|
"Такие люди, каким был Корнис,
родяться не каждое столетие "
(Я.Штах)
Визначний діяч менонітської общини колонії Молочна (охоплювала частини нинішніх територій Мелітопольського, Токмацького, Чернігівського районів), один з найбільших землевласників та підприємців Півдня України народився 4 липня (20 червня за старим стилем)1789 року в Прусії поблизу Данціга. В 1804 році його батьки переселяються в колонію Хортиця, а в 1806 році батьки, 17-річний Йоган Корніс, його брати і сестри поселяються в селищі Орлов колонії Молочна. Сім`я була дуже бідна і без позики, наданої їм урядом на переїзд і на облаштування, вони б знаходились в тяжкому становищі.
Перший рік перебування в Таврійській губернії Корніс працював по найму на млину, потім купив воза і зайнявся перевезенням сільгосппродукції з колонії Молочної до Криму. 1811 року він одружується. Зібравши невелику суму грошей, Корніс скуповує простих овець, його стадо зростає і приносить йому прибуток. Пройшло ще 5 років, і Корніс, який заробив кошти на вівцях, придбав у землі Війська Донського племінних жеребців. Так виник його кінний завод на річці Юшанли в 1816 році.
Про господарські успіхи Корніса стало відомо в Петербурзі, і в 1824 році уряд доручає йому закуповувати мериносів для покращення громадського вівчарства на Молочних Водах. Наступного року вівці були куплені, причому Йоган Корніс завів і власне мериносне стадо. Мериносів Корніс продає не тільки в окрузі, а й в Херсонській, Полтавській, Воронезькій та інших губерніях.
Для покращення породності великої рогатої худоби в 1835 році Корніс купує в Підмосков`ї 10 корів та 2 бика холмогорської породи. 1817 року Корніса обирають головою "Товариства сприяння лісонасадженням, садівництву, шовковій промисловості і виноробству". Завдяки цьому товариству і Корнісу в колонії Молочна було насаджено велику кількість лісів, лісонасаджень, шовковиць та виноградників (у 1846 – 1847 рр. було засновано Старобердянське лісництво).
В 1830 році Корніс орендує велику ділянку державної землі вздовж річки Юшанли, через роки ця ділянка землі стає прикладом і експериментальним господарством.
З часом Корніс купує багато маєтків навколо Мелітополя, засновує власний завод з виготовлення цегли та черепиці, а в 1843 році на власні кошти починає будівництво Нойгальбштадту – промислового передмістя Гальбштадту (м. Молочанськ).
З його ініціативи в колонії Гальбштадт почало розвиватися ремісницьке виробництво. Самим Корнісом був заснований фонд підтримки молодих ремісників.
У 1830 році в Молочній створюється "Сільськогосподарське товариство", довічним головою якого обирають Й.Корніса. З початку це був дорадчий орган у галузі сільського господарства. Завдяки товариству в Молочній з 1835 року вводиться чотирипільна система землеробства з обов`язковим використанням пару, збудовано дамби на річках для зрошення. Завдяки авторитету та діяльності Корніса сфера впливу "Товариства" розширилась від сільського господарства до практично всієї життєдіяльності колонії Молочна.
А в 1843 році "Сільськогосподарське товариство" отримує юрисдикцію над школами. Початкова освіта стає обов`язковою, будуються нові і більш функціональні школи. Не маючи базової освіти, Корніс надає багато уваги підготовці вчителів, стандартизації програм, інспектуванню шкіл. Він видає "Загальні напрямки роботи з школярами для вчителів Молочного району", в яких дає 87 порад для покращення якості освіти. Успіхи в галузі освіти були настільки очевидні, що навіть колонія Хортиця прийняла ряд його програм.
Уряд просив Корніса допомогти в осілості ногайців, і він навчав їх за своїми інструкціями будівництву житла. Лютеранський пастор Я.Штах повідомляє, що за його планами в 1840 році було закладено в степу два поселення ногайців, "по примеру немецких колоний". А для 6 сіл ногайці взяли вже аналогічні плани забудівель. Таким чином, Корніс допоміг облаштуватись 17 тисячам ногайців.
