О.О. Гайволя, І.В. Кочін, О.М. Акулова, Д.В. Ількаєв, І.Ф. Шило

Запорізька медична академія післядипломної освіти

Кафедра цивільного захисту та медицини катастроф

 Питанням  викладання на кафедрі цивільного захисту та медицини катастроф традиційно приділяється велика увага. Чи зіставно акторське мистецтво і мистецтво викладача? Чи необхідне знання акторської майстерності  викладачеві, чи доцільне проведення спеціальних семінарів? Чи ефективним буде впровадження в педагогічний процес найважливішого закону сценічного мистецтва і чи можна систему Станіславського покласти в основу психотехніки  викладання на кафедрах післядипломної медичної освіти? Ці питання неодноразово піднімалися серед викладачів, відповіді були  вельми неоднозначні, але вивчення даної проблеми, безумовно, цікаво. Система К.С. Станіславського є теоретичним виразом того реалістичного напряму в сценічному мистецтві, яке фахівці називають  мистецтвом переживання. Система вимагає не імітації, а справжнього переживання у момент творчості, створення наново на кожному спектаклі, на кожній лекції або семінарі живого процесу із заздалегідь продуманої логіки життя образу. Вчення про надзадачу і крізну дію — основа системи К.С. Станіславського, як основи психотехніки викладання.  Воно висуває на перший план  світогляд педагога, встановлює нерозривний зв'язок між теорією і практикою. Цілеспрямовані, органічні дії лікаря-слухача в пропонованих викладачем обставинах - основний результат праці педагога. Очевидно, що будь-якою повчальною дією є психофізичний процес, в якому беруть участь розум, воля, відчуття  викладача і слухача, їх зовнішні і внутрішні дані. Постійне вдосконалення таких елементів, як уява, увага, комунікабельність, відчуття правди, емоційна пам'ять, техніка мови і так далі, складає важливу частину роботи викладача  над собою.

У 30-і роки минулого сторіччя, К.С. Станіславський прийшов до визнання провідного значення фізичної природи дії в оволодінні внутрішнім сенсом ролі. Метод роботи, що склався останніми роками життя К.С. Станіславського, отримав умовне найменування методу фізичних дій, цілком застосовного при підготовці, як викладача, так і слухача  в системі післядипломної медичної освіти. Щоб зробити слово справжнім знаряддям дії, К.С. Станіславський пропонував переходити до словесної дії лише після зміцнення логіки фізичних дій, передуючих вимовлянню слів. Перш, ніж вимовляти слова, викладачеві треба порушити в собі потребу в їх вимовлянні, зрозуміти причини, що їх породжують, і утвердитися у власній стрункості думок. За такої умови від повчального посылаочікується максимальний ефект.

Система К.С. Станіславського, як елемент системи викладання на кафедрі цивільного захисту та медицини катастроф, є єдиним, нерозривно пов'язаним з класичними методами навчання, цілим. Вона має бути ретельно дослідженою та використаною у системі надання післядипломної медичної освіти.