І.В.Кочін, І.Ф.Шило, О.М.Акулова,О.О.Гайволя, Д.В.Ількаєв,

В.М.Ільїна, П.І.Сидоренко, Т.М.Гут

Кафедра цивільного захисту та медицини катастроф

Запорізької медичної академії післядипломної освіти

Навчально-методичний центр цивільного захисту та

безпеки життєдіяльності Запорізької області

Кіровоградський базовий медичний коледж ім. Є.Й.Мухіна

Ключові слова:медицина катастроф, надзвичайна ситуація, оповіщення населення, правова база цивільного захисту, система зв’язку та оповіщення населення.

Вступ.Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій (НС) техногенного та природного характеру в Україні виконується через систему організаційних, технічних, медико-біологічних, фінансово-економічних та інших заходів запобігання, реагування на НС і ліквідації їх наслідків. Заходи захисту реалізуються центральними і місцевими  органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, відповідними силами і засобами, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і господарювання, добровільними формуваннями і спрямовані на захист населення і територій, а також матеріальних і культурних цінностей та довкілля [1, 2].

Одним із провідних заходів захисту населення від НС є своєчасне оповіщення населення про небезпеку, обстановку, яка склалася внаслідок її виникнення та перебігу, а також інформування населення про порядок і правила поведінки в умовах НС, що склалися. Це здійснюється через систему оповіщення, яка складає комплекс організаційно-технічних заходів, апаратури і технічних засобів оповіщення, апаратури, засобів та каналів зв’язку, призначених для своєчасного доведення сигналів та інформації про виникнення НС до центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій і населення [1, 6].

Ціль роботи.Проаналізувати та оцінити сучасний стан законодавчої та нормативно-правової бази України, а також  стан і дієвість сучасної організації зв’язку та оповіщення у НС техногенного та природного характеру.

Матеріали та методи дослідження.  Проаналізовано та оцінено закони, постанови Кабінету Міністрів, накази МНС і інших міністерств та відомств України, які урегульовують та регламентують інформування і оповіщення місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій і населення при НС. Це забезпечує оптимальне застосування законодавчої та нормативно-правової бази України для покращення  планування  та організації зв’язку і оповіщення у НС, виконання вимог затверджених Постановами КМУ «Про затвердження Положення про організацію оповіщення і зв’язку у надзвичайних ситуаціях» від 15 лютого 1999 р. № 192 [5] та «Про затвердження Комплексної програми розвитку системи зв’язку, оповіщення та інформатизації МНС на 2004 – 2010 рр.» від 04.03.2004 р. № 109-р. [6]. Основою проведення дослідження слугував аналіз комплексу існуючих та діючих законодавчих та нормативно-правових актів України (понад 20), - які використовуються в сучасній практиці організації, планування, використання та експлуатації систем зв’язку та оповіщення в МНС, на підприємствах та організаціях [2 - 8], в тому числі і в Державній службі медицини катастроф (ДСМК) [9, 10].

Результати дослідження та їх обговорення.У другій половині 20-го та початку 21-го століть відбулося зростання кількості аварій і катастроф, пов’язаних з  експлуатацією техніки (техногенних або антропогенних) та кількість жертв серед населення при стихійних лихах і техногенних катастрофах. Основні заходи у сфері захисту населення і територій від НС техногенного та природного характеру регламентуються Законами України, Указами Президента України, Постановами Кабінету Міністрів України, наказами та методичними рекомендаціями МНС України.

Закон України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» від 08.06.2000 р. за № 1809 [2] визначає організаційні та правові основи захисту громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України, захисту об’єктів виробничого і соціального призначення, довкілля від НС. В ст. 8 цього Закону вказано і підкреслено, що інформування та оповіщення у сфері захисту населення і територій від НС є основним принципом та головним і невід’ємним елементом усієї системи заходів такого захисту. Інформація у сфері захисту населення і територій від НС, діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад у цій сфері є гласними і відкритими, якщо інше не передбачено законом [3].

