В українській літературі так ніхто не пише. на таке читання рідко щастить. "Які сильні натури і як красиво вони живуть", "Ні, неможливо таке витерпіти", "Який колорітний текст", -- налітають думки. І вже хочеться зустріти отого невгамовного і не по літах мудрого Митрика, без якого роману не було б. І почути голоси родаків, без яких не було б такого Митрика. І побачити наяву Небесі -- місцину села, де хата його родини. Для людей, з чиїми сходяться його стежки, він -- збийвіч, збитошник і навіть кривдник. А насправді в нього -- дивовижно витончена душа. Все його цікавить, усе він вразливо бачить. І чинить так, розуміє правду. І далеко не всім солодко від його правди. Багато стихій, історій і почерків у цьому романі : екзотика краю й унікальність покарбованих вітроломами доль, містичні сили світу, фатальності життя і відчайдушне чіпляння за нього. А над усім -- невблаганний час.