|
Окремі знаменні дати і відомості про них
|
Жовтень
|
|
| 4 жовтня - 60 років (1949) Ю. О. Шилову, історику, археологу, письменнику, уродженцю с.Обіточне Приморського району. |
| |
"Якщо ми хочемо збудувати
державу і бути в ній господарями –
ми маємо знати своє минуле. Але не
викривлене шовіністичними чи
релігійними істориками,
а обгрунтоване фактами
й високопрофесійними дослідженнями –
підтриманими народною владою"
Академік Ю.Шилов
Шилов Юрій Олексійович народився в с. Обіточне Приморського району в звичайній сільській сім`ї. З дитинства захоплювався давньою історією рідного краю, племенами аріїв, які жили на цих землях 4 – 2 тис. років до нашої ери, що і визначило його професійну долю. Закінчив історичний факультет Московського університету та аспірантуру Інституту археології НАН України.
Ю.Шилов – один із піонерів молодої вітчизняної науки астро-археології. Як історик, приймає участь в археологічних розкопках, у створені музею Трипільської культури.
Він член Спілки письменників України та Росії, академік Нью-Йоркскої Академії наук, Української міжнародної академії оригінальних ідей, Російської православної академії, автор більше 30 книг, чисельних публікацій, які читають у різних куточках світу. За життя вченому спорудили пам`ятник в Україні на кошти польської діаспори США.
Твори
Истоки славянской цивилизации. – К.: МАУП, 2004. - 704 с.: ил.
"Велесова книга" та актуальність прадавніх учень. – К.: Книжкова палата України, 2001. – 153 с.
Святині. – К., 2001.
Цілитель. – К., 2003.
Победа. – К., 2000.
Гандхарва - арийский Спаситель. – М., 1997.
Прародина ариев. – К., 1995.
Космические тайны курганов. – М.: Мол. гвардия, 1990. – 268 с.
***
Чмихов М., Шилов Ю., Корнієнко П. Археологічні дослідження курганів. – К., 1989.
***
О сущности диалога украинской и европейской цивилизация на рубеже II - ІII тыс. н. э. // Діалог цивілізацій: сіонізм – найбільша загроза сучасній цивілізації: Матеріали Всесвіт. наук. конф. (Київ, 3 черв. 2005 р.). – К., 2006. – С. 35-41.
Мифы о "космических странах" и календарная служба Европы V-I тыс. до н. э.// На рубежах познания Вселенной: Ист. - астрон. исслед - я. – М., 1992. – Вып. XXIII.
"Грот быка" по материалам древнейших курганов: [Каменная Могила] // Новые памятники ямной культуры степной зоны Украины. – К., 1988. – С.3 – 14.
***
Новий етап археологічного освоєння курганів енеоліту – бронзи Південно – східної Європи // Археологія. – 1992. - №4. – С.111 – 121.
"Край ушедших лет"// Примор. степь. – 2004. – 2 нояб. – С. 2.
Проклятие "степных пирамид"// Наука и религия. – 2000. - №8. – С. 24-28.
"Епос про Гільмагеша" з пам`яток Подніпров`я: [Кам`яна Могила] // Родовід. – 1996. - №1. – С.62 – 66.
Література про життя та діяльність
Третьякова Я. Археолог Юрий Шилов; "Вторгаясь в информационное поле, мы что-то ломаем, и, соответственно, это ломает нас" // Бердян. ведомости. – 2007. – 2 авг. – С.7.
Корниенко В. Восхождение продолжается // Примор. степь. – 2004. – 2 нояб. – С. 2.
Колинько В."Истинные арийцы" – родом из Мелитополя?: [О кн. Ю.Шилова "Прародина ариев" и А.Кифишина "Каменная Могила"] // Труд 1. – 2002. – 30 янв.
Просяник Т. Знайомтесь – академік Ю. Шилов // Коледж. – 2000. – груд. – С. 7.
Міф арійських ведів – у наших курганах: [Прес - конф. Ю. Шилова] // Запороз. Січ. – 2000. – 21 жовт.
Трубачев О. К прародине ариев: (По поводу выхода книги: Ю.А.Шилов. Прародина ариев: История, обряды и мифы. – К., 1995) // Вопросы языкознания. – 1996. - №3. – С.3 – 12.
Васильева Т. Раскапывающий курганы – академик и писатель // Примор. степь. – 1996. – 3 июля.
