Кочін І.В. Запорізька медична академія післядипломної освіти

Сидоренко П.І. Кіровоградський базовий медичний коледж

Оптимізація комплексів управлінських рішень – є провідною ціллю дослідження виконаного на теоретико-методологічних засадах теорії систем та системного підходу при визначенні системи санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів щодо ліквідації епідемічних наслідків надзвичайних ситуацій (ЕННС). При всій багатоплановості проблеми оптимізації управління силами і засобами Державної служби медицини катастроф (ДСМК) та Державної санітарно-епідеміологічної служби (ДСЕС), планування та запровадження системи заходів, спрямованих на попередження і ліквідацію ЕННС за результатами нашого дослідження можливо виділити три провідних аспекти: 1) удосконалення організаційної структури ДСМК і ДСЕС в умовах повсякденної діяльності та процесу управління санітарно-гігієнічною та протиепідеміологічною системою при виникненні надзвичайних ситуацій (НС); 2) забезпечення епідеміологічної обґрунтованості комплексів заходів щодо попередження виникнення осередків інфекційних захворювань в повсякденних умовах та розповсюдження інфекційних захворювань, виникнення епідемій при НС на основі якісної епідеміологічної діагностики; 3) удосконалення та запровадження нових методів, експресдіагностики, а також критеріїв оцінки якості та ефективності санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів, що було визначено у якості об’єкта дослідження.

Предметом досліджень епідеміології як науки є епідемічний процес, який проявляється при певних соціальних і природних умовах маніфестними і безсимптомними формами інфекції серед людей. Це, так би мовити, при звичному перебігу подій, але нас цікавлять прояви та перебіг епідемічного процесу в умовах, коли відбулися надзвичайні події, коли макроорганізм (людина) і мікроорганізм позбулися звичних умов життєдіяльності. Такий підхід вказує на необхідність виділення нового предмету дослідження – перебігу епідемічного процесу в надзвичайних ситуаціях, а звідси і нової науки – епідеміології катастроф. Безумовно, ця  парадигма вимагає нових досліджень особливостей перебігу епідемічного процесу, з яких випливають нестандартні підходи до управління санітарно-гігієнічною та протиепідемічною системою заходів у надзвичайних ситуаціях. В сучасних умовах дослідження особливостей перебігу епідемічного процесу у надзвичайних ситуаціях, окрім методів спостереження з ретельним статистичним опрацюванням отриманих даних, вимагає використання аналітико-синтетичних та експериментальних методів і, що особливо важливо, методів математичного моделювання з використанням технічної бази електронно-обчислювальних машин.

Зараз ми можемо наполягати на виділенні шести взаємопов’язаних підсистем інтегральної системи знань, які складають теорію і практику протиепідемічного забезпечення населення у НС, а якщо ширше - епідеміології катастроф: 1) вчення про перебіг епідемічного процесу у НС; 2) санітарно-гігієнічні заходи; 3) протиепідемічні заходи та засоби; 4) епідеміологічна діагностика; 5) визначення, організація і управління санітарно-гігієнічними та протиепідемічними заходами (забезпечення населення у НС); 6) епідеміологія окремих інфекційних захворювань у НС.

З цього випливає фундаментальність висновку: вчення про перебіг епідемічного процесу у НС є теоретико-методологічною, методичною і практичною основою для всіх інших розділів епідеміології катастроф. Провідні положення епідеміології катастроф дозволяють визначити, сформулювати, упорядкувати та класифікувати переліки заходів, що складають суть ієрархічних комплексів системи санітарно-гігієнічного та протиепідемічного забезпечення населення, постраждалого внаслідок НС. В епідеміологічній діагностиці напрацювання епідеміології катастроф слугують основою для пояснення природи і механізмів виявлених причинно-наслідкових зв’язків виникнення осередків та епідемій інфекційних захворювань у зонах НС.

Згідно до сучасних уявлень, причиною розвитку епідемічного процесу є взаємодія збудника і організму людини на рівні популяційних та міжвидових відносин. З чого випливають принципові висновки: 1) зв’язки, що характерні для паразитарних систем, у вченні про епідемічний процес є внутрішніми біологічними зв’язками; 2) необхідними умовами розвитку епідемічного процесу у НС слугують суттєво змінені елементи соціального і природного середовища; 3) відкриття закону саморегуляції епідемічного процесу дозволяє виділити у якості провідного принципа управління і боротьби з антропонозними інфекціями у НС індивідуалізацію профілактики з врахуванням генотипічних і фенотипічних особливостей імунорезистентності людей. Узагальнюючим висновком проведеної роботи в предметній області епідеміології катастроф є сентенція щодо широкого використання електронно-обчислювальної техніки як матеріальної основи інформаційного забезпечення управлінням санітарно-гігієнічною та протиепідемічною системою у надзвичайних ситуаціях ДСМК і ДСЕС, що оптимізує цю діяльність, підвищує її оперативність і якість прийнятих управлінських рішень.