В такий спосіб допомагав підприємець і болгарським, єврейським, російським поселенцям, працював також з молоканами і духоборами. За його ініціативи отримали назву населені пункти Контеніусфельд, Граденфельд, Ландскроне, Вальдгейм та інші. В 1848 році він починає будувати село – модель, приклад менонітського життя в Росії – Гіршау.
Не обмежуючись практичною діяльністю, Корніс виступає усно і друковано в якості агронома. В 1838 році він стає членом – кореспондентом ученого комітету Міністерства Державного майна, а в 1844 році Йоган Корніс цим комітетом був нагороджений золотою медаллю за послуги, зроблені для розвитку сільського господарства.
Він першим розпочав археологічні розкопки в нашім краї. Зокрема, в 1837 році на власні кошти розкопав декілька курганів на берегах р. Молочної. Пізніше одержав грошову дотацію від Академії Наук на продовження цієї роботи, що дало можливість протягом 1842 – 1844 рр. розкопати поблизу р. Молочної ще 13 курганів часів середньовіччя. Звіт про підсумки роботи був опублікований в Санкт – Петербурзі у 1846 році. Частина знахідок знаходилася в садибі Корніса, доля інших – невідома.
Й.Корніс автор "Краткого обзора положения крымских татар", опублікованого в журналі "Телескоп" у 1836 році. З ним листувалися і зустрічалися багато вчених.
Його підприємницька, суспільна, просвітницька діяльність та її результативність отримали високе визнання. Господарство Й.Корніса неодноразово відвідували російські царі (Олександр І в 1818 і 1825 рр. та Микола І у 1836 році). Останній подарував зразковому господарю 500 десятин (600 га) землі, на якій розташувався маєток Юшанли (нині с.Кірове Токмацького району). Процвітання ферми базувалося не на експлуатації підневільних селян, як це було прийнято в І половині ХІХ ст., а на найманій праці та використанні нових технологій землеробства і тваринництва. Маєток був високопродуктивним і добре організованим. Його відвідували так, як зараз відвідують виставки, - у Корніса дійсно було чому навчитися та перейняти.
Помер Йоган Корніс 27(13 за старим стилем) березня 1848 року. Поховано на старому менонітському кладовищі в с. Орлово Мелітопольського району, місці фамільного поховання Корнісів.
Вшановуючи пам`ять і визнаючи його видатні заслуги, рішенням сесії Кіровської сільради Токмацького району вулицю Мостову в с. Кірове було перейменовано в імені Корніса (2003).
Література
Корнис И. О состоянии хозяйства в Молочанских менонитских округах в 1843 году // Журн. Мин-ва гос. имуществ. – СПб, 1844. – Ч. ХI. – С. 142.
***
Єременко М. Край шляху Муравського: Нариси з історії Чернігів. р-ну. – Запоріжжя: Лана-друк, 2006. – 436 с. – Із змісту: Корніс Йоган. – С. 411-413.
Немцы Приазовья: История и судьбы. – Симферополь: Доля, 2004. – 280 с. – Из содерж.: Крылов Н. Йоганн Корнис: жизнь в трудах. – С. 147-150; Чухраенко А. По корисовским местам. – С. 250-253; Михайлов Б. Меннониты: [В т. ч. о Корнисе Й.]. – С. 174-184;
Чухраенко А. Продолжатель дела Й. Корниса: [Ф. Ф. Вибе - зять Й. Корниса]. – С. 253-256.
Рудченко К. Дискусійне питання щодо дати заснування Старобердянського лісництва: [В т. ч. про Й. Корніса] // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. – Запоріжжя, 2004. – Вип. ХУІІІ. - С. 46-51.
Тощев Г. И др. Древности Запорожского края: (Материалы к Своду памятников истории и культуры) / ЗГУ; Г.Тощев М.Ельникова О.Дровосекова. – Запорожья, 2003. – 123 с. – Из содерж.: История изучения археологических памятников в Запорожской области: [В т. ч. о раскопках И.Корниса]. – С.7.
Карагодин А. Александр Первый: (Последнее путешествие). – Запорожье: ЛИПС, 2000. – 244 с. – Из содерж.: [Корнис И.]. – С.129 -130; Е.И.Дружинина о И.Корнисе. – С.135 – 136.
***
Шевчук С. Выдающийся "неизвестный" Иоган Корнис // МИГ по выходным – 2004. – 5 июня . – С. 4.