Корниенко В. …И тайной увлекла: Личности в истории Приморска // Примор. степь. – 1999. – 9, 13, 20, 23 окт.; 3 нояб.
Дмитриенко А. Книги Юрия Шилова // Півден. зоря. – 1999. – 14 серп.
***
Корниенко В. Напевы седой старины: [Стих., посвящен. Ю. Шилову] // Примор. степь. – 1999. – 3 нояб.
***
Літературне Запоріжжя: Бібліогр. довід. Вип. 2/ ЗОУНБ ім. Горького; Укладачі: Г. Нагорная, І. Шершньова, І. Півненко. – Запоріжжя, 2002. – 54 с. – Із змісту: Шилов Ю. О. – С. 52.
|
| |
| 10 жовтня - 80 років (1929) Латанському С. В., запорізькому художнику, мистецтвознавцю, журналісту |
| |
Латанський Сергій Васильович народився 10 жовтня 1929 року в с. Луківка Катеринопільського району Черкаської області, у благодатному Шевченковому краї.
У повоєнні часи закінчивши Львівське ремісниче поліграфічне училище №2 (1948 р.), працював наборщиком Лохвицької друкарні, що на Полтавщині. Після армійської служби (з 1952 р.) викладав образотворче мистецтво у середній школі с. Пальчик Катеринопільського району (Черкащина). Пізніше було навчання в Одеському державному художньому училищі ім. Грекова, Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка (факультет журналістики). Подальша доля пов’язана із Запоріжжям. Тут він керує студією скульптури і графіки Запорізького палацу піонерів і школярів, викладає креслення і образотворче мистецтво в інтернаті для дітей-інвалідів зі слуху, працює старшим методистом виставкової зали Запорізького відділення Спілки художників України. Одночасно не полишає творчої роботи, бере участь в обласних, республіканських і зарубіжних виставках. На республіканській виставці декоративно - прикладного мистецтва за твір до 100-річчя від дня народження Лесі Українки (1971 р.) удостоєний срібної медалі.
С.В.Латанський - член Національної спілки художників України (1985 р.), Національної спілки майстрів народного мистецтва України (2005 р.), регіональної Спілки письменників Придніпров'я (1996 р.).
Талант мистецтвознавця і журналіста Ю.Латанського розкривають його книги "Самоцветы Запорожья", «Народные мастера Приднепровья», „Народне та образотворче мистецтво Запоріжжя”, монографічні каталоги запорізьких професійних художників ("Євген Чуйков, народний художник України", "Заслужений художник України Федір Шевченко"), каталоги виставок ("50-річчю Дніпрогесу ім. В.І. Леніна", "50-річчю комбінату "Запоріжсталь", "30-річчя Запорізької організації Спілки художників України", альбом вишивок "Козацький рушник" (у співавторстві), набір листівок "Художники Запоріжжя."
Він - популяризатор і пропагандист найкращих надбань народного мистецтва, співець самобутніх талантів Запорізького краю та інших регіонів України. В обласній і республіканській пресі ним з 1960 року опубліковано понад 300 статей, присвячених розвитку професійного і самодіяльного мистецтва.
В останні три роки Сергій Васильович активно співпрацює з редакцією Енциклопедії Сучасної України (ЕСУ), куди надіслав більше 120 енциклопедичних статей про відомих художників, народних майстрів, журналістів, письменників, заслужених працівників освіти, культури Запорізького краю з фотопортретами та кольоровими вклейками їхніх творів (вже вийшло друком 6 томів, планується 26).
Запам’яталися цінителям прекрасного дві персональні виставки митця (1979 і 2002 рр.).
Багатьом народним майстрам публікації Ю.Латанського дали путівку в життя. Одночасно з мистецтвознавчою, літературною творчістю майстер веде педагогічну роботу (керує художньою студією "Декоративне мистецтво України" в Центрі творчості дітей та юнацтва Жовтневого району м. Запоріжжя). Кілька десятків його учнів закінчили художні заклади, стали професійними художниками.
Література
Окремі видання творів
Народне та образотворче мистецтво Запоріжжя. – Запоріжжя, 2007. – 31 с.
Самоцветы Запорожья. – Днепропетровск: Промінь, 1981. – 78 с.: ил.
