де надруковані рядки вірша Ольги Будугай.
Завдання: Користуючись відомими вам засобами віршування, складіть смужки так, щоб вийшов вірш. Зачитайте його.
Учні повинні скласти:
Міцній Бердянськ, наш отчий дім,
Ти відродивсь з руїн кривавих.
В промінні сонця золотім
Зростай і квітни величаво!
Учитель. (Відкриваю закриту частину дошки, на якій записані рядки вірша Ольги Будугай «Відродження міста»). Чи можна ці слова взяти епіграфом уроку? Чого ж навчають нас вірші Ольги Дмитрівни Будугай?
Учитель. Хочу зачитати вам слова про вірші Ольги Будугай Миколи Костянтиновича Дем’яненка, кандидата філологічних наук, який викладав філологічні дисципліни в Бердянському педуніверситеті й сам пише вірші: вірші Ольги Дмитрівни – «прості, виразні, добре сприймаються й запам’ятовуються», «кожен твір – результат духовної праці митця, його спостережень, узагальнень, переживань...», «...в поезії бринить щира і ніжна любов до людини, до таїни буття, до рідних витоків» (Зі збірки «Скарби Приазов’я», Бердянськ, 2001, стор. 2).
Хто ж сьогодні заслуговує найвищого балу? – «А хто працював краще, ніж на звичайних уроках?
Учитель: Домашнє завдання. (У кожного учня на партах лежить надруковане завдання. Вибираєте завдання, яке вам під силу. Ця робота оцінюється певною кількістю балів, вони стоять поруч із темами). Один з учнів зачитує домашнє завдання:
1. Твір-мініатюра. «Мої враження від поезії О. Будугай».
2. Ідейно-художній-аналіз одного з віршів Ольги Будугай, які не розглядались на уроці (із циклу «Скарби Приазов’я»). – 12 б.
3. Твір-опис «Герб Бердянська». – 9 б.
4. Діалог про почуте на уроці. – 10 б.
5. Хто має хист до малювання – зробити малюнки до творів, які вам сподобались на уроці.
6. Спробуйте себе в поетичній майстерності (за бажанням). – 11 б. Учитель. Можливо, діти, у вас є запитання по завданню. А зміни? Може,
хтось хоче взяти іншу тему, пов’язану з уроком?
Учитель:Діти, а тепер я зачитаю вам лист від Ольги Будугай, який вона надіслала до нашого уроку (зачитую).
Урок закінчений. Дякую за роботу на уроці. До побачення.
- 7444 просмотра