Центральні та місцеві органи виконавчої влади зобов’язані надавати населенню через засоби масової інформації оперативну і достовірну інформацію про стан захисту населення і територій від НС, а також про  їх виникнення, методи та способи їх захисту, вжиття заходів щодо забезпечення безпеки [6]. Оповіщення про загрозу виникнення НС і постійне інформування населення про них забезпечуються шляхом:

- завчасного створення і підтримки в постійній готовності загальнодержавної і територіальних автоматизованих систем централізованого оповіщення населення;

- організаційно-технічного з’єднання територіальних систем централізованого оповіщення і систем оповіщення на об’єктах господарювання;

- завчасного створення та організаційно-технічного з’єднання з системами спостереження і контролю постійно діючих локальних систем оповіщення та інформування населення в зонах можливого катастрофічного затоплення, районах розміщення радіаційних і хімічних підприємств, інших об’єктів підвищеної небезпеки;

- централізованого використання загальнодержавних і галузевих систем зв’язку, радіопровідного, телевізійного оповіщення, радіотрансляційних мереж та інших технічних засобів передавання інформації.

Майже всі положення, викладені вище,  враховані і включені до Закону України «Про правові засади цивільного захисту» від 24.06.2004 р. за № 1859-IV[3].  Положення ст. 8 цього закону були закладені ще в «Положенні про організацію оповіщення і зв’язку у надзвичайних ситуаціях»  затвердженого  Постановою КМУ від 15.02.1999 р. за № 192 [5] та використані у наказі МНС України, що затвердив «Правила техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в організаціях, установах та на небезпечних територіях» від 03.09.2007 р. за № 557 [8], а також у наказі МНС України «Про затвердження Правил улаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення» від 15.05.2006 р. за № 288 [7]. Напрацьована законодавча та нормативна правова база забезпечує функціонування Єдиної системи цивільного захисту України з оповіщення населення, яка передбачає спочатку, при будь-якому характеру небезпеки, включення електричних сирен, переривчастий звук яких означає єдиний сигнал небезпеки - «Увага всім!» [5].

На теперішньому рівні розвитку Системи оповіщення  на всіх рівнях Єдиної системи цивільного захисту створюються спеціальні системи централізованого оповіщення. Системи централізованого оповіщення (СЦО) будь-якого рівня являє собою організаційно-технічне об’єднанняоперативно чергових служб органів управління цивільного захисту, спеціальної апаратури управління і засобів оповіщення, а також каналів (ліній зв’язку), які забезпечують передачу команд управління і мовної інформації при НС. СЦО регіонального рівня є основною ланкою системи оповіщення в Україні. Саме з цього рівня планується організація централізованого оповіщення. В Україні зареєстровано понад 8 тисяч потенційно небезпечних об’єктів, а в Запорізькій області функціонує 174 вибухонебезпечних об’єкта, 70 хімічно небезпечних об’єктів (ХНО), з яких 63 розташовані в межах міста Запоріжжя. На цих підприємствах зберігається і використовується у виробництві тисячі тонн різноманітних небезпечних хімічних речовин (НХР), тому аварії на цих об’єктах становлять серйозну небезпеку для мільйонів громадян України. В зв’язку з цим оповіщення населення, яке мешкає поблизу ХНО, особливості організації оповіщення працівників у разі аварії на ХНО, ставлять надзвичайно жорсткі вимоги до керівництва, фінансування, оперативності проведення захисних заходів, оскільки перебування людей упродовж навіть декількох хвилин у зараженій хмарі отруйної речовини може призвести до тяжких наслідків.

    Завданням СЦО регіонального рівня є оповіщення посадових осіб і сил місцевого і об’єктового рівнів та їх посадових осіб, а також населення, яке проживає на території, на яку поширюється дія СЦО цього рівня. Інформація, яка доводиться до органів управління і посадових осіб, має оперативний характер, а до населення доводиться інформація про характер і масштаби загрози та про дії їх в умовах НС, що склалися. СЦО регіонального рівня мають забезпечувати як циркулярне, так і вибіркове включення СЦО місцевого і об’єктового рівня,  а також оповіщення населення, яке проживає на території, яку охоплює система оповіщення цього рівня. Управління СЦО місцевого рівня може здійснюватись безпосередньо від оперативно-чергової служби у місті або через чергового зміни вузла зв’язку міста [2-5].