Книги, видані у співавторстві
Енциклопедія Сучасної України. Т.5:Го – Гю. – К, 2006. – 690 с. – Із змісту: Латанський С. Голубчикова Ніна Пантеліївна. – С.122; Горлова Тамара Олександрівна. – С.256 – 257; Гостєва Тетяна Василівна. – С.330 – 331; Грабчильов Анатолій Степанович. – С.360; Гресик Ірина Степанівна. – С.402; Гресик Сергій Васильович. – С.402; Гридасов Геннадій Іванович. – С.450; Громовий Олександр Макарович. – С.533; Гулич Антон Федорович. – С.609.
Козацький рушник: [Альбом вишивок] / Нац. Спілка майстрів нар. мистецтва України; Запоріз. худож. музей. – Запоріжжя, 2003. – 60 с. – Із змісту: Латанський С. Козацький рушник. – С.8 - 12; 49 – 51.
Народные мастера Приднепровья / [В. Белич, С. Гребенюк, Г.Заболотная, С. Латанский]. –Днепропетровск: Промінь, 1978. – 110 с.: ил.
Публікації в періодичних виданнях
На рушниках нев`янучі квіти: [Про запоріз. гаптувальницю Т.П.Філатову, члена НСМНМУ] // Народне мистецтво. - 2006. - №3 – 4. – С.60 – 61.
Рушник козацького краю: [Про члена Нац. Спілки майстрів нар. мистецтва України, вишивальницю С.Ігнатенко] // Народне мистецтво. – 2006. - №3 – 4. – С.58 – 59.
Георгій Кожокарь // Народне мистецтво. – 2006. - №1 – 2. – С.51 - 53.
Декоративність як вираження краси // Образотворче мистецтво. – 2005. - №2. – С.100.
Золотий скарб Юлії Артем`євої // Запоріз. правда. – 2005. – 10 верес. – С.8.
На полотнах – історія козацтва // Запороз. Січ. – 2005. – 5 лип. – С.8.
Диво краси: [Вироби із лушпиння цибулі Р.Сидоренко] // Земля і власність. – 2004. – 19 січ. – С.16.
Література про життя та діяльність
Запорізька організація Національної Спілки художників України: 1962 – 2007. – Запоріжжя: Привоз – Принт, 2007. – 224 с. – Із змісту: Латанський Сергій Васильович. - С.100 – 101.
Мальовнича Україна: Каталог виставки. – Запоріжжя: РВП "Видавець", 1992. – 20 с. – Із змісту: [Про С. Латанського]. – С.4.
***
Москалина Н. Подих епохи: [Про виставку робіт двох запоріз. художників С.Латанського та В.Єгорова] // Запоріз. правда. – 2002. – 19 лют. – С.8.
Клименко Н. И кистью , и пером: [О персонал. выставке работ С.Латанского] // Запороз. Січ. – 2002. – 23 лют.
Клименко Н. Перо и кисть славят человека // Выбор. – 1999. – 25 нояб. – С.5.
|
| 13 жовтня - 60 років Т.М.Мазур (1949), вишивальниці, члену Національної Спілки майстрів народного мистецтва України, заслуженій майстрині декоративно – прикладного мистецтва України |
| |
Таїсія Михайлівна - учениця заслуженої вчительки України, народної майстрині В.Г.Харлової - вперше експонувала свої вишив¬ки на виставці, організованій об'єднанням „Самоцвіти Запоріжжя" у 1988 році. З часом, досконало оволодівши різноманітними технічними прийомами, багатством орнаментальних мотивів, майстриня почала демонструвати надзвичайно високий художній рівень вишивки. Гли¬бока витонченість, народність, неповторність її виробів заворожує.
У 1991 році вона отримала звання „Народний майстер України", стала членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України, а згодом президентським стипендіатом, першим лауреатом Запорізького відділення Українського фонду культури. В 2007 році їй було присвоєне звання "Заслужений майстер декоративно – прикладного мистецтва України", а 2008 року – нагороджено регіональною медаллю "За розвиток Запорізького краю".
Чимала заслуга Т. Мазур як дизайнера, модельєра у відновленні зразків національного одягу. Виготовлені невтомними руками майстрині чудові сорочки, спідниці, сукні, дивовижні рушники є частиною її багатої творчої душі. Щиро передаючи юним своє уміння створювати голкою і ниткою неповторну красу, Таїсія Михайлівна виховала вже не одну вишивальницю і в об'єднанні „Самоцвіти Запоріжжя", і в Запорізькій гімназії мистецтв № 25 (викладала в ній до 2004 року).
