Волтер вирішив випити кави із поліцейськім, та той почав питати:

- Ви налякані від цих листів?

- Так, бо цей В.С. пише щось дивне! - Відповів той.

- Ви збожеволіли, сер! - без страху відповів поліцейський. - ви пишете листи самі собі, бо у вас немає читачів.

Волтер промовчав.

- Залиште мене. - тихо вимовив Волтер.

Хвилину мовчання перервав звук поліцейської рації, та полісмен вийшов на двір, не зачинивши за собою дверей.

Недопивши своєї кави Волтер Стріттер підійшов до столу, де була купа пом"ятих паперів та листів.

Так, він дійсно писав листи сам собі, скрізь був однаковий почерк, навіть колір авторучки не відрізнявся. Крізь відчинені двері до будівлі потроху проникало дуже холодне повітря,

але найбільший холод охоплював Волтера із середини. Взад та вперед бігали одні й ті самі думки:

- Мої оповідання нікому не потрібні. За останні роки я витратив майже всі гроші на нікчемну рекламу.

Мої книжки вкриваються пиллом в магазинах. Мене ніхто не розуміє.

Справжня буря відчаю охопила Волтера. Самотньо і дуже холодно повторював він. Волтер згадав що недавно в аптеці купував заспокійливе, йому порадив їх знайомий лікар.

Він почав знервовано шукати ліки, незважаючи увагу на те, що у будинок вірвалася снігова буря. В такому занепокоєнному стані він не відчував дикого холоду.

Волтер знайшов потрібну пляшку з пігулками, але вона була вже порожня.

- Невже я вже використав все заспокійливе?!

Він зробив ковток кави, нахилився до підлоги та знервовано почав збирати всі листи які розвіяло вітром по кімнаті.

- Я зараз це все спалю та ніхто не дізнається про мою невдачу.

Волтер підійшов до каміну, його вже майже задуло, та почав по одному кидати листи до ледве живого вогню.

Одного не відкритого листа він залишив щоб прочитати. Всівшись на підлогу він із захопленням перечитував рядки.

На його обличчі з"являвся то жах, то усмішка, то байдужість. Наче марелом почали йти думки.

В каміні догорав останній папірець, а ноги Волтера потрохи вкривало снігом.

- Мені здається, мені потрібно відпочити. - всплило на думці у Волтера, та заплющив очі.

Кунах Вероніка