Системи оповіщення об’єктового рівня поділяються на локальні, які створюються на об’єктах підвищеної небезпеки (атомні електростанції, хімічно небезпечні об’єкти тощо), і системи оповіщення, які створюються на інших об’єктах економіки, не віднесених до потенційно небезпечних. Система централізованого оповіщення місцевого рівня (місто, сільський район) забезпечують оповіщення посадових осіб даного рівня і органів їх управління. У разі виникнення  НС на потенційно небезпечному об’єкті (ПНО)  оповіщення населення, яке проживає поряд, шляхом задіяння територіальної системи є дуже проблематичним. Адже в територіальній системі майже неможливо виділити необхідну ділянку, яка потрібна для оповіщення безпосередньо в зоні небезпечного об'єкта. У цьому випадку оповіщається цілий район або місто, що є небажаним, як за часом, так і наслідками. В цих умовах найбільш ефективною є організація оповіщення населення безпосередньо черговим диспетчером об’єкта самого підприємства. Зона відповідальності (зона дії) в локальній системі оповіщення для ХНО становить 2,5 км. Якщо такий об’єкт побудовано за межами населеного пункту, то оповіщення  селища здійснюється засобами радіовузла самого об’єкта. А, якщо об’єкт знаходиться в межах житлового масиву, застосовується система оповіщення міста.

Кожний громадянин України повинен знати сигнали оповіщення цивільного захисту та уміти правильно діяти за ними в умовах  загрози та виникнення НС, бути уважним до повідомлень Головного управління (управління, відділу) з питань надзвичайних ситуацій облдержадміністрації (міськвиконкому, райдержадміністрації), за будь-яких обставин дотримуватися спокою і не піддавайтеся паніці.

ВИСНОВКИ

1. Існуюча в Україні чинна нормативно-правова та законодавча база інформування населення за умов надзвичайних ситуацій регіонального рівня в достатньому обсязі задовольняє практику діяльності органів управління МНС, підприємств та установ щодо оповіщення населення, працівників ХНО, рятувальних служб, в тому числі ДСМК, як в повсякденній діяльності, так і під час надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

2. Виявлені деякі недоліки в інформуванні та оповіщенні населення і працівників потенційно небезпечних об’єктів, більш пов’язані не з недосконалістю законодавчої та нормативно-правової бази, а з недостатнім фінансуванням з держбюджету заходів та засобів передбачених для удосконалення та розширення мережі зв’язку та оповіщення працівників потенційно небезпечних об’єктів та населення.

3. Для оптимізації в Україні всього процесу зв’язку та оповіщення необхідно покращити організаційно-профілактичну роботу Головних управлінь (управлінь, відділів) з питань надзвичайних ситуацій облдержадміністрацій (міськвиконкомів, райдержадміністрацій) в питаннях оновлення, розгалуження та підтримання в робочому стані існуючих мереж зв’язку та оповіщення на підприємствах та в регіонах, особливо у сільській місцевості.

ЛІТЕРАТУРА

1. Кочін І.В., Акулова О.М., Шило І.Ф., Ількаєв Д.В., Маліков С.Ж., Сидоренко П.І., Гут Т.М. Наукові принципи організації загальної та медичної евакуації населення при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах / Актуальні питання медичної науки і практики: Збірник наукових праць ЗМАПО. – Запоріжжя, 2007. – Вип. 71. – Т. 2.- Кн. 2. – С. 104 – 113.

2. Україна. Верховна Рада. Закон. «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» від 08.06.2000 р. за № 1809.

3. Україна. Верховна Рада. Закон.  «Про правові засади цивільного захисту» від  24 червня 2004 р № 1859-IV.