Вулиця імені Корніса // Запоріз правда. – 2003. – 27 груд. – С.5.
Черноморец В. Лес в степи: (Из истории степного лесоразвития): [В т. ч. об И. Корнисе] // Музейний вісник. – 2002. - №2. – С. 129-131.
Мыза "Юшанлы": [с. Кирово. Токмак. р-на – поместье И. Корниса] // Новий день. – 2000. – 3 серп.
Чухраенко А. "Вознаграждения не ожидаю": [И. Корнис] // Мелитоп. ведомости. – 1999. – 27 марта.
Чухраенко А. По корнисовским местам: [О жизни и деятельности меннонитского предпринимателя, администратора и обществен. деятеля И. Корниса] // Мелитоп. ведомости. – 1998. – 30 мая; 26 июня; 26 дек.
Третьяков О. Билини Бердянского краю. 10. Йоган Корніс // Півден. зоря. – 1989. – 7 січ.
* * *
Знаменні та памятні дати Запоріжжя на 2006 рік: (Календар і короткі біографічні списки)/ ЗОУНБ ім. Горького; Упоряд. І. Шершньова. – Запоріжжя, 2005. – 47 с. – Із змісту: 160 років Старобердянському лісництву: [В. т. ч. про Й. Корніса]. – С. 12-14.
|
|
" Я видел женщин, глядящих змеино, коброво.
Но взгляда такого и женщины не видел я никогда,
Которую нарисовала Наташа Коробова.
Это взгляд вечности, праведного суда".
Є.Євтушенко.
Наталія Володимирівна Коробова народилася в м. Запоріжжі. Закінчила Київську художню школу ім. Т.Г.Шевченка, брала уроки у батька – знаного запорізького художника Віктора Андрійовича Коробова. На перші роботи Наталії Коробової вплинула творчість Зінаїди Серебрякової.
Популярність їй принесла картина "Полудень". Робота була представлена на виставці до 100 – річчя від дня народження В.І.Леніна в Києві. Наталію помітили, її роботу було названо однією з найкращих на виставці. А там, між іншим, були представлені твори багатьох іменитих художників, академіків. Після цього Наталію Коробову запросили в Москву, в Будинок творчості.
Репродукцію картини Наталії Коробової "Автопортрет з яблуком" (1971) надрукували в журналах "Юность" та "Советский Союз". В той час публікація в такому популярному серед читачів журналі як "Юность" означала дуже багато. Декотрі дотепер згадують художницю за цими репродукціями.
Н.В.Коробова малює все, що їй подобається в житті та жанрові композиції. Її картина "Полудень" ввійшла в історію соцреалізму – була опублікована в книзі Ю.Манійчука "Реалізм та соціалістичний реалізм в радянську епоху" (Київ, 1998).
Пробувала себе малярка в амплуа оформлювача книжок. Так, вдалим видався дебют з Наталією Кузьменко та Валерієм Чернолуцьким – авторами книги "Рождение города" (Попул. очерки истории Александровска). Книга "Окна" у співавторстві з Н.Кузьменко – рідкісне видання для роботи душі.
Твори
Кузьменко Н., Коробова Н. Окна: Альбом. – Запорожье: Дикое Поле, 2000. – 80 с.
***
Запорізький художній музей: Альбом. – Запоріжжя: Дике Поле, 2007. – 206 с. – Із змісту: Коробова Н. Автопортрет: [Кольор. іл.]. – С.174.
Реалізм та соціалістичний реалізм в українському живопису радянського часу: Історія. Колекція. Експеримент. – К.: LK Maker, 1998. - 319 c. – Із змісту: Коробова Н. Полудень: [Кольоров. іл.]. – С.162.
Література про життя та діяльність
Латанський С. Народне та образотворче мистецтво Запоріжжя. – Запоріжжя, 2007. – 32 с. - Із змісту: [В т. ч. про Н. Коробову]. – С.22.
Запорізька організація Національної Спілки художників України: 1962 - 2007. – Запоріжжя: Привоз - Принт, 2007. – 224 с. – Із змісту: Коробова Наталія Володимирівна. – С. 90 – 91.
