І.В.Кочін, В.Я.Киктенко, П.І.Сидоренко

Запорізька медична академія післядипломної освіти

Кафедра медицини катастроф

Кіровоградський базовий медичний коледж ім..Є.Й.Мухіна

            Подальший розвиток та поглиблення типологічного підходу до удосконалення навчальної літератури з предмету медицини катастроф можливий завдяки використанню сучасних досягнень науки про знаки та знакові системи – семіотики, а також щільно пов’язаних з нею таких наукових напрямків, як структуралізм, лінгвістика тексту, психолінгвістика та ін. Однак, і у семіотиці немає поки що необхідної єдності у підходах. Переважають два з багатьох. Згідно одного підходу, кожна знакова система (у нашому випадку – вузівська навчальна література з медицини катастроф) повинна досліджуватися з урахуванням двох планів: плану зміста і плану вираження. Згідно другого підходу – з урахуванням розгляду синтаксичної, семантичної і прагматичної сторін (аспектів, підсистем) даної знакової системи. У першому випадку мова йде про відому пару діалектичних категорій – форми і змісту. Але у сучасних умовах такого двоєдинства вже недостатньо. По-перше, будь-яка книга – це органічне або динамічне, як в електронних засобах комунікації, триєдність змісту (інформації), знакової форми її відтворення і матеріальної конструкції (різноманітних способів фіксації знакової інформації на будь-якому матеріальному носії). До того ж саме остання складова забезпечує навіть у традиційній книзі динаміку викладання, подання інформації. Тому і у даному випадку потрібно ввести ще один план – план композиції, або архітектоніки. По-друге, сучасні інформаційні технології дозволяють впроваджувати у книжкову справу ще більш складні варіанти архітектоніки, наприклад віртуальність, гіпертекетність тощо. Цьому особливо підходить другий випадок семіотичного підходу. Саме його ми обираємо за основу побудови типологічної моделі вузівського підручника або навчального посібника теоретичного характеру у предметній області медицини катастроф.