4. Україна. Кабінет Міністрів. Постанова. «Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру» від 3 серпня 1998 р. № 1198.

 5.Україна. Кабінет Міністрів. Постанова. «Про затвердження Положення про організацію оповіщення і зв’язку у надзвичайних ситуаціях» від 15 лютого 1999 р. № 192.

6.Україна. Кабінет Міністрів. Розпорядження. «Про затвердження Комплексної програми розвитку системи зв’язку, оповіщення та інформатизації МНС на 2004-2010 роки» від 4 березня 2004 р. № 109-р.

7. Україна. МНС. Наказ. «Про затвердження Правил улаштування, експлуатації та технічного  обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення» від 15 травня 2006 року  № 288.

8. Україна. МНС. Наказ. «Правила техногенної безпеки у сфері цивільного захисту та підприємствах, в організаціях, установах та на небезпечних територіях» від 03.09.2007 р. за № 557.

9. Україна. МОЗ. Наказ. «Про затвердження Регламенту подання інформації в функціональній підсистемі Міністерства охорони здоров’я    України в межах  Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій» від 03 серпня 2000 р. № 189.   

10. Україна. МОЗ. Наказ. «Про затвердження регламенту реагування закладів охорони здоров’я на виникнення НС природного та техногенного характеру» від 26 грудня.2002 р. № 493.

SUMMARY

MODERN LEGISLATIVE AND NORMATIVE-AND-LEGAL FOUNDATION OF PUPLIC INFORMATION AT EMERGENCY SITUATIONS

I.V. Kochin, I.F. Shilo,O.M. Akulova, А.А. Gayvolya, D.V. Ilkaev,

V.M. Il’ina,P.I. Sidorenko, T.M. Gut

Studied operating in Ukraine legislative and normative-and-legal foundation of public information in case of regional level emergency situations adequate satisfies the practice of Government management system authorities.

Financing, improvement and development problems of regional public communication and notification system are still not solve in government level.

Keywords:disaster medicine, emergency situation, public notification , legal foundation  of civil defense, public communication and notification network.

РЕЗЮМЕ

CУЧАСНА  ЗАКОНОДАВЧА ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВОВА  БАЗА  ІНФОРМУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ ПРИ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

І.В.Кочін, І.Ф.Шило, О.М.Акулова,О.О.Гайволя, Д.В.Ількаєв,

В.М.Ільїна, П.І.Сидоренко, Т.М.Гут

Вивчена діюча в Україні законодавча та нормативно-правова база інформування населення при надзвичайних ситуаціях регіонального рівня, яка в достатньому обсязі задовольняє практику діяльності органів системи управління держави. Залишаються не вирішеними на державному рівні питання розвитку, фінансування, удосконалення та розвитку системи зв’язку та оповіщення  населення на регіональному рівні.

Ключові слова:медицина катастроф, надзвичайна ситуація, оповіщення населення, правова база цивільного захисту, система зв’язку та оповіщення населення.

РЕЗЮМЕ

CОВРЕМЕННАЯ  ЗАКОНОДАТЕЛЬНАЯ И НОРМАТИВНО-ПРАВОВОВАЯ  БАЗА  ИНФОРМИРОВАНИЯ НАСЕЛЕНИЯ ПРИ ЧРЕЗВЫЧАЙНЫХ СИТУАЦИЯХ

И.В.Кочин, И.Ф.Шило, О.М.Акулова, А.А.Гайволя, Д.В.Илькаев,

В.М.Ильина, П.И.Сидоренко, Т.М.Гут

Изученная действующая в Украине законодательная и нормативно-правовая база информирования населения при чрезвычайных ситуациях регионального уровня в достаточном объеме удовлетворяет практику деятельности органов системы управления государства. Остаются не решенными на государственном уровне вопросы финансирования,усовершенствования и развития системы связи и оповещение населения на региональном уровне.

Ключевые слова:медицина катастроф, чрезвычайная ситуация, оповещение населения, правовая база гражданской защиты, система связи и оповещения населения.