Вы здесь

Сучасна концепція підвищення кваліфікації викладачів системи післядипломної медичної освіти на засадах дифе¬ренційованого підходу

В.М. Ільїна,І.В. Кочін, Д.О. Трошин, О.М. Акулова, О.О. Гайволя

ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України»

Кафедра цивільного захисту та медицини катастроф

Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Запорізької області

 

На основі аналізу теорії моделювання, урахування інфор­маційної та функціональної сутності трансформованого поняття «модель», положення андрагогіки про розуміння освіти як про­цесу створення сприятливих умов для самокерованого навчання дорослих (викладачів системи післядипломної медичної освіти), стрижневої ідеї концепції підвищення кваліфікації викладачіврізних кваліфікаційних категорій у системі післядипломної освіти дають змогу розробити етапні мо­делі підвищення їхньої кваліфікації, що передбачають неперер­вний процес професійного розвитку викладачіввідповідно до стажу роботи, рівня педагогічної майстерності, фахової компетентності і входять до багатовимірної поліфункціональної моделі підви­щення кваліфікації викладацьких кадрів на засадах дифе­ренційованого підходу.

Під освітньою моделлю розуміється логічна послідовна складна система відповідних елементів педагогічної освіти, що поєднує мету підвищення кваліфікації, зміст і результати мо­делювання та покликана забезпечити оптимальні умови для якісного професійного розвитку викладацькихкадрів вищих медичних навчальних закладів післядипломної освітиза індивідуальною траєкторією відповідно до тенденцій розвитку світо­вої та національної систем післядипломної медичної освіти. Для характеристики моделі підвищення кваліфікації викладачів вищих медичних навчальних закладів післядипломної освітиви­користовується поняття «міжатестаційний період» на відміну від загальновживаного «курси підвищення кваліфікації - міжкурсовий період». Запропонована та реалізована мо­дель є прикладом безперервності процесу навчання викладачівупродовж усієї професійної діяльності і не розглядає курси підвищення кваліфікації та міжкурсовий пе­ріод окремо. В основі традиційної моделі - курси підвищення квалі­фікації за фахом, на яких навчаються викладачіраз на п’ять років. Як правило, такі курси зорієнтовані на відтворення змісту фахової підготовки викладачів, нових технологій у викладанні предмета. Міжкурсовий період заданою моделлю, як правило, лише епізодично супроводжується заходами підвищення кваліфікації, що не забезпечує створення цілісної системи.

Нові вимоги, що ставить перед вищою медичною післядипломною освітоюсуспільство, спо­нукають до пошуку таких технологій роботи з викладачами, які забезпечуватимуть безперервність процесу їх професійного зростання та післядипломної вищої медичної освіти, а саме: розроблення й запровадження нової концепції підвищення кваліфікації викладачівна засадах дифе­ренційованого підходу, в основі якої - багатовимірна поліфункціональна модель організації підвищення кваліфікації.В основу цієї моделі покладено диференційований підхід, що пе­редбачає врахування соціально-економічних, нормативно-пра­вових, організаційно-управлінських, дидактичних аспектів, зокрема: статус закладу; умови набору, змісту й організації на­вчального процесу для викладачів; терміни навчання; наповнюваність груп (індивідуальне навчання); кваліфікація, навантаження, оплата викладацького складу тощо, що визначає вимоги до роботи закладів післядипломної вищої медичної освіти тареалізацію цілей їх діяльності.