Вы здесь

Стратегічні проблеми і шляхи підготовки керівних та науково-педагогічних кадрів для системи післядипломної медичної освіти

І.В. Кочін, В.М. Ільїна, О.М. Акулова, О.О. Гайволя, Д.О. Трошин

ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України»

Кафедра цивільного захисту та медицини катастроф

Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Запорізької області

 

Аналіз стану підготовки кадрів для си­стеми післядипломної медичної освіти(ПМО) в Україні за системним, функціональним, особистісно орієнтованим, ціннісним, компетентнісним підходами ви­явив характеристики, які є співмірними з європейськими па­раметрами і світовим досвідом. Розгляд післядипломної медичної освіти як сис­темного утворення передусім свідчить про те, що сучасні тен­денції розвитку національної медичної освіти виявляють себе як рух у напрямі світового освітнього простору, який є частиною сис­теми глобалізації. Яскравим прикладом є положення Болонської декларації. Уже перші кроки їх реалізації у вищих медичних закладахУкраї­ни засвідчили, що без належного наукового та науково-педа­гогічного кадрового забезпечення неможливо модернізувати систему медичної освіти. Першорядними тут є медичні університети та академії післядипломної освіти лікарів, які забез­печують підготовку фахівців із усього спектру сучасних на­прямів і спеціальностей медицини.

У цьому контексті національна модель безперервної сис­теми ПМО керівних і науково-педагогічних кадрів повинна стати високоефективною складовоюмедичноїосвіти України, яка забезпечить якісну підготовку, перепідготовку та підви­щення кваліфікації кадрів, спроможних здійсню­вати інновації у навчально-виховному процесі, бути носіями розвиненої світоглядної культури, полікультурної свідомості та творчого стилю мислення.

Щодо функціонального підходу, то він акцентує розгляд проблеми діяльності системи ПМО за аспектом характеристи­ки професійних функцій керівника та науково-педа­гогічного працівника. При цьому необхідність формування національної моделі безперервної післядипломної медичноїосвіти визначається, насамперед, її модернізацією, у процесі якої актуалізуються такі професійні функції основних суб’єктів системи ПМО, як прогнозування, проектування, організація змістовної і процесуальної сторін навчально-виховного про­цесу. Все це має посилити комунікативні функції суб’єктів навчання, пов’язаних з управлінською, економічною, право­вою, соціальною та культурно-просвітницькою діяльністю, сформувати потребу у здійсненні самостійної нау­ково-дослідницької роботи на тлі загального зростання рівня їхньої професійної мотивації.

Особистісно орієнтований підхід наголошує на актуаль­ності закладення в основу національної моделі безперервної післядипломної медичної освіти саме ідеї безперервної ос­віти, яка забезпечує постійне творче оновлення особистості керівника та науково-педа­гогічного працівника, його розвиток і вдосконалення упродовж усього життя. Саме в межах цього підходу акцентуються здо­бутки акмеологічного напряму досліджень. У системі ПМО кожній творчій особистості створюються умови для подолання перешкод на дослідницькій та медико-педагогічній ниві, надається простір для розширення їхніх кар’єрних мож­ливостей.

Компетентнісний підхід аналізу Національної моделі без­перервної післядипломної медичної освіти акцентує увагу на вкрай важливому й сучасному розумінні діяльності керів­них і науково-педагогічних кадрів на основі професійно-компетентнісних засад. Такі працівники у системі ПМО спроможні самостійно і творчо вирішувати професійні завдан­ня галузі охорони здоров’я, усвідомлювати особисту та суспільну вагу управлінської та медико-педагогічної діяльності, нести відповідальність за її результати, сприяти соціальній стабільності та розвитку суспільства, забезпечуючи високий рівень стану здоров’я населення, визна­чати якість підготовки лікарських кадрів для всіх сфер функціонування сус­пільства та держави. Їхня діяльність спрямована також на на­буття додаткових компетентностей, у тому числі й дослідниць­ких, що дає змогу успішно діяти у проектах різного масштабу, у тому числі й міжнародного. Аналіз проблем розвитку системи післядипломної медичної освітиза означеними підходами виокремлює низку перспективних напрямів діяльності.