Четвертий Всеукраїнський пленер – виставка "Хортиця крізь віки": (м. Запоріжжя, 2006 р.). – Запоріжжя: Привоз Принт, 2006. – 72 с. – Із змісту: Коробова Н.В. – С.34 – 35.
Другий Всеукраїнський мистецький пленер "Хортиця крізь віки": (м. Запоріжжя, 2004 р.). – Б.в.д. – 33 с. – Із змісту: Коробова Н.В. - С. 19.
Художники Запоріжжя: Каталог [живопису] / Запоріз. худож. музей; Укладач: Г. Борисова. – Запоріжжя, 2002. – 43 с.: іл. – Із змісту: Коробова Н. – С. 15-16.
Запорізький художній музей:Виставки. 1971 - 2001 / За ред. Г. Борисової. – Запоріжжя, 2001. – 26 с. – Із змісту: [Про виставки Н. Коробової]. – С. 11,14, 23, 24.
Реалізм та соціалістичний реалізм в українському живопису радянського часу: Історія. Колекція. Експеримент / Авт. Проекту Ю.Манійчук. – К.: Поліграфкнига, 1998. – 320 с.:іл. – Із змісту: Коробова Наталія. – С.267.
***
Гаев Ю. Хортица, художники и мосты – (самому главному в Запорожье отдал должное поэт Евгений Евтушенко): [В т. ч. о знакомстве с Н. Коробовой и ее творчеством; изъявил желание приобрести для своей коллекции ее "Автопортрет с яблоком" (1971)] // МИГ по выходным. – 2008. – 16 мая (№20). – С.14.
Кабаева И. Выставка Натальи Коробовой: [в Энергодаре] // Энергия. – 2002. – 25 окт. – С. 11.
Гранишевская Е. Наталья Коробова заряжает "Энергией цветка"// Суббота плюс. – 2001. - №13 (март). – С. 6.
Сергиенко В. Окошко в мир Натальи Коробовой // Индустр. Запорожье. – 2001. – 23 марта.
Чернова А. Муза с собачкой // МИГ. – 2001. – 29 марта. – С. 12.
Боглевская О. "Одиннадцать тысяч… Продано!": Впервые в Запорожье с аукциона "ушел" предмет искусства [триптих "Орияна" Н.Коробовой] // Индустр. Запорожье. – 2001. – 10 июля.
Олейник С. Секреты успеха Натальи Коробовой: Выставка "Поездка в Америку" // Индустр. Запорожье. – 2000. – 11 нояб.
Александрова Н. Наталья Коробова и Наталья Кузьменко открыли "Окна" своей души: [Презентация нов. лит. – худож. альбома "Окна"] // Суббота плюс. – 2000. – 30 нояб. – С.2.
Шкарупа С. Поговорим на языке картин: [О персон. выст. картин Н. Коробовой в Киеве]// Запороз. Січ. – 1998. – 27 січ.
Кузьменко Н. Прекрасная "Корова"// Наш город (Суббота). – 1997. – 14 февр. – С. 6.
Чаер Н. Она – без кисти и мольберта// Наш город (Суббота). – 1996. – 18 окт. – С. 1, 8.
Дорошенко В. Птицы любви и печали// Наш город (Суббота). – 1994. – 5 марта.
Веревкин А. 100 работ художницы Коробовой: [О перв. персонал. выставке работ Н.Коробовой в Запорож. худож. музее] // Запоріз. Січ. – 1991. – 26 лют.
Дорошенко В. Что нужно для счастья? // Наш город. – 1991. – 5 марта.
По стопам отца // Правда Украины. – 1988. – 9 февр.
Гаєв Ю. Кращі роки нашого життя: Моя сучасниця // Комсомолець Запоріжжя. – 1988. – 5 берез.
Паникаровская Н. Удивительное рядом: [О выст. работ запорож. худож. Н. Коробовой в ЗОУНБ им. Горького] // Индустр. Запорожье. – 1988. – 16 июля.
Знакомьтесь: новые имена: [В т. ч. о принятии Н. Коробовой в члены Союза художников СССР] // Индустр. Запорожье. – 1988. – 10 янв.; Запоріз. правда. – 13 січ.
Туровский В. Лучшие годы нашей жизни: Опыт исповедальной самокритики критика театра и кино: [В т. ч. о Н. Коробовой] // Москов. новости. – 1987. – 15 марта. – С.13.
|