Неперевершені доробки народної майстрині можна побачити на персональних виставках (м. Київ, м. Запоріжжя), в музеях, приватних колекціях громадян України та багатьох країн світу; придбати в майстерні Таїсії Мазур (м.Запоріжжя, пр.Леніна, 212).
Література про життя та діяльність
Мазур Т. Сорочку людям вишию шовком: [Буклет]. – Запоріжжя: ВПК "Запоріжжя", 2004.- 9 с.
Таїсія Мазур: Член Національної Спілки майстрів народного мистецтва України (вишивка) // Народне мистецтво Запоріжжя: Альбом. – Запоріжжя, 2001. - С.40 – 41.
***
В фокусе: Таисия Мазур, мастерица украинской традиционной вышивки // Афиша. Запорожье. – 2008. - №9. – С.32.
Латанський С. Мережаний дивосвіт Таїсії Мазур // Запороз. Січ. – 2006. – 14 листоп. – С.8.
Рекубрацький А. Сорочку людям вишию шовком: [Так назвала свій фотоальбом народна майстриня України Т.Мазур] // Запоріз. правда. – 2005. – 1 лют. – С.8.
Богуславська Л. Візерунки її долі // Созвездие. – 2001. - №6. – С.48 – 49.
Латанський С. Художник, воспитай ученика! // Площадь Свободы. – 1997. – 11 дек.
Чабаненко М. Вишивка, мов пісня: [Про виставку вишиванок нар. майстринь Т.Мазур, М.Майзус, В.Попчук] // Запоріз. правда. – 1993. – 10 листоп.
***
Палітра народної творчості: Каталог – ретроспектива худож. виставок творч. об-ня "Самоцвіти Запоріжжя" у відділі мистецтв ЗОУНБ ім. О.М.Горького / ЗОУНБ ім. М. Горького; Укладач О.Савкіна. – Запоріжжя, 2006. – 31 с. – Із змісту: Мазур Таїсія Михайлівна. – С.19.
Несуть, мов свічечку, культуру в люди...: (Обласний центр народної творчості): 1939 – 2004 / ЗОУНБ ім. О.М.Горького; Укладач О.Дутова. - Запоріжжя: Поліграф, 2005. – 60 с. – Із змісту: [Мазур Т.]. – С.18, 19. |
| 15 жовтня – 25 років (1984) Запорізькій АЕС (м. Енергодар) |
| |
Сегодня твой, по праву, юбилей,
Наш Первый блок, ты – станции начало,
И ты силен могуществом людей,
Которого всегда тебе хватало…
Сергей Вегнер
Запорізька атомна електростанція – найбільша АЕС у Європі та Україні зі встановленою електричною потужністю 6000 МВт. Розташована на південному сході України, у Кам'янсько - Дніпровському районі, за 50 км від обласного центру.
Рішення про будівництво ЗАЕС прийнято Радою Міністрів СРСР у 1977 р. Будівництво розпочалося в 1979 р. і дало потужний імпульс економічному розвитку регіону. Перший блок ЗАЕС здано в експлуатацію в 1984 році, а потім з інтервалом у рік запускалися інші енергоблоки (всього - 6).
ЗАЕС – це сучасне високотехнологічне підприємство, визнане в усьому світі. В 1984 році внесок Запорізької АЕС в енергетику України зріс з 2 до 23%. Підприємство відповідає всім міжнародним нормам і вимогам безпечної експлуатації. За безпечною експлуатацією реакторів станція має один з найвищих показників у СНД. Це обумовлено, в першу чергу, виконанням заходів щодо зміни устаткування на сучасні аналоги і створенням надійної системи відбору і підготовки персоналу.
Література
Энергетическая жемчужина Таврии: Запорож. АЭС – 20 лет. – Запорожье: Дикое Поле, 2004. – 96 с.
Україна: Повна енціклопедія. – Х.: Фоліо, 2007. – 463 с. – Із змісту: Паливно-енергетичний комплекс: [В т. ч. про Запоріз. АЕС]. – С. 253
Тищенко В. "ВП" Запорізька АЕС "ДП НАЕК "Енергоатом" міністерства палива та енергетики України // Новітня історія України: імена, звершення, творчість. – К., 2006. – Вип. 1: Запоріжжя. – С. 57.
Как в Энергодаре строили электростанцию // Гаев Ю. 25+15. – Запоріжжя, 2005. – С. 187-195.
