Переклад уривків з роману Т. Бруссіґа «Сонячна алея»

Глава 6

У Міхі не було західних платівок- незважаючи на "західного дядька". Платівки не можна було перевозити в кальсонах контрабандою,і для таких пригод з подвійним дном дядько Хайнц не підходив.Було досить того,коли прикордонник ретельно гортав паспорт ˗ і відразу ж Хайнц шкодував і проклинав усе,беручи цю місію на себе,ризикуючи заради своїх бідних родичів.

...Коли дядько приїхав у гості наступного разу,його не можна було впізнати. Упродовж п'яти тижнів він голодував та схуд з вісімдесяти трьох до шестидесяти п'яти кілограмів. Він нічого не їв,"гірше, ніж в сибірському таборі!",як він оголосив,продовжуючи щодня займатися з гантелями.
"Я пітнів більше,ніж тоді в сибірській каменоломні!".Та й справді,Хайнц став таким легким,що навіть пружини скрипіли по-іншому,коли він сідав у своє крісло.

"Невже в тебе вселився стрічковий глист?" - Лякливо спитав Міха,тільки-но побачивши свого дядька.

"Ні",-відповів Хайнц та почав роздягатися."А мені таки вдалося дещо перевізти!"
Під його костюмом,який ледве тримався на ньому,він носив й інший,який виглядав,неначе на нього зшитий."Це для тебе!- Урочисто сказав Хайнц Міхі.- Щоб у своїй танцювальній школі ти був неперевершений!".

"А зараз,нарешті,я наїмся у вас досхочу!"-Сказав дядько та гучно засміявся.

Глава 8

Одному з членів партії спало на думку,ніби першим та останнім,що бачать західні берлінці в НДР,є овочевий магазин із мізерним асортиментом. Хоч зелень для супу тут є цілий рік.

Тому вирішили відкрити магазин з овочами у східній частині,такий, який вже був на заході.Крім того, він повинен бути ще й дешевшим.

Партійний діяч,взявши все це на себе,так вибився із сил,що навіть не встигав слідкувати за ворожими новинами. І вже через декілька днів злиденний магазин мав приголомшливий вибір товару. Однак сталося те,чого ніхто не очікував. Новини про дивовижний овочевий магазин швидко розійшлися по Сонячній алеї. Це майже стало формою привітання: на слова "Я скупився",відповідали:"Що давали?".Пізніше овочевий магазин на Сонячній алеї став вельми відомим,краще сказати,легендарним. Це спричинило величезну чергу,яка щодня ставала все більше і більше. Першим та останнім,що бачили західні берлінці від НДР,була дуже-дуже довга черга...Ні,все це не так уявляв собі партійний діяч .Відразу ж він закрив магазин та міркував ,які товари є виключно в НДР. Він вирішив,що саме це повинно продаватися в овочевому магазині.У своїх заповітних мріях він уявляв натовп мешканців західної частини ,які стояли в черзі біля нової крамниці.І тут в нього з'явилася геніальна ідея,але поки що він тримав усе це в таємниці.

Магазин було перебудовано,вітрини завісили полотном,і ніхто не знав,що ж буде туди завезено .Звісно,це стало причиною появи чуток.Крамниця,в якій буде продаватися те,чого немає на заході-що ж це може бути?В решті-решт виявилося,що в магазині будуть продавати тільки експортні товари:гітари,різдвяні піраміди, пиво «Wernesgrüner»...

У день відкриття зібралося повно народу на Сонячній алеї,сповненого надій та з цілою купою грошей.І ось впали завіси з вікон-люди побачили червоні прапори,портрети Гонеккера,травневі гвоздики,вбрання Союзу німецької вільної молоді,піонерські барабани та значки. Усе було представлено в різних розмірах і стилях. Того ж самого дня державні установи прийняли сім заяв про надання дозволу на виїзд.

Комарова Ксенія Андріївна