***
Чем чревато строительство новых энергоблоков на ЗАЭС? // МИГ. – 2008. – 6 марта. – С.12.
Зубашенко Н. Запорожская АЭС: слухи и реальность // Белая стрела. – 2008. – 19 июня (№23). – С.8 – 9.
Юрьева Л. Кадровый портрет Запорожской АЭС // Энергия. – 2008. – 28 марта (№13). – С.5, 8.
Дроздовський Є. Міжнародні експерти високо оцінили ЗАЕС// Запоріз. правда. – 2007. – 7 черв. – С. 9.
|
| 27 жовтня – 110 років від дня народження М. А. Доллежаля (1899 - 2000), вченого, академіка АН СРСР, уродженця с. Омельник Оріхівського району |
| |
Народився Микола Антонович 27 жовтня 1899 року в сім`ї земського інженера на хуторі Ільїнка (нині не існує) поблизу с. Омельник Оріхівського району Запорізької області.
В 1908-1917 роках навчався у реальному училищі в м. Подольськ Московської області, потім – у Московському вищому технічному училищі ім. М. Баумана. У передвоєнні роки – технічний директор Ленінградського інституту азотного машинобудування, головний інженер заводу "Більшовик" (м. Київ), займає керівні посади в Наркоматі важкої промисловості СРСР.
У 1941-1952 рр. обіймає посаду головного інженера Уральського заводу хімічного машинобудування. Протягом 1942-1952 рр. його доля пов’язана з Московським НДІ хімічного машинобудування, де він був головним інженером, науковим керівником, директором.
У 1953 р. Микола Антонович став член-кореспондентом, а з 1962 р. – академіком АН СРСР.
М. А. Доллежаль – головний конструктор серії канальних уран-графітових реакторів великої потужності для Ленінградської, Курської, Смоленської, Ігналінської і Чорнобильської АЕС.
Під керівництвом Доллежаля у науково-дослідному і конструкторському інституті енерготехніки (1953-1986) і при його безпосередній участі спроектовано більшу частину дослідницьких реакторів, які працюють і за рубежем.
М. А. Доллежаль відзначений багатьма державними нагородами – двічі Герой Соціалістичної Праці, нагороджений шістьма орденами Леніна, орденами Трудового Червоного Прапора, Червоної Зірки, Жовтневої Революції, лауреат Ленінської і п'яти Державних премії СРСР. Останніми його відзнаками стали орден "За заслуги перед Отечеством" 2-го ступеню (1999 г.) та "Золотая медаль им. И. В. Курчатова" Російської академії наук (2000 г.).
Він прожив 101 рік, був свідком багатьох важливих подій ХХ століття і залишив добрий слід на землі.
Московський науково-дослідний і конструкторський інститут енерготехніки, який він очолював більше 30 років, тепер носить ім'я Доллежаля. У 1988 році в м. Оріхов було споруджено бронзове погруддя земляка.
Література про життя та творчість
Наша слава і гордість // Курочкіна Т. "Серед Таврійських степів зеленіє Оріхів". – Запоріжжя, 2006. – С. 68 - 69.
Доллежаль Микола Антонович // Голдобін А. Г. Запорізька Алея Слави – народна святиня – Дніпропетровськ, 2002. – С. 508 - 520.
Головний конструктур // Лукаш І. Велике бачиться на відстані. – Дніпропетровськ, 1998. – С. 939-943.
Губарев В. Конструктор реакторов // Честь и слава по труду. – М., 1987. – С. 69 - 83.
История городов и сел Украинской ССР: В 26-ти т. Т.:Запорожская область. – К., 1981. – С. 68, 546.
***
Шак В. Звезда Полынь академика Доллежаля: Насколько обоснованы обвинения в причастности к взрыву на Чернобыл. атом. станции уроженца Орехов. района – конструктора реакторов ЧАЭС? // МИГ. – 2008. – 1 мая. – С.6; 8 мая . – С.13.
Сандул В. Шлях до вершини // Уряд. кур'єр. – 2005. – 28 жовт.
Курочкіна Т. Життя довжиною в століття // Запоріз. правда. – 1999. – 23 листоп.
Так диктувала війна // Трудова слава. – 1992. – 24, 27 черв.
***
Пам`ятник Доллежалю // Пам`ятники історії та культури Запорізької області. – Запоріжжя, 2002. – Вип.4. – С.123. |
|
|
|
